Людина середньовіччя: компаративний аналіз за працями А.Я. Гуревича і Ле Гоффа - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Людина середньовіччя: компаративний аналіз за працями А.Я. Гуревича і Ле Гоффа

ередньовічне право відобразило цю подвійність: відкидаючи нововведення як негожі і навіть злочинні, воно захищало статус людини, яким вона користувалася як член соціальної групи. Корпорація була школою виховання почуття власної гідності об'єднуваних нею індивідів. Спираючись на підтримку своїх побратимів по групі і відчуваючи себе рівною їм, людина навчалася поважати саму себе і собі подібних. Не лише страх і шанування перед вище стоячими, а товариське почуття і взаємна повага емоційно пов'язували людей в групи.

Загалом світогляд людини Середньовіччя був породжений християнською, релігією що лягла на грунт язичницьких вірувань. Людина повністю залежала від навколишнього середовища, відчуваючи єдність із ним. І все ж, вона була людиною з усіма її недоліками та бажаннями, які намагалась реалізувати по мірі можливостей і у відповідності до тогочасних уявлень.

Список використаних джерел та літератури

Публікації джерел:

1. Гуревич А. Я. "Exempla" -- литературный жанр и стиль мышления // Монтаж: Литература, искусство, театр, кино. М., 1988. - С. 196-125.

2. Гуревич А. Я. Английское крестьянство в X -- начале XI в. // Там же. 1957. Вып. 9. - С. 69-131.

3. Гуревич А. Я. Большая семья в Северо-Западной Норвегии в раннее средневековье // Средние века. М, 1956. Вып. 8. - С. 50-96..

4. Гуревич А. Я. Вопросы культуры в изучении исторической поэтики // Историческая поэтика. М., 1986. - С. 229-246.

5. Гуревич А. Я. Время как проблема истории культуры // Вопр. Философии. - 1969. - № 3. - С. 74-97.

6. Гуревич А. Я. Из истории имущественного расслоения общинников в процессе феодального развития Англии // Средние века. М, 1955. Вып. 7. - С. 27-47.

7. Гуревич А. Я. Из истории народной культуры и ереси: "Лжепророки" и церковь // Средние века. М., 1975. Вып. 38. - С. 36- 55.

8. Гуревич А. Я. Индивид и общество в варварских государствах // Проблемы истории докапиталистических обществ. М., 1968. - С. 246-267.

9. Гуревич А. Я. История и сага. О произвидении Снори Стурлусона "Хеймскрингла" - М., 1972. - 198 с.

10. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. - М., 1984. - 350 с.

11. Гуревич А. Я. Культура и общество средневековой Европы глазами современников. М., 1989. - 366 с.

12. Гуревич А. Я. Мировая культура и современность // Иностр. лит. - 1976. - № 1. - С. 56-73.

13. Гуревич А. Я . Многозначная повседневность средневекового человека // Там само. - С. 64-88.

14. Гуревич А. Я. Норвежские бонды в XI-XII вв. // Средние века. М., 1963. Вып. 24. - С. 64- 87.

15. Гуревич А. Я. О соотношении народной и ученой традиции в средневековой культуре // Французский ежегодник, 1984. - М., 1985. - С. 178-213.

16. Гуревич А. Я. Основные этапы социально-экономической истории норвежского крестьянства в XIII-XVII вв. // Средние века. М., 1959. Вып. 16.- С. 56-82.

17. Гуревич А. Я. Повседневная жизнь в средние века // Искусство кино. 1990. № 6. - С. 12- 25.

18. Гуревич А. Я. Популярное богословие и народная религиозность средних веков // Из истории культуры средних веков и Возрождения. М., 1976. - С. 65-91.

19. Гуревич А. Я. Послесловие к книге Блок М. Короли-чудотворцы: Очерк представлений о сверхъестественном характере королевской власти, распространенных преимущественно во Франции и в Англии. - М.: Школа "Языки русской культуры", 1998. - С. 667-678.

20. Гуревич А. Я. Походы викингов. - М., 1966. - 183 с.

21. Гуревич А. Я. Проблемы средневековой народной культуры. - М., 1981. - 350.

22. Гуревич А. Я. Пространственно-временной "континуум" "Песни о Нибелунгах" // Традиция в истории культуры. М., 1978. - С. 112-127.

23. Гуревич А. Я. Проблемы генезиса феодализма в Западной Европе. - М., 1970. - 224 с.

24. Гуревич А. Я. Роль королевских пожалований в процессе феодального подчинения английского крестьянства // Средние века. М., 1953. Вып. 4 - С. 49-73.

25. Гуревич А. Я. Свободное крестьянство и феодальное государство в Норвегии в X-XII вв. // Средние века. М., 1960. Вып. 19. - С. 45-79.

26. Гуревич А. Я. Семья, секс, женщина, ребенок в проповеди ХШ в.: (Франция и Германия) // Историческая демография докапиталистических обществ Западной Европы. М., 1988. - С. 156-183.

