84. Ростовцев Н.Н. Учебный рисунок. - М.: Просвещение, 1976. - 222 с.
85. Савельева М. Народный костюм. Форма и функция // Декоративное искусство СССР. - 1967. - № 1. - С. 31--35.
86. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. - К.: Магістр-S, 1996. - 384 с.
87. Сидорович С.Й. Орнамент народних тканин західних земель України XIX - початку XX ст. // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. - К., 1954. - С. 64-88.
88. Сидорович С. Й. Орнаментальні композиції українських народних тканин XIX - початку XX ст. (На матеріалах Ровенської, Волинської, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької областей) // Матеріали з етнографії та мистецтвознавства. - К., 1963. - С. 39--71.
89. Смольська Л.І. Психолого-педагогічні умови формування творчого мислення молодшого школяра // Практ. психол. та соц. робота. - 1999. - №1. - С. 43-44.
90. Стенберг Р. Типи мислення: шляхи до розуміння способу дій учнів // Рідна школа. - 2001. - №4. - С. 75-76.
91. Токарев С. А. К методике этнографического научения материальной культуры // Советская этнография. - 1970. - №4. - С. 3--17.
92. Українське народне мистецтво. Вбрання. - К., 1961. - 216 с.
93. Українське народознавство / За заг. ред. С.П.Павлюка та ін. - Льв.: Фенікс, 1994. - 608 с.
ДОДАТКИ
Додаток А
Взірці народного одягу
Рис. 1. Запаска.
Село Ломака, Підволочиського району, Тернопільської області.
Кінець XIX ст.
Рис. 2. Запаска.
Село Новосілка, Підволочиською району. Тернопільської області.
Рис. 3. Кабат жіночий.
Івано-Франківська область.Кінець XIX ст.
Рис. 4. Кептар.
Надвірнянський район, Івано-Франківської області.
Кінець XIX -- початок XX ст.
Рис. 5. Кожушок чоловічий.
Сколівський район, Львівської області.Початок XX ст.
Рис. 6. Каптан чоловічий.
Лановецький район, Тернопільської області.Початок XX ст.
Додаток Б
Конспект уроку декоративно-прикладного мистецтва
Тема: Оздоблення одягу. Технологія оздоблення виробів вишивкою, китицями, мережею.
Мета: Ознайомити учнів із технологією виконання оздоблень - вишивкою, мережею, китицями, квітами. Навчити дітей виконувати квіти, мережу, китиці, вишивку та оздоблювати цими видами оздоблень одяг. Виховувати почуття любові до природи, праці до прекрасного.
Обладнання і інструменти: бавовняна тканина, нитки - муліне, окрило, ножиці, кольорова тканини, чушкове полотно, голки, булавки.
Міжпредметні зв'язки: природознавство і образотворче мистецтво.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І.Організаційна частина.
- Добрий день, діти! Перевірте чи все необхідне є у нас на партах!
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
На сьогоднішньому уроці ми будемо вивчати різні види оздоблень - це
Оздоблення вишивкою, китицями, мережею, квітами. Я вам розповім і ви коротко запишете послідовність виконання цих оздоблень. Розрізняють оздоблення постійне і змінне. До постійного оздоблення належать складки, строчки, защипи, тасьма, сутаж, бейка, кант, рюш, оборка, вишивка, мережка, бахрома, аплікація і до змінного - коміри, вставки, манжети, пояси, жабо, тощо.
Оздоблення одягу вишивкою та мереживом.
З давніх-давен жінки оформляли вбрання і речі домашнього вжитку вишивкою та мережкою. Нею підрублювали серветки, скатертини, доріжки, подоли сорочок. Існує кілька видів мережки - прості прутики і досить складні, що утворюють вишукані узори.
Мережку можна виконати котушковими нитками, цупкість і товщина яких має відповідати цупкості і товщині тканини. Для батисту, маркізету, крепдешину рекомендуються нитки №60-80. Для лляних тканин на базі - №40-50. Можна вишивати мережку в одну в дві нитки. Останній варіант зручніший, коли закріплюють нитку.
Беруть нитку вдвічі довгу, ніж треба для вишивки, складають її навпіл і двома кінцями затягують у голку. На другому кінці нитки утворюється петля, яку закріплюють.
