Рівень розвитку творчих здібностей до музично-ритмічного виконавства встановлювався в процесі виконання дітьми танцювальних рухів та ритмічної імпровізації почутої мелодії у результаті проведення гри „Театр одного актора”. Нами застосовувався метод „оживлення” музичних творів, за допомогою якого учні виконували наступні завдання:

- відтворити ритм зіграного вчителем твору, крокуючи в характері музики;

- вибрати музичний твір для танцю (із кількох запропонованих) і виконати імпровізацію з використанням знайомих елементів танцю в характері музики;

- за допомогою голосу, міміки, жестів, реплік та інших засобів власної уяви показати („оживити”) за вибором вірш, пісню, загадку чи музичний образ.

Виконання цих завдань оцінювалося по трьохбальній системі:

3 бали - правильне виконання всіх вищеназваних завдань - високий рівень творчих здібностей до музично-ритмічного виконавства;

2 бали - деякі неточності, невпевненість у виконанні танцювальних рухів, слабке вміння імпровізувати в характері музики та створювати художній образ;

1 бал - неправильне виконання ритмічного малюнку, танцювальних рухів, невміння створювати художній образ та імпровізувати у характері музики.

На другому етапі завдання полягало у тому, щоб апробувати умови, які б ефективно впливали на розвиток творчих здібностей першокласників. До їх числа віднесені: зв'язок художньо-творчої активності з удосконаленням особистості школяра, діяльнісний характер її організації, використання естетико-педагогічних ситуацій, як засобів, що стимулюють емоційні, інтелектуальні, вольові та творчі зусилля школярів. Саме для розвитку особистісного емоційно-творчого ставлення до мистецьких творів ми застосовували метод „оживлення” музичних творів, так звані „живі картини”, де музичні образи оживають. Як приклад, наведено фрагмент одного з уроків, на якому розучувалася латинська народна пісня „Ой я, жу-жу” за названим методом (див. Додаток Ж).

Далі на наступних уроках завдання ускладнювалось, дітям доручали зобразити свою улюблену пісню, що сприяло усвідомленню змісту твору. Творчий розвиток активізували, поєднавши слухання музики з елементами хореографії, де метою було побачити розуміння образів, які викликає музика, а також чуття ритму (гра „Створи свій рух”). Наприклад, коли учням пропонували послухати „Марш” С.Прокоф'єва, то більшість дітей ставали струнко, зображаючи солдата і крокували, а український народний танець уявлявся їм у присіданні, підскоках та тупотінні ногами, як у козаків.

Імпровізування музично-ритмічних рухів на уроках музики захоплювало дітей, спонукало до творчого розкріпачення. Діти старалися красиво рухатися, танцювати, подолавши деяку незграбність. Навіть діти, які не мають здібностей до танцю, не зумівши придумати своїх рухів, старалися повторювати рухи за одним із своїх однокласників.

Внаслідок залучення усіх дітей до експериментальної роботи, вони почали цікавитись мистецтвом. Учні впевнено почували себе на заняттях, так висловлюючи своє ставлення: „Я люблю урок музики, бо тут цікаво і весело” (Ромчик Б.). Також і інші учні розповідали, що одержують задоволення від уроків. Виявлення активного бажання відвідувати уроки свідчить про те, що театралізовані ігри є ефективною формою організації у школі, яка дозволяє розвивати творчі здібності засобами впливу мистецтва.

Дослідження розвитку творчих здібностей першокласників за вищеназваною схемою (з трибальним оцінюванням) проводилося на початку і в кінці навчального року.

Для аналізу і узагальнення одержаних даних (на матеріалі вивчення рівня засвоєння різноманітної діяльності) визначили такі рівні розвитку творчих здібностей першокласників:

високий рівень - 10-12 балів;

середній рівень - 7-9 балів;

початковий рівень - 4-6 балів.

Результати проведеної роботи по вивченню розвитку творчих здібностей шестирічних учнів подано в таблиці 3.

Таблиця 3. Дослідження розвитку творчих здібностей першокласників на матеріалі визначення рівня засвоєної ними музичної діяльності засобами театралізованої гри.

Одержані дані показують, що на початку навчального року 11 учнів (39%) в експериментальному і 10 учнів (42%) у контрольному класах знаходилися на низькому рівні розвитку творчих здібностей, а на кінець навчального року залишилося в експериментальному класі тільки 2 учні (7%), а в контрольному 6 учнів (25%). При цьому кількість учнів з високим рівнем розвитку творчих здібностей збільшилася в експериментальному класі в 5 разів, а в контрольному - у 3,5 рази. Прилучення дітей до музики в контрольному класі відбувалося у процесі „традиційних” видів діяльності - співу й слухання музики. В експериментальному класі, крім цього вводилась театралізована гра (творчі завдання, музично-ритмічні рухи). Урізноманітнення видів діяльності на уроках музики дало змогу всебічно виявити особливості формування музичних інтересів дітей. Отже, в процесі використання різноманітних форм театралізованої гри з учнями експериментального класу значно підвищився не тільки інтерес до різних видів творчої діяльності, але й рівень засвоєння цих видів діяльності, який відображається в загальному показнику рівня розвитку творчих здібностей школяра.

