-- Вимовте попарно звуки, але не подаючи голосу, пошепки. Активно працюйте мовними органами, щоб ви це добре відчували, вимовляючи кожен звук. Що ви помітили при цьому?
Беззвучно артикулюючи дзвінкий і глухий приголосний кожної пари, а, значить, зосереджуючи при цьому увагу тільки на місці їх творення, учні швидко знаходили ті властивості, завдяки яким ці звуки схожі між собою: спосіб вимовляння обох звуків кожної пари є абсолютно однаковим. Потім, вимовляючи звукові пари вголос, учні виявляли відмінні ознаки: під час вимовляння глухих чули тільки шум, а під час вимовляння дзвінких -- шум і голос, причому переважає голос.
Протягом усього першого року навчання на уроках читання та мови, починаючи з читання букварних текстів, без ознайомлення дітей зі спеціальними правилами ми вчили дітей чітко вимовляти дзвінкі приголосні в кінці слова та складу перед наступним глухим. У такий спосіб забезпечувалося формування дикції та літературної вимови у школярів.
Контрольний етап експериментального дослідження спрямовувався на виявлення ефективності розробленої нами системи вправ із формування дикції у молодших школярів та порівняння отриманих результатів із результатами навчання контрольного класу.
В основі занять з дикції лежали вправи з розвитку і контролю дихання, вимови звуків (орфоепії) та голосу. Залежно від характеру цих вправ, від їх складності, вони виконувалися протягом 3-5 хвилин. Уже з перших уроків учитель прагнув виробляти навички правильного дихання. З цією метою він стежив, як учні стоять під час читання: спокійно, ненапружено, голову держать рівно, книжку тримають обов'язково в руках (на відстані 20--25 см), а не на парті. У такому спокійному стані має здійснюватися нормальне дихання, яке проходить три етапи, вдих, видих і пауза.
Вимовляння звуків, слів, фраз постійно контролювалося вчителем. Відсутність необхідного запасу повітря в дітей призводила до читання ривками, що на початку часто супроводжувалося порушенням логічного смислу речення. Але й «перебір» повітря змушує учня різко видихати його зайву кількість, «вистрілюючи» одночасно частини фраз чи слів. Ми враховували, що дихання учнів має бути спокійним, безшумним, плавним (реберно-діафрагматичним, або диханням змішаного типу). В результаті постійних і регулярних тренувань до такого типу дихання звикають усі дихальні органи.
Необхідність тренувальних вправ для дітей мотивувалося тим, що в цьому віці в них розвиваються всі органи дихання, і тренування сприяло їх нормальному розвитку та страхувало від перевантаження в старшому віці.
Вправи з розвитку дикції ми проводили як на початку уроку, так і під час фізкультпауз. Вчитель показував дітям, як слід набирати повітря і як його рівномірно видихати під час читання чи розповіді.
З метою формування в учнів початкових класів правильної дикції ми пропонували їм наступні вправи:
І. Стати всім рівно, розправити плечі (без напруження), покласти ліву .руку на лівий бік вище пояса (всі чотири пальці -- наперед), а праву -- на діафрагму (верхню частину живота). На і зробити невеликий видих, на рахунок 1-3 -- спокійний вдих через ніс. (не піднімаючи плечей), а на рахунок «один» затримати повітря (пауза) і, голосно рахуючи 1--3, видихати повітря.
Рука повинна відчути при вдиху рух стінки живота (вона рухається вперед, ребра тиснуть набік), а під час видиху рука повертається в попереднє положення. Стежити, щоб за кожним числом рахунку повітря видихалося, а не затримувалося до останнього числа. Сила видиху (звучання слова) повинна розподілятися рівномірно:
Виконати вправу 5--6 разів підряд.
ІІ. Для контролю глибокого, але короткого дихання и коротких словах чи складах: секундний видих -- вдих на «раз» --пауза «два» -- видих при вимовленні звукосполучення чи складів: ба, бо, бу; ма, мо, му; че-ре-па-ха, за-ві-рю-ха тощо.
Можливі варіанти цієї вправи -- видих на вимові слів ду-би, бу-ди,до-би тощо.
III. Секундний видих. Після паузи вдих -- прочитати на видиху першу частину загадки чи прислів'я; знов пауза -- вдих, і на новому видиху читати другу частину.
1. Уночі літає (вдих), вогнем миготить, (вдих)
а диму немає. (Зірка)
2. Зоря, зоряниця, (вдих)
По землі ходила, (вдих)
Ключі загубила, (вдих)
А сонце зійшло, (вдих)
Ключі знайшло. (Роса)
3. Рукавом махнув -- дерева нагнув.(Вітер)
4. Йшла зоряниця,
Красна дівиця,
Через покоси,
Гублячи сльози...
Сонечко встало --
Слізки зібрало.(Роса)
IV. Прочитати цілу фразу на одному видиху. Секундний видих, пауза, вдих. Цезурою (V) вказано, де слід зробити зупинку і набирати повітря.
На рідній землі
Журавлі-журавлики
Крила натомили,
V Бо довго над морем
З вирію летіли. V
А коли на рідну землю
В чистім полі сіли,V
Їм росиночка маленька
Повернула сили. V (Василь Грінчак).
V. Прочитати прислів'я на одному мовному видиху. Після короткого видиху, паузи і вдиху прочитати прислів'я, повністю, повторюючи 2--3 рази:
За праве діло стій сміло.
Малі тілом, та великі духом.
Не спіши язиком, квапся ділом.
Про добре діло говори сміло.
З добрим дружись, а лихих стережись!
Краше на волі на вітці, ніж у неволі в клітці.
