Нюрнберзький процес та його уроки - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Нюрнберзький процес та його уроки

ід Сполучених Штатів Америки - член Міжнародного військового трибуналу Ф. Біддл та його заступник Д. Паркер.

Від Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії - лорд-суддя Д. Лоренс та його заступник Н. Біркетт.

Від Французької республіки - член Міжнародного військового трибуналу Донедьє де Вабр та його заступник Р. Фалько.

Головував Д. Лоренс.

Обвинувачами в справі виступали:

Від Радянського Союзу - головний обвинувач Р.А. Руденко (додаток А).

Від Сполучених Штатів Америки - головний обвинувач Р. Джексон.

Від Сполученого королівства Великобританії і Північної Ірландії - головний обвинувач Х. Шоукросс.

Від Французької республіки - головний обвинувач Ф. де Ментон, а з січні 1946 року - Шампеньє де Ріб.

При підборі захисників для головних нацистських злочинців Міжнарождний військовий трибунал зразу ж зіткнувся з рядом складностей: одні адвокати, названі звинуваченими, були настільки замішані в злочинах нацистів, що самі потребували захисту; інші, дізнавшись, кого мають захищати, не дали згоди на участь у процесі; треті знаходилися в таборах військовополонених і т.д. В кінцевому результаті трибунал запросив від окупованих властей списки проживаючих в їх зонах адвокатів, щоб затвердити склад захисників, який відповідав би бажанням звинувачуваних і разом з тим міг бути допущеним до участі в такому процесі, як Нюрнберзький. Таким чином, всі підсудні тримали офіційних захисників, а декотрі навіть по два, по три. [20; c.324]

Основна тактика захисту полягала в тому, щоб всіма засобами затягувати судове розбирання в надії, що в кінцевому результаті доведеться зірвати судовий процес. Адвокати сподівалися, що політика західних держав, спрямована на розкол Германії, викличе також розходження між обвинувачами і суддями, що зробить неможливим винесення вироку: для признання винних і призначення покарання необхідні голоси не менше трьох членів трибуналу.

Український письменник Ярослав Галан зазначав з цього приводу: "Злодії і їх захисники з першого дня процесу чекали, затамувавши подих, розбіжностей між членами трибуналу і робили все можливе, щоб ці розбіжності визнати. Вони використовували свою тактику: лстиві усмішки і піддакуючі рухи голови були розраховані на англійських обвинувачів (особливо після фултонської промови Черчеля); а саркастичні гримаси і притворна неуважність - на радянських. Використовували адвокати і провокації." [23; c.343]

Одним із тактовних прийомів німецьких адвокатів були клопотання про виклик багаточисельних свідків. Деяких свідків намагалися залякувати, підірвати довіру до них. Деякі адвокати проводили репетицію допиту зі свідками. Іноді надавали неправдиві матеріали. Отже, радянським обвинувачам доводилося виступати з досить аргументованими доказами проти сумнівних матеріалів, почерпнутих з сумнівних джерел.

Таким чином, на Нюрнберзькому процесі були представлені виключні по безперечності й силі доказів звинувачення. І як апогей цієї теми можна процитувати слова Джексона у доповіді президенту США: " Ми задокументували фашистську агресію, переслідування й жорстокості німецькими джерелами з такою точністю і з такими подробицями, що неможливо в майбутньому відповідально заперечувати ці злочини і немає небезпеки, що серед неусвідомлених людей може виникнути легенда про муки й страждання нацистів". [14; c.403]

Розділ ІІ. Суд народів над гітлеризмом - епілог другої світової війни в Європі
2.1 Нюрнберг - суд народів
20 листопада 1945 року в Нюрнберзі розпочався судовий процес над головними нацистськими військовими злочинцями. Нюрнберг не безпідставно було обрано місцем, де повинен був здійснитися акт міжнародного правосуддя. Саме тут гітлерівці видавали пресловуті расові закони, які потім називали "нюрнберзькими". Саме тут відпрацьовувалася блискавична концентрація значних формувань збройних сил. Саме тут була головна трибуна фюрера, "перед якою вишикувалися щільними рядами десятки тисяч штурмовиків, есесовців, з численними знаменами, транспарантами, факелами - "еліта панівної раси", яка готова була ринутися в похід для завоювання світу" [15; c. 195] Тому саме в Нюрнберзі здійснився суд народів над гітлеризмом, що став як би епілогом другої світової війни в Європі.

