2
Міністерство освіти і науки України
Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С. Сковороди
Кафедра теорії і методики
професійної освіти
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ ТА ОБРЯДОВІСТЬ У МОРАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Дипломна робота
студента V курсу 52 групи
факультету початкового навчання
Марющенка Олександра Володимировича
Науковий керівник:
к.п.н., доц. Довженко Т.О.
Харків - 2008
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Теоретико-педагогічні умови використання українських народних традицій та обрядовості у моральному вихованні молодших школярів 6
1.1. Особливості організації морального виховання у початковій школі 6
1.2. Морально-виховний потенціал українських народних традицій та обрядів 20
1.3. Організація морального виховання молодших школярів на засадах народної педагогіки 43
Розділ 2. Практика використання українських народних традицій та обрядовості у моральному вихованні молодших школярів 59
2.1. Аналіз наявності досвіду використання народних традицій та обрядів морального виховання у початковій школі 59 2.2. Шляхи підвищення ефективності використання українських народних традицій та обрядовості у моральному вихованні молодших школярів 73
Висновки 77
Список використаних джерел 78
ВСТУП
Актуальність і ступінь дослідженості проблеми.
Освіта - стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації й держави, запорука майбутнього, найбільш масштабна і людиноємна сфера суспільства, його політичної, соціально-економічної, культурної й наукової організації. Вона є засобом відтворення й нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина дієвим чинником модернізації суспільства, зміцнення авторитету держави та на міжнародній арені.
За роки незалежності в Україні визначено нові пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, розпочато практичне реформування галузі на основі приєднання до Болонського процесу .
За цих умов освіта спрямована на втілення в життя української національної ідеї. Вона підпорядкована консолідації українського народу в українську націю, яка прагне жити у співдружності з усіма народами і державами світу.
Освіта виховує громадянина і патріота України, прищеплює любов до української мови і культури, повагу до народних традицій. Вона підпорядкована формуванню системи національних інтересів як головних пріоритетів світоглядної культури, вихованню поваги до народів світу.
Система освіти має забезпечувати:
збереження і продовження української культурно-історичної традиції, виховання шанобливого ставлення до державних святинь, української мови і культури, історії і культури народів, які проживають в Україні, формування культури міжетнічних відношень;
виховання людини демократичного світогляду і культури, яка дотримується прав і свобод особистості, з повагою ставиться до традицій народів і культур світу, національного, релігійного, мовного вибору особистості, виховання культури миру і міжособистісних відношень та інші.
Однак те, що відображено в законі “ Про освіту ”, не знаходить конкретний вияв у практиці. Наукові джерела переконливо доводять, що дитина не знаходиться під постійним виховуючим впливом матеріальної і духовної культури свого народу. До виховного процесу не повною мірою включаються: принцип національного виховання, принцип культуровідповідності, принцип народності, які передбачають створення умов для засвоєння новим покоління історії свого народу, його мови, засвоєння і примноження духовної культури, національних традицій, звичаїв, забезпечуючи духовну єдність поколінь.
Ці принципи необхідні для найповнішого розкриття природних схильностей дитини і розвитку її здібностей, виявлення етно-психологічних особливостей та національного і морального виховання особистості. Однак сучасна етнокультурна ситуація в Україні далека від тієї, яка потрібна для повноцінного духовного та інтелектуального відродження народу. Діти не залучаються з раннього віку до культури та історії свого народу, бо не знаходяться під прямим формуючим впливом україномовного середовища. Не використовують повною мірою своїх можливостей заклади народної освіти, хоча протягом останніх років і відбулися значні зрушення в українському шкільництві. Маємо на увазі не лише загальний процес демократизації школи, а й виникнення нових концепцій та дисциплін, до яких входить і народознавство. Звичайно, введення до шкільної програми такого предмета не вирішить остаточно виховних завдань, але принаймні дасть підґрунтя для майбутньої роботи у плані створення національної системи освіти і виховання.
Проблема морального виховання привертала й привертає увагу багатьох вчених: психологів, педагогів та методистів. Зокрема, розробкою питань морального виховання займалися такі провідні вчені: В. Гнатюк, В. Лозова, В. Сухомлинський, Г. Троцко, М. Стельмахович, В. Ковальчук, О. Матвієнко, С. Карпенчук, С. Сявавко.
Актуальність досліджуваної проблеми й обумовила вбір теми нашого дослідження - "Українські народні традиції та обрядовість у моральному вихованні молодших школярів".
Об'єкт дослідження - моральне виховання молодших школярів.
Предмет дослідження - українські народні традиції та обрядовість як засіб морального виховання молодших школярів.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та практично проілюструвати ефективність здійснення морального виховання на засадах народної педагогіки.
