На четвертому етапі здійснюється вибіркове читання. Воно проводиться для того, щоб поглибити вміння учнів самостійно вибирати з підручника необхідні їм відомості. Наприклад, учитель пропонує наступне завдання: „Знайти в підручнику, чим відрізняються верхові болота від низинних“. Рішення подібних навчальних завдань направляє школярів на усвідомлений відбір необхідного навчального матеріалу. У цьому випадку підручник виконує не тільки функцію джерела знань, але й розвиваючу функцію, оскільки розвивається вміння аналізувати й вибирати головне [49].
Робота з підручником не обмежується аналізом тексту. Більшу роль у формуванні вміння самостійно здобувати знання грають і інші його компоненти. Аналіз картографічного матеріалу допомагає осмисленню причинно-наслідкових зв'язків. Ілюстрації підручника сприяють образному сприйняттю тексту за рахунок включення в мислення емоційної сфери учнів. Питання й завдання, вміщені наприкінці параграфів, направляють розумові процеси на вивчення основних, принципових положень теми.
У процесі підготовки до уроку вчителеві потрібно визначити компоненти методичного апарату підручника, а також етапи уроку, на яких ці компоненти будуть використані.
У методиці навчання географії розроблені наступні прийоми роботи з підручником:
ѕ орієнтування в підручнику (знаходження необхідного параграфа, малюнка, визначення структури підручника);
ѕ робота з текстом (пояснювальне читання, знаходження необхідних даних, розподіл тексту на значеннєві блоки, формулювання понять, складання плану);
ѕ робота з питаннями й завданнями (орієнтування в питаннях і завданнях, самостійна робота з ними, відбір інформації, необхідної для відповіді на питання);
ѕ робота з текстовими картами (читання умовних знаків карти, зіставлення карт, характеристика об'єктів, які на них зображені);
ѕ робота зі статистичними матеріалами (аналіз, порівняння, систематизація, розрахунки);
ѕ робота з малюнками, ілюстраціями, фотографіями (опис, аналіз, порівняння);
ѕ робота із профілем (читання, аналіз);
ѕ робота з декількома компонентами підручника (текст ? текстова карта, текст ? малюнок, текст ? завдання, текст ? статистичні матеріали ? таблиці, профіль ? карта ? завдання й т.п.).
Навчання розглянутим прийомам здійснюється на уроках і припускає певну послідовність [42].
Перший етап ? уведення прийому. Учитель знайомить учнів зі складом прийому, пояснює його значення, Повідомляє інструкцію з виконання прийому. Після цього на конкретному прикладі школярі знайомлять зі зразком виконання прийому. Підсумком роботи на цьому етапі є репродуктивна діяльність учнів. Другий етап ? засвоєння прийому. Школярі під керівництвом учителя виконують комплекс завдань, пов'язаних з використанням прийому. На цьому ж етапі перевіряється, як сформований прийом, і вносяться необхідні корективи.
Третій етап ? самостійне використання прийому з метою набуття нових знань.
Сучасні підручники географії відрізняє високий науковий рівень і педагогічно обґрунтований методичний апарат, побудова якого спрямована на вирішення важливого завдання ? навчити учня вчитися. Підручник географії ? це засіб навчання комплексного характеру. При роботі з ним сполучаються прийоми роботи зі словом (текст підручника), картографічними й статистичними матеріалами, зі схемами, малюнками, фотографіями й т.д.
Успішна організація роботи з підручником можлива лише за умови, якщо вчитель добре знайомий з його змістом, особливостями побудови й володіє прийомами роботи із цим засобом навчання. У підручниках виділяються два структурних „блоки“: навчальний текст і позатекстові компоненти. Кожний з них складається з декількох елементів, що виконують певну функцію [40].
Основу підручника становить текст, органічно пов'язаний із позатекстовими компонентами. Останні в багатьох випадках несуть нову для учнів інформацію.
Тексти підручників географії близькі до тексту наукового пояснення й включають теорію, пояснення, описи, методологію. Теорія представлена формулюваннями наукових понять, законів, принципів, світоглядних ідей, що узагальнюють висновки.
Більшість термінів, що позначають поняття, виділено шрифтом, дані визначення багатьох понять, тобто названі їхні істотні ознаки.
Пояснювальний матеріал покликаний розкрити географічні зв'язки (наприклад, між окремими компонентами усередині природних і територіально-виробничих комплексів), пояснити принципи розміщення галузей виробництва, причини виникнення тих або інших природних явищ або процесів. Нерідко пояснення в тексті носить проблемний характер, що сприяє розвитку творчого мислення школярів, служить засобом активізації їхньої пізнавальної діяльності. Традиційними для географічних текстів залишаються описи й характеристики об'єктів і явищ.
Значне місце займає в тексті розкриття способів отримання наукового знання, знайомство з методами науки. Найбільша увага приділена картографічному методу [33].
Розуміння тексту ? процес складний. Воно залежить, зокрема, від наявності необхідних знань, що вивчаються, від співвідношення кількості знайомих і незнайомих слів, від рівня сформованості навички читання.
Позатекстові компоненти підручника виконують і навчальну й контролюючу функцію. У кожному підручнику поміщено кілька сотень запитань і завдань, спрямованих на засвоєння понять, установлення зв'язків, залежностей, на застосування вмінь. Питання й завдання розташовані в різних місцях підручника. Завдання, що передують параграфу, розраховані на активізацію раніше засвоєних знань з географії й інших предметів. Питання й завдання, вміщені в тексті, допомагають направити розумову діяльність учнів у ході засвоєння нового навчального матеріалу, а ті, що стоять наприкінці параграфів, вимагають застосуванню отриманих знань і вмінь, контролюють засвоєння нового матеріалу. Завдання наприкінці великих розділів і тем носять узагальнюючий характер, сприяють систематизації знань, підведенню школярів до узагальнюючих світоглядних висновків.
