Laurea відповідає рівню "бакалавр-магістр" в англо-саксонському вимірі. Успішно здавши Laurea одержують також "Dottore". Це чисто академічний ступінь, тому що щоб одержати роботу зі спеціальності необхідно здати кваліфікаційний іспит.

Навчання в аспірантурі триває 3 роки й завершується одержанням диплома Dottorto di ricerca. При вступі здаються іспити.

В університетах є курси підвищення кваліфікації (1 рік після Laurea) і спеціалізації (1-5 років після Laurea). По закінченні цих курсів дипломи не передбачені й не мають еквівалентів у системах освіти європейських країн.

Італійські академії образотворчих мистецтв спеціалізуються на чотирьох сферах - це живопис, скульптура, декор і сценічний декор. Програма по кожній дисципліні розрахована на 4 роки й розділена на два основних блоки - практичний і теоретичний. На відміну від вступу в університети при вступі в академії образотворчих мистецтв абітурієнти повинні успішно пройти вступні випробування. Навчальний рік в італійських академіях розділений на два семестри. 1 семестр починається в перших числах жовтня, другий - у перших числах березня. Іноземні студенти при вступі на перший університетський цикл не здають вступних іспитів, тому теоретично в італійський університет можна вступити, просто маючи атестат про середню освіту (рівносильний італійському diploma di maturita). Цікаво те, що майже всі вищі заклади Італії не мають обмеження по набору абітурієнтів.

Вартість року навчання в державному італійському університеті - 300-400 $ США, приватні вузи встановлюють ціни самі й вони майже завжди набагато вище (2000-8000 $ США). Стипендії для іноземних студентів розподіляються Міністерством закордонних справ, і їхнє число дуже обмежене.

У кожному італійському місті, навіть маленькому, є курси по вивченню італійської мови як іноземної з можливістю після їхнього завершення одержати сертифікат про закінчення. Щоб бути зарахованим на курси, найкраще звернутися до професіоналів - або безпосередньо в навчальні заклади або в агентства, що займаються цією сферою. У середньому тривалість вивчення італійської мови 9-11 тижнів, тому що за 2-4 тижні можна одержати лише початкові навики, а для їхнього закріплення необхідний більш тривалий період.

Також великою відмінністю італійської вищої освіти від української є те, що молоді люди не відразу йдуть до університету після школи, а часто кілька років працюють, заробляючи на освіту, оскільки навчання в університетах безкоштовне лише для тих, хто навчається на кращі оцінки.

До наших часів дійшли свято першокурсника (з обов'язковим посвяченням до братства) та свято випускника. Свято першокурсників відбувається у перший тиждень листопада, коли починається навчальний рік. За традицією, першокурсник до посвяти - це “бридка й нечиста тварина”, яку перш ніж увести у пристойне студентське товариство, треба добре очистити. З цією метою бідолашним новачкам дають випити неймовірну кількість вина та сильного сольового розчину. Після неминучого “очищення" новачок стає справжнім студентом. Випуск з університету в Італії, на відміну від нашого звичаю, подія не колективна, а здебільшого індивідуальна, тому брати-студенти мають змогу добре підготувати свято нічого не підозрюючому випускникові. Перш за все вони мають зробити папірус, де у віршованій, іронічній, більш-менш непристойній манері розповідають життя випускника і малюють на нього велику карикатуру. Випускник має дуже уважно читати вголос цей римований витвір, тому що за кожну свою помилку має випити вина, дехто на останніх рядках ледве ворушить язиком. Після цього батьки бідолахи вінчають його лавровим вінком. Потім всі вирушають до ресторану, де випускник дає бенкет.

Пересуваються студенти переважно на велосипедах та моторолерах, оскільки одержати права в Італії може коштувати більше, ніж сам транспортний засіб, та й пробки на дорогах велосипедисту не заважають вчасно прибути на лекцію.

Спільною розвагою для всіх є пристрасть до спорту й танців, не дивлячись на те, що на перервах палять буквально всі (викладачі поряд із студентами на ганку факультета). При всіх університетах є студентські спортивні центри, де за помірну ціну можна записатись на курс фітнеса, баскетболу та ін. В останній час серед італійської молоді вирує бум на латиноамериканські танці.