Нині мережка знову увійшла у моду і нею прикрашають блузи, спідниці, сукні.
Тим, хто бажає засвоїти прийоми вишивки, потрібно набратися терпіння і спробувати свої сили у виконанні різних видів мережок.
Щоб виконати мережку, на тканині підрізають кілька ниток основи або піткання (утоку) і витягують їх. Утворюється доріжка по горизонталі або по вертикалі, тобто по нитках основи або утоку (а). Ширину і довжину мережки визначають за бажанням або відповідно до фасону.
Основним прийомом мережки є стовпчики, які ще називають одинарними прутиками або стовпчиками. На початку і в кінці мережку закріплюють гладьовим валиком або петельним швом. Розпочинаючи вишивати так: закріплюють нитку, на голку набирають 4-6 вертикальних ниток, виводять нитку назовні і обкручують нитки стовпчика, стягуючи їх у снопик. Голку вколюють з виворотного боку на дів горизонтальні нитки вище доріжки. Виколюють голку поряд з чотирма нитками, взятими на перший прутик. З наступних чотирьох ниток утворюють другий стовпчик і т.д.
Подвійний прутик відрізняється тим, що вертикальні нитики мережки обкручують і стягують по верхньому і нижньому краю доріжки, як одинарний прутик.
Роздільник-прутик, так звану мережку в розкіл, вишивають, як і одинарний стовпчик, але з протилежного боку доріжки беруть по дві нитки від одного прутика і по дві від наступного, ніби розколюючи цим стовпчики навпіл.
Оздоблення квітами.
Квіти для оздоблення можна використовувати як у нарядному одязі, так і повсякденному.
Все залежить від форми квітки, матеріалу з якого її виготовлено.
Троянду виконують у такій послідовності (мал. 1):
Викроюють косу смужку завширшки 9...19 см в розгорнутому вигляді і завдовжки 40-45 см. Складають смужку по ширині вивороток униз, зрівнюючи зрізи, зметують швом 0,71 см.
Згортають смужку у трубочку шар за шаром, як показано на малюнку 1, а, б, злегка стягують нитку змотування. Спочатку складають щільніше, а потім - вільніше, щоб троянда виглядала відкритою.
Закріплюють кінець смужки і нижню частину троянди зшивними стібками нитками в тон тканини.
Для виготовлення листків тканину викроюють по колу, діаметр якого 10...12 см. Складають тканину вдвоє лицьовим боком всередину, обшивають зрізи. Прокладають рідку строчку і стягують нитки. Виправляють листки і пришивають до нижньої частини троянди.
Для троянди з окремих пелюсток необхідно заготовити 5-6 пелюсток різного розміру, викроєних по косій нитці.
Оздоблення китицями, помпонами.
Кінці пояса або зав'язок до горловини можна оздобити китицями. Як правило, китиці виготовляють з ниток, які витягують з тканини виробу або з ниток шерсті чи шовку. Для цього беруть певну кількість ниток шерсті чи шовку. Для цього беруть певну кількість ниток довжиною 10...18 см, складають їх удвоє і закріплюють у точці згину, прикріпивши до кінця шнура так, щоб кінці ниток йшли уздовж шнура. Потім іще раз закріплюють нитки, обкручуючи кінець шнура разом з нитками. Після цього нитки китиці відгинають назад (щоб були продовженням шнура), вирівнюючи навколо шнура і обв'язують угорі, утворюючи навколо китиці голівку. Низ китиці вирівнюють ножицями.
Помпони можна виготовляти з ниток муліне, шерстяних, бавовняних, а також витягнутих із залишків тканини виробу.
Спочатку креслять на картоні два кружки за розміром обхвату котушки, вирізають їх і роблять у них утвори. Відрізають міцну нитку 6...8 см завдовжки, роблять петельку і накладають її на кружок. Другий кружок накладають на перший так, щоб зрізи обох кружків збігалися, а петелька лежала між ними. На одержане таким чином подвійне кільце намотують за допомогою голки, нитки до тих пір, поки не заповниться отвір кільця. Після чого ножицями, або лезом розрізають нитки, і міцно зав'язують кінці петлі вузлом між картонними кружками. Надривають і виймають кружки, а помпон стріпують.
