комерційних операцій торговців цінними паперами. Одночасно зменшилися
обсяги угод з розміщення цінних паперів на ринку. Комерційні банки є
найбільш крупними торговцями цінними паперами, які здійснюють переважний
частину всіх видів операцій у вартісному вимірі на ринку цінних паперів.
Протягом 1999 року вони відігравали найзначнішу роль на ринку цінних
паперів. Більше 75% обсягу виконаних угод з купівлі-продажу цінних паперів
на ринку України були здійснені комерційними банками.
Протягом 1999 року найбільш популярними як за кількістю, так і за обсягом
виконаних операцій були облігації внутрішньої державної позики, з якими
працювали переважно банки, друге місце посідали векселі (теж інструмент,
більш характерний для банків), і третю позицію займали корпоративні цінні
папери - акції.
Такі фінансові інструменти, як інвестиційні сертифікати та облігації
підприємств та місцевих позик, не мали значимих показників.
У середньому найкрупніші угоди у вартісному вимірі укладаються при купівлі-
продажу векселів. Характерним є збільшення обсягу угод за векселями,
середня сума однієї угоди з векселем складає близько 177,9 тис. грн.
У 1999 році за обсягами виконаних угод перше місце посідали облігації
внутрішньої державної позики та векселі. За кількістю виконаних угод перше
місце посідали акції.
Акції є найбільш популярним фінансовим інструментом для структур, для яких
торгівля цінними паперами є виключним видом їх діяльності. Для комерційних
банків найбільш привабливим фінансовим інструментом були облігації
внутрішньої державної позики та векселі.
В Україні на відміну від розвинутих країн переважає позабіржовий
неорганізований ринок. Це стало наслідком приватизаційних процесів за
попередні роки.
На неорганізованому позабіржо-вому ринку на кінець 1999 року
здійснювалась переважна кількість угод – близько 98 %.
Протягом 1999 року в Україні здійснювали діяльність 881 торговець, надавали
звіти 732 торговця цінними паперами. Результати аналізу звітності
торговців по областям наведені у таблиці.
|Області України |1997 рік |1998 рік |
| |Кіль|% | |% |Кільк|% | |% |
| |кіст|від |Обсяг |загал|ість |від |Обсяг |загал|
| |ь |зага|виконан|ьного|ТЦП |загал|викона|ьного|
| |ТЦП |льно|их |обсяг|стано|ьної |них |обсяг|
| |стан|ї |угод, |у |м на |кільк|угод, |у |
| |ом |кіль|млн. |викон|31.12|ості |млн. |викон|
| |на |кост|грн. |аних |.98 | |грн. |аних |
| |31.1|і | |угод | | | |угод |
| |2.97| | | | | | | |
|Автономна Республіка |31 |5.3 |60,620 |0.8 |34 |4.6 |113,14|1.08 |
|Крим та м. Севастополь| | | | | | |2 | |
|Вінницька область |4 |0.6 |2,858 |0.03 |5 |0.7 |5,337 |0.05 |
|Волинська область |7 |1.2 |16,537 |0.2 |7 |1 |32,074|0.3 |
|Дніпропетровська |41 |7 |1813,21|24.1 |54 |7.3 |1308,7|12.5 |
|область | | |6 | | | |28 | |
|Донецька область |36 |6.1 |85,176 |1.1 |50 |6.8 |817,69|7.8 |
| | | | | | | |8 | |
|Житомирська область |4 |0.6 |1,151 |0.01 |2 |0.3 |1,814 |0.02 |
|Закарпатська область |2 |0.3 |0,240 |0.003|1 |0.1 |0,266 |0.003|
|Запорізька область |26 |4.4 |1615,08|21.5 |32 |4.3 |878,07|8.4 |
| | | |7 | | | |4 | |
|Івано-Франківська |5 |0.8 |2,757 |0.04 |6 |0.8 |9,002 |0.09 |
|область | | | | | | | | |
|Київська область та м.|242 |41.2|2959,21|39.5 |325 |44.4 |6084,0|58.1 |
|Київ | | |1 | | | |87 | |
|Кіровоградська область|3 |0.5 |1,987 |0.03 |2 |0.3 |2,055 |0.02 |
|Луганська область |6 |1 |4,147 |0.05 |6 |0.8 |6,898 |0.07 |
|Львівська область |20 |3.4 |95,668 |1.2 |26 |3.5 |157,94|1.5 |
| | | | | | | |1 | |
|Миколаївська область |11 |1.9 |4,527 |0.06 |13 |1.8 |7,313 |0.07 |
|Одеська область |24 |4.1 |432,178|5.7 |26 |3.6 |206,67|1.97 |
| | | | | | | |0 | |
|Полтавська область |14 |2.3 |11,073 |0.15 |14 |2 |74,932|0.7 |
|Рівненська область |3 |0.5 |7,672 |0.1 |5 |0.7 |57,648|0.5 |
|Сумська область |9 |1.5 |18,331 |0.2 |10 |1.4 |4,273 |0.04 |
|Тернопільська область |5 |0.8 |0,356 |0.004|5 |0.7 |0,183 |0.001|
|Харківська область |64 |11 |277,528|3.7 |79 |10.8 |584,14|5.6 |
|Херсонська область |7 |1.2 |13,510 |0.18 |8 |1.1 |8,190 |0.08 |
|Хмельницька область |5 |0.8 |7,798 |0.1 |7 |1 |8,556 |0.08 |
|Черкаська область |8 |1.4 |7,874 |0.1 |7 |1 |1,816 |0.02 |
|Чернівецька область |2 |0.3 |0,000 |0 |1 |0.1 |0,000 |0 |
|Чернігівська область |7 |1.2 |60,895 |0.8 |7 |1 |85,490|0.8 |
|Разом |586 |100 |7500,39|100 |732 |100 |10456,|100 |
| | | |9 | | | |335 | |
На кінець 1999 року в Україні діяльність зі спільного
інвестування здійснювали 160 інвестиційних фондів та 128 взаємних фондів
інвестиційних компаній, близько 63% загальної кількості яких зосереджені у
Київській, Харківській та Донецькій областях.
