Висновки

Переяславська рада і входження України до складу Росії безумовно було визначальною подією в історії України. Не тому, що український народ, нарешті, "возз'єднався" з кимось, а тому що цей договір відіграв значущу роль в розвитку українських земель.

Цей договір, на думку Б.Хмельницького, мав бути звичайним, абсолютно не відрізняючись від інших. За роки Національно - визвольної боротьби таких договорів було укладено дуже багато:

в лютому 1648 року Б. Хмельницький уклав договір з кримським ханом про спільні воєнні дії;

в лютому 1649 року було укладено аналогічний договір з турецьким султаном;

8 серпня 1649 року було підписано мирну угоду між Б. Хмельницьким і королем Яном II Казимиром - Зборівський договір;

в листопаді 1650 pоку - договір про нейтралітет між Б. Хмельницьким і семиградським князем;

18 вересня 1651 p. - Білоцерківський договір між Б. Хмельницьким і Польщею;

у серпні 1652 року укладено молдавсько-український воєнний союз;

8 жовтня 1654 року - такий самий союз з князем Семигорода Юрієм II Ракоці;

у жовтні 1657 року - І. Виговський уклав воєнний альянс зі Швецією;

Вже багато століть в науковому середовищі точиться запекла дискусія - чим же все таки була переяславська угода: 1). Унія України з Москвою 2). Васалітет. 3). Протекторат. 4). Псевдопротекторат. 5). Мілітарний союз двох держав. Ми як і більшість істориків схиляємося до думки, що це був міліарний союз - протекторат.

Московське царство за своєю природою і характером було унітарною, абсолютистською, феодально-кріпосницькою державою, для якої Українська Гетьманська держава з її республіканським ладом і сильними демократичними елементами, з козацьким землеволодінням, вільною без феодального примусу працею на землі, покозаченим селянством була своєрідною історичною антитезою. Отже, неминуче рано чи пізно царський уряд мав почати наступ на автономію України.

Також важливим питанням було як саме називати "долучення" України до Росії. В 1966 р. Михайлом Брайчевським була написана стаття "Приєднання чи возз'єднання.", в ній спростовувався ряд міфів радянської історіографії. Автор статті розкриває термінологічне шахрайство, коли замість загальновживаної, правильної філологічної лексеми -- "приєднання України до Росії" було декретоване -- "возз'єднання України з Росією", всупереч протесту ряду фахівців-істориків. Тут починається дискусія навіть в філологічній площині…

Історія українсько-російських взаємин не пішла шляхом Переяславської угоди. Надто різні були національно-державні інтереси, цілі й прагнення двох союзників. Військово-політичний союз України і Московщини поступово перетворився на панування Москви над Україною. Переяславська угода, складена для забезпечення української державності, стала пасткою для неї. Вона започаткувала той трагічний комплекс україно-російських відносин, який з вільного союзу зробив кайдани 300-літньої неволі і ворожнечі.

І все ж Переяславська угода не була для України ні трагедією, ні ганьбою. Історик не може оцінювати подій їх наслідками -- лише причинами. Чим далі відходила Москва від духу і букви Переяславського договору, цупко тримаючись однак за цей зручний для неї трамплін для опанування Східною Європою, тим більшого значення надавала йому українська сторона.

Враховуючи сказане, немає вагомих аргументів на користь думки, що для тогочасної Української держави обрання царської протекції було оптимальною альтернативою з-поміж можливих: польської, кримсько-османської і шведської. Перевага для вибору Московії була лише одна - єдина віра. Багато істориків, вважаючи Богдана Хмельницького визначним військовим, який мав надзвичайні організаційні здібності, називають його не дуже гарним дипломатом, а україно - російський договір - "головною помилкою Богдана".

Кожна з цих сторін у тих чи інших конкретних обставинах могла мати для неї певні позитивні аспекти. Проте всім їм був притаманний спільний істотний негативний момент: прагнення протекторів звести до мінімуму, якщо не знищити зовсім, її суверенітет. Зрозуміло, він не міг задовольняти українську еліту, тому вона у пошуку оптимальнішого варіанту змінювала протекторів, правда не завжди успішно. Зіткнувшись з брутальним імперським втручанням Москви у внутрішньополітичне життя держави, її намаганням перетворити козацьку Україну на російську провінцію, вона пішла на розрив відносин з нею, уклавши 16 вересня 1658 р. Гадяцьку угоду з Річчю Посполитою.

Отже, договір 1654 р. проіснував всього близько 4,5 років. Виступивши його ініціатором, українська сторона, обманувшись у своїх сподіваннях, відмовилася від нього. Представляючи собою типовий договір про прийняття протекції, він не передбачав ні "возз'єднання" України з Росією, ні поневолення України Росією.

Унаслідок цього й досі залишається простір для суперечливих тлумачень тих словесних формул, дефініцій та символів, котрі використовувалися учасниками події 1654 p., визначення юридичної природи українсько-російських взаємин середини XVII ст., достовірності писемних джерел, на яких ґрунтуються описи Переяславської ради, альтернативності прийнятих на ній рішень.

