Кожний з них має свої позитивні риси, отже обидва різновиди знайдуть своє місце в роботі.
Ефективне формування навички читання вголос і мовчки можливе за умови продуманого, творчого підходу з боку вчителя до планування системи роботи з даної проблеми і впровадження її у процес навчання.
Зусилля вчителя мають бути рівномірно розподілені між роботою над усвідомленням прочитаного та формуванням виразності читання.
Найважливішим видом діяльності є читання мовчки тексту, який не був попередньо прочитаний у класі вголос.
Основна увага приділяється розумінню прочитаного, а також швидкості читання.
6. Необхідним засобом навчання є спеціальні вправи і тестові матеріали, які дають змогу з'ясувати ступінь сформованості різних сторін навички читання. У розробці таких матеріалів важливо об'єднати зусилля учителів-практиків, методистів, науковців.
1.2 Особливості роботи по удосконаленню навичок читання на сучасному етапі розвитку початкової школи
Як показали дослідження науковця Донецького університету В.Н.Зайцева [23], з трьохсот факторів впливу на успішність школярів найсуттєвішим є темп читання. Діти, які опановують при читанні вголос 150 слів за хвилину, вчаться на "5", 120 слів - на "4", 90 - переважно на "З". Ті, що читають повільніше, практично не можуть нормально вчитися. На жаль, лише половина школярів аж у 7 класі читають у темпі 120 слів за хвилину.
Професор І.Т.Федоренко [92] дійшов висновку, що швидкість читання істотно впливає на якість запам'ятовування матеріалу: увага школяра спрямована не на сам процес, а на сприйняття прочитаного. Враження від окремих слів інтегруються, тому легше сприймаються логічні, смислові зв'язки між ними. При повільному читанні діти просто гублять початок фрази, ще не дочитавши її до кінця. Уявімо: уже в 7-му класі обсяг домашніх завдань становить у середньому 6500 слів (І.Нечуй-Левицький "Микола Джеря"). Неважко підрахувати, що учень, читаючи в темпі 80 слів за хвилину, витратить 1 год 20 хв на те, щоб лише раз прочитати текст. Але оскільки така низька швидкість заважає сприйняттю, то школяр мусить читати повторно, можливо й втретє. Ось чому діти, які не опановують 90 слів за хвилину, вчать уроки вряди-годи, а ті, хто читає ще повільніше, практично взагалі не в змозі їх готувати.
Треба сказати, що фактори, що впливають на удосконалення навички читання, передаються з покоління в покоління. У більшості випадків причиною поганої спадковості, коли темп та швидкість читання неможливо "зрушити" з місця, незважаючи на застосування спеціальних вправ, є алкоголізм і наркоманія батьків, у яких виростають "важкі" діти. Причому таке явище найбільш виражене у сім'ях, де спиртним зловживає мати. Це пояснюється впливом алкоголю на щитовидну залозу маляти у період вагітності матері, а також після його народження, коли мати годує дитину до 1 року.
Характерно, що у матерів, що ведуть здоровий спосіб життя, дітей з великими відхиленнями чи відсталими у розвитку, майже не спостерігається. Звичайно, благотворними факторами є також кількість учнів у класі, здорове харчування, близькість до природи, якість питної води.
Конкретні приклади розвитку дітей у Японії, США, Німеччині та інших цивілізованих країнах свідчать: якщо ми хочемо мати працівників з обсягом знань на рівні кращих світових стандартів, мусимо рішуче взятися за навчання дітей з тимчасовою затримкою розвитку.
Сьогодні, як ніколи, заслуговують на увагу методичні рекомендації харківського вченого, професора І.Т.Федоренка, які допомогли відстояти пріоритет української методичної науки в опануванні навичок швидкочитання. Інтерес до ідей настільки великий, що вчителі-новатори від руки переписують статті з єдиного примірника журналу "Початкова школа" (№ 1, 1982 р.), де вперше було опубліковано творчий доробок професора.