Державна політика підтримки книговидавців зробила в Італії справжній вибух інтересу до літератури. Кінозали пропонують знижки на квитки для студентів.

Інша можливість відпочинку - студентський туризм. Туристичні агенції пропонують чартерні рейси, квиток на які може коштувати всього кілька євро, та пакет інших послуг, так що за чверть річної стипендії студент може побувати на кілька днів у іншій країні. Улюблені місця відпочинку - Іспанія та Португалія, можливо через подібність темпераменту їх мешканців.

До речі, при європейських університетах створені і програми по обміну студентами, так що студент (який за новою конституцією ЄС зобов'язаний знати 2 мови країн Союзу) може поїхати вчитися в іншу країну на рік чи семестр.

Зрозуміло, таке насичене студентське життя формує і специфічний світогляд. На відміну від нашого юнака, італійський студент не хоче “все й одразу”: диплома, вечірок, роботи, дружину, дітей, подорожей. Гнучкий академічний розклад дає змогу не тільки подорожувати, а й набиратися необхідного робочого досвіду.

Найбільшим попитом у перші роки після випуску користуються інженери (з електроніки та програмування), випускники факультетів економіки, міжнародних відносин, архітектури, промислової хімії. Випускники-медики (серед них найчастіше знаходять роботу фізіотерапевти, терапевти з післяопераційної реабілітації, стоматологи та медсестри) та юристи “наздоганяють" своїх колег з інших галузей на ринку праці через кілька років, адже на них чекають після випуску тривалі курси спеціалізації. На жаль, як і в нас, найбільше труднощів у пошуку роботи мають педагоги, випускники філологічних та соціологічних факультетів, але те, що й серед них близько 70% працює за фахом - факт красномовний.

Італійський держстат стверджує, що серед 25-29-річних випускників 20% безробітні, серед тих же кому більше 35-лише 1,6%. Тут можемо спостерігати певну аналогію з Україною, де в переважній більшості випадків однією з головних вимог при вступі на роботу є стаж по спеціальності, що унеможливлює отримання роботи свіжеспеченим випускником вузу.

Назва римського університету La Sapienza перекладається як "мудрість". Він був заснований в 1303 році папою Боніфацієм VIII. Протягом перших семи століть існування університет користувався підтримкою папи римського. У часи Наполеона університет розширився. Імператор видав декрет про збільшення кількості факультетів до п'яти. Відповідно, студенти могли вибирати, що їм вивчати: теологію, право, філософію, медицину або філологію.

У наші дні Сап'єнца - це один із найбільших університетів у Європі. Сьогодні в ньому навчаються 166 тисяч чоловік, у тому числі й іноземних студентів. На 14 факультетах храму знань викладають 4200 чоловік, серед них кращі професори Італії. При університеті існують 69 спеціалізованих шкіл і 1604 курси підвищення кваліфікації. У цьому університеті можна вивчати архітектуру, економіку й бізнес, право, фармацевтику, інформатику, інженерні науки, іноземні мови й літературу, географію, філософію, фізику, соціологію й інші дисципліни. Як бачимо, і тут, на відміну від України, існує велике розмаїття спеціальностей.

Сьогодні університетське містечко насичене музеями, бібліотеками, читальними залами й.. моторолерами. Суєта й штовханина панують на його поверхах, вулицях і перехрестях. Університету вже тісно в містечку, побудованому в 1935 році за наказом Муссоліні, тому деякі факультети витиснуті за його межі. Але вони аж ніяк від цього не страждають. Наприклад, інженерний факультет пишається своїм сусідством із собором святого Петра, де перебуває знаменита скульптура Мікеланджело "Мойсей". А факультету філософії й зовсім можна позаздрити: він розташувався на потопаючій у зелені віллі, що була побудована для коханої короля Італії Віктора Еммануїла II в 1874 році.

