Також постановляємо, що міщани наших міст і міст усіх наших підданих, духовних і світських осіб, мусять відповідати за земським правом за рани і вбивства людей, селян наших і наших підданих. А якби зволікали із розглядом таких справ і до встановленого для їхнього розгляду року вироку не винесли, а позивача без потреби затримували тяганиною і на завитому року не винесли вироку, то вся провина і обов'язок платити покладається на міських суддів.

20. Про судові збори суддям, які будуть судити за відсутністю воєвод із їхніми намісниками

Судді, яких має бути призначено у повітах, якщо судять із врядниками воєвод або старост, то мусять ділити судові збори на три частки: одна частка воєводі, друга -- суддям, а третя -- наміснику воєводи. А якщо судить воєвода, тоді вся плата воєводі. А якби судове рішення намісника було оскаржене, то судді разом із намісником мусять відповідати панам у призначений судом рок.

21. Ніхто не повинен брати судових зборів більше, ніж установлено

Якби який воєвода або староста, або державця, або суддя взяв би судових зборів більше, ніж визначено нашою постановою, той зобов'язаний стороні повернути з нав'язкою, а нам, господарю, мусить заплатити штраф дванадцять рублів грошей.

22. Якби хто після суду і присяги добивався того ж, що раніше втратив по суду

Також постановляємо: якби хто, подав до кого позов, допустив відповідача до присяги і той присягнув би, а потім той, хто допустив відповідача до присяги, обвинуватив його, що він присягнув неправильно, то він уже не повинен знову позивати, тому що він сам допустив відповідача до присяги.

23. Якби хто представив свідків, а вони показали проти нього

Також постановляємо: якби хто подав іншому позов і надав свідків, а ці свідки показали б проти нього, і позивач захотів би обвинуватити цих свідків, що вони неправильно свідчили проти нього, то той, хто надав свідків, не може подавати докази проти своїх свідків. Проте, якби один надав свідків проти іншого і ці свідки засвідчили, а тому здасться, що ці свідки дали невірні свідчення, то він відразу ж, не виходячи із суду, може сказати перед судом цим свідкам, що вони неправильно свідчили. І якщо ці свідки будуть шляхтичами, то вони мусять навести вагомі докази, що свідчили правильно. Якщо ж це були б люди прості, то той, хто їх обвинуватить, мусить довести звинувачення. Якщо ж ці свідки були б прості люди різних панів, а перед судом вони особисто не свідчили, а були б опитані децьким, якому дали правильні свідчення, тоді той обвинувачений за їхнім свідченням мусить про те об'явити суду; і коли він стане перед їхніми панами, то разом зі своїми свідками мусить їх обвинуватити, що вони неправильно проти нього свідчили. І коли буде доведено їхню провину, то вони за свої неправильні свідчення мусять відшкодувати збитки потерпілому. А якщо ці свідки, панські піддані, будуть шляхтичами, то вони також мусять виправдовуватися свідченнями інших свідків.

24. Якби хто з іншим володів не поділеним спільним маєтком

Постановляємо також, що якби декілька виділених або невиділених братів або які інші співвласники мали спільно яких неподілених людей, данників або млинарів, то кожен із цих братів або співвласників мусить чинити справедливість особисто кожному сусідові та іншим з людей спільних, не чекаючи ні братів, ні співвласників. А якби йому самому від такої людини було спричинено кривди, тоді потерпілий має право на суд і позов, хоча би без братів своїх або названих вище співвласників. Якщо ж ці брати або співвласники були б у маєтку, то він має сповістити їх про цей суд.

Також постановляємо: хоча ми дали всій землі писані права, за якими судді мають судити, проте всі права повністю не можуть бути відразу ж написані, і ці права не можуть включати до себе усі артикули. Тому якби суддям прийшлося розглядати те, що в цих правах не було записане, то подаємо це на розсуд суддів за їхньою совістю, і вони мусять, покладаючись на Бога, винести вирок у відповідності до здавна встановленого звичаю. Проте на найближчому ж сеймі повинні про ці випадки довести до нашого або наших панів ради відома. І якщо ми або наші пани радні затвердять ці випадки, то вони також мають бути вписані до цих прав.

25. Державці, які нещодавно стали державцями, а до того тіунами були, не повинні судити шляхтичів, бо їх судять тільки воєводи, маршалки і старости

Постановляємо, що державці, яких нещодавно стали називати державцями, а раніше називалися вони тіунами, не повинні самі судити шляхтичів і бояр наших і посилати за ними своїх децьких, але їх повинні судити воєводи і маршалки наші, земський і двірний, і старости. Проте, якби шляхтичі і бояри наші самі з доброї волі захотіли постати перед судом державців, то вони мають право їх судити. При цьому, якби одна із сторін визнала вирок несправедливим, то вона може апелювати до воєводи або старости, хто з них буде в якому повіті. Державці ж не повинні їм перешкоджати у цьому, але повинні допустити їх апелювати до того воєводи, в чиєму повіті вони будуть.

26. Про розміри децькування, яке слід платити дворянам нашим панів воєвод, маршалків, старост, державців та їхніх намісників

До того постановляємо: вижу і децькому нашому вижового і децькування рубль, а вижу і децькому воєводи і маршалків, земського і двірного, і старост, які давно старостами, п'ятдесят грошей. А вижам і децьким тих державців, яких нещодавно було названо державцями, а раніше називались тіунами, по дванадцять грошей, вижам і децьким їхніх намісників помильне по грошу з милі, а вижам і децьким намісників воєвод по дванадцять грошей. Якби вижі і децькі наші і воєвод, маршалків, старост і державців наших, а також їхніх намісників, яких взято вижем або децьким на вижу-зання або децькування, нікуди не виїжджали, то їм має бути заплачено вижевого і децькування половина. Але якби наїли пана луцького було послано для стягнення грошей, то йому децькування від кожного рубля десять грошей.

