Нюрнберзький процес та його уроки - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Нюрнберзький процес та його уроки

алі сиділи Коктель та Іодль - мундири без пагонів і регалій колишньої величі - це створювачі й керівники фашистського верхмату; Дениц і Редер, які озброїли й направили до чужих берегів воєнно-морський флот; Шахт і Функ - керуючі економікою; Нейрат і Папен, які не відставали від нього в брехливій дипломатії; Ширах - "фюрер" нацистських недорослів; колишній остзейський барон Розенберг - теоретик та ідеолог расизму і грабежів; Штрейхер, Фріче, Фрік - ярі проповідники фашистської ідеології; Франк - кат польського народу; Заукель і Шпеєр - роботодавці та імператорські постачальники робочої сили; [Додаток Б] Кальтербрунер - заступник Гіммлера, імперський шпигун та людиновбивця з методами від пострілу в затилок і вогнища до індустріалізованих фашистських таборів смерті (від нього зневажливо відверталися навіть сопроцесники); Рібентроп, який підписав договір про ненапад, "про себе" повторював: "Договорів дотримуємося до тих пір, поки знаходимо їх доцільними". [20; c.437]

Міністр закордонних справ Ріббентроп, Іоахим фон (Ribbentrop), (1893-1946), міністр закордонних справ нацистської Німеччини, радник Гітлера по зовнішній політиці. [Додаток Г] Народився 30 квітня 1893 у Весселі в сім'ї офіцера У 1915 Ріббентроп був направлений на роботу в німецьку військову місію в Туреччині. Після закінчення 1-ої світової війни зайнявся комерційною діяльністю. Брак з дочкою найбільшого німецького виробника шампанського Отто Хенкеля відкрив перед ним широкі перспективи. До 1925 Ріббентроп був вже процвітаючим бізнесменом. Його розкішний берлінський особняк охоче відвідували промисловці, політики, журналісти і діячі культури. З 1930 в будинку Ріббентропа частими гостями стали Гітлер, Герінг, Гиммлер і інші нацистські керівники. Ріббентроп зіграв виключно важливу роль в забезпеченні приходу нацистів до влади.1 травня 1932 Ріббентроп вступив в НСДАП і отримав звання штандартенфюрера СС. Хоча пихатий і зарозумілий Ріббентроп викликав роздратування у багатьох нацистських лідерів, Гітлер, що благоволив до нього, поставив його на чолі спеціальний створеного зовнішньополітичного органу НСДАП - т. з. "Ріббентропа, бюро", покликаного діяти паралельно з міністерством закордонних справ. Бюро поступово наповнювалося людьми з СС, а сам Ріббентроп, близько що дружив з Гиммлером, незабаром отримав високий чин обергруппенфюрера СС (генерал). [21; c.497] 11 серпня 1936 Ріббентроп був призначений німецьким послом у Великобританії, а з 4 лютого 1938 - міністром закордонних справ Третього рейху. З того часу він грав важливу роль в перетворенні агресивних планів Гітлера.23 серпня 1939 Ріббентроп відправився до Москви, де підписав з міністром закордонних справ СРСР В. Молотовим Договір про ненапад 1939 між Німеччиною і СРСР, що по суті вирішив наперед початок 2-ої світової війни. Не було жодної акції, в підготовці і сприянні якої методами дипломатії Ріббентроп не приймав би участі. Аншлюс Австрії, окупація Чехословакії, напад на Польщу, окупація Данії і Норвегії, Бельгії і Голландії, розгром Франції, напад на Югославію і Грецію, збивання агресивних блоків, економічне пограбування окупованих країн - міра особистої відповідальності Ріббентропа за всі ці злочини була величезною. Похмуру роль зіграло очолюване ним відомство в знищенні євреїв на території окупованих Німеччиною країн. Зокрема, навесні 1943 Ріббентроп наполегливо вимагав від угорського регента Хорті, щоб той "довів до кінця" антиєврейські заходи в Угорщині. "Євреї мають бути винищені або заслані в концентраційні табори - іншого варіанту не існує", - підкреслював Ріббентроп. Стосуючись питання про долю збитих в піднебінні Німеччини англійських і американських льотчиків, Ріббентроп категорично наполягав на тому, щоб всіх їх лінчували на місці.14 червня 1945 він був арештований британськими окупаційними властями і з'явився перед судом Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі. Знаходячись у в'язниці, Ріббентроп заявляв: "З'явися в цій камері Гітлер і скажи мені "дій!", я, як і всі, кого я знаю, по - колишньому став би діяти". [13; c.18]