Нескінченні дискусії "за" та "проти" переяславського вибору, котрі не змогли завершити попередні покоління істориків, далекі від розв'язання й сьогодні, але ж вони мають колись скінчитися…?

Список літератури і джерел

Джерела:

1. Літопис Самовидця. -- Київ: "Наукова думка", 1971. -- 208 с.

2. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Пер. із староукр. -- К.: Т-во "Знання" України, 1992, -- 192 с.

3. Літопис Самійла Величка. Літопис. Т. 2. / Пер. з книжної української мови, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич.-- К.: Дніпро, 1991.-- 642 с.

Збірки джерел:

1. Архив Юго-Западной России. - К., 1908

2. Воссоединение Украины с Россией: В 3 т./ Сост.: П.П. Гудзенко и А.П. Лола . - М.: Издательство АН СССР, 1953 .

3. Документы об освободительной войне украинского народа 1648-1654 гг. - К.: Наукова Думка, 1954.

4. Документи Богдана Хмельницького : . - К.:Видавництво АН УРСР, 1961 . - 740 с.

Література:

1. Апанович О. Українсько-російський договір 1654 р.: Міфи і реальність. -- К.: Варта, 1994. - 82 с.

2. Гвоздик-Пріцак Л. Економічна і політична візія Богдана Хмельницького та її реалізація в державі Військо Запорозьке / Відп. ред. О. Мишанич. -- К.: ТОВ "Видавництво "Обереги", 1999. -- 216 с.

3. Горобець В.М. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини другої половини XVII -- першої чверті XVIII ст. -- К., 1995

4. Грушевський М. Сполучення України з Московщиною в новішій літературі: Критичні замітки // Україна. - 1917.

5. Грушевський М. Переяславська умова України з Москвою 1654 року:

Статті й тексти // Український світ. - 1992.

6. Драгоманов М. Пропащий час. Українці під Московським царством (1654-1876). - Львів, 1909.

7. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. Т. 9. Кн. 1: Роки 1650-1654/ Грушевський М.- К.: Наукова думка, 1996.- 880 c.

8. К будущему - через прошлое и настоящее (1654-2004)/ А.И. Молчанов, П.П. Толочко; БелГУ. - Белгород: БелГУ, 2004 - 31 с.

9. Крип'якевич І.П. Богдан Хмельницький. - Львів: Світ, 1990. - 351 с.

10. Леп'явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. - Чернігів: Сіверян. думка, 1996. - 288с.

11. Липинський В. Україна на переломі: 1657--1659 (Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-м столітті)// Український історичний журнал. - 1992. - № 2, 4.

12. Мякотин В. Очерки социальной истории Украины в XVII-XVIII в. - Т. 1. - Вып. 1. - Прага, 1924

13. Наслідки Переяславської Ради 1654 року: Збірник статей /Ред. Ігор Гирич.- К.: Смолоскип, 2004. - 605с.

14. Hаціонально-визвольна війна укpаїнського наpоду сеpедини XVII століття: Політика, ідеологія, військове мистецтво / HАH Укpаїни. Ін-т істоpії Укpаїни; Відп. pед. В.А. Смолій. -- К.: Генеза, 1998. -- 319 с.

15. Оглоблин О. Українсько-московська угода. Нью-Йорк - Торонто,1954.

16. Окіншевич Л. Переяславський договір 1654 р. між Україною і царем московським // Ювілейний збірник. - Прага, 1923.

17. Пічета В. Прилучення України до Москви в московській історичній літературі. - К., 1917.

18. Переяславська угода 1654 року:історичні уроки для українського народу. Аналітичні оцінки Національного інституту стратегічних досліджень/ А. Гальчинський та ін. - К.: НІСД, 2004. - 13с.

19. Переяславська Рада 1654 року (Історіографія та дослідження). Ред. кол. П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін. - К. Смолоскип, 2003. - 890 с.

20. Петровський М. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648-1654 рр.) / Нариси з історії України. - Вип. IV. - К., 1939. - С. 254-255

21. Полонська-Василенко Н. Переяславський договір в очах його сучасників. - К., 1955

22. Рафальский О. Переяславський договір України з Росією 1654 року: ретроспективний аналіз. К. : Генеза 2004. - 294с.

23. Смолій В.А., СтепанковВ. С. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет - К. : Національна академія наук України, 1995 - 312 с.

24. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська Національна революція XVII ст. (1648-1676 рр.).- К.: Видавничий дім "Альтернативи", 1999.-352с.

25. Смолій В. А., Степанков В. С. Правобережна Україна у другій половині XVII--XVIII ст.: проблема державотворення. -- К., 1993

26. Степанков В. Кам'янецька угода й Переяславська рада: спроба дослідження політичних наслідків Жванецької кампанії // Українсько-російський договір 1654 р.: Нові підходи до історії міждержавних стосунків. -- К., 1995

27. Федорук Я. О. Зовнішньополітична діяльність Богдана Хмельницького і формування його політичної програми (1648-- серпень 1649 рр.). --Львів, 1993

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6