Функціонування СЕП базується на таких принципах:
усі операції здійснюються виключно у без паперовій (електронній) формі;
система є абсолютно закритою, тобто грошові кошти не можуть вийти з фінансового простору СЕП на жодній з її ділянок;
оборот коштів у системі здійснюється на коррахунку учасника СЕП;
ініціатива проведення платежу належить банку-платнику, який дебетує свій рахунок. Право дебетувати коррахунки інших учасників СЕП надається тальки установам НБУ в обмежених, передбачених чинним законодавством випадках;
виконання платіжних доручень платника з його коррахунку здійснюється в черговості їх календарного надходження в СЕП і в межах наявних на рахунку коштів;
платежі здійснюються в режимі реального часу, що дає можливість завершити розрахунки між банками протягом операційного дня;
зарахування коштів одержувачу здійснюється тальки після списання їх з коррахунку банку, що обслуговує платника, і надходження на коррахунок обслуговуючого його банку.
Дотримання цих принципів, передусім недопущення овердрафту за коррахунками і забезпечення платежів у режимі робочого часу, позбавляють СЕП кредитного ризику і забезпечують їй високу ліквідність.
Основними функціями СЕП є:
проведення розрахунків між банками в електронній формі;
ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;
можливість обміну між банками екстреною текстовою інформацією;
надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;
забезпечення ефективного контролю НБУ щодо стану коррахунків комерційних банків;
здійснення НБУ впливу на комерційні банки за порушення чинного законодавства та нормативів банківської діяльності;
забезпечення надійності розрахунків;
багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу на усіх стадіях обробки;
багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків.
НБУ організовує та регламентує міжбанківські розрахунки через СЕП, приймає участь у здійсненні розрахунків. НБУ забезпечує функціонування СЕП шляхом надання усім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів СЕП, захисту інформації та електронного зв'язку.
СЕП побудована як деревоподібно-мережна структура. На її нижньому рівні містяться банки - учасники електронних розрахунків. Середній рівень СЕП представлений мережею регіональних розрахункових палат (РРП). Це підрозділ регіонального управління Національного банку, який обслуговує банки, що є учасниками СЕП відповідного регіону.
На найвищому рівні СЕП розташована Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує функціонування СЕП у цілому та керує діяльністю регіональних розрахункових палат. Архітектура СЕП зображена на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Загальна архітектура СЕП
Програмне забезпечення СЕП складається із програмно-технічних комплексів - автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП: ЦРП - АРМ-1, АРМ ІПС; РП - АРМ-2; банки - учасники СЕП - АРМ-НБУ.
Учасниками СЕП є:
територіальні управління НБУ,
комерційні банки та їх філії, які мають технічні рахунки в РП або ЦРП.
Для роботи в СЕП комерційний банк (філія) укладає з НБУ договори на інформаційно-розрахункове обслуговування в СЕП та про використання криптографічних засобів захисту інформації в інформаційно-обчислювальній мережі НБУ.
Існують такі загальні принципи організації роботи СЕП:
операції зарахування (списання) коштів за кореспондентським рахунком комерційного банку (філії) - учасника СЕП можуть виконуватися тільки після відкриття йому в РП (ЦРП) технічного рахунку;
СЕП базується повністю на безпаперовій технології;
СЕП є системою типу “брутто”, тобто кожний платник безпосередньо впливає на коррахунок учасників СЕП;
СЕП є закритою системою;
початкові платежі від учасника СЕП приймаються в межах поточного значення його технічного рахунку, за винятком випадків, що визначені НБУ;
електронний розрахунковий документ, прийнятий СЕП, не може бути відкликаний;
оброблення електронних розрахункових документів та службових повідомлень здійснюється у порядку черговості їх надходження до системи;
ініціатива проведення трансакцій належить банку, який дебетує власний рахунок, можливість дебетувати рахунок іншого учасника СЕП надана тільки підрозділам НБУ для обмеженого кола типів трансакцій;
обмеження на суми здійснення трансакцій учасників СЕП не встановлюються, технологічно сума трансакцій обмежена лише поточним значенням залишку коррахунку банку-ініціатора трансакцій;
результати розрахунків за відісланими та отриманими електронними розрахунковими документами відображаються на технічних рахунках комерційних банків (філій) у СЕП у режимі реального часу;
обмін платіжними документами організовано у пакетному режимі технологічними циклами приймання-передачі, довжина яких варіюється залежно від поточних потреб;
ведеться традиційний рахунок для відображення трансакцій, які були ініційовані, але не завершені протягом одного дня, що дозволяє організувати синхронну роботу учасників СЕП з урахуванням специфіки можливості кожного з них;
СЕП є власністю НБУ.