Покарання військових злочинців не лише юридична, але й політична проблема. Застосування до них заслуженої кари складає необхідну ланку в боротьбі за мир. Вражала впевненість німецьких злочинців у своїй безкарності. Та й насправді, до Нюрнберзького процесу винуватцями агресивних війн фактично вдавалося уникати відповідальності. Тепер обставини склалися по-іншому.

Характеризуючи особливості Нюрнберзького процесу, головний обвинувач від СРСР Р.А. Руденко наголошував, що це перший випадок, коли перед судом предстали злочинці, які заволоділи цілою державою і зробили саму державу знаряддям своїх жахливих злочинів.

Ще задовго до початку другої світової війни Гітлер розглагольствував: "… Все, що не є повноцінною расою на цій землі, - плевели. Ми повинні розвити техніку знелюднення. Якщо ви спитаєте мене, що я маю на увазі під знелюдненням, я скажу, що маю на увазі винищення цілих расових одиниць… Звісно, я маю право знищити мільйони людей нищої раси, які розмножуються, мов хробаки!". [12; c.374] Цю цитату виголосив головний обвинувачував від СРСР Р.А. Руденко в своєму вступному слові на Нюнберзькому процесі. Перед тим, як розв'язати агресію проти СРСР, ці канібальські ідеї були перетворені в детальні інструкції подібні указу "Про особливу підсудність в районі "Бабрароса" і про особливі заходи військ, пізніше - в накази типу "Нахт унд небель ерлас" ("Мрак і туман") або "Кугель" ("Куля"). Для фізичного знищення мільйонів людей була створена спеціальна техніка, виховані, навчені і натреновані кадри професійних вбивць. [15; c. 198]

Людиноненависна нацистська програма агресії і "очищення" захоплених територій від "небажаних елементів", програма "тотального залякування", послідовна впроваджувалася в життя. Для цього застосовувалися здавалося б неймовірні за своєю жорстокістю й цинізмом "техніка знелюднення", заздалегідь в деталях продумана та освоєна виконавцями. Була відпрацьована методика масових розстрілів, використання " душегубок", газу "циклон", гігантських печей крематоріїв в таборах смерті, промислової утилізації залишків мільйонів замордованих людей.

До того часу, коли черга в пред'явленні обвинувачами доказів дійшла до радянського звинувачення, трибуналу уже була відома директива бригаденфюрера СС Глюкса про використання людського волосся для виготовлення тюфяків та теплих шкарпеток, факти використана попелу спалених в крематоріях людських тіл для добрива на городах, були пред'явлені висушені людські голови, які немов екзотичні статуетки прикрашали квартири есесівських катів. Лише в Освенцимі знайдено сім тонн волосся, спресованого в тюки, підготовленого для відправки до Німеччини…

В доповіді радянського звинувачення були пред'явлені докази того, що утилізація тіл замордованих жодним чином не обмежувалася цими вже відомими фактами, які спочатку навіть самим обвинувачам здавалися неймовірними. Речові докази, документи й показання свідків говорили про те, що в Данцигському анатомічному інституті вже були проведені в напівпромислових масштабах досліди по отриманню мила з людських тіл і дубінню людської шкіри для промислових цілей. Трибунал прийняв в якості речових доказів зразки цього омила і схожої на замшу оброблену людську шкіру, зідрану з тіл замордованих людей за допомогою спеціальних інструментів. [17; c.5]

В цих жахливих злодіяннях була своя визначена злочинна система. Єдність прийомів мордування: один і той же пристрій газових камер, масова штамповка круглих банок з отруйною речовиною - "циклон А" або "циклон Б", побудовані за одним типовим проектом печі крематоріїв, однакове планування "таборів знищення", стандартна конструкція "машин смерті", які німці називали "газенвагенами", технічна розробка конструкцій пересувних вітряків для розмелювання людських кісток - все це вказувало на єдину злу волю, об'єднуючу окремих вбивць і катів.