VI. Прочитати віршовий рядок на одному видиху. Після секундного видиху, паузи набрати повітря і читати рядок, далі вдихнути повітря і читати другий рядок. Після двох рядків робити більшу паузу, повніший вдих і прочитати всю строфу.
А скільки в нас багатства V і щастя золотого! / Бери його рукою -- V Не вибереш до дна. // (П. Тичина. «Живи, живи, красуйся»).
Також ми пропонували молодшим школярам вправи на інтонаційне мовлення. Ми враховували, що якщо голос учня відзначається особливою рухливістю, то можна говорити і про хороше інтонаційне звучання тексту. Ми вчили дітей виразного читання, спираючись на їх природні голосові дані і поліпшуючи їх.
У процесі виконання вправ розвивалися властивості голосу, зокрема сила, висота, тембр, темп, діапазон, політ і рухливість. Окремі з цих властивостей змінювалися у зв'язку з віковим розвитком дітей, а деякі лише після копіткої роботи в класі чи індивідуально.
Відповідно до вікових особливостей учнів найбільша увага приділялася розвитку таких властивостей голосу, як сила, темп, політ. Навчити дітей відчувати різницю в силі голосу, допомогти оволодіти навичками читати і говорити, де це необхідно, тихо, голосно, зовсім тихо і дуже голосно, було важливим завданням вчителя. Для цього ми використовували ряд тренувальних вправ:
I. Прочитати пошепки текст першої строфи, стежачи за артикуляцією звуків. Другу строфу кілька учнів читають разом з наростанням сили голосу, а третю -- хором (усім класом). Учитель стежить, щоб не було голосового напруження, великої сили звучання тексту.
II. Прочитати написаний на дошці чи спроектований через кодоскоп або епідіаскоп текст, дотримуючись поданих поруч вказівок:
Білі мухи налетіли,-- -- голосно
Все подвір'я стало біле, -- голосніше -
не злічити білих мух, -- спокійно (звичайне звучання голосу)
Що летять неначе пух. -- тихіше
-- Галю, Петрику, Кіндрате, -- дуже голосно, протяжно
Годі, ледарі, вам спати! -- голосно
І побігли до санчат -- голосно, але тихіше від попередніх
Галя, Петрик і Кіндрат... -- звичайне звучання голосу
(М. Рильський, «Білі мухи»).
Ш. Прочитати прислів'я і лічилку, змінюючи темп від повільного до дуже швидкого. Лічилку, прислів'я промовляли «по ланцюжку» кілька учнів,
Як у травні хліб надворі, то восени хліб у коморі.
Хто землю удобряє, тому земля й повертає.
Лічилка:
Летіла лелека,
Летіла здалека
Та й сіла на хаті
Зірки рахувати.
Не їла, не спала,
Всю ніч рахувала.
А вдосвіта збилась. ---
Зоря покотилась,
Упала додолу
Та піжмурці в полу. (Д. Чередниченко).
IV. Прочитати текст, визначити темп кожного речення відповідно до змісту і дії та передати його під час читання.
Нічний гість
Хтось постукав уночі.
Швидко я знайшла ключі,
Відчинила, і до хати зайченя зайшло вухате.
Стало в кутику сумне, каже: «Заночуй мене,
бо надворі завірюха і мороз хапа за вуха!» (Д. Павличко).
V. Прочитати уривок з казки, посилюючи голос на 1, 2 і 3 рядках і стишуючи на 4 і 5 (передати звучання голосу на відстані).
Котику-братику, несе мене лиска по камінному мосту на своєму хвосту. Поря-ту-у-уй мене! (Українська народна казка).
VІ. Учні читають текст про себе. Малюють в уяві те, про що розповідається в тексті. Передати при читанні інтонацією «мову» їжачихи і їжака, автора. Вчителеві варто записати на магнітофонну стрічку читання учнів, прослухати класом і визначити рухливість голосу: чи відповідає зміна сили голосу, висоти, темпу .характеру вірша?
...Все ожило, усе загомоніло,-- зелений шум, веселая луна! Співпало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна.
Я думала: «Весна для всіх настала, дарунки всім несе вона, ясна, для мене тільки дару не придбала, мене забула радісна весна».
Ні, не забула! У вікно до мене заглянули від яблуні гілки, замиготіло листячко зелене, посипались білесенькі квітки...
(Леся Українка, «Давня весна»).
Особлива увага приділялася розвитку у дітей навичок вимовляти всі звуки і слова правильно і чітко, тобто оволодіти хорошою дикцією.
Чітке і виразне читання учнів потребує активної роботи всіх мовних органів, які творять звуки. Тому робота над дикцією велася переважно індивідуально і обов'язково із залученням до цієї справи батьків, які мали контролювати мову дітей вдома. Дикція вчителя, зрозуміло, була бездоганною і зразком для учнів.
Важливою була робота вчителя початкових класів над поліпшенням дикції учнів. Вправи, які використовувалися, допомагали перевірити і закріпити навички правильної вимови як при індивідуальній, так і колективній роботі. Якщо учень читав нечітко, неясно вимовляв окремі звуки чи звукосполучення, вчитель звертав на це увагу класу і міг на окремих частинах тексту попрацювати колективно. До того ж дітям ми постійно нагадували про контроль за диханням, оскільки вони часто «ковтали» закінчення при неправильному видиху.
Ми практикували повільне поскладове читання важких чи великих слів (наприклад: карпатські, електрика, корабельники, громадянин, демонстрація та ін.), доки учні змогли вимовляти їх вільно. При цьому використовувалися чотирирядкові вірші, скоромовки, пісні, загадки. Завжди першим прочитував вчитель -- давав зразок вимови важких звуків чи звукосполучень.
У процесі формування дикції в учнів експериментального класу використовувалися наступні вправи:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
