У опитуванні брали участь 42 учні. Проаналізувавши відповіді дітей, вийшли такі результати:

- 50% дітей вважають, що читати виразно - це, значить, читати голосно;

- 25% розмірковують, що це, значить, не поспішати, читати повільно, роблячи паузи між словами;

- 13% відповіли, що треба читати виразно, промовляючи всі слова;

- 8% вважають що, читати виразно - це дотримуватись інтонації;

- і лише 4% відповіли, що виразно читати - це, значить, дотримуватись паузи, виділяти голосом потрібні слова, знижувати або підвищувати голос.

З відповідей дітей можна зробити висновок, лише невелика кількість дітей (4%) характеризує виразне читання з урахуванням різних компонентів виразності.

Тому необхідно дітей навчити виразно читати вірші, адже лише виразне читання допомагає зрозуміти і відчути вірш.

На основі аналізу літературознавчої, мовознавчої, психолого-педагогічної і методичної літератури, а також з врахуванням результатів констатуючого експерименту був розроблений і проведений навчальний експеримент. Метою експерименту стало формування в учнів 4 класів уміння виразно читати вірші.

У формуючому експерименті брали участь учні 2 «В» класу ЗОШ №7 міста Тернополя - всього 21 учень. Експеримент проводився в березні - квітні 2008 року. Розроблена програма містить два взаємозв'язані напрямки:

1) Робота над сприйняттям вірша (робота над мовними особливостями вірша, робота над образом ліричного героя, визначення теми і ідеї вірша)

2) Робота над компонентами виразності: постановка пауз і наголосів, дихання, сила голосу, темп читання, інтонація.

Покажемо, як проводилася робота над встановленням залежності між особливостями вірша і вибором тих або інших компонентів виразності при читанні.

Заняття 1.

У плані завдань засвоєння віршової паузи учні першого класу мають знати, що вона обов'язкова після кожного віршового рядка.

-- Сьогодні, розпочинає бесіду вчитель, -- ми познайомимося ще з так званою віршовою паузою. Віршова пауза використовується тільки при читанні віршів і тому називається віршовою. Віршований твір на відміну від прозового характеризується ритмічно організованою мовою. Кожний рядок вірша має певну кількість наголошених і ненаголошених складів, які чергуються.

Вчитель скандує приклад:

Х6 - лод - но / взим - ку - зай / ча -- там -- і / біп - ці, Пе ~ си -- ку / в буд - ці, - в са /ра -- ї-ко /рів -- ці. Мерз - путь -у/кб -- ти - ка /лап - ки - і /ву - ха, Мерз - не - во /рд - на - в ли / ху - за ~ ві / рю - ху.

-- Щоб не порушити такого ритму і не перетворити вірш на прозу, то в кінці кожного віршового рядка робимо паузи незалежно від того, є там розділовий знак чи нема. Прочитаємо вірш Лесі Українки «На зеленому горбочку». Розкрийте читанку на сторінці 238. Позначіть легенько олівцем паузи після кожного рядка вірша і всередиш передостаннього на місці коми.

На зеленому горбочку, /

У вишневому садочку, /

Притулилася хатинка, /

Мов маленькая дитинка/

Стиха вишила доглядати, /

Чи не вийде її мати /

І до білої хатинки, /

Немов мати до дитинки, /

Вийшло сонце, /засвітило /

І хатинку звеселило. /

Після цього вірш читає вчитель, потім діти.

-- Правильність читання вірша, -- далі пояснює вчитель, -- ще не означає, що робити паузу треба тільки після,кожного віршового рядка. Треба ії робити і всередині рядка, якщо цього вимагає зміст. Наприклад, (вірш заздатегідь підготовлений);

Сонце /стукає в віконце. /

Ти не спи, /як сходить сонце. /

Прокидайся /-- й на зарядку, /

А з зарядки /та й на кладку. /

Через кладку /на лужок, /

А з лужечка /та в садок. /(207)

Вірш читають учні, витримуючи паузи.

Заняття 2

1. Бесіда.

Діти, ви вже знаєте, що таке паузи і де їх слід робити, читаючи тексти. Сьогодні ми розглянемо їх тривалість. Не всі паузи однакові за тривалістю. Одні з них вимагають короткої мовчанки, інші -- довшої.

Прочитайте мовчки один абзац тексту, вдумайтесь у прочитане і олівцем позначте місце пауз.

Перевіривши правильність позначок, вчитель зосереджує увагу дітей на слуханні.

-- Зараз я читатиму текст, а ви прислухайтесь, чи однаково я мовчатиму на місці кожної паузи, чи не однаково. Помічайте ті місця, де я мовчатиму довше.

Після читання сприймання тривалості пауз обговорюються. Одночасно вчитель рекомендує довші мовчанки позначати двома рисочками, а тривалі -- трьома.

2. Переконавши дітей у тому, що паузи бувають різної тривалості, вчитель пояснює, як виміряти і позначити тривалість на письмі.

