Рефераты. Нюрнберзький процес та його уроки

Нюрнберзький процес та його уроки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Бердянський державний педагогічний університет

Кафедра всесвітньої історії, правознавства та методики навчання історії

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"Нюрнберзький процес та його уроки"

студента IV курсу 41 групи соціально-гумнітарного факультету Гнибіди Євгена Володимировича

Науковий керівник:

доц. Захарченко Т.К.

Бердянськ 2009

Зміст

Вступ

Розділ І. Нюрнберзький процес - перше в історії визнання агресії найтяжчим злочином проти людства
1.1 Завершення Другої світової війни. Капітуляція Німеччини
1.2 Правові основи Нюрнберзького судового процесу
Розділ ІІ. Суд народів над гітлеризмом - епілог другої світової війни в Європі
2.1 Нюрнберг - суд народів
2.2 Основні воєнні злочинці
2.3 Принципи міжнародного трибуналу - загальновизнані принципи сучасного міжнародного права
Висновки
Література

Вступ
Актуальність теми. Сутність Нюрнберзького процесу полягає в тому, що він визнав кримінальним діянням саму ідеологію расизму як засобу підготовки війни. Нацистські лідери стали міжнародними злочинцями ще до захоплення влади в Німеччині. Вони виховали тисячі катів, які здійснювали свою криваву справу з фанатизмом професійних убивць, з тупою переконаністю в расовій перевазі над іншими людьми. Сьогодні, коли в ряді країн світу існують організації, які підносять на п'єдестал лідерів "третього рейху", неофашизм, яке б обличчя він не приймав, нині не менш небезпечний ніж десятиліття тому. Він несе загрозу людству. Народи повинні бути пильними, про це власно нагадують уроки історії, суд в Нюрнберзі. Про це повинні пам'ятати й український народ та керманичі вищих ешелонів влади зокрема.

Кваліфікація розв'язаною нацистською Німеччиною Другої світової війни, військових злочинів, злочинів проти людства як діяння, що порушують норми міжнародного права, з'явилася одним з найважливіших юридичних підсумків діяльності Нюрнберзького військового трибуналу. Статут і Вирок Нюрнберзького трибуналу зумовили подальший розвиток міжнародного права в цій області.

Неабиякої актуальності в минулій та й сучасній історіографії набуває вивчення Нюрнберзького процесу, що вирізняється суперечливістю і неоднорідністю поглядів на злочин проти людства. З огляду на це потрібно проаналізувати праці вчених, які вивчали різні аспекти даної проблеми.

Лебедєва Н. С у своїй праці "Підготовка Нюрнбергського процесса" зазначає, що до кінця 1944 р. уряди США і Англії неохоче йшли на практичні дії з підготовки суду і покарання військових злочинців. Це можна пояснити тим, що союзники по-різному відносилися до війни/

"Для Радянського Союзу його противником була не просто Німеччина, але перш за все німецький фашизм, найбільш реакційна, шовініст форма імперіалізму. Для правлячих кіл Заходу це була боротьба за збереження своєї державності, за усунення Німеччини і Японії як імперіалістичних конкурентів і відновлення там старих порядків, вільних від крайнощів фашизму". [9; c.123]

Цієї ж думки дотримуються й Трубайчук А. Г, Троянівська К. М, Руденко Р.А. та Нікітченко І.Т.

Дещо по іншому трактують це питання у своїх працях Гранкина Л. та Кузьмин С.Т.

Питання злочинної діяльності СС, СД та лідерів нацистської Німеччини найповніше вивчені Полтораком А.І., Кузьміним С.Т.

Матеріали Нюрнберзького процесу детально дослідили і висвітлили М.Ю. Рагинський та Л.Н. Смирнов.

