Метою німецької політики у відношенні до населення на руській території буде доведення народжуваності руських до нижчого рівня ніж у німців.
Для нас, німців, важливо ослабити руський народ так, щоб він не міг помішати нам встановити німецьке панування в Європі".
Так ставились німці до руських людей і така мета в них була на початковому етапі війни. А ось що вони робили для цього. Це зовсім невелика кількість тих злодіянь, що здійснили нацисти в роки окупації, оскільки всіх їх описати, мабуть, не можливо.
Львів. Після війни, при дослідженнях умов окупації, Надзвичайна державна комісія констатувала, що у Львові німці не жаліли ні чоловіків, ні жінок, ні дітей. Дорослих вони просто вбивали, дітей віддавали командам гітлерівської молоді в якості мішеней.
"Крім розстрілів, в Яновському таборі застосовувались різні мордування, наприклад: зимою прив'язували людині руки до ніг і кидали в бочки. Таким чином людина замерзала.
Навкруги Яновського табору була колюча проволока в два ряди, відстань між рядами - 1 метр 20 сантиметрів, куди поміщали людину на кілька діб, звідти він сам не міг вийти і помирав від голоду і спраги. Але перш ніж його туди помістити, людину били майже до смерті.
Вішали людину за шию, ноги і руки, а потім пускали собак, які його розривали.
Ставили людину замість мішені і проводили навчальні стрільби. Цим найбільше займались гестаповці: Гайне, Міллер, Блюм, начальник табору Вільгауз та інші. Давали людині в руки стакан і проводили навчальні стрільби: якщо попали в стакан, то мішень залишається жити, а якщо в руку, то - розстріл на місці і при цьому добавляють, що "ви працювати не можете, підлягаєте розстрілу".
Брали людину за ноги і розривали.
Дітей від 1 місяці і до 3 років кидали в бочки з водою, там вони топились.
Прив'язували людину до стовпа навпроти сонця і тримали доти, поки жертва не вмирала від сонячного удару.
Крім цього, в таборі перед тим, як ідуть на роботу, відбувалась так звана перевірка здоров'я чоловіків шляхом бігу на відстань 50 м., і якщо чоловік пробіжить гарно, тобто швидко і не спіткнеться, то залишається жити, а всіх інших розстрілювали. Тут же, в цьому таборі була площадка, яка заросла травою, на якій проводили біг, якщо чоловік заплутається в траві і упаде, то його тут і розстрілювали. Трава була вище колін.
Жінок вішали за волосся, при цьому роздягали, розкачували їх, і вони висіли, поки не помруть.
Був ще такий випадок: одного молодого хлопця гестаповець Гейне поставив і відрізав від нього куски м'яса. А одному зробив на плечах 28 ножових ран. Цей чоловік вилікувався і працював в бригаді смерті, а пізніше був розстріляний.
Біля кухні, під час отримання кофе кат Гайне, коли стояла черга, підходив до першого в черзі, і питав чого він стоїть перший, і одразу ж розстрілював. Так він розстрілював кілька чоловік а потім підходив до останнього, питав чого він стоїть останній, і теж розстрілював його."
З повідомлення Надзвичайної комісії видно, що система знущань над беззахисними людьми насаджувалась і організовувалась керівниками табору, які показували підлеглим особисті приклади звірств.
Гауптштурмфюрер СС Франц Варок, наприклад, полюбляв підвішувати затриманих за ноги до стовпів і так залишати їх до смерті; обер-штурмфюрер Рокита сам розрізав животи; Гайне просвердлював тіла палкою чи куском заліза, плоскогубцями виривав жінкам нігті, потім роздягав свої жертви, підвішував їх за волосся, розкачував і стріляв по рухомій мішені.