Університет уважається безкоштовним, але всі зобов'язані внести податок на навчання. Його розмір установлюється відповідно до доходів родини студента, довідку про які треба представити в університет. У противному випадку доведеться платити по максимуму. Мінімальний податок у Сап'єнца становить $500 у рік, максимальний - $3000. Якщо ж ви будете добре вчитися, то в державному університеті вас можуть звільнити від сплати податку. До речі, у приватних вузах порядок цін значно вище - там ця цифра може доходити до 8000 доларів у рік.

Для одержання першого диплома laurea (C.L.), що відповідає рівню "бакалавр" в англосаксонській системі, потрібно вчитися чотири-шість років. Зокрема, філологи можуть одержати цей ступінь через чотири роки, хіміки й архітектори - через п'ять років, а медики - через шість. Наступний ступінь, що відповідає магістерській, називається Diploma universitario (C.D.U.). Курс триває три роки. Існує також дворічний курс спеціалізації Scuole dirette a fini speciali, за підсумками якого можна одержати ступінь, аналогічну C.D.U.

За навчальний період студентові необхідно вивчити 19-20 дисциплін, включаючи факультативні. Відвідування занять обов'язково, і студенти навіть відзначають дні відвідування лекцій і семінарів у своїх заліковках. По завершенні курсу будь-якого рівня учні захищають дипломну роботу. "Основу" оцінки за неї становить середнє арифметичне результатів всіх зданих студентом іспитів. Залежно від виступу випробуваного на захисті комісія може понизити або підвищити кінцеву оцінку. Якщо ж ви не уклалися з іспитами й дипломом у строк, то можете вчитися ще стільки, скільки буде потрібно. Девіз студента: "Не здав - завжди перездаси". Звичайно ж, це зменшує нервування, але й помітно розхолоджує студентів. Як бачимо, тут вимоги набагато лояльніші. В Україні за невиконання навчального процесу просто відраховують з університету.

У Римському університеті La Sapienza навчальний рік починається 5 листопада й закінчується 31 травня. Протягом року буває три сесії, і кожний студент сам вирішує, коли і які іспити йому здавати (за винятком деяких обов'язкових на кожному факультеті), тому що студенти мають право на свій індивідуальний навчальний план. Дуже важлива відмінність від нашої системи - це відсутність екзаменаційних білетів.

Іспити бувають письмові й усні. Література, історія, лінгвістика, філологія звичайно здаються усно. Кожний іспит вимагає 99,9 % самостійної підготовки, оскільки на лекціях дають лише невелику порцію того, що студент повинен знати про предмет. Справляються з іспитами далеко не всі: до диплома доходять лише три чоловіки з десяти що надійшли.

У кожного професора є певні години прийому, коли він може вас особисто вислухати й порадити, які книги вам будуть найбільш корисні. Тут простежується аналогія з нашими консультаціями. При бажанні студент може подати заявку, щоб мати "куратора" по одному з основних предметів. З ним студент завжди зможе порадитися із приводу навчального плану, іспитів, програм, книг і, звичайно ж, дипломної роботи (аналог нашого дипломного керівника). Ще одна можливість - зайти в консультаційний центр, що існує на кожному факультеті.

В італійських університетах збереглися багато середньовічних традицій. У свята студенти носять різнобарвні кепі в стилі Робін Гуда, а "новачки" проходять обряд присвяти в студенти (processo della matricola), у ході якого над ними всіляко знущаються студенти старших курсів.

Після трьох років практики за фахом випускник університету може надійти в докторантуру. Для цього потрібно пройти вступний тест. Успішно справились із ним виділяється стипендія в 6 мільйонів лір ($4800) у рік. Докторанти звичайно ведуть дослідницьку роботу в різних вузах, включаючи закордонні. Ті, що захистилися одержують ступінь доктора наук (Dottorato di ricerca).

Випускник нашої школи перед надходженням в італійський університет повинен ще два роки відучитися у вітчизняному вузі. Заявки для надходження в університети треба пересилати через посольство Італії, куди до кінця лютого необхідно відіслати всі документи. Бути або не бути студентом, вирішує італійське Міністерство закордонних справ.