Ставало ясно, що раціоналізацією масових вбивств за вказівками гітлерівського уряду і керівництва німецькими військовими силами займались німецькі теплотехніки та хіміки, архітектори і токсикологи, механіки та лікарі, "фабрики смерті" викликали до життя окремі галузі допоміжної індустрії. [20; c.431]

Але єдність злої волі проявлялась не лише там, де цілям злодійського катування людей слугувала спеціальна техніка. Вона виявлялася також в єдності прийомів виконавців злодіянь, однотипності техніки мордування людей і там, де для вбивств використовувались не спеціальні технічні прилади, а застосовувались зразки зброї, прийнятого на озброєння німецької армії.

Однаково готувались масковані під протитанкові рви або траншеї гігантські ями-могили. Приведеним до місця розстрілу беззбройним і беззахисним людям вбивці в майже однакових виразах наказували роздягатися та лягати вниз в заздалегідь підготовлені ями. Перший шар розстріляних присипався хлорним вапном і, на прикритий змішаною з кров'ю їдкою масою перший ряд трупів вбивці знову примушували лягати приречених, беззахисних людей.

Це свідчило не лише про єдність отриманих раніше інструкцій і наказів. Настільки однаковими були прийоми вбивств, що ставало ясно, як готувалися кадри вбивць в спеціальних школах, як заздалегідь передбачалося все, починаючи від наказів роздягатися перед розстрілом до самого знищення. [8; c.40]

На Нюрнберзькому-процесі судді дійшли висновку, що всі злочини підсудними були зроблені між 1 вересня 1939 р. і 8 травня 1945 р. не тільки в Німеччині, але й у всіх окупованих країнах.

Усі підсудні уклали між собою договір, розробили детальний план проведення злочинних операцій і планомірно втілювали його в життя. У результаті була здійснена величезна кількість воєнних злочинів, злочинів проти людства. Складений злочинцями план став причиною "тотальної війни", у якій були задіяні методи бойових дій і військової окупації, що суперечили звичаям і законам війни. Були здійснені злочини на полях боїв при зіткненнях із ворожими арміями та проти військовополонених, на окупованих територіях, проти цивільного населення. [5; c.8]

Ці методи та злочини порушували міжнародні конвенції, внутрішні карні закони й загальні принципи карного права, тому що ці принципи пов'язані з карним правом всіх цивілізованих націй.

Під час окупації підсудними проводилися такі методи катувань жителів, які неможливо виправдати. Обвинувачувані хотіли затероризувати мирних жителів: вони вбивали й мучили їх, кидали їх у в'язниці без суду й слідства, жорстоко обходилися з ними. Для терору використовувалися різні методи: розстріли, повішення, отруєння газом, примусове голодування, надмірна скупченість, непосильна робота, відсутність санітарного й медичного обслуговування, катування різними способами. Практикувалися навіть катування розпеченим залізом і виривання нігтів. Найстрашнішими були досліди над живими людьми, над якими знущалися за допомогою різних операцій, і т.д. [3; c.62]

На більшості окупованих територій підсудні не дозволяли проводити релігійні обряди, усіляко переслідували ченців і духівництво, вивозили у свою країну конфісковані в церквах і монастирях речі. Вони намагалися повністю винищити народи, які належали до інших рас і національних груп. І не тільки на поляк боїв, але й в окупованих містах і селах. Щоб одержати різні відомості від представників інших національностей, рас і релігійній груп, обвинувачувані застосовували до них витончені за своєю жорстокістю катування.

Судді на Нюрнберзькому процесі дійшли висновку, що подібні вбивства й жорстоке обходження суперечать міжнародним конвенціям, зокрема статті 43, 46, 55, 56 Гаазьких правил 1907 p., суперечать законам і звичаям війни, загальним принципам карного права. А всі вони мали місце в концентраційних таборах і подібних установах. Це були концентраційні табори в Бельзені, Бухенвальді, Дахау, Брхн-донці, Гріні, Наувенлері, Вігхте, Амерсфурте й у значній кількості великих і дрібних міст і сіл, включаючи Орадур, Сюр, Глан і Осло. [26; c.507]

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6