Де згода в сімействі,
Де мир і тишина
щасливі там люди,
блаженна сторона...
Вдумаймося в оце велике й багатогранне поняття -- згода в сімействі. У чому вона полягає? "У глибокому благородстві, красі людських взаємовідносин", - писав В.О. Сухомлинський. "Ще в ранньому дитинстві людина повинна пройти велику школу тонких, сердечних, людяних взаємовідносин. Ці відносини -- найголовніше моральне багатство сім'ї".
"На моральному здоров'ї сім'ї будується педагогічна мудрість школи", -- відзначав великий педагог.
У процесі родинного виховання потрібна правильна і цілеспрямована організація впливу на дитину, спрямована великим педагогічним знанням. А тому В.О.Сухомлинський не тільки проповідував потребу педагогічної освіти батьків, а й практично її здійснював.
А щоб по-справжньому організувати виховання в родині, треба максимально використовувати кращі здобутки народної педагогіки.
"Справжньою школою виховання щедрості, душевності і чуйності є сім'я: ставлення до матері, батька, дідуся, бабусі, братів, сестер є випробуванням людяності", -- писав В.Сухомлинський.
А справжнє виховання приходить з належним оволодінням батьками сучасних педагогічних знань, вивчення власних родоводів, традицій своєї родини.
З метою підвищення ефективності занять в школі слід використовувати бесіди і відкриті уроки, куди запрошуються батьки, бабусі, дідусі. Інші члени родини. "Всі шкільні проблеми стоять і перед сім'єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання, сягають своїм корінням у сім'ю".
В.Сухомлинський був переконаний, що успіху у вихованні поколінь можна досягнути тільки спільними зусиллями сім'ї і школи.
На уроках тихого читання, де присутні батьки і діти, необхідно звертати увагу на особливості поетичного мовлення, на багатозначність слова сім'я. Сім'я -- це "сім я", і фантазувати з дітьми на тему семи, цих своєрідних "родин" у природі: семи барв веселки, семи днів у тижні, семи нот у музиці і т.д., складаю з дітьми міні-твори, казочки, оповідання.
Все на світі народжується з маленького зерняти, з насінини. І наша сім'я народжується з малого сім'ячка. Це -- любов моїх тата і мами. Вони кажуть, що я для них найдорожчий, бо найменший, а мені дорогі всі сім "я" в нашій родині --дідусь та бабуся, тато, мама, мій братик і сестричка.
Семеро добрих людей, що люблять одне одного, разом дружно трудяться. А ще пам'ятають, що всі ми одного роду. Бо на одній землі народилися, одним рідним словом освятилися.
Розмову про сім'ю, родину, родинні традиції, любов і повагу між її членами не завершую на уроках, а продовжую на родинних зустрічах і святах.
Родинне свято -- подія в класі. Це підсумок великої роботи усіх членів родини: батьків, матерів, бабусь і дідусів, дітей і вчителя. Якщо ми хочемо, щоб наші діти виростали справжніми людьми, вміли відчувати найтонші душевні рухи рідних людей, їх потрібно виховувати ще змалку, "З перших днів перебування дитини в школі ми пробуджуємо в неї добрі почуття -- сердечність, чуйність до внутрішнього світу іншої людини. Чим менша дитина, тим легше пробудити в неї добрі почуття", -- писав В.О. Сухомлинський.
Особливо вагомий вклад у виховання дітей вносять представники старшого покоління -- бабуся і дідусь. У душах онуків вони на все життя залишають помітний слід. Хіба можна уявити дитинство без бабусиної чи дідусевої казки!
"Найближчою людиною в роки ранньої юності, -- згадував В.О. Сухомлинський, -- була для мене бабуся Марія -- чудова людина, якій я зобов'язаний усім, що увійшло в мою душу гарного, чесного, мудрого".
На святі "Літа на зиму повернули" бабусі й дідусі діляться з онуками своїми секретами кулінарії, народної медицини, розповідають їм легенди, бувальщини, бабусі-поетеси пишуть для них вірші. А діти, у свою чергу, дарують їм пісні, танці, ніжні й теплі слова.
Згадали і тих дідусів і бабусь, які пішли у вічність. Вшанували їх пам'ять хвилиною мовчання. "Треба утверджувати в дитячих серцях не тільки життєрадісні почуття, а й почуття печалі. Навчити радіти і насолоджуватися щастям -- справа неважка. Набагато складніше виховати чуйність до горя, печалі. А без цієї чуйності не може дорожити людина й щастям", -- писав В.О. Сухомлинський.
Багато оповідань, переказів присвятив педагог цим мудрим порадникам -- бабусям і дідусям.
Активна допомога старших членів сім'ї-- бабусь і дідусів аж ніяк не дає підстави батькам самоусуватися від своїх прямих обов'язків як вихователів. У батька і матері місія особлива. У сім'ї ж, де між батьками панують згода, доброзичливість, поступливість, взаємна допомога, турбота і співчуття, діти постійно відчувають тепло домашнього вогнища, вони пишаються своїми батьками і загалом почуваються щасливими.
Батьки для дітей -- найближчі й найдорожчі в усьому світі люди. Вони для них перші і найголовніші взірці чуйності й турботливості.
Сухомлинський вважав напрочуд важливим завданням сім'ї і школи формування у вихованців моральної готовності до батьківства і материнства.
"Адже через два десятиріччя наш малюк приведе до школи свого сина і буде разом з нами міркувати про те, як його краще виховати", -- писав він.
Могутня духовна сила виховання закладена в тому, що діти вчаться дивитися на світ очима батька, вчаться у батька поважати, шанувати матір, бабусю, жінку. Людину. Хіба можуть діти залишитися байдужими до мам, коли на святі "Мій тато" вони разом з батьками співають пісні, дарують квіти, довідуються, що в результаті великого кохання мами і тата народилися вони -- доньки і сини.
"Слово! Яка у ньому велика сила. Як добитися того, щоб слово виховувало?" -- запитував В.Сухомлинський. Лише одне добре слово може творити чудеса.
Отже, виховна позаурочна робота повинна будуватися на ідеях видатних педагогів.
В основі родинної педагогіки видатного педагога В.О. Сухомлинського чітко вирізняються ідеали, суттю своєю вкорінені в глибини життя народу, його свідомості, праці й творчої діяльності. На цих засадах і має відроджуватись українська сім'я та виховання підростаючих поколінь. Такий підхід забезпечить повноцінний розвиток суспільства і людини в ньому.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
