Абсолютне політичне безправ'я повинно було, за задумом гітлерівців, перетворити українців у безсловесних, покірливих рабів німецьких колонізаторів, витравити в них волю до боротьби за свободу і незалежність. З цією ж метою окупанти запроваджували на Україні національний гніт.
Кожною своєю дією, кожним словом окупанти намагались принизити українських людей, заглушити в них почуття власної гідності. Скрізь рябіли вивіски: "Тільки для німців!". Магазини - "Тільки для німців!", ресторани - "Тільки для німців!", культурні заклади - "Тільки для німців!". Наказом від 6 серпня 1942 року комендант Києва генерал-майор Роммер заборонив німцям запрошувати "тубільців" - українців на стадіони і в ресторани. Комендант міста Красноармійська, щоб познущатись з місцевого населення, які ненавиділи окупантів, видав такий наказ: "Цивільне населення м. Красноармійська повинно вітати при зустрічі німецького військовослужбовця, знявши головний убір. Усі особи, які не підкорятимуться розпорядженню, будуть покарані згідно з німецькими воєнними законами".
Нацисти оскверняли національні святині України, намагались позбавити народ його культури і духовно звести людей на становище рабів. Кривавий кат Еріх Кох говорив, що не треба захоплюватися творами Тараса Шевченка і піснями бандуристів, а більше думати про фізичну роботу в Німеччині. Гітлерівські вандали вистилали книгами бруківку, а бібліотека Академії наук УРСР в Києві була "базою палива" для опалювання взимку квартир окупантів.
Не тільки знищити українську культуру, але й позбавити її грунту, основи, на якій вона могла б відродитись, - цією реакційною ідеєю керувалися окупанти, ліквідуючи систему освіти на Україні, перетворюючи школи та інші навчальні заклади в казарми і стайні. В одній з бесід з Розенбергом, характеризуючи нацистську політику в окупованих областях, Гітлер говорив: "Надмірного навчання не можна допускати… Історія знов і знов підтверджує, що люди, які мають більше знань, ніж це потрібно для їхньої роботи, стають піонерами революційного руху. Те, що кмітлива українка робить вибухівку в Німеччині, важливіше, ніж її навчання на Україні". Він вимагав, щоб освіта на Сході була зведена до мінімуму. Ось який приблизно обсяг знань, допустимий для східних народів, цинічно визначив Гітлер: "В крайньому разі їм можна дозволити вивчити не більше, ніж смисл дорожніх знаків. Вивчення географії має бути обмежене одним реченням: столиця рейху - Берлін. Математика і подібні до неї науки зовсім не потрібні".
Усі школи були закриті. Окупанти дозволяли на спеціальне клопотання місцевих громад відкривати лише нижчі чотирикласні школи з дуже обмеженою програмою навчання, та й цьому чинили перешкоди. У грудні 1941 року Розенберг видав спеціальну директиву, за якою всі учні, вік яких перевищував вік учнів четвертого класу, повинні були використовуватись на різних роботах, а не навчатися в школі. Була ліквідована і система вищої освіти. Спеціальним розпорядженням Коха всі вузи України були закриті. Правда, деякий час, про людське око, тривали заняття у Київському медичному інституті, на фізико-математичному факультеті Київського університету та в деяких інших навчальних закладах, проте незабаром і вони були закриті. За розпорядженням німецьких властей усі учні, яким минуло 15 років, а також викладачі підлягали відправці на роботи в Німеччину.
Відбувалось жорстоке і безпрецедентне пограбування українських земель арійцями, які боролись за світову гегемонію та доказували, що вони вища раса. Але часто все зводилось до банального грабунку. Так, з України було вивезено понад 40 тисяч творів мистецтва, історичних реліквій, колекцій, вивезено понад 1 млн. фруктових дерев. Вивозили навіть наш чорнозем. Відбувалось пограбування устаткування підприємств, сировини, сільськогосподарської продукції. На примусові роботи з України до Третього рейху гітлерівці вивезли 2,4 млн. молоді.
Колонізатори замахнулись і на багату та милозвучну українську мову. На території дистрикту "Галичина" німецька мова була визнана державною, а в приєднаних до Румунії Чернівецькій та Ізмаїльській областях в громадських місцях українська мова навіть заборонялась. Німецька пропаганда всіляко вихваляла все реакційне в німецькій історії; у кінотеатрах демонструвались тільки німецькі фільми, пройняті духом расової вищості арійців.
У "Трансністрії" відбувалась посилена румунізація українського населення, цим займався спеціально відкритий окупантами "науковий" інститут. Перейменовувались населені пункти і вулиці. Українські і російські пісні були заборонені. Місцевому населенню примусово нав'язувалась румунська мова. У листі до обласного інспектора поліції від 18 листопада 1942 року начальник Чернівецького гарнізону відзначав, що, незважаючи на вжиті заходи, на площах, вулицях і в магазинах Чернівців все ще чути українську мову. Румунський генерал вимагав дати вказівку, щоб "у місцях продажу продуктів, магазинах і навіть на вулицях було заборонено розмовляти українською мовою". За співання українських пісень поліція віддавала людей до суду військового трибуналу.
Розірвавши живе тіло України на частини, позбавивши її населення будь-яких прав, нацистські загарбники встановили на тимчасово окупованій території жорстокий режим терору і насильства. І ніякий це не "новий порядок", а величезний концтабір, лабораторія для жахливих дослідів, дізнавшись про які, людство здригнулось від жаху та огиди до катюг-нацистів.