Із пасма ниток можна скрутити шнур, закінчивши його помпонами або китицями.
а) повторення правил техніки безпеки.
Діти, хто скаже як треба поводитись із ножицями, голкою.
ІІІ. Практична робота.
а) ознайомлення з інструкційною карткою:
- Сьогодні, ми розглянули кілька видів оздоблень, почнемо виконувати мережку. Підготуйте все необхідне.
б) самостійна робота учнів;
в) індивідуальна робота вчителя:
Підхожу до кожного учня, пояснюю як правильніше і швидше виготовити вид мережок - прості прутики.
г) включаю музику (функціональну) нагадую про дотримання правил техніки безпеки.
IV. Підсумок уроку.
Хто скаже, які види оздоблень ми розглянули на сьогоднішньому уроці?
А як називається вид мережок, який ви виконували практично?
Молодці! Із завданням справились!
V. Домашнє завдання:
Хто не завершив в класі мережку, вдома обов'язково закінчити. На наступний раз будемо виконувати один із видів оздоблень - вишивку. А зараз урок звершено. Не забудьте прибрати за собою робочі місця!
До побачення!
Додаток В
Конспект уроку образотворчого мистецтва
Тема: Вишивання шва "козлик".
Мета: 1) навчальна - ознайомити учнів з історією виникнення української народної вишивки, поглибити знання дітей про різновиди швів, розвивати конструктивні вміння побудови вишивки; шов "козлик";
2) розвиваюча - розвивати в дітей відчуття кольору, композиції, уяву, фантазію, зорово-рухову координацію;
3) виховна - виховувати в дітей повагу і любов до українських народних традицій і звичаїв, працелюбність і шану до чужої праці.
Обладнання: ілюстративний матеріал - таблиці з поетапним зображенням створення шва "козлик"; орнаменти - зразки однолітків, українські народні сорочки з вишитим орнаментом.
Художні матеріали: міліметровий папір, олівець, гумка, кольорові олівці чи фломастер.
Методи і прийоми роботи вчителя: бесіда, розповідь, коментар, спостереження, аналіз, наочність, активізація уваги, робота на класній дошці.
Види діяльності учнів на уроці: практична, комунікативна, оцінна, пізнавальна, творча.
ХІД УРОКУ
І. Організаційна частина.
- Добрий день, діти. Приготуйтеся до незвичайного уроку.
Сьогодні у нас урок надзвичайний.
Але щоб дізнатися, яка сьогоднішня тема, вам потрібно відгадати ребус.
Правильно - це вишивати. І сьогоднішня наша тема звучить так: "Вишивання шва "козлик".
ІІІ. Подача нового матеріалу.
Вишивка - найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних рішень української народної вишивки зумовлене різнотипністю матеріалів, технік виконання орнаментів, композицій, колориту, які мають численні локальні особливості. Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах. Немає меж розмаїттю їхніх художньо-виражальних засобів.
Для вишивання бажано користуватися нитками, що не линяють. Адже лише одна нитка після прання може зіпсувати всю річ. Вишивати можна на різних тканинах. Голку для вишивання підбираємо довгу і тонку, що легко проколює тканину, не залишаючи великих дірок. Щоб не пошкодити пучки пальців, треба користуватися наперстками.
При вишиванні голку беремо двома пальцями - великим і вказівним і допомагаємо середнім (центральним, з наперстком). Ножиці застосовуємо маленькі, з гострими кінчиками для відрізування кінців ниток після закінчення вишивання. Щоб тканина для вишивання не забруднювалась, потрібно на коліна покласти біле полотно. Сидіти потрібно рівно, не горблячись. Під ноги поставити можна маленький стільчик. Вишивати потрібно при денному світлі, щоб очі не втомлювались.
Із зростанням культури і добробуту нашого народу збільшується потреба у красивому і модному одязі. Елегантність і зручність - неодмінна?? оживити моду минулих років. Проте це не означає сліпого копіювання старого, а навпаки, передбачає нові варіанти, нові елементи.
Домінуючим у сучасній моді жіночого одягу є стиль, що підкреслює жіночість, романтичність. Поряд з об'ємними, зручними спідницями і блузонами, які і зараз популярні завдяки функціональності, залишається в моді жіночі костюми з широкими вилогами, накладними кишенями, прямими плечами.