У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку.

27. Про виклик до суду того, хто у встановлений термін не з'явиться

А якби хто з підданих наших був викликаний до суду і у встановлений термін без жодних слушних на те причин не з'явився і про себе перед судовим розглядом нічого не повідомив, тоді панове [судді] позивачеві мають надати право на відшкодування витрат на харчі і ввести його в маєток, якщо з приводу права на маєток той звернувся за правосуддям; а якщо буде позивати про збитки, про насильство, про головщину і про інші рухомі речі, тоді судді повинні вислухати щодо тих речей докази, які він мав би привести, коли була б присутня інша сторона. І коли він ці докази надасть, судді повинні рішення прийняти і листом повідомити відповідача про те, що вирішили так за його відсутності і встановлюють терміни для сплати. Якщо ж той платити не хотів, тоді судді у відповідності до рішення свого мають тому, кому вкажуть, дати право на людей того винуватого, тобто, за кожну людину десять коп з її служби,

28. Якби хто двох свідків надав, а третього не мав і при тих двох свідках присягнути хотів, тоді тим може справу виграти

Також, якби хто зворотне свідчив про яку річ, як-от про насильство і про побиття, про позичені гроші і про інші речі і мав двох свідків, а третього мати не міг, і при цих двох свідках ще сам присягнути хотів, тоді тим має справу виграти і на суді те свідчення від нього за достатнє прийняти мають. І якби хто надав свідків у справі про землю або про підтвердження листів і записів, і хоча б один із свідків свідчити про те не захотів, або розбіжність у свідченнях допустив, той справу програє.

29. Якби хто кому маєток продав і листа свого дав, а заявив, що йому не заплатили, і квитанцію на той борг від нього мати не буде, той не повинен того платити

Також постановляємо: якби хто кому продав маєток або речі рухомі і листа за свідченнями людей добрих йому на те дав і тих людей, які в листі тому записані, просив щоб печатки свої приклали до того листа, і визнав перед тими свідками, що отримав достатньо і у листі те запише; коли ж ні копійки не взяв і зізнався перед свідками, в листі записаними, і в листі записав, що вже всю плату отримав; а ті свідки печатки свої приклали, тоді такий лист силу має; а той, хто продав, такий запис ані свідками ані присягою відвести і відкликати не може. А якби хто що кому продав і листа свого йому на те дав з печатками і свідченнями людей добрих, а грошей сповна у того не взяв, тоді той, кому продав, втрачає право на того листа.

30. Якби доказів не мали, а про черговість присяги не домовилися, тоді мають жереб кидати

Також постановляємо, у кожній справі, якби доказів не мали, і спір про черговість мали, тоді мають жереб кидати: чий жереб випаде, той і має першим присягати.

31. Якщо кому щось судді сторонні присудять, мають відібрати, взявши вижа

Також, якщо кому щось судді сторонні присудили і термін сплати встановили, а той у ті терміни платити не хотів, тоді ті судді мають взяти вижа у дворі нашому найближчому, і при цьому вижі мають у того відібрати заборговане і віддати тому, кому присудили, і термін винуватому визначити за умови втрати права на викуп відібраного. А якби те відібране викупити у встановлений термін не захотів, тоді той, кому те відібране відійде, отримує право заставити те відібране, продати, кому захоче або собі зоставити.

32. Про вижа, якого ніхто пересвідчити не може

Також постановляємо: якби де послали у справах наших земських або за скаргами підданих наших вижа від нас чи Пани-Ради, то той виж повинен при собі понятих мати. А прий-шлось би у якій справі опитувати вижа, тоді жодний вижа пересвідчити не може. Також, якби якійсь із сторін здалося, що виж свідчив інакше ніж їм заявив, тоді виж повинен буде свої свідчення понятими, яких при собі мав, підтвердити, що саме так було.

33. Після суду не має ніхто без вижа примирення чинити

Також постановляємо, що після суду нашого господарського і панів воєвод, і старост наших, і суддів призначених, що буде кому присуджене -- маєток чи сума грошей, по суду і за вироком, не має жодний жодного примирення чинити, окрім перед децьким, і оплати без вижа, якщо той буде наданий, або перед вижем законним, взявши вижа від суду або тих суддів, які будуть йому правосуддя чинити. А якби хто інакше вчинив, то примирення те за законне не визнаємо, а той, хто через заборону нашу посмів те вчинити, повинен буде заплатити тим суддям, які судили, три рублі грошей. А також, хто помирився не за примиренням, а за рішенням суду, мають своє одержати і децьким заплатити. А ті, хто при такому примиренні незаконному були і печатки свої до примирювальних листів прикладали, повинні будуть платити нам, господарю, три рублі грошей.

Розділ СЬОМИЙ

ПРО ЗЕМСЬКІ НАСИЛЬСТВА, ПРО ПОБОЇ І ПРО ВБИВСТВА ШЛЯХТИЧІВ

1. Хто б навмисне напав на чий дім із метою вбивства

Також постановляємо: якби хто навмисне напав на чий дім із метою вбивства або ж напав на дім з озброєними людьми і поранив кого у цім домі або вбив, або хоча б і не поранив би нікого, а тільки напав, той засуджується до позбавлення життя; головщину має бути заплачено родичам убитого з маєтку вбивці, а в нашу господарську казну така сама сума, а також штраф за рани.

А якби той, на чий дім скоєно напад, обороняючись, утік із свого дому і нікого не було б убито або поранено, то все одно той, хто напав на дім, засуджується до смертної кари, а нав'язку має бути заплачено господарю домівки; а що залишиться від маєтку насильника з-понад заплаченої суми, те зараховується як штраф на користь господаря.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15