Завдання дослідження:
1. На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури з теми дослідження розкрити сутність поняття "моральне виховання" та виявити критерії моральної вихованості молодших школярів.
На підставі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити сутність понять: "українські народні традиції" та "обрядовість".
Теоретично обґрунтувати доцільність використання українських народних традицій та обрядовості у моральному вихованні молодших школярів.
Практично проілюструвати шляхи використання українських народних традицій та обрядовості у моральному вихованні молодших школярів у сучасній школі.
Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду та досвіду народу, вивчення народних традицій та обрядовості.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ ТА ОБРЯДОВОСТІ У МОРАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
1.1. Особливості організації морального виховання у початковій школі
З перетворенням України на самостійну державу освіта стала власною справою українського народу. Розбудова система освіти, докорінне її реформування мають стати підґрунтям відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, національного відродження, становлення державності і демократизації суспільства в Україні.
У цей час проблема виховання та освіти підростаючого покоління набуває особливої вагомості, адже від розв'язання її значною мірою залежить майбутнє української держави [22, с.12].
Особливо ця проблема стосується морального виховання учнів у початковій школі, адже саме в цьому віці діти починають розуміти, що добре, а що погано, що таке совість, гідність, чуйність, тобто моральні норми.
Слово "мораль" прийшло з Франції (morale - моральний), а до Франції - з Давнього Риму (moralis - моральний). У словнику В.Даля визначається як "правила для волі та совісті" [12, с.345].
Проблема морального виховання привертала й привертає увагу багатьох вчених: психологів, педагогів та методистів. Саме тому і існує так багато поглядів на визначення поняття "моральне виховання". Розглянемо декілька з них.
С.У. Гончаренко дає таке визначення: "Моральне виховання -- один з найважливіших видів виховання, полягає у цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології. Моральне виховання здійснюється на національному ґрунті шляхом засвоєння національних норм і традицій, багатої духовної культури народу, тих моральних норм і якостей, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві, узгодження дій і вчинків людей" [10, с.216].
Дещо інше визначення дає С.Г.Карпенчук: "Моральне виховання учнів - це вивчення теоретичних основ моралі, формування в них моральних уявлень, організація досвіду їхньої поведінки і діяльності, які відповідають вимогам моралі нашого суспільства" [17,с.72].
В "Абетці морального виховання" за редакцією І.О.Каірова, О.С.Богданової ми зустрічаємо ще одне визначення поняття "моральне виховання". Моральне виховання - це найважливіший бік формування і розвитку особистості дитини, який передбачає становлення її відносин з батьками, оточуючими, з колективом, суспільством, до своїх обов'язків і до самої себе [1, с. 5].
Проаналізувавши всі визначення поняття "моральне виховання" ми вважаємо, що моральне виховання молодших школярів - одна з найважливіших задач початкової школи. І це закономірно, тому що в житті нашого суспільства все більше зростає роль моралі, поширюється сфера діяльності морального фактора.
У нашому дослідженні ми будемо дотримуватися визначення поняття "моральне виховання", яке висувають Г.В.Троцко та В.І.Лозова. На нашу думку, це визначення більш підходить до початкової школи.
Моральне виховання - це цілеспрямований процес організації та стимулювання різнобічної діяльності учнів, їх спілкування, спрямований на оволодіння школярами моральною культурою, яка визначає ставлення до навколишнього світу [21, с. 103].
Ще за часів, коли Україна входила до складу СРСР, до змісту морального виховання відносили значення та збереження цінних традицій, обрядів та моралі. Вважалося, що вони сприятимуть тому, що в більш ефективній формі будуть передаватися підростаючому поколінню способи поведінки й досвіду, вироблені та відпрацьовані в попередні століття. І в середині суспільства формуються нові звичаї, традиції, які втілюються в невід'ємні риси національного образу життя. Вони виявляються в тому, як відзначаються свята та ювілейні дати в родині, школі, суспільстві. Все це грає велику роль в процесі морального виховання дітей [28, с. 171].
Зараз поняття "зміст" визначається як "сутність предметів, явищ, якісна визначеність і характерні особливості їх". Зміст виражає саму природу певної речі в її внутрішніх зв'язках, властивостях і ознаках (за Філософською енциклопедією).
Докутіна О.М. у журналі "Початкова школа" перелічує складові частини змісту виховання. Це -- виховання любові до рідної землі, народу, його культури та мови; братерського ставлення до інших народів, осуду національної та расової неприязні. Виховання гуманних почуттів, доброзичливого ставлення до людей, потреби надавати їм безкорисливу посильну допомогу. Формування свідомої дисципліни, відповідального ставлення до колективної праці, бережливого - до її результатів [114, с. 54].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