Елегантні жіночі плаття шиють злегка приталеними і оформляють м'якими можними деталями. Розширений силует плаття утворюється завдяки клинам, які вшивають по низу у рельєфні лінії полочки та стінки. Їх можна замінити вставками із крупних або дрібних складок, плісе, гофре. І, як завжди, модні плаття класичного і спортивного стилю. Цей стиль повинен бути витриманим навіть у дрібницях, бо кожна деталь, будь-то дрібниця, може змінити стиль одягу.
Види будови тіла.
При зніманні мірок з фігури і побудови рисунка викройки потрібно враховувати особливості будови тіла. Точне знімання мірок полегшує визначення виду, фігури і ступінь відхилення нормальної фігури від фігури з дефектами.
Фігури можуть бути правильними, тобто умовно-пропорційними, і з відхиленнями від пропорції, тобто складними: похилими (сутулі) і пергинистими.
Умовно-пропорційна фігура характеризується рівною поставою корпуса. Частини тіла фігури пропорційні між собою, спина без виступаючих лопаток, стегна нормально округлі.
Похила фігура характеризується нахилом корпуса вперед, виступаючими лопатками, широкою спиною, погано розвинутим бюстом, подовженою спиною. При побудові рисунка викройки припуск на вільне облягання у спинці слід робити більшим, ніж для умовно-пропорційної фігури, а виточку по лінії плеча на спинці - глибшою.
Перегиниста фігура характеризується нахилом корпуса назад, прямою вузькою спиною, розвинутим високим бюстом, тонкою талією, короткою спиною. При побудові рисунка припуск на вільне облягання переду слід давати більшим, ніж для умовно-пропорційної фігури, а виточку по лінії плеча на спинці - неглибокою.
Фігури з відхиленням від норми потребує більшої уваги при зніманні мірок, тому при побудові рисунка викройки треба враховувати допоміжні (контрольні) мірки.
Знімання мірок.
Мірки знімають сантиметровою стрічкою, не натягуючи і не послаблюючи її. При зніманні мірок людина повинна триматися просто і спокійно. Мірки краще знімати з людини в білизні, бо при побудові основного рисунка викройки враховується прибавка на вільне облягання.
Знімаючи мірки, найвужче місце талії оперізуємо тасьмою, а потім знаходимо вихідні точки, від яких починаємо вимірювати: сьомий шийний хребець, середину лінії плеча біля основи шиї і біля зчленування руки з плечем. Ці точки злегка намічаємо крейдою. Для вимірювання мірок висоти плеча, глибини і ширини пройми застосовуємо допоміжний кутник, який можна зробити з цупкого гнучкого паперу, шириною 2,5 см, заклавши один кінець так, щоб утворився прямий кут. Коротшу сторону кутника (довжина 15 см) прикладаємо вертикально спереду, а довшу (довжина 90 см) - горизонтально під пахвові западини рук по спинці і також загинаємо другий кінець паперу під прямим кутом.
Усі мірки довжини знімаємо і записуємо повністю, а мірки обхватів і ширини знімаємо повністю, а записуємо у половинному розмірі, тому що рисунок викройки будуємо по довжині повністю, а по ширині - на половину фігури.
ІV. Інструктаж по виготовленню виробу
Шов "козлик" утворюють перехрещені стібки з лицьового боку і два паралельні ряди ліній з вивороту. Виконують його так. Проколюємо тканину з вивороту на лицьовий бік в точку 1, протягуємо голку "на себе", відкидаємо нитку праворуч вверх і набираємо на голку 3-4 нитки, далі робимо з вивороту прямий стібок (цифри 2-3), направляючи голку "на себе". Потім відкидаємо нитку по діагоналі вверх ліворуч і набираємо 3 нитки (цифри 4-5). Цей шов можна застосовувати як для декоративного оформлення виробів, так і для підрублювання країв та швів одягу.
V. Практична робота учнів.
- Діти приступають до роботи. Я ходжу і допомагаю, підказую. Якщо хтось не зрозумів, зупиняю клас і пояснюю ще раз.
VІ. Аналіз і підсумок уроку.
- Вам сподобався сьогоднішній урок?
До побачення. До наступної зустрічі.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