Комендант табору обер-штурмфюрер Вальгауз заради спорту і задоволення дружини і доньки систематично стріляв з автомата з балкону канцелярії табору в арештантів, які працювали в майстернях, потім передавав автомат дружині, і вона теж стріляла. Інколи, щоб задовольнити свою дев'ятирічну доньку, він заставляв підкидати в повітря двох - чотирьохрічних дітей і стріляв у них. Донька аплодувала і кричала: "Папа, ще, папа, ще!" - і він стріляв.
Затриманні в таборі винищувались без всякого приводу, часто на спір.
Свідок Р.С. Кіршнер розповідала, що комісар гестапо Вепке заклався з іншими катами гестапо про те, що одним ударом сокири розрубає хлопчика. Ті йому не повірили. Тоді він спіймав на вулиці десятирічного хлопчика, поставив його на коліна, заставив скласти руки долонями разом і пригнути до них голову, примірився, поправив голову хлопчика і ударом сокири розрубав його. Гітлерівці поздоровили Вепке, міцно жали йому руку, хвалили.
В 1943 році в день народження Гітлера (йому виповнилось 54 роки), комендант Вільгауз відрахував з числа в'язнів 54 людини і особисто розстріляв їх.
При таборі була лікарня. Німецькі кати Брамбауер та Бірман кожного 1-го та 15-го числа проводили перевірку хворих і, якщо встановлювали, що серед них є такі хворі, які знаходяться там більше двох тижнів, одразу ж їх розстрілювали. При кожній такій перевірці розстрілювали від 6 до 10 в'язнів.
Знущання, розстріли німці проводили під музику. Для цього вони організували спеціальний оркестр з в'язнів. Оркестром заставили керувати професора Штрікса і відомого диригента Мунда. Композиторам німці запропонували написати особливу мелодію, яку назвали "Танго смерті". Перед ліквідацією табору оркестрантів розстріляли.
Те, що було в Яновському таборі, зовсім не було поодиноким випадком. Так діяла німецько-фашистська адміністрація всіх концентраційних таборі, розміщених на територіях всіх тимчасово окупованих держав.
30 липня гітлерівці вступили в Львів і на наступний день влаштували різню під гаслом "бий поляків та євреїв". Перебивши сотні людей, звірюки влаштували "виставку" вбитих. Біля стін будинків були складені трупи, головним чином жінок. На першому місці цієї жахливої "виставки" був покладений труп жінки, до якої штиком була приколота її дитина.
Такі були страшні звірства німців з самого початку війни.
Про глибокий моральний розклад гітлерівських злочинців свідчать страшні акти насилля над жінками.
В с. Бородавка Дніпропетровської обл. нацисти зґвалтували поголовно всіх жінок і дівчат.
Скрізь німецькі бандити вриваються в будинки, ґвалтують жінок, дівчат на очах у рідних і дітей, і одразу ж розстрілюють своїх жертв.
В м. Львів 32 робітниці Львівської швейної фабрики були зґвалтовані і потім вбиті німецькими штурмовиками. П'яні німецькі солдати силою затягали львівських дівчат та молодих жінок в парк Костюшко і по звірячому ґвалтували їх. За них заступився старий священник В.Л. Помазнєв, вимагаючи це припинити, за що гітлерівці його побили, зірвали з нього рясу, спалили бороду і закололи штиком.
Таким чином, на тих територіях окупованих країн, в тому числі і Україна, куди після військ агресора приходили війська СС, мирне населення потерпало від свавілля цих спеціально навчених і жорстоких представників нацизму.
Керч - порівняно невелике місто. Від Львова він знаходиться за багато кілометрів. Якщо в Львові німецькі завойовники були вже на початку липня 1941 року, то в Керч вони прийшли лише в листопаді. В січні 1942 року німці були вже вибиті з міста радянськими військами.
Таким чином період окупації(перший період, тому що Керч була захоплена двічі) був не довгим, близько двох місяців. Та от які злочини були здійснені. Німецька міська управа наказала всім жителям зареєструвати всіх курей, півнів,
качок, курчат, індиків, гусей, овець, корів і робочу скотину. Власникам домашніх птахів було заборонено користуватись птицею і скотом з особистою метою без дозволу коменданта. Після опублікування цих наказів почались обшуки по всім будинкам та квартирам.
