У шкільних програмах з гео-графії передбачено вивчення уч-нями змісту географічної карти й плану за допомогою різних спо-собів навчальної діяльності.

Ознайомлення учнів з геогра-фічними картами розпочинається в початковій школі в курсі „Я і Україна“. В основній та старшій школі робота з картою стає систе-матичною й погребує формуван-ня знань, умінь та практичних на-вичок, які могли б забезпечити:

* закріплення здобутих у по-чатковій школі умінь і навичок користування картою;

* формування в учнів знань про карту як модель земної по-верхні:

* формування умінь і навичок її аналізу та відбору інформації, потрібної для поглиблення знань школярів;

* формування просторового уявлення, логічного та абстракт-ного мислення;

* загальнокультурний розви-ток школярів.

Відповідно вчитель може вико-ристовувати різні методи й прийо-ми роботи з географічною картою, які можна згрупувати в підготов-чий, математичний, графічний, логічний та виховний блоки.

Так, на перших уроках гео-графії в 6 класі вчитель розпові-дає учням про значення карти в житті людини. Дітям можна за-пропонувати завдання для самостійної роботи: проаналізувати й зіставити стародавні та сучасні карти, глобуси, космічні знімки й розповісти, як поглиб-лювалися знання людини про форму та розміри Землі, розміщення на картах материків і оке-анів. Вивчення історії пізнання Землі можна проводити у формі рольової гри, під час якої учні пра-цюють з підручником та картою атласу „Географічні відкриття“, наносять маршрути на контурну карту, виступаючи в ролі першо-відкривачів (першопроходців).

Розділ „Земля на плані та карті“ є базовим у курсі „Загаль-на географія“ з питань вивчення плану й карти. На першому уроці вчитель демонструє способи зоб-раження Землі на глобусі, карті, плані, малюнку та аерофотознімку. Учні розглядають картог-рафічні джерела, порівнюють і роблять висновок: глобус ? це об'ємна модель Землі, зменшена в багато разів, а карти ? площинне зображення земної поверхні.

Учням можна запропонувати виконати таке завдання: виміряти довжину екватора і обчислити, у скільки разів зображення поверхні на глобусі зменшено порівняно зі справжніми розмірами Землі.

Доцільно, щоб учні само-стійно розглянули в атласі або в підручнику малюнок, аерофотознімок, план місцевості, карту й зробили висновок про те, чим вони відрізняються один від од-ного, а також дали визначення, що таке план місцевості й географічна карта [45].

Важливо учнів навчити крес-лити умовні знаки й самостійно ними користуватися. Умовні зна-ки повинні асоціюватися в їх свідомості з конкретними предме-тами . Тому поряд з показом об'єкта на плані чи карті слід давати його зображення на малюнку, картині чи екрані. Дитина повинна образ-но уявляти, якою є зображена на карті чи плані місцевість, уявляти живу природу й господарську діяльність людини.

Далі учні опрацьовують текст підручника про поділ умовних знаків, Учитель демонструє й пояснює вимоги до накреслення умовних знаків. Окремі умовні знаки шестикласники креслять у своїх зошитах. За допомогою топографічного диктанту учні за-кріплюють знання та вміння чи-тати й креслити умовні знаки.

Зображення нерівностей зем-ної поверхні на плані та карті до-цільно почати з практичної робо-ти на місцевості ? нівелювання горба, визначення відносної та абсолютної висоти. Після підбит-тя підсумків учні вивчають спо-соби зображення рельєфу на плані та карті. З цією метою виконуються окремі вправи і зав-дання, зокрема: через який про-міжок висоти підписано горизон-талі (залежно від масштабу кар-ти); чи одинакові відстані між го-ризонталями; в якому напрямі від озера цифрові позначення гори-зонталей зростають (зменшують-ся); як позначено вершини; що показують вільним кінцем ко-роткі лінії (бергштрихи); як ви-значати абсолютну висоту будь-якої точки на карті; яка від-мінність зображення рельєфу на географічній карті від плану.

Розгляд теми завершується роботою в групах з вивчення рель-єфу на топографічних і загально фізичних картах. За результата-ми роботи групи звітують.

До умінь, передбачених про-грамою, включено вміння орієн-туватися за картою, визначати за картою будь-яку точку на земній поверхні. Рівень опанування уч-нями цих умінь залежить від методики проведення занять. Шлях до усвідомлення теми „Градусна сітка Землі. Географічні координати точок“ не простий. Вивчення градусної сітки можна розпо-чати з її значення в житті людей. Кожного жителя села чи міста легко знайти за його адресою. Але як знайти серед безмежного оке-ану адресу корабля, що просить допомоги? Для цього треба вміти визначити його „географічну ад-ресу“, тобто координати на Землі. Визначається ця „адреса“ за до-помогою градусної сітки, яка на-носиться на глобус і на гео-графічні карти [31].

Дітям пропонується розгляну-ти карту півкуль та України і гло-бус, звернувши увагу на сині лінії, що перетинають їх у напрямі від полюса до полюса та перпендику-лярно до них. Відповідь шукають у тексті, висновках і словнику, в підручнику (самостійна робота).

Спочатку формується понят-тя про паралелі. Учитель звертає увагу учнів на те, що лінії на глобусі розмішені паралельно до ек-ватора у формі кола, що змен-шується до полюсів, що екватор ділить земну кулю на Північну й Південну півкулі та що ці лінії на місцевості уявні.