Широке застосування методики харківського вченого в школах України свідчить про актуальність проблеми, яка хвилює кожного небайдужого педагога до долі своїх вихованців. Використовуючи систему вправ для удосконалення навичок читання школярів, класовод матиме можливість перевищити норми читання в учнів удвоє - при читанні вголос, і значно більше - при читанні мовчки. Водночас у них виробляється навичка якісного запам'ятовування складних текстів після разового опанування - до 90% прочитаної інформації.
Треба мати на увазі, що швидкочитання - це ще й уміння енергійно, швидко міркувати, виконувати найрізноманітніші завдання та фізичні вправи. Власне, це й якісно вищий рівень інтелекту дитини.
Знову ж повернемось до рекомендацій завідувача лабораторії педагогічної діагностики Донецького держуніверситету В. М. Зайцева, дослідження якого підтверджують, що більшість дітей, що погано читають, - меланхоліки та флегматики, і навпаки, ті, що добре володіють цією навичкою, - здебільшого холерики та сангвініки. Тому й звертається він до вчителів, нагадуючи, що цей аспект бажано враховувати при формуванні навичок читання, щоб відповідно впливати на вихованців, досягаючи таким чином позитивних результатів в освоєнні навичок читання на високому рівні.
У процесі цього школярі вчаться коректувати і власний психо-фізичний стан, що теж дуже важливо. Міцні, фізично розвинені діти, навіть підлітки, губляться, мало не плачуть, коли їм пропонують прочитати невеликий уривок тексту, припускаються регресій та інших помилок. Тож не можна змушувати самостійно читати вголос невідомий текст учнів, які слабо володіють навичками читання. Це бажано знати і педагогам, і батькам. Річ у тому, що в дитини, яка чує власні помилки при читанні, виробляється стійкий негативний комплекс.
Як свідчать результати психолого-педагогічних досліджень, найбільш продуктивним у формуванні читацьких навичок є дошкільний і молодший шкільний вік: 3-5 років при індивідуальних заняттях у сім'ї, 6-7 років у системі всеобучу, коли учні найбільш активно оволодівають першоосновами техніки читання, і 9-10 років - коли формуються стійкі навички дитячого читання.
Однією з основних закономірностей, які регулюють формування читацьких навичок молодших школярів, є пряма залежність дитячого читання від забезпечення і дотримання в процесі навчання одночасності і єдності трьох аспектів комплексно-системної підготовки учнів до читання як творчо-художньої діяльності:
аспекта розкодування тексту;
аспекта осмислення учнем змісту прочитаного;
аспекта усвідомлення ним особистісного і суспільного значення книги в його житті та доцільності самостійного вибору і читання книг.
Найважливіше завдання предмета читання в 1-3 класах - озброєння учнів елементарними знаннями, закріплення і удосконалення навичок свідомого, правильного, швидкого, виразного читання, формування і розвиток умінь працювати з текстом твору, самостійне читання книг. Успішне розв'язання цих складних завдань є запорукою розвитку читацьких навичок у школярів.
На уроках читання, як і на уроках навчання грамоти, де діти оволодівають механізмом, а потім і технікою відтворення і розуміння мови через її письмову форму, головним напрямком у навчанні стає робота з текстами творів, які спеціально підібрані упорядниками-методистами в книзі для читання. Адже читання - це важлива умова залучення дитини до книги, а, отже, і формування навичок швидкочитання, мислительних здібностей. В.А. Сухомлинський, коли досліджував причини розумової відсталості школярів, звернув увагу на одну з них: " Якщо в початковій школі діти мало читали, мало мислили, у них складалась структура малодіяльного мозку".
Експерименти, що проводились в останні роки, показали, що швидке читання активізує процеси мислення і є одним із засобів удосконалення навчального процесу для різних рівнів навчання, від початкової до середньої школи.
Читання і розвиток мовлення учнів здійснюється у певній послідовності, у процесі всієї навчально-виховної роботи з дітьми. Програму з читання складено за ідейно-тематичним принципом, що дає можливість розв'язувати завдання всебічного розвитку школярів. Між навчанням читання і розвитком мовлення існує тісний взаємозв'язок: читання сприяє збагаченню словникового запасу учнів, розвитку в них уміння виражати думки в усній і писемній формі.