Окрім групового вивчення процесу формування творчих здібностей у дітей, на протязі всього навчального року велись індивідуальні спостереження за музичним розвитком учнів експериментального і контрольного класів, які показали, що формування інтересу до музичної діяльності іде швидше, ніж розвиток творчих здібностей школярів, тобто, практично творчий інтерес та допитливість дають поштовх до кращого засвоєння певного виду діяльності. Спостерігаються випадки, коли інтерес до всіх видів творчої діяльності співпадав з початковим рівнем розвитку, але до кінця навчального року учень в процесі діяльності досягає високого рівня розвитку творчих здібностей.

Рідко зустрічаються випадки протилежні: коли розвиток здібностей ніби випереджує рівень інтересу до творчої діяльності (учениця Дана Б.) і в процесі занять допомагає краще засвоїти різноманітну музичну діяльність. Тут важливу роль відіграють суб'єктивні причини. Учениця Дана прийшла у школу з високим рівнем розвитку творчих здібностей і початковим інтересом до музичної діяльності. В процесі індивідуальних бесід і спостережень, ми вияснили, що у дівчинки високий рівень емоційного творчого сприймання музики, але вона непосидюча, їй важко всидіти на місці, і на перших уроках музики їй було скучно. Звідси прозвучала негативна відповідь в ході нашої бесіди при дослідженні. Пізніше, при контрольних зрізах, учениця позитивно відкликалася про прослухування музики і в числі названих творів були ті, що прозвучали на уроці. У вересні місяці дівчинка заявила, що їй не подобається і не хочеться танцювати, але виявилось, що вона просто соромилася. В процесі експериментальної роботи здійснювався індивідуальний підхід до Дани Б. (дівчинка танцювала разом з педагогом, що її підбадьорював, просив допомогти відстаючим). У результаті учениця стала із захопленням займатися танцювальними рухами, поборола сором'язливість і до кінця року була в числі кращих. Високий рівень розвитку творчих здібностей учениці пов'язувався з інтересом до уроків музики.

В більшості випадків ми спостерігали, що творчий інтерес та допитливість до музичної діяльності сприяють підвищенню рівня її засвоєння. Наприклад, учень Роман Б. прийшов у школу з високим показником розвитку творчих здібностей і проявляв інтерес до творчої музичної діяльності. До кінця навчального року він досяг високого рівня в своєму творчому розвитку, відрізнявся активністю, охоче проявляв творчу ініціативу, в нього зросло вміння імпровізувати, і разом із ростом впевненості в своїх силах проявився інтерес до інсценування пісень.

В класах, що досліджувалися нами, на кінець навчального року залишилося 2 учні в експериментальному і 6 учнів в контрольному класі на початковому рівні розвитку творчих здібностей. Проаналізувавши матеріали контрольних зрізів, спостережень, індивідуальні особливості школярів, ми дійшли висновку, що головна причина їх відставання - недостатність педагогічного впливу на дітей, через часту відсутність на заняттях (хвороба, батьки забирали і т. д.). Наприклад, Михайло Г. при дослідженні не проявляв інтересу ні до виконання пісень, ні до танцю, ні до інсценування, і рівень його творчого розвитку зафіксовано початковим. Він не зміг назвати жодного твору, який йому подобається. Вже у кінці першого півріччя у хлопчика проявився інтерес до виконання та інсценування пісень; на пропозицію назвати музику, що подобається, він назвав окремі пісні, які засвоїв на наших уроках. Однак, хлопчик мало виконував музично-ритмічні рухи на заняттях, більше спостерігав.

Результати контрольних зрізів, спостереження в нашому дослідженні підтверджують основну думку, висунуту Н.Вєтлугіною про те, що навчання - основний фактор у формуванні особистості дитини, її художньо-творчому розвитку. Згідно наших спостережень та аналізу одержаних даних, творчі здібності ефективно розвиваються у тих дітей, які під впливом експериментального навчально-виховного процесу активно займалися музичною театрально-ігровою діяльністю і досягли певних результатів (могли заспівати з емоціями пісню, створити новий образ на основі почутого чи виконати танцювальні рухи). Це означає, що для ефективного розвитку творчих здібностей у першокласників, і взагалі, молодших школярів, необхідно їх усіх залучати до різних видів театралізованої гри на уроках музики і при цьому використовувати музичний репертуар, який виконує виховні та розвивальні функції, забезпечує посильність його засвоєння дітьми.

Вивчення рівня розвитку творчих здібностей першокласників та їх художньо-естетичних інтересів нами передбачає і відношення вчителів та їх думку щодо проведення даного експерименту. З цією метою в кінці нашої роботи ми проводили інтерв'ювання з вчителями музики та вчителями початкових класів, щоб дізнатися чи потрібно розвивати творчі здібності школярів та що для цього потрібно робити. Виходячи із одержаних відповідей, усі вчителі без винятку стверджують, що у школярів необхідно обов'язково розвивати творчі здібності та нахили. Для цього вчителі пропонували у першу чергу зацікавлювати учнів різноманітними формами і методами роботи, а саме урізноманітнивши музичний репертуар, який подобається учням; зацікавлювати розповідями про музику в оригінальних формах; залучати до позакласної роботи; по-друге чітко диференціювати інтереси школярів і визначати коло інтересів кожного учня.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12