27. Гуревич А. Я. Смерть как проблема исторической антропологии (предисловие). // Филипп Арьес. Человек перед лицом смерти. М., 1992. - С. 5-32.

28. Гуревич А. Я. "Социология" и "антропология" в проповеди Бертольда Регенсбургского // Литература и искусство в системе культуры. М., 1988. - С - 112-136.

29. Гуревич А. Я. Средневековая литература и ее современное восприятие //Из истории культуры средних веков и Возрождения. М., 1976. - С - 276-314.

30. Гуревич А. Я. Средневековый мир: Культура безмолвствующего большинства. М., 1990. - 395 с.

31. Гуревич А.Я. Избранные труды В 2 т. Т. 1 Древние германцы. Викинги - М., 1999.- 518 с.

32. Гуревич А. Я. "Что есть время?" // Вопр. лит. - 1968. - № 11 - С. 151-174.

33. Ле Гофф Ж. Другое средневековье. Время, труд и культура Запада. - Екатеринбург, 2000. - 328 с.

34. Ле Гофф Ж. Интеллектуалы в Средние века . - СПб., 2003. - 160 с.

35. Ле Гофф Ж. Людовик ІХ Святой. - М., 2001. - 800 с.

36. Ле Гофф Ж. Рождение чистилища - Екатеринбург: - М., 2009. - 544 с.

37. Ле Гофф Ж. С небес на землю(Перемены в системе ценностных ориентаций на христианском Западе XII-XIII вв.) // Одиссей. Человек в истории. - М., 1991. - С. 25-44.

38. Ле Гофф Ж. Середньовічна уява. - Львів, 2007. - 350 с.

39. Ле Гофф Ж. Трюон Н. История тела в средние века. - М. 2008. - 183 с.

40. Ле ГоффЖ. Цивилизация средневекового Запада. - М., 1992. - 376с.

Монографії:

41. Афанасьев Ю. Н. Ведущее направление французской историографии. // Современная зарубежная немарксистская историография. Критический анализ. - М., 1985. - С. 214-253.

42. Афанасьев Ю. Н. Историзм против эклектики: Французская историческая Школа "Анналов"в современной буржуазной историографии. - М.: Мысль, 1980. - 237 с.

43. Барг М. А. Эпохи и идеи: становление историзма. - М.: Мысль, 1987. - С. 348с.

44. Блок М. Апология истории и ремесло историка. - М.: Наука, 1973. - 178 с..

45. Блок М. Характерные черты французской аграрной истории. - М., 1957. - 353 с.

46. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, ХV-XVIII ст. Т. 1. Структура повсякденності: можливе і неможливе. - К. 1995. - 438 с.

47. Бродель Ф. Что такое Франция? Кн. первая: Пространство и история. М., 1994. - 475 с.

48. Гуревич А. Я. Исторический синтез и Школа "Анналов". - М., 1993. - 319 с.

49. Олабарри И. "Новая" новая история: структура большой длительности // Ойкумена. Альманах сравнительных исследований политических институтов, социально-экономических систем и цивилизаций. Выпуск 2. - Харьков: Константа, 2004. - С. 178.

50. Таран Л. В. Историческая мысль Франции и России 70-е годы ХІХ - 40-е годы ХХ вв. - К., 1994. - 302 с.

51. Февр Л. Бои за историю. - М., 1991. - 632 с.

52. Философия истории: Учебное пособие / Под ред. Проф. А. С. Панарина. - М.: Гардарики, 1999. - С. 427.

53. Яковенко Н.Вступ до історії/Н.Яковенко. - К.: Критика, 2007. - 376 с.

Журнали:

54. Гуревич А.Я. О кризисе современной исторической науки. // Вопросы истории. - 1991. - № 2-3 - С. 24-39.

Додатки

Термінологічний словник

Антропологія культури - наука про матеріальну і духовну культуру людини, досліджує культурні процеси та їх результати, передусім у давні часи, хоча й цікавиться також культурами новітніми і сучасними. А.к. охоплює етнографію та етнологію, використовує здобутки мовознавства, соціології та релігієзнавства, займається дослідженням причин виникнення культури, її просторово-часових відмінностей, факторів змін і функцій культури. А.к. тлумачить культуру якнайширше - як сукупність знаків, символів та уявлень, зразків поведінки, знарядь та будь-яких інших витворів людської діяльності, інколи навіть таких інституцій, як шлюб, родина чи клан.

Інвектива - різкий викривальний виступ, образлива промова, лайка, випад, спрямовані проти кого-небудь.

Інтелектуальна історія - історична дисципліна, предмет якої включає в себе як історію досягнень людського інтелекту, тобто результати інтелектуальної, творчої діяльності, так й історію самої цієї діяльності в її процесуальній незавершеності, також культурне середовище, що задає їй свої умови, і біографії самих творців, і їх міжособистісні зв'язки, й історію сприйняття і поширення нових знань.

