У X-XIст. розвинуте родове придання було настільки сильним, що змогло зберегтися у сучасному билинному епосі та літературі ("Слово о полку Ігореві").

Отож, можна зазначити, що пережитки дохристиянських вірувань збереглися на києворуських землях та протягом довгого часу впливали (а почасти впливають і зараз) на розвиток народної культури та мистецтва. Майже усі витвори народного мистецтва - від орнаменту до гончарних виробів чи елементів архітектури - містили певні символи, що були значимими в системі язичницьких вірувань.

Слід підкреслити також, що завдяки язичництву мистецтво середньовічної Русі набуває у значною мірі саме світського, а не православно-християнського характеру, проникається життєлюбством.

З прийняттям християнства на Русі з'являється церковна символіка. Нові фетиші могли здаватися більш змістовними за своєю суттю та за зовнішнім виглядом (були більш яскравими, краще виготовленими, і т.д.). Поступово вони частково замінюють старі (цьому сприяла і прохристиянська політика держави), але аж ніяк не витісняють їх повністю, і разом з ними вже формують нове обличчя народної культури..

ВИСНОВКИ

На підставі розглянутих матеріалів можемо зазначити, що дохристиянські релігійні та світоглядні уявлення являли собою невід'ємну складову частину індоєвропейської дохристиянської культури. Еволюція світорозуміння, світосприйняття та релігійних уявлень східних слов'ян проходила як складний та багатогранний процес, що залежав від багатьох факторів. Розвиток релігійних уявлень ускладнювався з пізнанням людиною світу та навколишнього середовища, розвитком господарської діяльності та ускладненням соціальної структури суспільства. Світоглядні та релігійні уявлення східних слов'ян зазнавали також впливу інших народів.

На початку XIIст. сучасник Володимира Мономаха представив цікаву періодизацію язичницьких уявлень східних слов'ян, поділивши її на чотири стадії:

1.Культ "упирів" (вампирів) та "берегинь".

2.Культ землеробських божеств "Рода" та "рожаниць".

3.Культ Перуна.

4.Після прийняття християнства у 988р. дохристиянські вірування продовжували існувати, посунувшись на окраїни держави та почасти сховавшись за зовнішньо християнською символікою. Вони стали визначною основою для формування специфіки української народної культури.

Світоглядні уявлення слов`ян формувалися у межах міфологічного мислення і розвивалися за його законами. Довколишній світ мислився ними як живий, одухотворений, такий, з яким можлива постійна активна взаємодія, і при цьому - потенційно небезпечний. Тому дуже розвиненою була система оберегів, замовлянь, обрядовість, спрямована на захист від потенційно ворожих сил.

Дохристиянська обрядовість була націлена не лише на охорону людського життя від поширеного у світі зла, в основному вона спрямовувалась на забезпечення врожаю через вплив на сили неба, землі, води, які сприймалися, як божественні. До нас дійшла велика кількість давніх святилищ, де відбувалися ці урочисті обряди, далекими відголосками яких є хороводи та дитячі ігри XIX-XXст.

У 980р. була проведена язичницька реформа. Пантеон Володимира був у вищій мірі цікавим релігійно-ідеологічним явищем, що свідчить про серйозні розробки верховних жерців Русі. Але реформа завершилась поразкою, у 988р. Русь прийняла християнство. Процес зміни світогляду був досить складним: не відбулося миттєвої зміни однієї релігії іншою, два століття Русь була по суті двовірною (XI-XIIIст.); відбувалося нашарування нового на збережене старе. Зміна віри розцінювалася внутрішньо не як зміна переконань, а як зміна форми обрядовості і заміна імен божеств. Християнство в 980-х роках застало на Русі не просте сільське знахарство, а розвинену систему поганських вірувань зі своєю міфологією, пантеоном головних богів, жерцями.

