У молодшому шкільному віці необхідно розкрити творчі здібності дитини, надати їй допомогу в пробудженні інтересу для самоосвіти, в набутті стійкої потреби в творчому мисленні.

Для цього система комплексів фізичних вправ з оздоровчою спрямованістю представлена у вигляді казкових подорожей. Сюжети пригод представлені у віршах. Після кожного вірша запропонована вправа, яку треба виконувати. Вправи імітують дію у пригоді.

4. Використання системи самоконтролю при визначенні приросту показників фізичних якостей.

Після кожного комплексу вправ представлена таблиця з тестами, які пропонується виконати дитині. Проти кожного тесту досліджений відмічає свої показники після першого, другого та третього тижня тренування. Це надає можливість дитині спостерігати зміни своїх результатів тестування фізичних якостей протягом всього циклу самостійних занять фізичними вправами.

5. Тісний зв'язок програми самостійних занять з програмним матеріалом з фізичного виховання. Система комплексів відповідає вправам, які пропонуються державною програмою з фізичного виховання за розділами: легка атлетика, спортивні ігри, гімнастика та домашні завдання.

Процес виконання фізичних вправ передбачав дотримання таких педагогічних принципів:

- принцип свідомості і активності. Ми забезпечували свідому та активну рухову діяльність дітей в домашніх умовах через створення у них чіткої уяви про вплив систематичного виконання фізичних вправ на їх організм.

- принцип наочності. При складанні системи самостійних занять фізичними вправами враховувалась схильність дітей молодшого шкільного віку до предметного, образного мислення. Для цього кожна вправа мала 2 ілюстрації: перша - дія за сюжетом, друга - як треба виконувати вправу, що імітує дію.

- принцип доступності реалізовувався з урахування вікових особливостей стану здоров'я дитини та її рухової підготовленості. Це надавало процесу розвитку рухових якостей оздоровчого ефекту.

- принцип оздоровчої спрямованості реалізовувався шляхом вклю-чення до занять вправ, що спрямовані на профілактику плоскостопості, формування правильної постави а також вправ дихального характеру.

Методичні правила навчання „від відомого до невідомого”, „від простого до складного”, „від легкого до важкого” були покладені в основу методики самостійних занять. Система комплексів вправ розподілялася на три ступені складності: найпростіша, середньої складності, найскладніша. Кожна ступінь вміщувала три комплекси вправ.

- індивідуальний підхід у створенні методики самостійних занять фізичними вправами з оздоровчою спрямованістю дітей молодшого шкільного віку виражався у диференціюванні тренувальних завдань, норм фізичних навантажень. Головним критерієм оцінки ефективності самостій- них занять фізичними вправами був не рівень показників фізичних якостей, а рівень приросту цих показників у кожної дитини.

- принцип систематичності передбачав щоденне виконання фізичних вправ, поступове збільшення обсягу та інтенсивності навантаження і поступовий перехід від однієї ступені до іншої.

- принцип міцності. Одним із основних завдань навчально-виховного процесу ми вважаємо отримання дітьми міцних знань, умінь і навичок, які можуть бути застосовані ними на практиці. Вирішальне значення у здійсненні принципу міцності ми надавали систематичному повторенню раніше вивчених вправ. Тому в нашій методиці на кожній ступені підвищувалась складність рухових завдань, планувалась оптимальна кількість повторення рухів.

При складанні системи самостійних занять фізичними вправами оздоровчої спрямованості дітей молодшого шкільного віку необхідно дотримуватися таких правил:

- вправи повинні виконуватись лише в заданій послідовності;

- до одного комплексу включати не більше десяти вправ;

- поступово підвищувати дозування та складність вправ;

- мобілізувати увагу та забезпечити оптимальний емоційний стан учнів шляхом змін сюжетів і вправ кожні три тижні;

- підвищувати інтерес учнів до виконання вправ, створюючи умови самоконтролю, тобто можливість самостійно стежити за підвищенням показників фізичних якостей.

Опитування допомогло виявити кількість учнів, які самостійно займаються фізичною культурою, що дало можливість з`ясувати реальний стан залученості молодших школярів до самостійних занять фізичними вправами (див. таблицю 1). Загалом було опитано 98 учнів 1-4 класів.

З метою виявлення мотивів відмови учнів початкових класів від самостійних занять фізичними вправами проводилося додаткове опиту-вання. Опитування допомогло виявити основні причини відмови самостійно займатися фізичними вправами (див. таблицю 2).