Станом на 1 січня 2000 року в Україні загальна вартість випущених
інвестиційних сертифікатів досягла 208,98 млн. грн., що у порівнянні з
початком 1999 року більше лише на 7,5 млн. грн., тобто на 4% від загального
обсягу емісій інвестиційних сертифікатів.
На кінець 1999 року в Україні працювали переважно закриті інвестиційні
фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, які становлять більш як 95%
від загальної кількості. Більшість цих інститутів спільного інвестування
були створені з метою залучення приватизаційних паперів громадян.
Протягом 1994-1998 років вони відігравали роль основного механізму, який
забезпечував проведення “сертифікатної” приватизації, і, шляхом участі у
сертифікатних аукціонах, сформували за рахунок залучених приватизаційних
паперів пакети акцій приватизованих підприємств розмірами від 5% до 25%.
Одним із своїх головних завдань щодо регулювання діяльності
інститутів спільного інвестування Комісія вважає забезпечення більш
детального розкриття інформації та попередження можливих некваліфікованих
дій інвестиційних керуючих, які здійснюють управління активами
інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній. На ринку
цінних паперів України саморегулівні організації представлені асоціаціями,
фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами. Згідно з
міжнародною практикою саморегулівні організації визначають для своїх
членів загальні стандарти діяльності та здійснюють контроль за їх
дотриманням у межах повноважень, делегованих Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку.
Станом на 1 січня 2000 року в Україні зареєстровано шість саморегулівних
організацій:
|Київська міжнародна фондова біржа |КМФБ |
| | |
|Південноукраїнська торговельно-інформаційна система |ПТІС |
|Позабіржова фондова торговельна система |ПФТС |
|Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв |ПАРД |
|Українська асоціація інвестиційного бізнесу |УАІБ |
|Українська фондова біржа |УФБ |
Три з саморегулівних організацій - Південноукраїнська
торговельно–інформаційна система, Київська міжнародна фондова біржа та
Українська фондова біржа - отримали відповідний статус у 1999 році.
Протягом 1999 року саморегулівні організації значно збільшили чисельний
склад своїх членів, підвищили технічну оснащеність та накопичили значний
досвід роботи.
[pic]
|СРО |Кількість |
| |членів |
|КМФБ |53 |
|ПТІС |104 |
|ПФТС |302 |
|ПАРД |239 |
|УАІБ |109 |
|УФБ |135 |
Протягом 1999 року Державна комісія з цінних паперів та
фондового ринку суттєво розвинула правове поле ринку цінних паперів в
Україні та прийняла рішення про затвердження нормативних актів, що
стосуються всіх сфер діяльності професійних учасників фондового ринку.
3.3. Проблеми розвитку Національної депозитарної системи.
У забезпеченні надійного обігу цінних паперів в Україні
основним інституційним недоліком є нерозвинена депозитарна система. Банк
Міжнародних розрахунків визначає центральний депозитарій цінних паперів
(ЦДЦП) як "установу для утримання цінних паперів, яка забезпечує здійснення
операцій із цінними паперами шляхом електронних записів на облікових
рахунках." Центральним визнається депозитарій, який забезпечує такі послуги
для всього національного ринку цінних паперів або для одного з його
секторів — ринків акцій, облігацій та грошових інструментів — казначейських
векселів, депозитних сертифікатів, короткострокових зобов'язань місцевих
органів влади тощо. Оскільки допускається наявність окремого центрального
депозитарію для державних цінних паперів, то в принципі в одній країні може
існувати кілька центральних депозитаріів. Але зазвичай налічується не
більше двох ЦДЦП: для державних та для корпоративних цінних паперів усіх
видів.
Ще наприкінці вісімдесятих років подібні інституції були у
світі рідкістю, але фінансова криза 1987 року ("чорний четвер" 19 жовтня
1987 р.) примусила серйозніше подбати про забезпечення надійності обігу
цінних паперів. Відтак у березні 1989 року з'явилися рекомендації
спеціальної міжнародної групи експертів ("Групи ЗО"), одна з яких
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24