Давня віра продовжувала своє існування, як у різноманітних повір'ях, обрядах, звичаях, так і в декоративно-ужитковій символиці аж до наших днів. Але ж потроху християнство витісняло язичництво зі світогляду: найбільш поширені, найбільш викоринені в народному світогляді прадавні свята і ритуали були наближені до християнства, зробившись складовою частиною останніх.

Релігійні вірування дохристиянської Русі повністю відповідали епосі, що їх породила. І поки родоплеменні відношення слов'ян не вичерпані себе в достатній мірі та не поступилися своїми позиціями феодальним відносинам, вони лишалися єдиною можливою формою релігійності на Русі.

Без належного знання дохристиянських вірувань, безумовно, неможливо зрозуміти історію української культури та ментальність українського народу.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Адруг А.К. Писанки Чернігівщини. // Народна творчість та етнографія.- 1990.- №4 -С.15-25.

2. Амброз А.К. О символике русской крестьянской вышивки архаического типа // СА.- 1966.- №1 - С.94-99.

3. Аничков Е.В. Боги Владимира по свидетельству летописи. // "Крещение Руси" в трудах русских и советских историков.- М., 1988. - С. 138-152.

4. Артеменко И.И., Моця А.П. Боги созданы людьми. - К.,1989. - 178 с.

5. Афанасьев А.Н. Древо жизни. - М, 1982. - 464 с.

6. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу.- М., 1968.- Т.1-3. - 528 с.

7. Байбурин А. К. "Строительная жертва" и связанные с нею ритуальные символы у восточных славян // Проблемы славянской этнографии. - Л., 1979. - С. 155 - 162..

8. Балушок В. Майстер ремісник та його вироби в народних уявленнях і ритуалі // Родовід. - 1993. - №5. - С. 13 - 20.

9. Балушок В. Роль жінки в юнацьких ініціаціях давніх слов'ян // Родовід. - 1994. - №9. - С. 18 - 24.

10. Баянов Д. Леший по-прозвищу "обезьяна". - М., 1991. - 128 с.

11. Бердяев Н.А. Алексей Степанович Хомяков.- М., 1912. - 135 с.

12. Бессонов П. Белорусские песни с подробными объяснениями их творчества и языка с очеркими - М., 1871. - 205 с.

13. Бичко Б. та ін. Світогляд стародавньої Русі від язичниства до християнства // Людина і Світ.- 1982.- №1. - С.36-41.

14. Боровський Я.Є. Світогляд давніх киян.- К., 1992. - 212 с.

15. Велецкая Н.И. Языческая символика славянских архаичных ритуалов.- М., 1978. - 315 с.

16. Веремейчик Е.М. Находки культовых предметов на древнерусских селищах Черниговской земли. // 1000 років Чернігівській Єпархії.- Чернігів, 1992. - С. 50-52.

17. Вовк Хведір. Студії з української етнографії та антропології. - К., 1995. - 336 с.

18. Гальковский Н.М. Борьба христианства с остатками язычества в Древней Руси.- Харьков, 1916.- Т.1. - 198 с.

19. Гнатюк В.М. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків // Українці: вірування, повір'я, демонологія. - К., 1991. - С. 383-407.

20. Гоголь Н.В. Собрание сочинений: В 6т.- М., 1952.- Т.2. - 200 с.

21. Греков Б.Д. Киевская Русь. // Избранные труды.- М., 1959.- Т.2. - 354 с.

22. Даль В.И. О повериях, суевериях и предрассудках русского народа. - СПб., 1996. - 410 с.

23. Даль В.И. Пословицы русского народа. Суеверия - приметы // Русские пословицы и поговорки. - М., 1988. - С. 125-154.

24. Даркевич В.П. Топор как символ Перуна в древнерусском язычеств. // СА.- 1961.- №4. - С. 37-54.

25. Динцес Л.А. Древние черты в русском народном орнаменте. // История культуры Древней Руси.- М.; Л., 1954.- Т.2. - С. 148-167.

