Рефераты. Порівняльний аналіз нормативного регулювання підготовки кадрів міліції (поліції) України та Європейських країн

досконалюючи нормативно-правове забезпечення навчально-виховного процесу професійної підготовки державних службовців органів, служб і підрозділів внутрішніх справ, необхідно обов'язково врахувати концептуальні засади подальшого розвитку змісту та структури програм професійного навчання осіб рядового та начальницького складу до яких, насамперед слід віднести те, що, по-перше, змістовні характеристики навчальних програм повинні передбачати формування таких знань, вмінь та навичок, які забезпечуватимуть можливість горизонтальної, без додаткового навчання, та вертикальної в певній сфері правоохоронної діяльності ротації кадрів. По-друге структура та зміст навчальних програм мають передбачати формування таких знань, навичок та вмінь, які будуть забезпечувати ефективне виконання працівниками органів, служб та підрозділів внутрішніх справ посадових обов'язків. По-третє, програми слід складати за модуль ним принципом, що надасть змогу забезпечувати необхідну та достатню не тільки професійно-орієнтовану, але і гуманітарну, соціально-наукову та природничо-наукову підготовку. По-четверте, зміст модулів має бути спрямованим на оволодіння вміннями та навичками професійно-службових завдань, функцій та вповноважень. По-п'яте, засобами вимірювання якості професійної підготовки у відомчих закладах освіти повинно бути незалежно та неупереджене тестування, складання заліків та іспитів, наслідки яких обов'язково мають враховуватись під час прийняття на посади осіб рядового і начальницького складу, просування їх по службі та атестації.

Наповнення завдань та функцій органів внутрішніх справ соціальним змістом обумовлює необхідність перегляду, подальшого удосконалення нормативно-правового забезпечення організації змісту навчального процесу у відомчих закладах освіти. Сьогодні до загальних тенденцій нормативно-правового забезпечення навчально-виховного процесу, здійснюваного у відомчих закладах освіти, слід віднести наступне. По-перше, відбувається його радикальна якісна новелізація, спостерігається інтенсифікація як загальної, так і відомчої правотворчості, тобто зростання кількості нормативно-правових актів у сфері організації та функціонування досліджуваної складової національної правоохоронної системи. По-друге, триває урізноманітнення форм (джерел) правотворчості. Найважливіші питання побудови, організації та функціонування органів системи Міністерства внутрішніх справ України, відомчої освіти та діяльності їх особового складу регулюються найрізноманітнішими за юридичними силою і формою нормативно-правовими актами: Конституція, конституційні та поточні закони, укази, постанови, положення, розпорядження, інструкції, накази, рішення різних загальних і соціальних об'єктів правотворчості. По-третє, зменшення рівня формалізованості нормативно-правового забезпечення, ступеня визначеності і його норм, що до тих відносин, які можуть бути вирішеними на місцях безпосередніми учасниками службово-трудових чи навчально-виховних відносин.

Відповідно до означених тенденцій доцільно визначити такі особливості даного різновиду нормативно-правового забезпечення:

Його міжгалузевий характер, оскільки воно містить норми різних галузей права. Найбільше значення в ньому мають норми адміністративного та трудового права. Разом з тим багатогранність самої освітянської діяльності у відомчих закладах освіти Міністерства внутрішніх справ дає підстави включати до складу досліджуваного нормативно-правового забезпечення також норми цивільного, фінансового, кримінального, цивільно-процесуального та інших галузей права.

Другою особливістю нормативно правового забезпечення організації змісту навчального процесу у відомчих закладах освіти є множинність нормативних актів, що регулюють різноманітні аспекти і питання розглядуваного різновиду професійної підготовки особового складу для органів, служб та підрозділів внутрішніх справ України. Привертає увагу незначна кількість законів у галузі даного нормативно-правового забезпечення. Недостатня кількість законів у цій сфері пояснюється, з одного боку, складною і повільною процедурою їх прийняття, а з іншого, тим, що навчально-виховні відносини надто рухомі та динамічні, а це вимагає внесення змін, спрямованих на вдосконалення навчально-виховної діяльності. Це забезпечується оперативним прийняттям підзаконних нормативних актів, у зв'язку з цим спостерігається перекіс даного нормативно-правового забезпечення на бік відомчих нормативних актів. Відомчі нормативні акти (постанови, інструкції, положення і правила) видаються на виконання і в межах закону і покликані усувати прогалини у відповідному правовому регулюванні [28, 63].

Основний масив нормативно-правового забезпечення організації змісту навчального процесу у відомчих закладах освіти складається із результатів відомчої нормотворчості.

На фоні означених тенденцій розвитку і особливостей нормативно-правового забезпечення навчально-виховного процесу в закладах освіти Міністерства внутрішніх справ України виразно простежуються дефекти та недоліки останнього: безсистемність розвитку позитивного правового забезпечення, величезна кількість змін і доповнень до такого, причому в основному до актів, прийнятих уже після проголошення незалежності України; внутрішня суперечливість; правова неврегульованість багатьох службово-трудових та навчально-виховних відносин, що об'єктивно вимагають такого регулювання; недостатня наукова обґрунтованість нормативно-правових актів, іноді їх декларативність, без адресність, відсутність у багатьох актах механізмів їх реалізації; відсутністю цілісної відомчої програми розвитку нормативно-правового забезпечення та визначення пріоритетності у прийнятті відповідних актів; негайна необхідність перегляду і доповнення Концепцій відомчої системи підготовки кадрів МВС України.