Однією з основних теоретичних проблем в цьому плані є проблема визначення поняття міжнародного злочину. П.С. Ромашкін, визначаючи поняття міжнародного злочину, говорить про посягання на основи міжнародних відносин. (Ромашкін П.С. Преступления против мира и человечества. М. 1967)

Свого часу член - кореспондент АН СРСР А.Н. Трайнін писав, що прогресивні вчені, які працювали над проблемами міжнародного права, вносять свій вклад в справу боротьби за мир і безпеку народів і, що важливим і невід'ємним завдання правової науки є викриття сутності злочинів проти людства, визначити їх особливості й види, накреслити дієві шляхи боротьби з ними. (Трайнін А.Н. Защита мира и уголовный закон. М. 1969, с.278)

М.І. Лазарєв вважає міжнародними злочинами дії, які посягають на незалежність кожного народу та мирні відносини між народами. (Лазарєв М.І. империалистические военные базы на чужих териториях и международное право. М, 1969, с.178).

Характеризуючи особливості Нюрнберзького процесу, Л.Н. Смирнов наголошував, що це перший випадок, коли перед судом предстали злочинці, які заволоділи цілою державою і зробили саму державу знаряддям своїх жахливих злочинів.

Отже, можна констатувати факт взаємодоповнюючого існування у сучасній історичній науці двох підходів до історичного спадку Нюрнбергського процесу - підходів, які умовно визначаються як негативістські та апологетичні.

Об'єктом дослідження виступає Нюрнберзький процес та його уроки.

Предмет дослідження складають основні етапи проведення Міжнародного судового трибуналу над головними нацистськими злочинцями.

Мета дослідження полягає у тому, щоб шляхом залучення широкого кола джерел висвітлити основні причини і наслідки Нюрнберзького процесу; в проведенні комплексного аналізу міжнародно-правових норм про злочини проти світу і безпеки людства, кваліфікації органами міжнародної кримінальної юстиції діянь нацистів як міжнародні злочини.

Досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі дослідницькі завдання:

опираючись на документальні джерела проаналізувати всі злочини, скоєні нацистами;

охарактеризувати сучасну міжнародно-правову оцінку базових положень Статуту і Вироку Нюрнберзького військового трибуналу, виявлення впливу Нюрнберзьких принципів на подальший розвиток міжнародного права;

розглянути стан наукової розробки проблеми вітчизняними та закордонними дослідниками, охарактеризувати джерельну базу та обґрунтувати теоретико-методологічні засади дослідження.

Методологічною основою дослідження стали комплексні та спеціальні історичні методи. До комплексних відносимо такі методи:

загальнонаукові;

об'єктивності;

аналіз літератури

До спеціально історичних відносимо:

історичного опису;

порівняльно-історичний;

актуалізації;

ретроспективний;

системно-структурний;

Наукова новизна полягає в тому, що було зроблено спробу по-новому розглянути Нюрнберзький процес, з'ясовано причини негативного та позитивного ставлення більшості істориків до процесу.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1 вересня 1939 року до 16 жовтня 1946 року.

Територіальні межі дослідження охоплюють кордони міста Нюрнберг, в якому проводився судовий процес над головними нацистськими військовими злочинцями.

Структура роботи включає вступ, три розділи, висновки, літературу та додатки.

У першому розділі роботи йдеться про завершення Другої світової війни та її наслідки, капітуляцію Німеччини та правові основи Нюрнберзького судового процесу. Другий розділ розкриває суд народів над гітлеризмом, як епілог Другої світової війни в Європі. Третій розділ дослідження дає можливість прослідкувати втілення принципів міжнародного трибуналу в принципах сучасного міжнародного права.

Робота завершується висновками з кожного розділу, додатками та списком використаної літератури.

Розділ І. Нюрнберзький процес - перше в історії визнання агресії найтяжчим злочином проти людства
1.1 Завершення Другої світової війни. Капітуляція Німеччини
Весною 1945 р. радянські війська вийшли на Берлінський напрямок, 30 березня вступили на територію Австрії й 13 квітня оволоділи її столицею Віднем.4 квітня була визволена Братислава, в середині квітня завершено визволення Угорщини, значної частини Чехословаччини.

В цих умовах Радянський Союз підписав у Москві договори про дружбу, взаємну допомогу й післявоєнне співробітництво з Югославією (11 квітня 1945 р) та Польською Республікою (21 квітня).

