Також, якби дружина не мала дітей і вена від чоловіка, то їй залишається тільки третя частка маєтку, а дві частки мають відійти до родичів. Вона повинна залишатися на третій частці довічно. Після її смерті і ця третя частка маєтку повинна перейти до родичів. А якби вона вийшла заміж, то маєток, яким користувалася, повинна залишити родичам.
6. Дружина з малими дітьми після смерті чоловіка має залишатися на удовиному стольці до повноліття дітей. Якщо ж буде погано управляти маєтком,
то родичі мають стати на заваді цьому через суд
Також постановляємо: якби який чоловік, помираючи, або за заповітом, доручив своїх дітей і маєток якомусь приятелю своєму, хоча б і не родичу, якому за правом споріднення не належить бути опікуном, то призначений опікун має здійснювати опіку над маєтком і дітьми, а дружина померлого повинна залишатися тільки при вені.
Якби хто помер, не доручивши нікому дітей своїх, то дружина має виховувати дітей і управляти всім маєтком на правах удови, і залишатися на удовиному стольці до повноліття дітей. А коли діти виростуть, вона має передати маєток дітям, а сама залишитися довічно при своєму вені. Якщо ж вона не мала б вена, то має отримати рівну зі своїми дітьми частку.
Якби мала одного сина, то мусить віддати йому дві частки маєтку, а сама залишитися на третій частці.
Якби жінка, маючи у своїй опіці дітей, вийшла заміж, то взяти в опіку дітей і маєток мають родичі. Родичі не повинні витісняти її з венованого маєтку, але якщо вона вийде заміж, то діти за досягнення повноліття можуть викупити її частку.
А якби яка жінка, залишаючись зі своїми дітьми на удовиному стольці, незалежно від того, була вона венованою чи ні, а заміж вийти не хотіла і, будучи удовою, маєток і майно розтринькала, людей розігнала, серебщизну і штрафи брала собі і маєток спустошила, тоді дядьки дітей по батьківській лінії, а якщо їх не буде, то інші родичі мають притягти її у встановлений строк до нашого господарського суду або до суду панів радних і мають довести ці збитки. І якщо вони це доведуть, то ми, господарь, або пани повинні за її провину відібрати у неї дітей і майно і передати в опіку дядькам по батьківській лінії або іншим родичам. А якщо вона буде мати записане чоловіком вено, то повинна залишитися тільки про своєму вені. Якщо ж у неї не було вена, тоді повинні виділити їй рівну із дітьми частку, і цією часткою вона має володіти довічно: після її смерті і ця частка має відійти до дітей. Але якщо б у цих дітей не було дядьків по батьківській лінії, або інших родичів, то ми, господарь, або пани над дітьми і маєтком повинні призначити опікуном сторонню достойну людину, яка б її, і всі маєтки, і дітей у опіці тримала, не допускала спутошення маєтків і розтринькування майна, доки діти не стануть повнолітніми.
7. Про видання дівчат заміж, як за життя батька, так і після його смерті
Також постановляємо, що якщо помре батько або мати, але за свого життя видадуть одну свою доньку заміж, а залишать після себе інших дочок, то й ці доньки мають отримати таке саме придане, як і видана ними донька.
А якби батьки не видали дочок за свого життя, але тільки записали придане, то доньки мають бути видані заміж так, як записали батько й мати.
Але якщо батьки не дали б приданого або перед своєю смертю не записали, то судді зобов'язані оцінити майно у грошах і виділити четверту частку, не дивлячись, що у сім'ї одна донька і багато синів, і дати їй у придане, скільки б коштувала четверта частка майна.
А якби в сім'ї був один син і багато сестер, то на всіх сестер треба розділити четверту частку тієї суми, в яку оцінене майно, і кожній дати із цієї четвертої частки рівне придане.
8. Перш ніж батько видасть свою доньку заміж, він має поставити вимогу перед зятем забезпечити вено
Також постановляємо: якби хто видав заміж свою доньку, то має раніше забезпечити їй вено. Якщо ж хто видав би свою доньку заміж, не забезпечивши їй вена, то така дівчина не повинна мати венця.
9. Про дівчат, які будуть видані заміж до чужої землі
Також постановляємо: якби батько або мати видали дочку з Великого князівства Литовського до чужої землі, у Польщу або в Мазовше, або в будь-яку іншу землю і ця дівчина мала успадкований маєток по дідівській лінії або по батьківській або материнській лінії, і були б у тієї дівчини брати або не було би братів, а тільки сестри, тоді ті брати або сестри мають оцінити ті маєтки і сплатити їй грошима, скільки та її частка буде коштувати, а належна їй в успадковому по батьківській або дідівській лінії маєтку частка має перейти братам або сестрам. А якщо у неї не було би братів або сестер, а тільки двоюрідні родичі, тоді ці родичі або двоюрідні брати також мають їй заплатити за маєтки, скільки ці її маєтки будуть коштувати, і в ту землю, куди вона пішла, дати цю суму в придане, як іншим дівчатам дають придане у Великому князівстві Литовському. А успадковані по батьківській або дідівській лінії маєтки цієї дівчини мають відійти до тих братів або сестер, або до тих її родичів, які за ці маєтки дали б їй придане. А ця дівчина та її чоловік ті успадковані по лінії батька або діда маєтки уже повернути собі не можуть і ніякого права спадкування на них не повинні мати.
10. Про дівчат, які без згоди батька і матері свавільно вийдуть заміж
Також, якби дочка без згоди батька або матері вийшла заміж, то вона позбавляється приданого від батька і матері та материнського маєтку, а якби вона у батька була одна, тоді батьківський маєток успадковують родичі.
