В основу типів відмінювання іменників у сучасній українській мові покладено групування іменників за родами та особливості основ слів. Родове протиставлення досить своєрідне. Іменники жіночого роду на -а (-я) становлять першу відміну, сюди ж належать однотипні за формою (жіночого відмінювання) іменники чоловічого роду (кількість їх обмежена).
Іменникам жіночого роду протиставляються іменники чоловічого і середнього роду, що входять до другої відміни.
Третю відміну складають іменники жіночого роду, що в називному відмінку формально схожі на іменники чоловічого роду. До четвертої відміни належать іменники середнього роду, що виявляють деяку специфіку у порівнянні з іменниками цього ж роду другої відміни.
Форми іменників першої відміни
На відмінкові закінчення іменників першої відміни впливає кінцевий приголосний основи (твердої, м'якої і мішаної груп) і належність їх до категорії істот чи неістот (у формах множини).
Флексії м'якої і мішаної груп переважно є графічним позначенням м'якості приголосного основи.
Парадигми першої відміни
Тверда група
відмінок
Однина
Множина
Н.
сестр-а
рук -а
сестр-и
рук-и
Р.
сестер
рук
Д.
сестр-і
руц-і
сестр-ам
рук-ам
З.
сестр-у
рук-у
О.
сестр-ою
рук-ою
сестр-ами
рук-ами
М.
(на) сестр-і
(на) руц-і
(на) сестр-ах
(на) рук-ах
Кл.
сестр-о
рук-о
М'яка група
ткал-я
наді-я
ткал-і
наді-ї
ткаль
надій
ткал-ям
наді-ям
ткал-ю
наді-ю
ткал-ями
наді-ями
(на) ткал-і
(на) наді-ї
(на) ткал-ях
(на) наді-ях
ткал-е
наді-є
Мішана група
миш-а
круч-а
миш-і
круч-і
миш-ей
круч
миш-ам
круч-ам
миш-у
круч-у
миш-ею
круч-ею
миш-ами
круч-ами
(на)миш-і
(на)круч-і
(на)миш-ах
(на)круч-ах
миш-е
круч-е
У родовому відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -и (школ-и, мух-и) та -і у м'якій і мішаній групах (стел-і, груш-і). в іменниках, що мають кінцевий приголосний основи -й, виступає графічно флексія -ї (наді-ї, мрі-ї).
У давальному відмінку в іменниках усіх трьох груп виступає флексія -і (школ-і, стел-і, груш-і), яка в іменниках з основою на -й графічно передається флексією -ї (Софі-ї).
В іменниках твердої групи, основи яких закінчуються на -г, -к або -х, перед флексією -і відбувається перехід цих приголосних у -з, -ц, -с (нога - нозі, рука - руці, стріха - стрісі).
У знахідному відмінку однини в іменниках твердої і мішаної груп виступає флексія -у (весну, ружу), яка графічно передається буквою -ю в іменниках м'якої групи (вишню, тополю).
В орудному відмінку іменники твердої групи мають закінчення -ою (рибою, липою, смугою); у м'якій та мішаній групах виступає флексія -ею (вишнею, працею, межею) або графічно передається (після кінцевого основи -й) буквою -є (надією, грацією).
У формі місцевого відмінка виступає та сама флексія, що і у давальному відмінку (-і або графічно -ї), але виражається відмінкове значення за допомогою прийменників на, у (в), по, о (об): на горі, у гаї, по хаті, о п'ятій годині.
Клична форма твориться від іменників твердої групи флексією -о (Ганно, весно), від іменників м'якої і мішаної групи переважно флексією -е (-є) або в пестливих назвах -у (-ю): Софіє, земле, круче; Полю, бабусю (і бабусе).
у називному відмінку множини іменники твердої групи мають закінчення -и (дороги, гори), а м'якої і мішаної груп - закінчення -і або графічно -ї (яблуні, кручі, мрії).
Родовий відмінок множини в основному характеризується нульовою флексією (верб, тополь, вишень, меж, мрій). Проте в деяких словах виступає флексія -ів (бабів) або -ей (статей, мишей).
У формі родового відмінка закономірність чергування звуків [о], [е] з [і] часто порушується, наприклад: гора - гір, особа - осіб, але межа - меж, тополя - тополь, лелека - лелек і т. д.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