НБУ для розподілу фінансових ризиків у СЕП застосовує такі принципи:
фактична передача коштів банку одержувачу здійснюється лише після списання коштів з рахунку банку-відправника та зарахування їх на рахунок одержувача (це дозволяє усунути кредитний ризик);
кошти, що надходять на рахунок банку, зараховуються у режимі реального часу (такий принцип обмежує ризик ліквідності);
овердрафт на коррахунках банку заборонений (це допомагає обмежити системний ризик).
Загальна схема документообігу при міжрегіональних розрахунках між банками через СЕП має такий вигляд (рис.1.2.).
Пояснення до схеми документообороту:
подання підприємством-платником платіжного доручення своєму банку А;
формування на підставі платіжних доручень клієнтів банківського електронного платіжного документа (доручення);
доставка первинних банківських платіжних документів в РРП;
формування відповідних платіжних документів у РРП і доставка
їх у РРП, що обслуговують банки - одержувачі платежів;
доставка платіжних документів у банк-одержувач (Б);
розшифрування в банку Б одержаних платіжних документів по клієнтах-одержувачах і зарахування коштів на їхні поточні рахунки;
повідомлення клієнта про надходження коштів на його рахунок;
перенесення результатів дня по технічних коррахунках на реальні коррахунки банків в ОПЕРУ регіонального управління НБУ.
Рис. 1.2. Схема документообігу в СЕП
Комерційний банк отримує від клієнтів початкові платіжні документи (в основному в паперовому вигляді), створює на їх основі електронні документи з допомогою програми “Операційний день банку”, через яку ці документи потрапляють електронною поштою у РП територіального управління НБУ, в якому обслуговується комерційний банк. Платіжні документи для передачі в РП оформляються у вигляді файлу - пакета початкових платіжних документів (файл може містити від 1 до 1000 документів), що зберігається на носії електронної інформації та може передаватися каналами зв'язку.
Після обробки пакета електронних документів через СЕП кошти зараховуються на коррахунок банку-одержувача, де електронні розрахункові документи для кожного одержувача оформляються у вигляді паперового документа - “Реєстру електронних розрахункових документів”, що підтверджує зарахування коштів на рахунок клієнта і видається як додаток до виписки з його особового рахунку.
З метою максимального розширення кола послуг відповідно до потреб учасників СЕП, враховуючи підпорядкованість установ комерційних банків одна одній, НБУ розробив та запровадив різні моделі обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку (Додаток А).
Для роботи в СЕП за консолідованим коррахунком комерційний банк повинен одержати дозвіл на роботу від НБУ за консолідованим коррахунком.
Міжбанківські розрахунки виконуються в строк до трьох операційних днів і вважаються завершеними з часу зарахування коштів на коррахунок банку одержувача.
За наявності в комерційного банку філій виникає проблема виходу в СЕП для кожної з них. У цьому разі банку потрібно створювати свою власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС).
Функціонування ВПС характеризується такими рисами:
консолідація коштів усіх установ даного банку на одному коррахунку, що розширює платіжні можливості кожної структури банку порівняно з тим, якби вони мали свої коррахунки в НБУ;
посилення ролі головного банку в організації міжбанківських розрахунків усіх його структур, оскільки всі потоки документів і платежів проходять через АРМ-3 головного банку;
здійснення платежів між структурами одного банку за допомогою програмно-технічних засобів самого банку без виведення їх у СЕП, що сприяє їх прискоренню, спрощенню і здешевленню;
ведення субкоррахунків для всіх філій банку безпосередньо в ВПС з відбиттям на них не тільки внутрішньобанківських, а й позабан-ківських платежів, що зумовлює поєднання ВПС із СЕП.
Забезпечує діяльність ВПС головний розрахунковий центр комерційного банку (ГРЦ). Він веде субкореспондентські рахунки для кожної філії банку, а також відображає платіжні обороти філій з іншими банками, що здійснюються через СЕП.
Внутрішньобанківські розрахунки виконуються в строк, установлений внутрішніми нормативними актами банку, який не може перевищувати двох операційних днів, та вважаються завершеними з часу зарахування коштів на рахунок філії одержувача.
За недотримання строків виконання розрахунків комерційні банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Економіка України не є ізольованою. Розвиток міжнародних економічних відносин потребує відповідно налагодженого механізму міжнародних розрахунків у різних валютах. З огляду на це однією з додаткових можливостей СЕП є організація розрахунків з іноземними банками через механізм "шлюзових" банків.
Більші можливості звичайно надає SWIFT, який є всесвітньою мережею. Розглянемо принципи функціонування SWIFT більш детально.
Наприкінці 60-х років стало очевидним, що потужностей паперових систем розрахунків недостатньо для забезпечення надійного і швидкого зв'язку між багатьма банками та їхніми філіями в усьому світі. Обробка паперових документів була пов'язана з багатьма помилками і коштувала дуже дорого. Становище було також ускладнене, оскільки різні банки використовували різні системи розрахунків, іноді практично несумісні.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