Ці недоліки і дефекти очікують свого позитивного вирішення, що можливо лише за умов здійснення науково виважених і практично перевірених удосконалюючи заходів. Вважаємо, що удосконалення нормативно-правового забезпечення організації змісту навчального процесу у відомчих закладах освіти має відбутися у двох найзагальніших напрямках. З одного боку, воно повинно віддзеркалювати потреби безперервного реформування органів системи Міністерства внутрішніх справ та відомчої освіти. З іншого - подальший розвиток відповідного загального і спеціального законодавства має чинити дієвий вплив на той же процес реформування органів внутрішніх справ та професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу у відомчих закладах освіти. До більш конкретних удосконалюючих заходів нормативно-правового забезпечення навчально-виховного процесу відомчих закладів освіти, слід віднести:

розробку нових законів, необхідність прийняття яких випливає з місця і ролі відомчої професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ;

приведення чинного нормативно-правового забезпечення організації змісту навчального процесу здійснюваного в навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, у відповідність з Конституцією України;

адаптація розглядуваного нормативно-правового забезпечення до норм європейського, міжнародного права;

забезпечення цілковитої відповідності між нормативними актами та процесами їх реалізації;

при прийнятті будь-якого нормативно-правового акту, особлива увага має приділятись додержанню методології його прийняття.

Розділ 3. Система підготовки кадрів поліції в навчальних закладах вищої служби поліції Німеччини та Бельгії

З кінця 60-х років у країнах Західної Європи в зв'язку зі зміною соціальної ролі органів поліції і впровадженням у їхню діяльність новітньої техніки постає необхідність від співробітників поліції нового рівня освіти, нових умінь, наприклад дослідницьких, комунікативних, критичного мислення, розуміння різноманітних соціальних проблем і уміння їх вирішувати [31, с.39-52]. На початку XXІ ст. майже 30% вступаючих на службу в поліцію Німеччини мали середню освіту, (інші мали освіту нижче середньої), що накладає додаткові вимоги на відомчу освітню систему.

Практика показала, що поліцейські, які мають більш високу освіту, продуктивніші в роботі, краще знаходять зв'язки із колегами по службі, громадянами, представниками різних культур, рас, релігій. Вони краще адаптуються до соціальних нестатків суспільства, а не фокусуються тільки на поліцейській діяльності (пошуку злочинців). Такі співробітники діють більш професійно і більш віддані своїй справі. Освітній ценз для претендентів установлюється тепер у залежності від роду майбутньої роботи, посади і, відповідно, місця в поліцейській ієрархії. У більшості країн Європи на початковий рівень поліцейської ієрархії тепер приймаються особи, як правило, із середньою загальною освітою (11 класів, гімназія і т.д.). Освітній і культурний рівень поліцейських розглядається зараз за кордоном як основний фактор, що забезпечує прогресивний розвиток поліції, а поліцейська освіта - як могутній резерв підвищення ефективності поліцейської діяльності, її "секретна зброя" [33, с.23-25].

3.1 Сучасний стан поліцейської освіти у країнах Західної Європи

Поліція країн Європи прагне до створення освітніх відомчих систем (дають повноцінну дипломовану освіту, що застосовується й в інших сферах діяльності). Це означає, що європейські поліцейські навчальні заклади дають підготовку, прирівнювану до визначеного загальнодержавного освітнього ступеня, конвертовану поза діяльністю поліції.

Європейські системи поліцейської освіти, на відміну від північноамериканських, не проводять різкого розмежування між професійною підготовкою і професійною освітою. Ці поняття там тісно інтегровані. Поліцейська освіта у відомчих освітніх закладах по основним освітнім показникам аналогічна освіті в цивільних навчальних закладах. Ставитися спеціальна задача - забезпечити такий освітній рівень, що ні в чому не поступав би цивільній, а дипломи конвертувалися б поза діяльністю поліції.

Поліцейська освіта, і поліцейська підготовка в країнах Західної Європи мають трьохрівневу побудову, у якій по-різному здійснюється взаємодія й інтеграція з національними освітніми системами:

1. першопочаткове навчання вступаючих на службу в поліцію в навчальних центрах, академіях і інших спеціальних навчальних закладах, як правило, що належать територіальним поліцейським органам. Цей рівень відповідає повному загальноосвітньому ступеню або середній професійній освіті, але може бути і трохи вище;

2. багатопрофільна підготовка поліцейських різних спеціальностей, середнього керівного складу поліції у відомчих освітніх закладах чи навчальних центрах під егідою центральних (федеральних) органів поліцейського управління. Цей рівень звичайно відповідає ступеню бакалавра чи трохи нижче;

3. підготовка управлінських кадрів поліції, старших і вищих офіцерів у поліцейських академіях, навчальних центрах або інших відомчих освітніх закладах, а також у загальних університетах по спеціальних програмах, що відноситься до поліцейської, юридичної, управлінської та іншої спеціалізації. Мінімальним тут звичайно є диплом бакалавра, а максимальним - диплом магістра або який-небудь вчений ступінь (послявузівська освіта).

Трьохрівнева система професійної відомчої освіти припускає поступове нарощування й ускладнення знань, умінь, навичок по мірі просування по службі і необхідності реагування на мінливі умови службової діяльності.

Паралельно з основними рівнями професійної освіти діє широка багатопрофільна мережа додаткової освіти або як її називають в усьому світі, післядипломна освіта - підвищення кваліфікації, удосконалення і перепідготовка поліцейських кадрів, що функціонує як на базі навчальних закладів, так і у формі службової підготовки безпосередньо на місцях. Крім можливості одержати відомчу освіту, усе більше поліцейських відряджається чи самостійно вступають до цивільних університетів, інститутів, коледжів. Збільшились випадки прийому на роботу в поліцію людей, що вже мають одну чи навіть дві вищі освіти.

У ряді країн практикується функціонування, під патронатом правоохоронних органів, професійно орієнтованих ліцеїв, коледжів, курсів, шкіл для молоді, яка планує в подальшому служити в поліції.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.