На випадок надзвичайних ситуацій існує система резервування і відновлення діяльності СЕП, розроблена і поетапно впроваджена у 1996--1999 роках.
Принцип VIII. Система повинна надавати засоби виконання платежів, зручні для користувачів та ефективні для економіки.
Принцип IX. Система повинна мати об'єктивні і загальновідомі критерії участі, які забезпечують справедливий і відкритий доступ.
Критерії участі в системі електронних міжбанківських розрахунків визначаються Інструкцією "Про міжбанківські розрахунки в Україні". Учасниками системи можуть бути будь-які кредитно-фінансові установи й організації, які мають кореспондентські рахунки в одному з територіальних управлінь НБУ, задовольняють технічні вимоги роботи в системі і є суб'єктами міжбанківських розрахунків на території України.
Принцип X. Засоби керування системою повинні бути ефективними, контрольованими і прозорими.
Права та обов'язки НБУ стосовно керування системою визначені в законах "Про Національний банк України" [2], "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" [4] та в Положенні „Про міжбанківський переказ в Україні в національній валюті” [19].
Протягом часу існування СЕП про неї неодноразово загалом дуже позитивно відгукувалися міжнародні експерти. Зокрема, у 1995 році така оцінка була відображена у звіті консультантів фірми РА Consulting Group з Лондона, а в 1996 році систему електронних платежів вивчав фахівець з фірми Oracle Жан-Марк Лепен, про що він склав докладний документ (The New Payment System of the Republic of Ukraine. Oracle Eastern Europe, July 1996). Доповіді представників НБУ на різноманітних міжнародних форумах (Відень 1994 p., Базель 1997 p., Відень 2000 p., Алмати 2002 p.), де йшлося про платіжну систему України, також були високо оцінені у банківських колах.
Місія Міжнародного валютного фонду, що перебувала в Україні у травні 2002 року, окремо вивчала стан виконання Базельських принципів та обов'язків центрального банку стосовно української платіжної системи і теж оцінила його позитивно.
Таким чином, можна дійти висновку, що система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України сповна відповідає Базовим принципам для системно важливих платіжних систем та нормативна база з цього питання доступна широкому загалу і забезпечує достатній рівень ефективності функціонування системи, як свідчить досвід її експлуатації.
1.3 Сучасні проблеми міжбанківських розрахунків на території України та поза її межами
Система міжбанківських розрахунків різних країн помітно різняться. У світі не існує єдиної платіжної моделі, однак є загальні принципи і характеристики, що визначають функціонування національних платіжних систем. Водночас є і загальні проблеми, які автоматично переносяться на платіжні механізми.
Перша проблема стосується розмежування функцій між центральним і комерційними банками. Цілком зрозуміло, що комерційні банки мають нести відповідальність за обслуговування рахунків клієнтів та надання спеціалізованих платіжних послуг, необхідних у міжбанківських відносинах. Однак на сьогодні немає єдиної думки щодо таких питань:
яку роль має відігравати центральний банк в експлуатації різних компонентів фізичної інфраструктури платіжного механізму?
наскільки активно центральний банк має надавати послуги щодо здійснення міжбанківських платежів?
Платіжні послуги центрального банку можуть бути пов'язані з обробленням безлічі окремих платежів, що проходять через банківську систему. Ці платежі потім можуть зазнати взаємного заліку і погашення на міжбанківській основі.
Вважається, що ринкові сили визначають оптимальне поєднання участі центрального банку і комерційних банків на ринку платіжних послуг. Наприклад, у платіжній системі США Федеральна резервна система як постачальник платіжних послуг установлює ціну на дані послуги на такому рівні, щоб повністю відшкодувати виробничі витрати. У деяких країнах операційні послуги центрального банку субсидуються, і роль його в платіжному механізмі вважається різновидом суспільного блага.
Друга проблема полягає у виборі самої моделі міжбанківських платежів із використанням валових розрахунків у реальному часі або чистих розрахунків і засобів контролю в цих системах для забезпечення їхньої цілісності та надійного функціонування. У засобах контролю за кредитними ризиками ліквідності, що виникають за багатостороннього взаємозаліку, зацікавлені всі учасники платіжного процесу. Однак і в розвинутих країнах з ринковою економікою, з відносно сталими концепціями платіжних систем і систем розрахунків немає згоди щодо витрат на здійснення такого контролю.
Третя проблема пов'язана з вибором оптимального складу технічних засобів, що забезпечують функціонування міжбанківських розрахунків. Потрібні великі витрати для підтримування в автоматизованих системах операційного взаєморозуміння і дублювання на рівні, необхідному для функціонування платіжної системи навіть у разі несправності центральних систем комп'ютерів або стихійного лиха. Питання щодо технічної реалізації та розміру витрат на дублювання інформації вирішується кожною країною окремо.
Однак найголовнішою проблемою банків усіх країн з питань розрахунків я вважаю проблему безпеки платіжних систем.
Під терміном “безпека платіжної системи” у загальному вигляді ми розуміємо стан забезпечення нормального функціонування системи в цілому та кожного з її елементів.
