відмінок
Множина
Н.
печ-і
ос-і
матер-і
Р.
печ-ей
ос-ей
матер-ів
Д.
печ-ам
ос-ям
матер-ям
З.
О.
печ-ами
ос-ями
матер-ями
М.
(на) печ-ах
(в) ос-ях
(на) матер-ях
Кл.
У називному і знахідному відмінках множини іменники третьої відміни мають флексію -і: ночі, вісті, тіні, матері.
У родовому відмінку виступає флексія -ей: доповідей, печей, солей, вістей, осей, повістей. Флексію -ів приймає іменник мати: матерів.
У давальному, орудному і місцевому відмінках виступають одні і ті самі флексії, що і у іменників першої і другої відмін.
Форми іменників четвертої відміни.
Однина
Форми називного і знахідного відмінків однини в іменниках четвертої відміни творяться флексією -а (графічно -я): курча, дівча, ягня, порося, вим'я.
У родовому відмінку іменники з суфіксом -ат (-ят) мають флексію -и (курчати, теляти), а іменники з суфіксом -ен- виступають з флексією -і (імені, племені) або -а (-я): ім'я, сім'я, тім'я.
У давальному і місцевому відмінках виступає флексія -і (курчаті, хлоп'яті, племені, тімені). У місцевому відмінку іменники типу тім'я, вим'я можуть виступати без суфікса: на тім'ї, на вим'ї.
В орудному відмінку однини іменники втрачають суфікси -ат- (-ят-). Флексія -ам (-ям) приєднується до кореня: лошам, хлоп'ям. Іменники із суфіксом -ен- мають паралельні форми: ім'ям і іменем, тім'ям і тіменем.
У літературній мові переважають форми із флексією -ям.
У називному відмінку множини іменники четвертої відміни мають суфікси -ат- (-ят-), -ен- і флексію -а (-я): дівчата, гусята; племена, тімена, але вим'я.
У родовому відмінку множини іменники мають чисту основу: хлоп'ят, телят, імен, племен, але вим'їв, тім'їв.
Форми давального, орудного і місцевого відмінків множини в іменниках четвертої відміни мають ті ж самі флексії, що й в усіх відмінах.
У знахідному відмінку в назвах істот переважає форма, спільна з родовим (загнав курчат, кликав поросят, пас ягнят і ягнята), а в назвах неживих предметів виступає форма, спільна з називним (коліщата, племена).
Парадигма четвертої відміни
лош-а
тел-я
ім'я
лош-ат-и
тел-ят-и
ім-е-ні і ім'-я
лош-ат-і
тел-ят-і
ім-ен-і
ім'-я
лош-ам
тел-ят
ім'-ям і ім-ен-ем
(на) лош-ат-і
(на) тел-ят-і
(по) ім-ен-і
ім-ен-е і ім'я
лош-ат-а
тел-ят-а
ім-ен-а
лош-ат
ім- ен
лош-ат-ам
тел-ят-ам
ім-ен-ам
лош-ат-ат і
локш-ат-ами
тел-ят-ами
ім-ен-ами
(на) лош-ат-ах
(на) тел-ят-ах
(на) ім-ен-ах
Відмінювання іменників множинної форми.
Множинні іменники мають ті самі відмінкові форми, що й іменники першої - третьої відмін у множині.
У родовому відмінку множинних іменників виступають закінчення -ей: саней, курей, людей; -ів (-їв): дріжджів, окулярів, зборів або чиста основа: воріт, канікул, висівок, ножиць.
У давальному, орудному і місцевому відмінках множинні іменники мають одні і ті самі флексії, що й іменники усіх чотирьох відмін у формах множини: -ам (-ям), -ами (-ями), -ах (-ях). В орудному відмінку можлива флексія -има: дверима, плечима, грошима.
У знахідному відміну майже всі множинні іменники мають форму спільну з називним. Лише назви істот (люди, діти, кури) можуть мати форму знахідного відмінка, спільну з родовим: кличу дітей (курей),але пасу гуси і гусей.
Незмінювані іменники
Окрему морфологічну груп становлять незмінювані іменники: 1) ряд слів іншомовного походження (метро, турне, меню, колібрі і под.); 2) українські і іншомовні жіночі прізвища на приголосний звук (Зосич, Харчук), на -енк-о (Василенко, Яценко), на -ово (Дурново), -их (Черних, Седих); 3) ініціальні абревіатури (МВС) та абревіатури, в яких друга частина виступає у формі непрямого відмінка (завбази, помдекана).
Граматичне значення відмінка виражається в цих іменниках синтаксично. Наприклад, передають по радіо (місцевий відмінок); підійшов до метро (родовий відмінок); розмовляла з нашою Коваленко (орудний відмінок); слухаю какаду (знахідний відмінок); передали всім АТС (давальний відмінок множини).
Розділ ІІ. Методика використання елементів цікавого мовознавства в процесі вивчення іменника в початкових класах
2.1 Методика вивчення іменника в початкових класах
Знайомство з частинами мови починається з вивчеення іменнника як найбільш уживаного учнями лексико-граматичного класу слів.
Вивчення іменника в початкових класах передбачає, по-перше, формування граматичного поняття іменник, по-друге, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагаченя словника учнів новими іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13