Таблиця 1

Дані про самостійні заняття учнями молодших класів фізичними вправами (%)

Таблиця 2

Мотиви відмови учнів від самостійних занять фізичними вправами (%)

Вирішальним для учнів початкових класів в плані формування позитивної мотивації до самостійних занять фізичними вправами є зміст і якість проведення уроків фізичної культури в школі.

В результаті впровадження в систему позакласної і позашкільної роботи фізкультурно-оздоровчих форм занять різних видів ступінь само-стійності учнів в цілому постійно зростав. Результати представлені на рисунку. Як видно із діаграми, краще сформована самостійність в учнів експериментального класу, ніж контрольного. Високий рівень самостій-ності в експериментальному класі демонструють 23% учнів, що на 14% більше, ніж у контрольному. Кількість учнів, в яких спостерігається достатній рівень самостійності, в експериментальному класі становить 59%, а у контрольному - 45%. У контрольному класі в 39% учнів спостерігається середній рівень самостійності і у 5% - початковий. В експериментальному відповідно виявлено середній рівень самостійності у 18% учнів, а початковий не виявлено в жодного школяра.

Рис. 1. Розподіл учнів експериментального і контрольного класів за рівнями самостійності

Таким чином, результати експериментального дослідження підтер-дили правильність гіпотези нашого дослідження та довели ефективність запропонованої методики формування самостійної фізичної діяльності молодших школярів у позашкільній і позакласній роботі з фізичного виховання.

Висновки

Отже, самостійна робота в початкових класах є обов'язковим компонентом навчального процесу. Її роль, учбовий зміст, місце на уроці, тривалість проведення, способи керівництва визначаються метою навча-льно-виховної діяльності, її специфікою та рівнем підготовки школярів.

Сучасна педагогіка розуміє самостійну роботу з кількох точок зору, визначаючи дане поняття у широкому (починаючи від усних відповідей учнів на запитання вчителя) чи вузькому (коли учень вносить щось індивідуальне, творче) плані. Ми беремо за основу визначення поняття „самостійна робота” як різновид навчальної роботи, що виконується без безпосередньої участі вчителя, за його завданням у спеціально виділений для цього час. При цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні мети, використовуючи свої зусилля та висловлюючи в тій чи іншій формі результати власних дій. Відповідно до даного визначення у поняття самостійної роботи ми включали навчальні завдання, які самостійно виконувалися учнями.

У структурному відношенні самостійна робота учнів містить три етапи - підготовчий, виконавчий та перевірний. Відповідно до цього у структуру самостійної роботи входить аналіз завдання, пошук способів його розв'язання, планування роботи, виконання завдання, перевірка та оцінка результатів виконаної роботи. Певні види самостійних робіт можуть містити усі або деякі із цих етапів, а ефективність розвитку самостійності молодших школярів залежить від наявності у завданнях максимальної кількості структурних елементів самостійної роботи.

Систематичне використання самостійних робіт, включення учнів ав ктивну фізичну діяльності є одним із основних напрямів активізації форм позакласної і позашкільної роботи. Тому самостійна робота є ефективним методом фізичного виховання у початковій школі, підвищуючи інтерес учнів до предмета та розвиваючи активність учнів. Використання форм самостійної фізичної діяльності сприяє формуванню самостійності як риси характеру молодших школярів.

Самостійні заняття учнів фізкультурою проводяться індивідуально (ранкова гімнастика) або колективно (ігри, змагання). Основні вимоги до самостійних занять фізичними вправами такі: проводити заняття кожного дня і в визначений час; дотримуватись гігієнічних вимог до одягу і взуття; враховувати поєднання виконання вправ з факторами загартовування; правильно використовувати рухи, поєднувати дихання з рухами; правиль-но дозувати фізичне навантаження; використовувати самоконтроль. Для виховання у школярів самостійності систематично займатись фізичною культурою і спортом необхідно здійснювати практичні привчання школярів до щоденного заняття спортом. Самостійність виробляється в результаті багаторазового повторення визначених дій і вчинків.

Головною функцією позаурочних і позакласних форм занять є створення найсприятливіших умов для виховання звички до система-тичних занять, і як наслідок, сприяння запровадженню фізичної культури. На позаурочних заняттях закріплюються і вдосконалюються засвоєні на уроках фізичної культури вправи, набуті знання. Дотримуючись поступо-вості у формуванні вмінь самостійно займатися фізичними вправами, вчитель повинен пропонувати вправи для самостійного виконання лише після того, як вони засвоєні на уроці; щоб самостійно виконувати вправи з метою розвитку фізичних якостей, учень повинен уміти контролювати власні дії та оцінювати правильність їх виконання; центральним моментом навчання самостійно займатися фізичними вправами є набуття навичок організації самостійної діяльності.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12