Передусім слід підкреслити, що важливість забезпечення безпеки платіжних систем обумовлена тим значенням, яке займають платіжні системи в структурі економіки певної держави.
Для більш детального розуміння місця і ролі безпеки платіжних систем у системі економічної безпеки держави звернемося до такої характеристики зазначених явищ як системність. Як відомо, будь-яка система передбачає наявність певних елементів, що існують в рамках даної системи. У свою чергу сама система може також виступати складовим елементом у системі вищого порядку. Елементи системи можуть бути як основними, без яких система не зможе існувати, так і додатковими, наявність яких у системі необхідна лише за певних умов. Очевидним сьогодні вже є той факт, що платіжні системи в економічній системі країни виступають одним з основних її елементів. Це вже можливість говорити про це, що зв'язок платіжної системи з іншими елементами настільки тісний, що будь-які зміни в цьому елементі позначаються на інших і на системі в цілому.
Тому можна дійти висновку про те, що безпека платіжних систем є однією з необхідних передумов економічної безпеки країни.
У свою чергу безпека платіжних систем і економічна безпека країни співвідносяться між собою в рамках системи вищого порядку - системи національної безпеки. З точки зору національної безпеки, вирішення проблеми безпеки платіжних систем являє собою національні інтереси країни.
Порушення функціонування платіжної системи завдають шкоди самій системі, здатні загрожувати економічній безпеці країни та врешті-решт негативно впливати на стан національної безпеки в цілому.
На сьогодні очевидним вже є той факт, що різні суб'єкти використовують платіжні системи в злочинних цілях - для розкрадання коштів, переказу коштів, отриманих злочинним шляхом з подальшою їх легалізацією, та інших протиправних діянь.
Іншою складністю у функціонуванні платіжних систем є те, що їх незаконне використання сприяє збільшенню масштабів відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом. Проникнення “брудних” грошей у легальну економіку призводить до її криміналізації, підпорядкування економічних важелів і політичної влади злочинним угрупуванням, сприяє поширенню останніх у міждержавному просторі, становить загрозу національній та економічній безпеці всього світу. Це питання регулюється Зконом України „Про запобігання й протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом” від 28.11.2002 р. №249-IV [6].
Слід також додати, що центральні банки в усьому світі стурбовані проблемами, породженими впровадженням нових систем електронних платежів, які можуть призвести до порушення монетарної стабільності внаслідок безконтрольного введення в обіг електронних еквівалентів валют, електронні платежі можна буде виконувати анонімно на будь-якій відстані, що створюватиме ідеальні умови для уникнення від сплати податків, “відмивання” грошей та іншої злочинної діяльності.
Характеризуючи ситуацію з функціонування платіжних систем в Україні, необхідно зазначити, що хоча досвід їх функціонування ще досить невеликий, проте вони набули стрімкого розвитку. Не дивлячись на те, що платіжні системи в Україні перебувають лише на початковому етапі створення, вже доводиться констатувати, що використання їх можливостей і в нашій країні стало привабливим полем для діяльності злочинців. На сьогодні в Україні, як і багато інших держав, економіка яких перебуває у процесі трансформації, активно залучається як до незаконного обігу наркотичних речовин, зброї, торгівлі людьми, так і до процесів відмивання “брудних” грошей, в яких левову частку операцій проводять з використанням можливостей платіжних систем. Проте в Україні ще не вживається достатньо заходів для покращення ситуації.
Сьогодні Україна вже визнала, що порушення у сфері функціонування платіжних систем можуть нести загрозу не лише матеріальному добробуту її громадян, а й економічній безпеці держави в цілому. У зв'язку з цим відповідні обов'язки з протидії легалізації “брудних” коштів було покладено на Службу безпеки України.
Для виконання цих заходів у структурі СБ України створені відповідні підрозділи, розроблені функціональні обов'язки співробітників і вжито інших заходів щодо організації ефективної роботи в даному напрямі.
Результатом запровадження зазначених заходів стало те, що співробітники Служби безпеки спільно з фахівцями Міністерства внутрішніх справ та Національного банку України зафіксували ряд спроб несанкціонованого втручання в систему електронних платежів, а також формування фіктивних електронних платежів у цілях отримання реальних коштів.
У той самий час спеціалісти Служби безпеки України стверджують, що цей вид злочинів у сфері функціонування платіжних систем становить лише невеликий відсоток. Найчастіше правоохоронні органи зустрічаються із шахрайством у вигляді введення, заміни, виправлення, знищення даних чи програм та іншого втручання в процес обробки інформації.
Дослідження цих злочинів вказує на те, що їх скоєння приносить злочинцям величезні прибутки і, відповідно, завдає державним і комерційним структурам значних економічних збитків. Ситуація ускладнюється й тим, що банківські співробітники, в поле зору яких потрапляють факти порушень, що мають місце в платіжних системах, повідомляють правоохоронні органи лише у випадку певних грошових втрат. І навіть такі випадки часто приховують, оскільки втрата грошей ніщо порівняно з втратою престижу.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