Історична антропологія - галузь історичної науки, а в більш вузькому значенні - теоретико-методологічний підхід в історичній науці, для якої головним об'єктом дослідження є людина, зокрема її історичні та етнічні типи, а не окремі історичні події та процеси. Для історичної антропології властиве цілісне розуміння суспільства як єдності економічної структури, соціальної організації та культури, тобто "всієї сукупності соціальних відносин".

Інша соціальна історія - новітнє породження соціальної історії, яку нерідко протиставляють новій соціальній історії, ставить перед вченими завдання пізнання людини в природному дуалізмі її соціальності (тобто як результат культурної історії і, одночасно, як персоніфікацію суспільних відносин конкретної епохи і конкретного соціуму) та в руслі історичних форм її суспільної та культурної інтеграції.

"Історія в скалках" - термін, пропонований Ф. Доссом у 80-х рр., який як негативне явище характеризує надзвичайну розпорошеність предметів історичного дослідження, що була визначальною для школи "Анналів" в ці роки. Цей же процес, але з позитивним відтінком, позначає термін "історичний вибух".

Історія ментальностей - історична дисципліна, яка зосереджує свою увагу на усвідомлених та неусвідомлених орієнтирах, за якими розвиваються типові для певної епохи уявлення людей, за якими вони відчувають і діють. Історія ментальностей ставить своїм завданням дослідити обсяг соціальних знань того чи іншого історичного колективу, простежити зміни когнітивних способів і уявлень, які виражають відповідне історичне буття на міжсуб`єктивному рівні.

Історія повсякденності - історична дисципліна, предметом якої є сфера людської буденності в її історико-культурних, політико-подієвих, етнічних і конфесійних контекстах.

Історія політики - історична дисципліна, що на сучасному етапі характеризується зміщенням наукових інтересів від вивчення політичних подій, особистостей чи окремих конфліктів до дослідження політичних структур, способу їх функціонування й еволюцію саме в соціальному аспекті.

Культурна історія - новий історичний напрямок, предметом вивчення якого є певні об'єкти, кожен з яких поєднує в собі елементи, що окреслюють його індивідуальні форми і формують його матеріальні функції. Всі історичні явища мають певний культурний зміст. Найважливіше завдання історика - осмислення різниць в культурній само ідентифікації соціальних груп та індивідів.

Ментальність (від лат. mens - пов'язаний з духом, духовністю) -- образ мислення, агальна духовна налаштованість, установка індивіда або соціальної групи (наприклад етнії, професійного або соціального прошарку) до навколишнього світу.

Мікроісторія - історичний напрямок, що відрізняється від інших характером використовуваних джерел, методикою та самим предметом аналізу, зокрема залучаються пам'ятки, здатні повідомляти максимум даних про порівняно малий сюжет чи об'єкт, про окремий випадок чи казус, певні групи чи персонажі, дії, що викликають увагу оточуючих. Мікроісторія виникла в Італії у 70-х рр. ХХ ст. дякуючи працям К. Гінзбурга, Дж. Леві, Е. Гренді та К. Поні.

Нарративна історія - спосіб історіописання, за якого перевага надається розповідному жанру, описові певних подій.

Нова історична наука - термін, запропонований на початку ХХ ст. А. Берром для позначення тієї французької історіографії, яка намагалася відійти від позитивістської методології. Пізніше цим терміном почали означувати сукупність всіх модерністських історіографічних напрямків.

Одаль - вільне землеволодіння у скандинавів.

Омаж (фр. hommage, від фр. Homme - людина; лат. Commendatio - передання (себе)) - у Західній Європі періоду середніх віків, акт укладення угоди, а іноді і сама угода, яка супроводжувалась відповідним символічним церемоніалом. Відносини, що виходили із принесення омажу не обов'язково були васально-сеньйоріальними, але омаж практично завжди приносився лише особисто вільною особою. Після принесення омажу особа, що його принесла ставала "людиною" свого сеньйора, звідки і походить французька назва цього акту.

Содомія - термін,що використовувавя для назви ряду видів сексуальної поведінки. В середньовіччі зустрічався в церковному та кримінальному праві ряду європейських держав. Відноситься до біблійного розповіді про загибель

Содому і Гомори. 1. Вживається як назва анального гомосексуального статевого акту між чоловіками; 2. Як назва сексуального акту між людиною і твариною (скотолозтво, зоофілія).

Час довгої тривалості - термін, запроваджений Ф. Броделем для визначення одного з трьох часових потоків, в яких протікає історія. Час довгої тривалості - це час географічний, який характеризується стабільністю, надзвичайно повільними темпами змін та слугує за основу матеріального та культурного укладу цивілізації.

Ф'єф - у Франції за феодалізму те саме, що й феод, лен.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12