Німецькі злочини на окупованій території
"Якщо ми хочемо створити нашу велику німецьку імперію, ми повинні насамперед витіснити і знищити слов'янські народи - росіян, українців, поляків, словаків, білорусів, болгар. Немає ніяких причин не зробити цього", - так заявляв Гітлер. І ця маячна заява лягла в основу політики нацистського рейху на окупованих територіях. Як здійснювалась на практиці ця людожерська політика гітлерівців - це важко уявити людському розуму. Не можна, не здригаючись, описувати ці масові вбивства мирних людей, найвитонченіші катування, які намагались витравити в людині все людське, зломити її опір, залякати, перетворити в покірного раба.
Окупувавши Україну, німецькі орди буквально залили кров'ю її священну землю. Гітлерівські кати хизувались один з поперед одного відданістю Гітлеру, і, щоб вислужитись перед НСДАП та фюрером, виявляли диявольську винахідливість у реалізації його людиноненависницьких ідей.
Кат України Еріх Кох, виступаючи у вересні 1941 року в Рівно, так інструктував своїх підлеглих: "Я відомий як жорстокий собака. Через це мене й було призначено рейхскомісаром України. Наше завдання - висмоктувати з України все, що можна тільки взяти, незважаючи на почуття, ні на власність українців. Я чекаю від вас крайньої жорстокості щодо місцевого населення". Ось вона, психологія вампіра. А один з найближчих помічників Коха Пауль Даргель у розмові з чиновником рейхсміністерства у справах окупованих східних областей прямо говорив: "Ми хочемо знищити українців… Ми хочемо звільнитися від цього народу". І на запитання: "Що ж ви робитимите з Україною?" - відповів: "вона буде заселена німцями".
23 серпня 1941 року рейхскомісар окупованих східних областей Розенберг видав наказ про надзвичайні каральні заходи щодо населення захоплених територій СРСР. У ньому говорилось, що норми поведінки місцевих жителів визначатимуться німецькими законами і розпорядженнями німецьких чиновників. Наказ погрожував смертю за найменший прояв невдоволення "новим порядком" або за акт, спрямований проти німецької держави.
У циркулярному листі за підписом Кейтеля від 16 вересня 1941 року вказувалось, що Гітлер наказав іти на найбільш крайні заходи, щоб у найкоротший строк придушити волелюбний дух українців. Для цього, підкреслювалось у листі, "необхідно з першого ж приводу негайно вжити найжорстокіших заходів, щоб утвердити авторитет окупаційних властей. При цьому слід мати на увазі, що людське життя в країнах, яких це стосується, абсолютно нічого не варте і що залякуючий вплив можливий тільки через застосування надзвичайної жорстокості".
І окупанти діяли з надзвичайною жорстокістю. Захопивши той чи інший населений пункт, вони насамперед розпочинали розстріли. Гітлерівці вимагали від призначених ними старост і бургомістрів списків осіб, які прибули в населені пункти після початку війни. Так вони виявляли воїнів, які потрапили в оточення, затримували їх і посилали в табори для військовополонених або розстрілювали. Гітлерівська Німеччина вела проти СРСР не звичайну, особливу, винищувальну війну, маючи на меті масове знищення людей. Загарбники не зважали ні на які норми міжнародного права і людської моралі. Вони воювали проти беззбройного мирного населення, убиваючи беззахисних стариків, жінок і дітей. Не було такого міста чи села, де нацисти не чинили б масових кривавих злодіянь. І для цього були їм створені всі умови. На території України було 50 гетто, 180 концтаборів, 250 місць масового знищення, таких як Бабин Яр. Тут гітлерівські кати здійснювали свої страшні, до цього не бачені за своєю жорстокістю, зухвалістю та злобою злочини. Злочини проти окремих людей і цілих народів, безнаказані та систематичні.
В цих страшних злочинах була своя певна система. Схожі прийоми вбивств: один і той же устрій газових камер, масовий випуск круглих банок з отруйним газом " циклон А" та "циклон Б", побудовані за одним типовим проектом печі крематоріїв, схоже планування концтаборів, стандартна конструкція машин смерті - "душогубки"(спеціально обладнані авто, які використовувались для вбивства людей газом), технічна розробка машин для розмелювання людських кісток (створенням всіх цих і не тільки, машин керував Ернст Кальтенбруннер) - все це вказує на об'єднання великої кількості вбивць та катів. Приблизно однаково готувались величезні ями - могили для розстрілів, які мазкувались під протитанкові рови чи траншеї. Беззбройним і беззахисним людям, яких привели до місця розстрілу, майже в ідентичних фразах наказували роздягтися і лягти вниз в завчасно приготовані ями. Перший ряд розстріляних, було це чи в болотах Білорусії, чи в передгір'ях Кавказу, завжди посипались хлорним вапном, і, зверху лягав наступний ряд вбитих беззахисних людей. Настільки були схожі прийоми вбивств, що стає зрозумілим, як зарані нацизмом передбачалось все, починаючи від наказу роздягтися перед розстрілом, до самого вбивства.
Для цього потрібно було виховати також людей, позбавлених серця і совісті, які, не задумуючись, виконають наказ вищого керівництва. Були створені, виховані, навчені ті моральні уроди, які були призвані здійснювати програму головних військових злочинців.
Наведу приклади злодіянь таких типів на території України. Розпочати потрібно з документу від 27 квітня 1942 року, який конкретизував план "Ост". Цей документ належав відомству Альфреда Розенберга.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