Англо-американські війська, ледве оправившись від поразки в Арденнах, перейшли в наступ.25 березня вони вийшли на Рейн, до 1 квітня оточили Рур.8 березня Аллен Даллес зробив спробу провести в Берні (Швейцарія)

Таємні переговори з німецькими генералами про сепаратне перемир'я. Сталін у листі Рузвельту висловив протест і зазначив: "Зараз німці на Західному фронті по суті припинили війну проти Англії й Америки. Разом з тим німці продовжують війну з Росією". [1; c.165]

У своїй відповіді Рузвельт подякував Сталіну за щире звернення у зв'язку з "бернським інцидентом". Він писав: "У будь-якому випадку не повинно бути взаємної недовіри, і незначні непорозуміння такого характеру не повинні виникнути в майбутньому". [7; c.8] Цей останній лист Ф. Рузвельта Й. Сталін одержав уже після раптової смерті президента від крововиливу в мозок 12 квітня в госпіталі Ворм-Спрінгз (штат Джорджія). Чотириразове обраний президент США так і не дочекався перемоги у війні, якій він віддав усі свої сили.

Гітлер і Геббельс були в захопленні від цієї звістки: зі сльозами на очах згадували, як російська імператриця раптово померла під час Семирічної війни, що докорінно змінило хід тієї війни, і королю Фрідріху Великому, якого боготворив Гітлер, не довелося кінчати життя самогубством.

Проте Червона Армія не залишила фашистським керівникам жодного шансу. Не змогли стримати її переможного наступу і віроломні дії деяких західних діячів. Так, наприкінці війни знову посилилися антирадянські тенденції в політиці Черчілля. Пізніше у своїх мемуарах він визнав, що тоді дійшов висновку про "смертельну загрозу для вільного світу" з боку радянської держави, про необхідність негайно створити новий фронт, аби припинити стрімкий наступ її армії, вважаючи головною метою англо-американських армій здобуття Берліна. В 1954 р. на зустрічі з виборцями Черчілль розповідав, що напередодні капітуляції Німеччини він наказав фельдмаршалові Монтгомері збирати й складувати німецьку зброю, зберегти в строю до 500 тис. полонених німецьких солдатів, роздати їм цю зброю, "якщо радянський наступ поширюватиметься" далі на Захід. [11; c.100]

16 квітня 1945 р.2,5 мільйона радянських солдатів і офіцерів почали штурм Берліна, який обороняли понад один мільйон гітлерівців. За наказом Гітлера десятки німецьких дивізій зняли із Західного фронту на допомогу Берліну.

І все ж 25 квітня Червона Армія повністю замкнула кільце оточення німецької столиці. Того ж дня радянські війська на березі Ельби в районі Торгау зустрілися з американськими частинами, зламано опір німецького гарнізону в Східній Пруссії, а в Сан-Франциско розпочалася конференція Об'єднаних Націй.

28 квітня партизани Італії, виконуючи вирок народного трибуналу, розстріляли й повісили за ноги Муссоліні та його прибічників. Не надовго пережив його Гітлер - 30 квітня 1945 р. він отруїв свою дружину Єву Браун, з якою щойно справив весілля в бомбосховищі, та самого себе. Оскільки отрута не подіяла, застрелився, їхні трупи разом з трупами Геббельса, його дружини та їх шести дочок, яких особисто отруїла мати, есесівці спалили у дворі. Пізніше, щоб не було непорозумінь, спеціальна комісія в Берліні й Москві ретельно обстежила череп Гітлера й офіційно підтвердила факт його самогубства.

Спадкоємці Гітлера - голова "уряду" Деніц, начальник генерального штабу Кребс та інші - намагалися затіяти мирні переговори з радянським командуванням, але їм була поставлена єдина умова - беззастережна капітуляція. Деніц ще 1 травня в наказі військам заявив, що буде "рішуче вести війну проти більшовиків".2 травня він оголосив: "Нашою головною метою є капітуляція тільки на Західному фронті". Але вранці 2 травня 1945 р. берлінський гарнізон капітулював. Червона Армія штурмом оволоділа столицею Німеччини. [19; c.237]

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6