Гестапівці лютували. За кожен знайдений ними лишній кілограм продуктів розстрілювали главу сім'ї.
Свої страшні звірства в місті німці розпочали з отруєння 245 дітей шкільного віку.
Згідно наказу німецького коменданта, всі школярі зобов'язані були з'явитись в школу в указаний час. Дітей, які прийшли, відправили за місто, в заводську школу, мав би на прогулянку. Там дітям запропонували каву з пиріжками, які були отруєні. Дітей, яким кави не вистачило, німецький фельдшер викликав в амбулаторію і змазав їм губи сильнодіючою отрутою. Через кілька хвилин всі діти були мертві. Школярі ж старших класів були вивезені на вантажівках і розстріляні з кулеметів в кількох кілометрах від міста. Туди ж пізніше вивезли й трупи отруєних дітей. Їх поскидали в дуже великий і довгий протитанковий рів.
З приходом радянських військ в січні 1942 року при дослідженні Багеровського рову було знайдено, що на протязі кілометра в довжину, шириною 4 метра, глибиною 2 метра, він був завалений трупами жінок, підлітків, дітей, старих людей. Неподалік були мерзлі калюжі крові. Тут же валялись дитячі шапочки, іграшки, відірвані ґудзики, рукавиці, бутилочки з сосками, ботиночки, калоші разом з обрубками рук і ніг і інші частини тіла. Все це було забризкано кров'ю і мізками.
Німецькі звірі розстрілювали беззахисне населення розривними кулями. З краю лежала замордована молода жінка. В її обіймах спочивав акуратно згорнутий в біле одіяло малюк. Поряд з жінкою лежали вбиті розривними кулями восьмирічна дівчинка і хлопчик років п'яти. Їх ручки вхопились в плаття своєї матері.
Воєнна комендатура сіяла смерть скрізь. На вулицях нею були розвішені оголошення, погрожуючи розстрілом за кожен крок. Висіли такі оголошення: "Хто тут пройде, тому смерть", "Прохід руським заборонено, за порушення - розстріл".
Київ. Німецькі кати з перших днів захоплення столиці України проводили масове винищення населення шляхом знущань, розстрілів, повішення, отруєння газом в "душогубках". Людей забирали прямо на вулицях, розстрілювали поодинці та цілими групами. Для залякування населення вивішувались оголошення про розстріли: "В якості репресій за акт саботажу сьогодні розстріляно 100 жителів Києва. Нехай це буде уроком. Кожний мешканець Києва є відповідальний за акт саботажу. Київ, 22.Х.1941 р. Комендант міста". Або : "випадки підпалів та саботажу, які стали частішими, змушують мене прийняти суворі міри. Тому сьогодні розстріляно 300 мешканців Києва. За кожний новий випадок підпалу чи саботажу буде розстріляно значно більша кількість жителів Києва. Київ, 2 листопада 1941 р. Ебергардт, генерал-майор і комендант міста".
Німці масами убивали чоловіків, жінок, дітей, людей похилого віку. Так, 14 жовтня 1941 року в психіатричну лікарню на чолі з німецьким гарнізонним лікарем Риковським ввірвався загін СС. Гітлерівці загнали 300 хворих в одну з будівель, в якій протримали їх без їжі кілька днів, а потім розстріляли в Кириловському парку. Інші хворі були знищені 7 січня, 27 березня, 17 жовтня 1942 року.
Ось що повідомили про цю криваву розправу професор Е.А. Копистянський, лікарі А.Г. Джевалтовська, Т.К. Пєнська і т. д.: "В лікарню прибули авто. В ці машини-"душогубки" почали заштовхувати хворих, приблизно по 60-70 чоловік в кожну, тут їх вбивали, і трупи викидались біля лікарні. Ці звірства продовжувались кілька днів, на протязі яких було знищено 800 хворих".
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