Вступних іспитів в університети Італії немає, від іноземця потрібно тільки здати іспит на знання мови. Кожний університет країни має свою систему тестування. Звичайно тест складається з питань на знання граматики, завдання на переклад тексту й усної частини (бесіди з викладачем). У ході бесіди вам, швидше за все, зададуть наступні питання: "Чому ви вирішили приїхати вчитися в Італію? Що ви збираєтеся вивчати? Як давно ви вчите італійську мову?"

Для надходження в аспірантуру треба звертатися прямо в обраний університет. Питання про визнання еквівалентності диплома буде вирішуватися там, оскільки двосторонньої угоди про визнання дипломів і академічних ступенів між нашими країнами до недавнього часу не існувало. При чому, якщо університет відмовив, домагатися перегляду цього рішення даремно.

Щоб одержати студентську візу, в італійське посольство потрібно надати завірені в італійському консульстві документи про проходження дворічного курсу навчань у вітчизняному вузі, лист, що підтверджує зарахування в навчальний заклад Італії, медичну страховку й документи про платоспроможність. Це може бути довідка про доходи, виписка з банківського рахунку, документи про спонсорство навчання компанією або одержанні стипендії. Витрати на проживання, харчування та інші витрати оцінюються в 2,5 мільйони лір ($1200) на місяць.

1) В Іспанії на один приватний вуз припадає 4,7 державних вузів, в той час як в Україні спостерігається зворотня тенденція, хоча останнім часом Міністерство освіти України “оголосило війну" приватним вузам, які дають неякісну освіту;

2) Викладання в переважній більшості іспанських університетів ведеться іспанською мовою. В Україні лише останнім часом намітилась тенденція до повного переходу на викладання українською мовою;

3) В Україні, на відміну від Іспанії, немає відчутних проблем по наданню гуртожитків іноземним студентам;

4) Університетська освіта в Іспанії ділиться на 3 цикли: дипломна освіта, аспірантура, докторантура. По закінченні навчання студент повинен представити дисертацію доктора філософії, що є його власним дослідженням, і захистити її перед п'ятьма членами комісії;

5) В Італії на один приватний вуз припадає 5,22 державних вузів;

6) Характерною особливістю системи освіти Італії є відсутність вступних випробувань, що неодмінно веде до невисокого рівня знань середньостатистичного студента;

7) У приватних вузах багато навчальних програм викладається на англійській мові, що є нетиповим для вищої освіти в Україні;

8) Нещодавно в Італії введено новий 3-річний курс для одержання першого диплома, в Україні мінімальний срок для отримання першого диплома становить 4 роки;

9) Позитивною практикою в Італії є введення індивідуального навчального плану для кожного студента, що дозволяє набувати необхідного робочого досвіду;

10) Після трьох років практики за фахом випускник університету може надійти в докторантуру. Докторанти звичайно ведуть дослідницьку роботу в різних вузах, включаючи закордонні. Ті, що захистилися одержують ступінь доктора наук (Dottorato di ricerca).

1. Васильев А. Университеты Италии. // “Квант”, 2005, №2. - с.10-11, c.18.

2. Гордієнко Т. Вища освіта по-італійськи. // “Куди піти навчатись”, 2006, №2. - c.80-81.

3. Кочкіна Н.Ю. Дослідження європейського ринку освітніх послуг в світлі Болонського процесу. // “Маркетинг в Україні”, 2005, №1. - с. 40-44.

4. Коринская Л. Бесплатные университеты старого света: как в них попасть. // “Заграница”, 2005, №36. - с.10.

5. Папченко Т. Саламанка - город-университет. // ”Вокруг света (Укр.)", 2006, №2. - с.94-109.

6. Рутка З. Проблеми розвитку вищої освіти в Центрально-Східній Європі. // “Актуальні проблеми економіки”, 2004, №5.

7. Тимофеева С. Три шага к испанскому гранту. // “Заграница”, 2003, №40. - с.12.

8. Яцюк О. Вища освіта в розвинутих країнах. // “Формування ринкових відносин в Україні”, 2005, №7-8. - с.72-80.

Страницы: 1, 2, 3, 4