Однією з найважливіших соціальних і педагогічних проблем Ушинський вважав ідею народності виховання, яку він трактував досить широко. Термін "народність" він розумів, як історію того чи, іншого народу, його ісгорианий розвиток, географічні й природні умови/в яких живе народ, економічні, соціальні, культурні, національні та інші особливості народів Спільною особливістю всіх народів Ушинський вважав виховання людей У статті "Про народність у суспільному вихованні" він дав високу оцінку всім народам Росії, народність вважав основою виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до батьківщини та свого народу.
Народність виховання в Ушинського не має нічого спільного з поняттям народності як прояву великоросійського шовінізму, патріархальності й релігійності; у нього це важливий засіб всебічного вивчення історії своєї батьківщини, засіб патріотичного виховання підростаючого покоління.
У виховуванні патріотичних почуттів дітей і молоді велике значення, на думку Ушинського, мають традиції з історії боротьби російського народу проти його зовнішніх ворогів у період Вітчизняної війни 1812 року, Кримської війни 1853--1856 рр. та ін. Але треба, зауважував він, щоб ці традиції послідовно використовувалися в процесі виховання і повсякденному житті, а не тоді тільки, коли батьківщині загрожує небезпека.
Ідея народності виховання в Ушинського свідчить про його боротьбу за розвиток російської національної педагогіки і школи, а також про критичне використання позитивного досвіду зарубіжної педагогіки. Розвиток освіти і виховання на основі народності повинен сприяти підготовці патріотів Росії, які б сумлінно виконували свої громадські обов'язки і поважали інші народи.
Народ, на його думку, є джерелом усіх багатств матеріальної і духовної культури, а тому треба вивчати історію, географію, економіку, мову, літературу, мистецтво та інші науки. Народна творчість (поезія, пісні, музика, образотворче мистецтво та ін.)-- джерело культури народу. Однією з ознак народності є і мова, найкращий виразник духовної культури кожного народу. У своїй статті "Рідне слово" Ушинський у барвистих і хвилюючих тонах писав про значення рідної мови: "Мова народу -- кращий, що ніколи не в'яне і вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії. У мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина; в ній втілюється творчою силою народного духу в думку, в картину і звук, небо вітчизни, Її повітря, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори, долини, її ліси й ріки, її бурі і грози -- весь той глибокий, повний думки й почуття, голос рідної природи, який лунає так гучно в любові людини до її іноді суворої батьківщини, який відбивається так виразно в рідній пісні, в рідних мелодіях, в устах народних поетів. Проте в світлих, прозорих глибинах народної мови відбивається не тільки природа рідної країни, але й уся історія духовного життя народу. Покоління народу проходять одне за одним, але результати життя кожного покоління залишаються в мові -- в спадщину потомкам. У скарбницю рідного слова складає одне покоління за другим плоди глибоких сердечних рухів, плоди історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя і пережитої радості,-- одним словом, весь слід свого духовного життя народ дбайливо зберігає в народному слові. Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що з'єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виявляє собою життєвість народу, але є якраз саме це життя. Коли зникає. народна мова,-- народу нема більше".
Висока оцінка Ушинським рідної, зокрема російської, мови і його боротьба за створення шкіл, де б навчання проводилося рідною мовою народів Росії, мала не тільки велике педагогічо-методичне значення, але й політичне. Його виступи в цьому питанні були використані прогресивними силами Росії для боротьби проти русифікаторської політики царського уряду щодо народів, які жили на окраїнах Росії.
На моральному здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість. "Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти", - говорить українська народна мудрість. Старість - невідворотна, смерть - невмолима. перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна вберегти. як від вогню. І це залежить не тільки від батьків твоїх, а й від дітей.
Бути хорошими дітьми - означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоєю поганою поведінкою, Найбільше вражає серце батька й матері синівська невдячність, байдужість сина, дочки до того, як відбивається на здоров'ї батьків їхня праця, поведінка... Бережіть здоров'я батьків.
До кінця днів своїх людина мусить залишатися сином... навіть тоді, коли вже немає серед живих його матері і батька... Будь здатним посиновньому ставитися до людей, які є твоїми батьками й матерями. Вмій відчувати найтонші душевні рухи матері й батька.
На мій погляд, жоден педагог світу не сказав так мудро і переконливо про сімейне виховання, про роль батька і матері у ньому, як Василь Олександрович Сухомлинський. Велику справу зробила б Українська держава для виховання майбутніх поколінь, якби "Батьківська педагогіка" В. О. Сухомлинського стала надбанням кожної української сім'ї.
Сучасні вчені теж займаються питаннями сімейного виховання. принципи національного виховання юних поколінь дають можливість надати процесу роботи з батьками наукового штибу, виявляють свою роль у спрямуванні всієї навчально-освітньої і виховної системи на засвоєння дітьми національної духовної культури, активізації на цій основі організації педагогічної просвіти батьків.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6