26. Забашта Р. Язичницька монументальна скульптура Білорусії.// Беларусь у сістэме трансеурапейскіх сувязяу у I тис. н.э.- Мінск, 1996. - С. 122 - 138.

27. Зайченко В.В. Орнаменти чернігівських вишиваних рушників. // Народна творчість та етнографія.- 1992.- №3. - С. 24 - 42.

28. Зайченко В.В. Чернігівські рушники. Методична довідка.- Чернігів, 1992. - 85 с.

29. Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография. - М., 1991. - 511 с.

30. Зубарь В.М. Павленко Ю.В. Херсонес Таврический и распространение христианства на Руси - К., 1988. - 197 с.

31. Ивакин Г.Ю. Священный дуб Перуна. // Древности Среднего Поднепровья.- К., 1981. - С. 117 - 128.

32. Іларіон (І.Огієнко). Дохристиянські вірування українського народу: історико-релігійна монографія.- К., 1994. - 424 с.

33. Иванов В.В., Топоров В.Н. Славянская мифология. // Мифы народов мира.- М., 1982.- Т.2. - 415 с.

34. История культуры Древней Руси.- М., 1951.- Т.1. - 330 с.

35. Історія релігії в Україні.- Т.1.- Дохристиянські вірування.- К., 1996. - 215 с.

36. Колесов В.В. Мир человека в слове Древней Руси. - Л., 1986. - 312 с.

37. Козак Д.Н. Сакральные памятники Юго-Восточной Европы. Iтыс. н.э.// Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период.- К., 1990. - С. 315-336.

38. Каргер М.К. Древний Киев.- М; Л., 1961.- Т.1. - 415 с.

39. Козак Д.Н., Боровский Я.Е. Святилища восточных славян. // Обряды и верования древнего населения Украины- К., 1990. - С. 228 - 313.

40. Колчин Б.А. Новгродские древности. Резное дерево.- М., 1971. - 417 с.

41. Кононенко А.А. Персонажи славянской мифологии.- К., 1993. - 218 с.

42. Корпусова В. До проблеми генези писанок. // Міжнародний з'їзд писанкарів: матеріали науково-практичної конференції.- К., 1993. - С. 25-33.

43. Котляр М.Ф. Кому поклонялися наші пращури?: Дохристиянські вірування// Людина і світ. - 1989. - №8. - С. 38-43.

44. Котляр М.Ф, Русь язичницька: Біля витоків східнослов'янської цивілізації.- К.,1995. - 288 с.

45. Коча Б.С. Язычество в Древней Руси. // Советская историография Киевской Руси.- Л., 1978. - 338-365.

46. Крянев Ю.В., Павлова Т.П. Двоеверие на Руси. // Как была крещена Русь.- М., 1990. - С. 57-64.

47. Кузьмин А.Г. Начальные этапы древнерусского летописания.- М., 1977. - 460 с.

48. Кузьмин А.Г. Падение Перуна: становление христианства на Руси.- М., 1988. - 390 с.

49. Лавров Н.Ф. Религия и церковь. // История культуры Древней Руси. М.; Л., 1951.- Т.2.- с. 215 - 268.

50. Ларіонова Л.П. Рушник як елемент духовної культури українців: методична довідка.- Чернігів, 1995. - 85 с.

51. Литвинець Є. Диво-писанки. // Українська культура.- 1992.- №8-9. - С. 23-36.

52. Лихачов Д.С. Исторический и политический кругозор автора "Слова о полку Игореве". // Слово о полку Игореве: сб. исследований и статей.- М.; Л., 1950. - С. 128-145.

53. Лихачов Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение.- М.; Л., 1947. - 344 с.

54. Лосев А.Ф. Античная мифология в ее доисторическом развитии.- М., 1957. - 288 с.

55. Максимов С.В. Литературные путешествия.- М., 1986. - 315 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12