Нюрнберзький процес та його уроки - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Нюрнберзький процес та його уроки

Війна, - підкреслюється у вироці суду, - по самій своїй суті - зло. Її наслідки не обмежені одними лише воюючими країнами, вони зачіпають весь світ. Тому розв'язання агресивної війни є не просто злочином міжнародного характеру - воно є тяжким міжнародним злочином, який відрізняється від інших військових злочинів лише тим, що являє в сконцентрованому вигляді зло, що міститься в кожному з останніх". [9; c.308]

Мені здається, покарання військових злочинців сьогодні важливе не як відплата, а як запобігання завтрашнім вбивцям.

Питання видачі і покарання нацистських злочинців стали найважливішими після Нюрнберзького процесу. Так на сесії Генеральної Асамблеї ООН в 1946 р. була підписана резолюція, яка рекомендувала урядам країн, що входять в ООН, "прийняти негайно всі потрібні заходи для того, щоб військові злочинці були арештовані і вислані в ті країни, де вони здійснювали свої жахливі діяння, для суду і покарання згідно із законами цих країн". [1; c.167] Так само закликали поступити і країнам - членам ООН. Але в цій резолюції не вирішувалося питання про те, чи було слід тим країнам, на території яких скоювалися злочини, направляти спеціальні вимоги про арешт і видачу злочинців, як це передбачено міжнародним правом.

Великим кроком в розвитку принципу видачі осіб, що скоїли злочини проти людства, мало прийняття 14 грудня 1967 р. Генеральною Асамблеєю ООН Декларації про територіальний притулок. У ній говорилося, що на право шукати притулок і користуватися притулком не може посилатися жодна особа, відносно якої існують серйозні підстави вважати, що вона скоїла злочин проти світу, військовий злочин або злочин проти людства.

На XXIII сесії Генеральної Асамблеї ООН 26 листопада 1968 р. була прийнята що має величезне значення Конвенція про непридатність термінів давності до військових злочинів і злочинів проти людства.

У резолюції, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1983 року, було знов підтверджено, що притягнення до відповідальності і покарання за нацистські злочини є обов'язком для всіх держав.

Всі ці вирішення міжнародних організацій виробили основні принципи, на яких повинне грунтуватися вирішення питання про видачу нацистських злочинців. [7; c.11]

1. При розгляді вимог про видачу осіб, винних в скоєнні нацистських злочинів, непридатні положення національного законодавства, якщо вони суперечать правовим нормам, закріпленим у Статуті Нюрнберзького трибуналу.

2. До осіб, що скоїли нацистські злочини, непридатне правило про невидачу власних громадян.

3. Нацистські злочини ні за яких умов не можуть розглядатися як політичні злочини.

4. До нацистських злочинів непридатні встановлені національним законодавством терміни давності.

5. Жодна держава не має права в однобічному порядку оголосити про амністії за нацистські злочини.

Досвід другої світової війни владно диктує: необхідно знов з'єднати зусилля, щоб ліквідувати смертельну небезпеку ядерного самознищення людства. Для тих же, хто забуває уроки історії, хто навмисно піддає їх забуттю, грізним застереженням звучить Вирок Нюрнберзького трибуналу. Він і сьогодні служить справі світу, закликає до пильності.

Отже, у Нюрнберзі вперше в історії, як кримінальні злочинці, були покарані державні керівники, винні в підготовці, розв'язуванні і веденні агресивної війни. Тут вперше в історії був втілений в життя принцип, що свідчить: "покарання однакове як для керівника держави, так і для будь-якого чиновника урядових відомств; так само як і те, що вони діяли по розпорядженню уряду або виконували злочинний наказ, не є підставою до звільнення від відповідальності". [21; c.495] Трибунал підкреслив, що злочини проти міжнародного права скоюються людьми, а не абстрактними категоріями, і лише шляхом покарання окремих осіб, що скоюють такі злочини, можуть бути дотримані норми міжнародного права.