-- А тепер, діти, зверніть увагу ще раз на текст. Короткі паузі припали на середину речень, довгі -- на кінець, а тривалі -- на кінець абзаца. Короткі паузи позначені однією рискою, довгі -- двома, а тривалі -- трьома. Отже, вам слід пам'ятати, що:

а) коротку паузу ми найчастіше робимо в середині речення, бо відокремлюємо нею тільки групу слів або н окремі слова;

б) довгу -- робимо в кінці речення, бо відокремлюємо одну закінчену думку від іншої, тобто речення від речення;

в) тривалу паузу робимо після абзаца, тобто після групи речень, що виділяються на полях сторінок відступом.

-- Правда, -- пояснює далі вчитель, -- бувають випадки, коли в середині речення слід робити довгу паузу. І в кінці речення може бути коротка. Це залежить від того, наскільки тісно пов'язаний зміст мовних тактів у реченні, а також речень між собою. Зрозумійте, найкращій спосіб визначення тривалості пауз -- це уміння глибоко вникнути у зміст тексту, виявити зв'язок між змістом самих мовних тактів і речень між собою. Чим ближчі за змістом мовні такти між собою у реченні чи й самі речення, тим коротша між ними тривалість пауз. І навпаки, чим далі за змістом мовні такти у реченні чи й самі речення між собою, тим довша тривалість пауз між ними.

Звечоріло; //ніч заходить, /

місяць з хмари не виходить; //

ані зіроньки не мріє, /

тільки сніг кругом біліє. ///(45)

Щоб учні краще засвоювали сутність тривалості пауз, бажано проводити з ними вправи на визначення зв'язку речень, мовних тактів за змістом і постійно їх закріплювати. Але спочатку треба підвести їх до такого розуміння, переконати прикладами.

1. Зимонько-снігурочко, /

наша білогрудочко, /

не верти хвостом, /

а хрусти тихесенько, / рівненько, /гладесенько / срібненьким сніжком. //(64)

2. Ясні зорі, //тихі води, /

далина орлина, //

за заводами заводи... //

Це -- /моя Вкраїна. ///

(Ясні зорі, тихі води. В. Сосюра)

-- У першому прикладі, -- пояснює вчитель, -- мовні такти між собою тісно пов'язані за змістом і складають речення. Зміст його становить звертання до зимоньки-снігурочки, тому й паузи між мовними тактами короткі. У другому прикладі у першому реченні, нема такого тісного зв'язку. Кожний мовний такт має свій власний зміст, незалежний один від одного. Після кожного з них можна поставити крапки, зробивши їх таким чином окремими реченнями, і зміст від цього не зміниться. Всі ж вони разом становлять перелік понять, які узагальнюються наступним реченням. Тому паузи між мовними тактами довгі, а в кінці речень -- тривалі.

Отже, в першому прикладі за допомогою пауз, їх тривалості передаємо тільки зміст звертання, а в другому -- красу, простір і багатство країни.

Після цього вчитель перечитує тексти, витримуючи тривалість пауз, і аналогічну роботу пропонує учням.

Заняття 3

На закріплення у теоретично-практичному плані умінь визначати тактові і головні наголошені слова в тексті можна запропонувати учням самостійно опрацювати приклад із переліком рівноправних за змістом тактових наголошених слів, з яких останнє завершує собою зміст речення, наприклад:

Навесні

Надійшла весна / прекрасна. /

многоцвітна, / тепла. / ясна. /

ніби дівчинка в вінку. //

Ожили луги. / діброви. /

повно гомону. / розмови /

і пісень в чагарнику. (196)

-- Розкрийте читанку на стор. 196. Прочитайте мовчки вірш І. Франка «Навесні». Продумайте зміст. Зробіть позначки пауз і наголошених слів.

Після читання вірша учні пояснюють зміст, відповідають на запитання вчителя.

Щоб спрямувати увагу дітей на правильне, послідовне розкриття змісту твору і виправданих ним пауз та наголошених слів, вчитель ставить запитання:

-- Чому перед словом «прекрасна» ми робимо паузу, а слово «весна», що перед нею: наголошуємо? (Відп.: тому що «надійшла весна» -- це головна частина речення. Всі інші її пояснюють. Ми дізналися про весну, яка вона (прекрасна, многоцвітна, тепла, ясна) і з ким порівнюється (ніби дівчинка в вінку). Тому слова «весна», «прекрасна», «многоцвітна», тепла», «ясна» читаються з підвищенням голосу, бо розвивають думку, а слово «дівчинка» -- з пониженням голосу, бо ним завершується думка першого речення. Друге речення розкриває нам зміни, які відбулися з приходом весни: ожили луги, діброви, гомін, пісні. Тому слова «луги», «діброви», «гомону», «розмови» наголошуються і читаються з підвищенням голосу (висхідною мелодикою), бо розвивають думку, а слово «пісень» з пониженням голосу (спадною мелодикою), бо завершує думку.

-- У вірші маємо яскравий приклад того, -- закріплює вчитель значення головного наголошеного слова і голосове його оформлення в реченні, -- що будь-який перелік понять (предметів, явищ, ознак тощо) передається підвищенням голосу (висхідною мелодикою) і завершується спадом голосу (спадною мелодикою) на останньому.

Далі підводить учнів до виразного читання вірша.

А тепер уявіть собі картину весни, зображену у вірші, і скажіть, який настрій вона у вас викликає -- веселий, радісний чи нерадісний, сумний? (Відп.: Картина весни, зображеної у вірші, викликає у нас радісний настрій).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8