Виконання завдань і запитань опирається на різні джерела знань: текст, карти підручника й атласу, графіки й діаграми, статистичні таблиці, малюнки й фотографії, схеми й профілі. Завдання різні за формулюванням й вимагають різноманітної діяльності школярів: визначити по карті, порівняти, навести приклади, дати опис, пояснити, накреслити профіль, записати у зошит, нанести на контурну карту, заповнити таблицю й т.д.
Ілюстративний матеріал має різноманітний вигляд і форму: різні за змістом карти в тексті, на форзаці, діаграми й графіки, схеми й таблиці, малюнки й фотографії, прості й складні профілі, орографічні схеми. Ілюстрації не тільки конкретизують текст, але є й самостійним джерелом знань.
Словник термінів, поміщений наприкінці підручників, дає майже повний перелік наукових понять кожного курсу географії.
Вивчення практики масової школи показує, що більшість учителів правильно розуміє функції підручників географії й широко використовує їх на всіх етапах навчання, особливо при вивченні нового матеріалу. Але все-таки закладені в підручниках можливості реалізуються в навчальному процесі не повністю. У роботі з підручником є типові недоліки: учителі найчастіше звертаються до ілюстративного матеріалу, але мало організовують роботу учнів з текстом. Школярі ж при виконанні домашньої роботи, як правило, обмежуються читанням тексту, не звертаючи уваги на текстові карти, схеми й інші позатекстові компоненти. Учителі мало займаються формуванням в учнів умінь працювати з підручником. У результаті цього багато школярів часто працюють із підручником нераціонально, затрачаючи на підготовку уроків надмірно багато часу [42].
Названі вище особливості побудови підручників географії дають можливість широко використовувати їх у складі різних методів навчання. Наприклад, пояснювально-ілюстративний метод, тобто передача учнем готової інформації, має місце в тих випадках, коли учні читають і переказують текст, роблять описи по малюнках, зчитують дані з текстових карт і т.д. Репродуктивний метод здійснюється за допомогою завдань, спосіб виконання яких учнем відоме, наприклад складання плану тексту, складання схем, систематизація навчального матеріалу в таблиці й т.д. Частково-пошуковий і дослідницький методи застосовуються при аналізі тексту з метою виявлення якої-небудь закономірності, правила для встановлення нових для учнів прямих і зворотних зв'язків. Для організації пошукової діяльності використовуються ілюстрації підручника, особливо умовні ? у вигляді схем, графіків, статистичні додатки. Частина завдань підручника носить характер проблемних питань і завдань, наприклад: „відомо, що в лісах утворюється більше рослинної маси, ніж у степах, однак чорноземні ґрунти набагато родючіші підзолистих. Чим це пояснити?“ (VІІ клас).
Найбільш сприятливі умови для використання дослідницького методу створюють краєзнавчі завдання підручника.
Вони спонукають школярів самостійно вести пошук, збір, обробку й інтерпретацію краєзнавчого матеріалу.
Багато прийомів роботи з текстом є міжпредметними. Наприклад, п'ятикласникам, що приступають до вивчення географії, повинні бути знайомі такі прийоми, як просте відтворення тексту (переказ, правильна побудова відповіді на основі тексту), розподіл тексту на частини, складання короткого й розгорнутого плану, відповіді на питання по тексту, виділення в ньому істотного (головної думки), установлення на основі тексту причинно-наслідкових зв'язків, знаходження в тексті тих положень, які доводить учитель, і т.д. Тому роботу с текстом підручників географії доцільно починати з перевірки прийомів, якими учні повинні вже володіти. При цьому варто враховувати своєрідність географічних текстів, їхній тісний зв'язок з іншими джерелами знань, насамперед з картою [40].
Географічні тексти включають кілька логічних елементів і тому важливо навчити школярів при роботі з текстом їх розрізняти. Із цією метою на початку навчального року варто провести пояснювальне читання декількох нових текстів, указуючи на логічні частини: опису об'єктів і явищ (погодних умов, рослинності, вигляду міст і т.д.), факти (довжина рік, висота гір), пояснення причин явищ і процесів, висновки. Особливо важливо навчити школярів виділяти в тексті теоретичний матеріал: визначення понять, формулювання принципів, ідей, закономірностей.
Одним з ефективних прийомів роботи з підручником є складання розгорнутого плану теми, досліджуваної на уроці. І хоча це добре знайомий учням прийом роботи, все-таки, як показує практика, нерідко вони затрудняються складати плани до географічних текстів. При складанні планів учням необхідно роз'ясняти, як користуватися апаратом орієнтування підручника (підзаголовками, розходженням у шрифтах, розподілом на абзаци).
При роботі з географічними підручниками особливо характерні завдання на одночасне використання тексту й карт, на зіставлення даних карт і тексту, на виділення додаткових до карти відомостей, знайдених у тексті. Доцільно також висновки, отримані на основі аналізу карт та іншого ілюстративного матеріалу підручника, зіставляти з текстом. Так, проаналізувавши кліматичні графіки й діаграми в підручнику VI класу, учні зіставляють свої висновки з описом клімату й погодних умов у тексті або ж, навпаки, підбирають відповідні графіки і діаграми до тексту [33; 40].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18