Висновки
Друга світова війна забрала більше 50 мільйонів людських життів. Вирішальну роль з розгромі гітлеризму відіграв Радянський Союз. Безсмертний подвиг народів радянської країни, держав антигітлерівської коаліції врятував від загибелі людську цивілізацію, дав можливість здійснити справедливий суд, суд над злісними ворогами світу.

Незадовго до закінчення процесу Головний обвинувач від СРСР Р.А. Руденко, завершуючи виступ обвинувачів союзних держав, говорив: " На полях битв людство вже винесло свій вирок злочинному німецькому нацизму. У полум'ї найвизначніших в історії людства боїв героїчної Радянської Армії і доблесних військ союзників були не лише розгромлені гітлерівські полчища, але й затверджені високі й благородні принципи міжнародного співробітництва, людської моралі, гуманні правила людського співіснування. Звинувачення виконало свій обов'язок перед Високим Судом, перед світлою пам'яттю невинних жертв, перед сумлінням народів, перед власним сумлінням. Так нехай же здійсниться над нацистськими катами, Суд народів - Суд справедливий та суровий" [15; c. 200]

Суд народів звершився.

Нюрнберзький процес - сурова пересторога тим, хто наново виношує плани розпалювання нової світової війни. Відомо, що визнані Статутом трибуналу принципи Міжнародного права були підтверджені спеціальною резолюцією Генеральної Асамблеї ООН в якості загальновизнаної правової норми.

Боротьба з німецьким фашизмом стала справою народів всіх країн і континентів, які зрозуміли той факт, що його людиноненависницька ідеологія і політика стають прямою загрозою миру й соціальному прогресу. Тому зрозумілий той неослабний інтерес, з яким всі народи слідкували за ходом процесу в Нюрнберзі.

Дуже актуально звучать сьогодні слова американського обвинувача, вченого-правознавця Роберта Кемпнера, який підкреслював у своєму виступі на процесі, що посилання на "комуністичну небезпеку", обране нацистами в якості приводу для терору проти анти нацистів, проти всіх прогресивних сил німецького народу, "була вигадкою, якою поряд з іншими фактами, призвів в кінцевому результаті до другої світової війни".

Нюрнберзький процес розвінчав розбійницький характер німецької воєнної агресії, її роль в підготовці, розв'язанні й веденні другої світової війни, в злочинах проти людства, скоєнні найтяжчих військових злочинів.

Документи процесу безперечно встановили той факт, що програма озброєння для агресивних війн почала здійснюватися військовим апаратом, разом з монополіями ще до приходу нацистів до влади. А після того, як це відбулося, набула дійсно грандіозних масштабів. Міжнародний трибунал мав всі повноваження занести до вироку: " Сучасний німецький мілітаризм розквітнув при підтримці свого останнього союзника - націонал-соціалізму так само або ще краще, ніж в історії попередніх поколінь." [18; c. 200]

Суд над фашистськими злочинцями був проведений з дотриманням всіх процесуальних гарантій. Публічність і гласність, про які говорив на самому початку головуючий трибуналу, зробили свою справу. Під час процесу світ дізнався про жахливі злочини, рівних яким не було в усій історії людства. Це був передусім справедливий і об'єктивний судовий процес.

Таким чином, Нюрнберзький процес увійшов в історію, як процес антинацистський, антиімперіалістичний та антимілітаристський. Він сприяв розкриттю достовірних рушійних сил агресії. Міжнародний трибунал виніс вирок не лише нацистським лідерам, але і всім тим силам, які прагнули і нині прагнуть війни. В цьому його величезне значення для сучасності.

Матеріали даного дослідження свідчать про страхітливі злочини нацизму у Другій світовій війні, про які людство не має право забувати.

Література

1. Абуш А. Решение нашего столетия: Заметки по истории современности. 1921 - 1976. - М.: Прогресс; 1981. - 245с.

2. Алексеев Н. Злодеяние и возмездие: преступления против человечества. - М.: юрид. лит., 1986. - из содерж.: Тягчайшие преступления в истории человечества. - 126с.

3. Антонович М. Злочини проти людства: Міжнародно-правова відповідальність осіб та організацій / Марослав Антонович // Політика і час 2001. - № 4. - С.62-64.