Сьогодні всі знають, що самогубством покінчив безумний злочинець і вбивця Гітлер, самогубством покінчив Геббельс, його полум'яний пропагандист, що "зачарував" розуми німецького населення. Але можу сказати, що всі спроби підсудних звалити провину на Гітлера за тортури в таборах смерті, де живцем спалювали людей, за душогубки, за страшні злочини проти окремих народів - всі факти, безумовно, підтвердилися в суді, але ці спроби ніскільки не зменшували провини підсудних. Всі вони, без виключення, в тій або іншій мірі, були учасниками і співучасниками цих страшних злочинів. Навіть виправданий, всупереч думці радянської сторони, Шахт, який був головним фінансистом Рейху і фінансував німецьку військову машину. І лише в самому кінці війни, коли став очевидний розгром гітлерівської Німеччини, коли її військова машина була практично знищена радянською армією, лише тоді він став єретично заперечувати проти дій фашисткою верхівки. "Єретично", звичайно, з точки зору нацистів.

"Імперія смерті" була колективним дітищем всієї верхівки нацистського рейху. Тоталітарна фашистська система не могла діяти без апарата терору, а апарат терору був неможливий без установлення тотальної влади фашистів.

В третьому рейху кожен з них робив "свою" криваву справу. На суді вони також не сиділи без діла: брехали, виверталися, валили, де могли, один одного, робили вигляд, що потрапили сюди випадково, і писали, писали записки, довідки і нервово передавали своїм адвокатам. Так, жити їм хотілося. Сподівалися "викрутитися". А тисячі документів, свідоцьких доказів говорили, що перед судом сидять найжорстокіші за всю історію людства вбивці, які з холодним розрахунком позбавили життя мільйонів людей. [17; c.10]

Нацистські злодії, всіляко маскуючи свої діяння, розраховували уникнути відповідальності. "Дійсно, главарі нацистської Німеччини не сподівалися, що більшість документів з грифом "Gecheime Reicchssache" (що означало найвищу ступінь секретності), опиняться в руках радянських та союзних військ і будуть фігурувати на процесі в Нюрнберзі. [10; c.107] Але у Фленсбурзі було захоплено архів генерального штабу фашистського вермахту з усією оперативною документацією, що розкривала підготовку агресивних війн. В Марбурзі знайшли особистий архів Ріббентропа, а в палацах і копальнях Граца було захоплено 485 тонн архівів німецького міністерства іноземних справ. Найважливіші й найсекретніші архіви міністерства озброєння й боєприпасів Шпеєр особисто передав американцям, і дещо з цих матеріалів надійшло в розпорядження Міжнародного військового трибуналу. В таємному сховищі одного з палаців в Баварії довелося знайти архів головного нацистського "ідеолога" Розенберга. В Берліні під розвалинами будівлі знайдено сейф з секретними матеріалами Герінга, а в перерві поблизу Халлейна - архів Гіммлера, в тому числі й документи звірячих експериментів на живих людях. Десятки томів щоденників Ганса Франка, в яких фіксувалося кожне слово і кожна дія так званого генерал-губернатора, лягли на стіл Міжнародного військового трибуналу". [2; c.8]

Основні німецькі злочинці - і ті, хто знаходився на лаві підсудних, хто, подібно Гітлеру, Геббельсу, Гіммлеру, до початку процесу були вже мертві, - як відомо, любили проголошувати довгу промови. У розпорядженні трибуналу знаходилися тексти виступів, стверджуючих "право сильного" на знищення "неповноцінних народів", що закликали "нордичну зверх людину" [15; c. 197] створити цивілізацію обраних, позбавлених права на елементарну освіту, - з них необхідно було витискати все можливе, а пізніше знищувати. Ці садистські заклики лунали з екранів документальних фільмів, зі сторінок книг, газет і журналів, де вони були надруковані чорним по білому. Про численні злочини свідчили стіннівки виступів, особисті листи звинувачених, їх щоденники, в яких мова йшла про плани злочинів, або містилися задовільні заяви про приведення їх у виконання.

В Статуті Нюрнберзького Міжнародного військового трибуналу, створеного "для справедливого і швидкого суду й покарання" головних німецьких військових злочинців, містилося положення, відповідно якому підсудні мали право на останнє слово.

Останні слова переданих суду керівників злочинного гітлерівського угруповання суттєво відрізнялися від їх перших свідчень. Після вагомих аргументів, переважна більшість яких була оригінальними документами, власноручно написаними або підписаними підсудними, або стенограмами офіційних засідань з точними записами промов головних злочинців, які підбурювали до нових злочинів, вже неможливо було заперечувати самі злочини проти світу, порушення законів або звичаїв війни, злочини проти людства, передбачені статтею 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу. Свідчення свідків і речові докази доповнювали цю документальну основу конкретними фактами.