Відповідно до програми з української мови 1-3 класів в учнів першого класу виробляють уміння правильно, свідомо читати цілими словами (з елементами поскладового читання важких слів), чітко вимовляти слова, дотримуватися відповідного темпу й інтонації. Одночасно починається робота над текстом: діти відповідають на питання щодо прочитаного, стисло передають зміст твору, знаходять у тексті слова і вирази, які характеризують дійових осіб, картини природи.
У другому класі поглиблюється процес формування навичок свідомого читання. Школярі вчаться правильно, осмислено, виразно і швидко читати текст. Зростають вимоги до роботи над текстом: діти вчаться визначати ідею твору, висловлюють своє ставлення до зображених у ньому подій, розрізняють головне і другорядне, переказують прочитане, вправляються у мовчазному читанні. Читання розкриває перед дітьми безліч нових особливостей життя природи і людей у їх сьогоднішньому, минулому і майбутньому. Необхідність шукати причини вчинків людей та встановлення різноманітних зв'язків між окремими епізодами з життя різних персонажів робить читання цікавим.
Свідоміше і виразніше читають доступний їхньому розумінню текст учні третіх класів. Вони більш досконало оволодівають навичками мовчазного читання, пояснюють значення деяких слів, самостійно добирають синоніми, антоніми, знаходять у тексті слова для опису дійових осіб, правильно формують головну думку твору. Важливу роль у розвитку читацьких навичок відіграє й такий аспект, коли навчання не зводиться до викладу готових істин, а активізує пізнавальну діяльність учнів, ставить їх перед необхідністю шукати відповідь на поставлені запитання. Завжди пожвавлюють навчальний процес і сприяють досягненню поставленої мети ігрові моменти на уроках читання. Особливо це стосується першокласників, де гра, як провідний вид діяльності дошкільника, ще не втратила свого значення і в початкових класах. Наприклад, щоб полегшити важку для учнів працю - оволодіння технікою читання, подолання відсутності в дітей власної читацької мотивації (адже їм нудно зливати букви у склади), значно цікавіше з корабликом у руках "підплисти" до літери у грі "Причал". А ще цікавіше погратися у "живі букви", "живі склади", використовуючи гру "Знайди заховане слово". Наприклад, на дошці записується слово "гастроном". Діти відшукують інші слова, що тут "заховані", але їх можна скласти з букв записаного: "агроном", "астроном", "гном", "трон", "сон", "морс", "гам", "сом", "трос" і т.д. Саме такі ігри розвивають мислення, розширюють поле читання, удосконалюють його техніку.
Враховуючи психологію молодших школярів, потрібно добиватися активної, свідомої участі кожного на уроці. Керуючи навчанням читати, вчителеві слід пам'ятати, що у дітей молодшого шкільного віку переважає слухова пам'ять, підкріплена зоровим сприйняттям. Тому важливим засобом формування читацьких навичок є систематичне голосне читання учнів. Читання вголос - це не тільки метод розвитку в школярів пізнавальної активності, а й засіб осмислення змісту прочитаного, потреба духовного спілкування, спосіб вправляння у засвоєнні навичок швидкого, виразного і свідомого читання.
Обов'язок вчителя -- переконати в цьому і батьків. Бажано, щоб саме вони слідкували за грамотним, свідомим та виразним читанням власних дітей. Залучення батьків до багатосистемної роботи над впровадженням нових технологій для успішного оволодіння технікою читання - запорука досягнення бажаних результатів у всебічному розвитку дитини. Добре, коли батьки проявляють живий інтерес до експериментальних досліджень, які проводить вчитель. При зустрічах з батьками, проведенні батьківського всеобучу, вчителеві бажано акцентувати увагу на сумісній роботі педагога і сім'ї для досягнення поставленої мети, практикувати аналіз і наведення прикладів уже досягнутих здобутків при допомозі батьків. Можна запропонувати магнітофонний запис, де яскраво продемонстровано успіхи у формуванні читацьких навичок учнів класу і обговорити проблеми, що виникають, під час проведення "Круглого столу".