11. Про дівчат, які після смерті батька і матері,
не досягши ще повноліття, вийшли заміж без згоди
дядьків по батьківській лінії або братів
Якщо дівчина залишилася без батька і матері, не досягши ще повноліття, і вийшла заміж поза волею дядьків по батьківській лінії чи її братів, то вона позбавляється свого маєтку.
А якби вона була повнолітньою і брати або дядьки по батьківській лінії притримали б її і не хотіли видати заміж, вона, однак, свавільно не повинна ні за кого виходити, але має звернутися до інших своїх кровних родичів або до властей, а власті або кровні родичі мають дозволити їй вийти заміж. І якщо вона зі згоди властей або своїх родичів вийде заміж, тоді маєтку не втрачає; а якщо вона вийде заміж без згоди властей або своїх родичів, то, навіть якщо була повнолітньою, маєток втрачає.
12. Про успадкування батьківських і материнських маєтків
Також постановляємо: якщо було б декілька рідних братів і сестер, виділених і невиділених, і один із братів помер, то його частка маєтку, одержаного у спадщину по батьківській лінії, переходить тільки до братів. Якби у спадок було отримано який-небудь маєток, успадкований по материнській лінії, тоді сестра має отримати рівну із братами частку цього маєтку, а з одержаного у спадщину по батьківській лінії маєтку -- придане.
13. Як має бути покарано того, хто вдарив батька або матір
Також постановляємо: якби син ударив батька або образив, або якось притискував і принижував, то батько може такого сина позбавити всього його спадку. А якби батько позбавив сина спадщини, а інших синів не мав би, то дві частки маєтку він не повинен чужим ні віддавати, ні продавати, але ці дві частки мають відійти тільки родичам, а третю частку може використати, як захоче.
Таким же чином робить і мати: якби син або дочка образили матір, тоді вона також може позбавити їх спадку на частку свого маєтку. Однак батько і мати не можуть сина або дочку позбавити спадкового маєтку за заповітом, але, ставши перед нами, господарем, або перед врядником, мають заявити і привести ґрунтовні докази, і тільки тоді можуть за той їхній злий вчинок записом позбавити маєтку.
14. Якби хто мав дітей від двох або трьох дружин
Також постановляємо: якби хто мав дітей від першої дружини, а потім, коли вона помре і він візьме іншу, і від неї також буде мати дітей, то діти як від першої дружини, так і від другої, і від третьої, і від четвертої, скільки б їх не було, мають отримати рівну у всіх його маєтках частку, як у батьківському маєтку, так і у вислуженому і купленому.
15. Княгинь, пані вдов і дівиць не мають ні за кого силою видавати, а тільки за їхньою згодою
Також обіцяємо і встановлюємо з ласки і щедроти нашої господарської, що ми самі і нащадки наші за княгинями, пані вдовами, князівнами, панянками і дівицями збережемо їхні вольності і силою без їхньої згоди ні за кого їх не повинні видавати; але кожна з них за порадою своїх друзів має вільно вийти за того, за кого схоче.
У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:
1. Якби хто хотів вено записати жінці своїй
Також постановляємо: якби хто хотів вено жінці своїй записати, тоді має оцінити всі маєтки свої, і з третьої частки, чого те коштує, має записати вено жінці своїй так, щоб сума [вена] не була більшою за ту третю частку, чого коштує. І коли буде та жінка з третьої частки маєтку вено записане від нього мати, а він потім помре і дітей по собі залишить, а та жінка потім за іншого чоловіка піде і діти захочуть позбавити її за життя венованої частки маєтку, тоді повинні їй всю суму грошей, як буде в листі записано, заплатити, і тільки тоді той маєток зможуть до своїх рук прибрати. Якщо ж діти будуть ждати смерті своєї матері, а того маєтку за життя її з її рук не захочуть викупити, тоді повинні будуть тільки придане її, на яку суму грошей внесла в їх дім, по смерті її заплатити тому, кому вона відпише; а привенка, який батьком їхнім записаний був противень її приданого, того не повинні платити; а вона також не повинна нікому привенка відписувати, а тільки вільна буде відписати придане своє. А якби той чоловік дітей після себе не зоставив, тоді родичі таким же чином мають діяти. А вільно буде також чоловіку відписати жінці своїй всі свої рухомі речі: золото і срібло, одяг і інші речі, окрім зброї і стада, і челяді невільної, і скотини третю частину, бо то не є річ рухома, оскільки при маєтку знаходиться. Так само після постанови нашої мають поступати всі піддані наші на майбутні часи. А хто б супротив постанови нашої вчинив, і щось незаконне жінці своїй відписав, такі записи не будуть законними для нас і нащадків наших, великих князів. А також, якби хто з підданих наших хотів дочку свою віддати за кого і за нею хотів дати якусь суму грошей, то має, перш за все, дивитися, чи коштує стільки третя частина маєтку його зятя, на чому той мав би венувати дочку його; і якби та третя частка маєтку тієї суми грошей не коштувала, тоді він нехай, за ті гроші купить маєток і за дочкою зятю своєму передасть; а якби він передав ту суму грошей зятю своєму, а той дочки його не буде мати на чому венувати, такий гроші свої втрачає.
16. Якби яка вдова заміж пішла
Також постановляємо: якби яка [вдова] заміж пішла, а раніше, будучи за першим чоловіком своїм, вено записане від чоловіка свого мала, тоді вже від іншого чоловіка не повинна вена записаного мати. А якби другий її чоловік помер і дітей по собі залишив, тоді вона має, як і діти, рівну частку собі взяти і на ній до смерті мешкати. А якщо дітей не буде мати, тоді від родичів повинна зостатися на удовиному стольці, на третій частці, а по смерті її та частка має до родичів перейти.
17. Якщо яка вдова по смерті чоловіка свого зостанеться без дітей, не повинна відповідати у суді до року у жодних справах
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15