31 серпня 1946 року Міжнародний військовий трибунал оголосив перерву в засіданнях, направився на нараду для прийняття постанови вироку. Перед очима підсудних пробігали не ті добре вивчені ними статті статуту і регламенту, які визначали порядок вивчення доказів або питання кримінально-правової кваліфікації, а дві сурові для винних норми, які говорили про те, що " вирок трибуналі повинен вміщувати в себе мотиви, на основі яких його винесено; вирок є остаточним і не підлягає перегляду… Трибунал має право засудити винного до смертної кари або іншого покарання, яке трибунал визнає справедливим" [14; c.403]

16 жовтня 1946 року телетайпи всього світу передали висновок комісії чотирьох держав про страту головний військових злочинців. Міжнародний військовий трибунал приговорив Герінга, Ріббентропа, Кейтеля, Кальтенбруннера, Розенберга, Франка, Фріка, Штрейхера, Заукеля, Йодля, Зейсс-Інкварта, Бормана (заочно) - до страти через повішення; Гесса, Функа, Редера - до довічного ув'язнення. Шіраха, Шпеера - до 20, фон Нейрата - до 15, Деніца - до 10 років тюремного ув'язнення. Виправдали Фріче, Папена, Шахта. Суду був переданий ув'язнений Лей, однак він злякався військового процесу й повісився в камері. Круппа визнали невиліковно хворим і припинили щодо нього судову справу.

Військовий трибунал визнав злочинними організації СС, СД, СА, гестапо й керівний склад нацистської партії. Однак із якоїсь причини не виніс рішення про визнання злочинцями членів верховного командування, генштабу.

Представник СРСР у трибуналі висловив свою незгоду з рішенням про невизнання злочинними цих організацій і з виправданням Шахта, Папена, Фріче.

Усі ув'язнені, крім Кальтенбруннера, Шіраха, Шпеєра, подали клопотання про помилування. Однак це було безуспішною спробою. Контрольна рада відхилила це клопотання. Тим часом отруївся Герінг, злякавшись страти. Усі засуджені до страти були в ніч на 16 жовтня 1946 р. повішені в приміщенні Нюрнберзької в'язниці. При цьому були присутні представники кожної з чотирьох держав. …Першим привели для виконання приговору Ріббентропа. Він був у стані повної прострації, ледве вимовляв своє ім'я. Пастор прочитав коротку молитву і тут же відбулася страта. Вирок приводив у виконання сержант Вудд. Він робив свою справу з небаченою чіткістю і через півтори години закінчив з усіма приговореними до страти нацистськими злочинцями. Потім їх тіла були перевезені до Мюнхена, спалені в крематорії і прах розвіяно по вітру. Таким став підсумок нелюдських злодіянь нацистських нелюдів. [6; c.31]

Таким чином, Міжнародний військовий трибунал визнав агресію найважчим і найжорстокішим злочином міжнародного характеру. Він засудив, як карних злочинців, тих державних діячів, які були винні в підготовці й проведенні агресивної війни. Трибунал справедливо покарав організаторів і виконавців злочинних планів, згідно з якими вони намагалися винищити мільйони людей і скорити цілі країни й народи.

Таким чином, Нюрнберзький процес увійшов в історію як Суд історії. Завдяки йому фашизм був остаточно розгромлений.

2.3 Принципи міжнародного трибуналу - загальновизнані принципи сучасного міжнародного права
Нюрнберзький процес фактично підтвердив головний висновок про суть фашизму, як відкритої терористичної диктатури. Трибунал перед всім світом розкрив людиноненависницьку суть нацизму, його ідеологічних і політичних установок. Трибунал викрив злочинний характер расової доктрини гітлеризму, ідейною основою якої була підготовка й розв'язання агресивної війни, масове винищування людства. Матеріали процесу розкрили також агресивну суть концепції "життєвого простору", широко використаної для виправдання загарбницької політики німецького фашизму. Нюрнберзький процес з усією переконливістю показав, що фашизм у владі - це війна, це розгул жорстокого масового терору, це геноцид відносно слов'янських та інших народів, це знищення мільйонів ні в чому не повинних людей. Він наочно і переконливо продемонстрував всю небезпеку відродження фашизму і по праву увійшов до історії як процесу антифашистського. Суд Народів з'явився однією з найважливіших віх на шляху розвитку прогресивних принципів міжнародно-правових угод, поклав початок формуванню "нюрнберзького права", тобто системи юридичних норм, які покликані охороняти світ, вести боротьбу з агресією, як з найбільшим злочином, а у випадку, якщо вона розв'язана, здійснювати захист жертв війни і притягувати до відповідальності винуватців агресії і військових злочинців. [5; c.9]

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6