У других-третіх класах більше уваги приділяється читанню мовчки, бо саме воно відіграє головну роль у формуванні, становленні й розвитку особистості. Добре підготовленим учням можна пропонувати для самостійної роботи на уроці і читання тексту з підручника, і читання будь-яких творів з додаткової літератури. Це може бути вірш або строфа з нього, невеликий прозовий твір (міні-гумореска), загадка, скоромовка тощо. Школяр має самостійно опанувати текст і підготуватись до переказування прочитаного або виразного читання вголос. Для полегшення виконання цього завдання окремим учням доцільно запропонувати картки, на яких записано групи слів із тексту. Завдання переказати коротко зміст прочитаного замінюється коротким тлумаченням слів згідно контексту.
Корисно давати однакові завдання учням, які дещо різняться рівнем підготовки. Тоді порівняно слабший зможе легко прочитати слідом за сильнішим і буде задоволений з того, що виконав роботу підвищеної складності. Якщо ж слабший школяр читатиме першим, то можливі огріхи виправить його товариш.
Завдання для самостійної роботи можна розділити між двома-трьома дітьми так, щоб вони продовжували, доповнювали один одного. Це стосується не лише окремих слів, а й тексту. Його можна розрізати абзацами і наклеїти їх на картки. Кожний учень одержує свою частину і готує її. Потім читають по черзі, щоб донести ціле до слухачів. При цьому вони самі сприймають текст як єдине ціле, одночасно тренуючись у запам'ятовуванні і вправляючись у техніці й виразності читання.
Всі уроки читання повинні проходити на високому ідейно-науковому рівні і сприяти вирішенню конкретних освітньо-виховних завдань. Цілеспрямованість і єдність всіх частин уроку - найважливіша вимога. Більша частина часу (30-35 хв) на уроці відводиться читанню і роботі з текстом твору. У центрі уваги вчителя і учнів на уроці має бути твір, що вивчається, його зміст, ідея, композиція, зображувальні засоби. Протягом уроку діти неодноразово повертаються до тексту, перечитуючи його, знаходять відповіді на поставлені учителем запитання. Лише при такій умові можлива висока ефективність формування читацьких навичок молодших школярів, адже забезпечується вона ходом навчально-виховного процесу під керівництвом вчителя, який ставить мету і домагається її здійснення.
Читання, як процес дії людини, являє собою комплекс взаємопов'язаних компонентів: оволодіння способом прочитання слова, осмислення значення прочитаного слова, речення, фрази, уривка, всього твору і вимовляння читаного вголос - виразне читання як форма мовного спілкування. Всі ці сторони читання неподільні і взаємодоповнюють одна одну. Розглянемо деякі особливості формування кожної з сторін читацьких навичок.
Правильність читання - чітке, зрозуміле читання без помилок. Відомо, що в процесі формування навичок правильного читання діти найчастіше допускають наступні типові помилки: пропуск букв, складів у слові або їх заміну; підміну граматичної форми слова; пропуск слів у реченні і вставляння зайвих слів; заміна наголосів, яка спотворює зміст слова; повторення складів і слів; помилки в літературній вимові. Зрозуміло, що без правильного читання неможливо розвивати інші сторони читацьких навичок. Основоположною умовою успішності розвитку навичок правильного читання є тренувальні вправи в читанні текстів. Становлення навичок правильного читання, в основному, стосується першого класу і І чверті другого класу.
Засвоєння навичок правильного читання залежить від щоденного тренування в читанні і від різноманітності прийомів і завдань під час роботи над текстом, які спонукають учнів до читання. Слід враховувати, що навички правильного читання навіть на початковому етапі не слід відокремлювати від інших сторін читання, і в першу чергу від свідомого, осмисленого сприймання прочитаного. Кожне речення учні повинні читати з правильною інтонацією, яка відповідає змісту і розділовим знакам. Під час формування навичок правильного читання доцільно важкі слова і словосполучення повторювати декілька раз; загадки, окремі фрази, уривки читати хором, дещо сповільненим темпом, щоб дати можливість учням уважно прослідкувати за складовим сполученням слів.
Страницы: 1, 2, 3, 4