4. Вишневский В. Заговор гитлеровцев против мира // Суд истории: Репортажи с Нюрнбергского процесса. - М. Политиздат. - С.26-31.

5. Всемирная история: 1945-1997: Учеб. Пособие для 11 класса. - К.: А.С.К., 1998. - из содерж. Международные трибуналы. - 435с.

6. Гранкина Л.1 октября 1946 года закончился Нюрнбергский процесс / Любовь Гранкина // Факты и комментарии. - 2007. - 28 сентября (№ 176). - С.31-56

7. Косиченко Л. Нюрнберг застерігає: [За сторінками книги Й. Тофмана "Нюрнберг застерігає"] / Лесь Косиченко // Урядовий кур'єр. - 2008. - 20 червня (№ 112). - С.8-15

8. Кузьмин С.Т. Сроку давности не подлежит - М.: Политиздат, 1985. - из содерж.: Возмездие. -78 с.

9. Лебедева Н.С. Подготовка Нюрнбергского процесса., М. - 1975 - 342с.

10. Лебедева Н.С. СССР и Нюрнбергский процесс., // Международная жизнь. - 1996. - №9. - С.100-109

11. Лебедева Н.С. Как готовился Нюрнбергский процесс. // Международная жизнь. - 1996. - №8. - С.100-108

12. Мельников Д., Черная Л. Империя смерти: аппарат насилия в нацистской Германии. 1933-1945. - М.: Политиздат, 1989. - из содерж. Казнь главных немецких военных преступников. - 409с.

13. Мельников Д., Черная Л. Преступник германский фашизм // Нацистских преступников - к ответу! - М.: Политиздат. - 1983. - С.12-21.

14. Полторак А.И. Нюрнбергский эпилог / Под. ред. А.А. Беркова, В.Д. Ежова. - М.: юрид. лит., 1983 - из содерж.: Исполнение приговора. - 567с.

15. Рагинский М.Ю. Нюрнберг перед судом истории: воспоминания участников Нюрнбергского процесса - М.: Политиздат, 1986. - из содерж.: Уроки истории. - 341с.

16. Семиряга М.И. Тюремная империя нацизма и её крах. - М.: юрид. лит., 1991. - из содерж.: [Фашистские преступления в отношении военнопленных. Факты Нюрнбергского трибунала]. - 276с.

17. Смирнов Л.Н. Предисловие // Ни давности, ни забвения: по материалам Нюрнбергского процесса. - М.: юрид. лит., 1984. - С.4-11.

18. Нюрнбергский процесс. Сборник материалов под ред. К.П. Горшенина, Р.А. Руденко, И.Т. Никитченко. - М.: Государственное издательство юридической литературы. Т.1. - 1954. - 988с.

19. Троянівська К.М. Критичний погляд на трагічні сторінки історії Другої світової війни. - М.: РОССПЄН, 2001. - 386с

20. Трубайчук А.Г. Друга світова війна: В 3-х книгах. - К.: Асоціація істориків "Істина", 1995. - 983с.

21. СС в действии: документы о преступлениях СС / Под ред.М.Ю. Рагинского. - М.: Прогресс, 1969. - из содерж.: Гестапо и СД - с.37-50; Документы и сообщения о преступлениях на временно оккупированных территориях. - 684с.

22. Цвєтков Г.М. Міжнародні відносини і зовнішня політика ХХ століття. -К., "Либідь", 1997. -428с.

23. Черкес М.Ю. Міжнародне право: Підручник - Марко Черкес. - 5-е вид., виправл. і доп. - К.: Знання, 2006. - із змісту: Міжнародне співробітництво у боротьбі із злочинністю. - 539с.

24. Юридична енциклопедія: у 5-ти т. - К.: Укр. Енциклопедія, 2002. - т.4. Н-П.: - Нюрнберзький процес. - 838 с.

25. Яровий В.І. Історія Європи.40-ві-90-ті рр. - К.: Либідь, 1997. - 439с.

26. ХХ век. Краткая историческая энциклопедия. Т.1-2. - М.: Наука, 2001. - 756с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6