Далі вчитель наголошує, що всі меридіани мають однакову довжину, бо вони перетинаються в точках полюсів, і відстань між меридіанами найбільша на еква-торі, а з наближенням до полюсів вона зменшується. Необхідно розкрити особливості розташу-вання й формування меридіанів та паралелей на картах. Паралель і меридіан можна провести через будь-яку точку земної поверхні.

На картах і глобусах паралелі та меридіани наносять через пев-ний інтервал, які підписують і за їх допомогою визначають географіч-ну широту та довготу. Усі точки од-ного й того самого меридіана ма-ють однакову географічну довготу, а всі точки на певній паралелі ма-ють однакову географічну широту.

Учні розглядають у підручнику малюнки й під керівництвом учи-теля виконують ряд тренувальних вправ на визначення географічної широти й довготи. Для закріплен-ня навичок відводиться спеціаль-ний час на визначення географічних координат заданої точки та за вже відомими координатами на визначення місць (у формі гри на точність і швидкість).

Перші практичні навички користування градусною сіткою потрібно вдосконалювати в процесі подальшого вивчення гео-графії.

З метою набуття учнями умінь з визначення сторін горизонту на плані та карті слід провести тренувальні вправи на малюнку „Сторони горизонту“, на планах і картах.

Кожний з елементів карти вивчається поступово, паралель-но з вивченням відповідної теми. Після ознайомлення зі способа-ми зображення нерівностей зем-ної поверхні на плані та карті й опанування навичок користуван-ня шкалою висот можна перехо-дити до читання рельєфу на карті півкуль і карті України (фізична). На конкретних прикладах учи-тель пояснює дітям, що гори й рівнини суходолу розрізняють за висотою, зовнішнім виглядом, способом утворення та віком [17].

Учитель пропонує учням (гру-пам) опрацювати текст, малюнки, додатки 3 і 4 в підручнику, фізичні карти півкуль і України та склас-ти усний (з прикладами, схемами та ілюстраціям) звіт за групами завдань: 1 ? гори, II ? низовини, III ? височини і IV? опис зовнішнього вигляду гір, низовин, височин і плоскогір'їв.

Підчас вивчення рельєфу дна Світового океану учні розгляда-ють шкалу глибин на карті та по-казують райони поширення шельфу, материковий схил, ложе, хребти, окремі острови й Маріанський жолоб, порівнюючи рельєф материків і дна Світового океану.

Важливе місце в навчанні учнів має знання географічної номенклатури. Щоб дитина доб-ре її засвоїла, учитель повинен навчити учня правильно вимовляти, писати й твердо пам'ятати назву, відшукувати й показувати об'єкти на карті, правильно ха-рактеризувати об'єкти.

Для засвоєння учнями географічних назв учитель може вико-ристовувати різні прийоми, а саме: виразно вимовляти назву, складні назви писати на дошці та разом з учнями повторяти, дава-ти фактичні відомості про об'єкт і місце положення його на карті. Назви діти самостійно відшуку-ють на картах і наносять на кон-турну карту. Доцільно з учнями провести гру на точність, швидкість, кількість назв з обо-в'язковим показом на карті [33].

Робота з контурною картою. Контурна карта необхідна для кращого запам'ятовування географічних назв, а також просторово-го розміщення об'єктів. Перші завдання на контурній карті вико-нуються на уроці під керівництвом і наглядом учителя, який детально розповідає шестикласникам. Про вимоги до роботи з контурною картою, як і яким шрифтом роби-ти надписи, заповнювати легенду карти, як позначати об'єкти. По-стійно наголошується на необхід-ності максимальної точності в нанесенні різних об'єктів, акурат-ності та чистоти. Усі надписи на контурній карті слід виконувати кульковою ручкою друкованим шрифтом. Назву річок і гір розмі-шують уздовж лінії простягання річки й хребта, назви низовин, океанів і материків, великих за площею островів, півостровів, за-ток, окремих морів і держав, па-ралелей і меридіанів. Окремі на-зви розміщуються уздовж на-правлення об'єктів, зокрема сто-лиці держав ? по паралелях. Коли назва об'єкта не вміщується на карті, то біля нього ставлять цифру, а в рамці „Умовні позначення“ пишуть, що означає та чи інша цифра.

Під час перевірки контурних карт краще не виправляти помил-ки, а ставити знак запитання.

Контурні карти слід викорис-товувати під час вивчення нового матеріалу й виконання програм-них практичних робіт, закріплен-ня, проведення тематичної атестації, здійснення контролю навчальних досягнень і підготовки домашнього завдання [29; 31].

Систематична робота з різни-ми картами сприяє кращому за-своєнню учнями програми, дає їм корисні й потрібні в житті знан-ня, навички та вміння.

2.4.3. Використання підручника з географії та прийоми роботи з ним

Робота з підручником географії. Підручник ? основне джерело знань. Головним завданням у роботі з ним при навчанні географії є формування в школярів уміння самостійно користуватися підручником для придбання нових знань. Методичний апарат підручника складається з логічно пов'язаного, систематизованого навчального матеріалу, який необхідно засвоїти, картографічного матеріалу, ілюстрацій, статистики й завдань.

Уміння користуватися підручником виробляється поетапно. Першим і найбільш простим етапом є загальне знайомство з підручником географії. На цьому етапі вчитель знайомить учнів зі змістом підручника, пояснює, для чого в ньому поміщені схеми, ілюстрації, таблиці і як з ними працювати.

На другому етапі здійснюється пояснювальне читання. Учитель читає текст, пояснюючи важкодоступні моменти. Після цього школярі ставлять питання до прочитаного фрагмента з метою осмислення тексту й виділення в ньому головного.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18