2) за допомогою слова вчитель на основі здійсненого школярами спостереження веде учнів до осмислення і формування таких зв'язків і явищ, які не можуть бути виявлені у процесі сприйняття;

3) відомості про об'єкт учні отримують із словесних відомостей педагога, а наочність слугує підтвердженням або конкретизацією словесних узагальнень;

4) відштовхуючись від здійснюваного школярами спостереження наочного об'єкта, педагог повідомляє про такі зв'язки між явищами, які безпосередньо не сприймаються учнями.

Таким чином, існують різні види зв'язку слова і наочності. За В.Е. Штейнбергом виділяють наступні види наочності:

ѕ предметна наочність;

ѕ словесна наочність;

ѕ модельна наочність.

Розглянувши класифікацію видів наочності, можна зробити висновок, що найбільш продуманою і ефективною є класифікація за В.Е. Штейнбергом, адже вона охоплює основні і найбільш ефективні види наочності, які сприяють навчальному процесу.

Аналізуючи фонову методичну літературу, ми дійшли висновку, що проблема застосування засобів наочності на уроках географії та упорядкування сучасних видів недостатньо досліджена. Це спонукало нас до розробки класифікації сучасних видів наочності.

1. Візуальні:

1) вербальні;

2) ілюстративні;

3) картографічні;

4) графічні сигнали;

5) графічно-статистичні.

2. Аудіальні.

3. Аудіовізуальні.

4. Прилади для відтворення і аналізу процесів і явищ:

1) метеорологічні;

2) астрономічні;

3) математичні;

4) демонстрація природних явищ і процесів.

5. Натуральні об'єкти:

1) природні і господарські об'єкти у господарському середовищі;

2) у класі (колекції, зразки гербаріїв).

6. Моделі натуральних об'єктів.

Комп'ютерне навчання:

1) індивідуальний підхід та диференціація навчання;

2) контроль учня з діагностикою помилок і виявлення зворотного зв'язку;

3) самоконтроль і самокорекція;

4) демонстрація візуальної інформації;

5) моделювання та імітація процесів і явищ;

6) проведення лабораторних робіт, експериментів, дослідів в умовах віртуальної реальності;

7) формування вмінь приймати оптимальні рішення;

8) використання ігрових ситуацій;

9) мультимедіа: трьохмірна графіка, звуковий та відеоряд.

Враховуючи кожну з класифікацій наочних засобів навчання та вміле її використання допомагає у досягненні бажаних результатів.

2.3. Кабінет географії

„Загальноосвітня цінність шкільного курсу географії полягає в тому, що при його вивченні майбутній громадянин знайомиться з реальним життям у навколишньому середовищі, із життям суспільства в усіх його проявах і зв'язках. Географічні знання і вміння дають просторове уявлення про земну поверхню та змогу усвідомле-но орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях у державі та світі“, ? сказано в Програмі для загальноосвітніх шкіл.

Формування в школярів географічних знань та вмінь здійснюється за допомогою різних форм та методів навчання, які найбільш ефек-тивно вирішують поставлену мету. В ук-раїнській школі основою шкільної географії є урок, але урок, проведений у звичайному класному приміщенні, і урок у географічному кабіне-ті різко відрізняються як за обсягом, так і за змістом. Кабінет географії ? це єдина система взаємопов'язаного навчального обладнання, ство-реного в одному класному приміщенні, оформ-лена відповідно до вимог часу, яка забезпечує високий рівень викладання географії [56].

Кабінет географії впродовж значного часу, починаючи з того моменту, коли став ним називатись, і дотепер, ? змінюється, удосконалюється й реформується. У 50?60-х роках, кабінет насичувався географічними картами глобального змісту та портретами видатних мандрівників і дослідників, які вивчались у курсі шкільної географії. У 70?80-х роках оформлення кабінету змінюється з довільного на обов'язкове: політичні портрети та лозунги, карта новобудов чергової п'ятирічки і все ті ж незмінні портрети мандрівників. А що на сьо-годні: історія географічних відкриттів є живою темою в спілкуванні в іншими народами світу та їх вивченні, наявність портретів дослідників по-новому сприймається учнями, які вже реально знають про існування певної території; на жаль, відсутні великі портрети українських учених та географів. Головне місце в сучасному кабінеті займає тема: „Від малої Батьківщини ? до великої“.

Географічна наука є нестабільною, особливо щодо економічної та соціальної географії Ук-раїни чи світу. Постійні зміни в політичному житті вимагають використання в кабінеті географії такого обладнання й унаочнення, яке б підкреслювало ці зміни і сприяло вивченню нау-ки. Географічний кабінет загальноосвітньої школи обов'язково має охоплювати за змістом оформлення всю шкільну географію для кожно-го класу. Творче зусилля вчителя спрямоване на створення обладнання, яке максимально вико-ристовується, яке динамічне й актуальне, яке розвивальне й різноманітне, приносить свої плоди: учителеві цікавіше працювати, учні отри-мують задоволення від споглядання, що сприяє засвоєнню ними необхідних знань та отриман-ню певних навичок. Кабінет географії стає центром географічної інформації з усього курсу шкільної географії. Систематичне використання різноманітного унаочнення підвищує і формує стійку зацікавленість учнів географією під час шкільних та позашкільних заходів.

Чи доцільно сьогодні, у час загальної інтернетизації, комп'ютеризації, телевізійної інформації, створювати заново або підтримувати існу-ючий географічний кабінет? Для функціонування кабінету використовується значна кількість коштів, вільного часу, який не оплачується, кабінет приносить у бюджет учителя сміховин-но малу кількість грошей. То чи варто витрача-ти час, кошти на створення того, що не дає ма-теріальної вигоди [2]?

Спочатку треба визначитись, чи доцільно займатися кабінетом географії. У 70-х роках існувала постанова про обов'язкове впровадження кабінетної системи в загальноосвітніх школах. Кабінети створювались як гриби після дощу. Вивішувалося декілька портретів, лозунгів, фор-мул, карт, табличка з назвою кабінету ? вся школа кожної перерви переміщувалася з повер-ху на поверх, із кабінету в кабінет. Тепер нові часи, обов'язковість зменшилась або відсутня, а потреба в ґрунтовному кабінеті географії зали-шилась. І визначає необхідність його як місця спілкування, розвитку й накопичення знань та їхньої пропаганди в усіх видах навчання не тіль-ки школярів, а також їхніх батьків та гостей.

У кабінеті зникають усі дрібниці та моменти, що перешкоджають навчальному процесу. Надзвичайно зручно виконувати тут практичні робо-ти, проводити контрольні чи залікові завдання ? постійна наявність відповідної кількості наочності, особливо картографічного матеріалу: настінних карт, атласів і глобусів. Сама атмос-фера кабінету сприяє вдумливому та інформацій-ному вивченню географічної науки. Постійне вдосконалення кабінету географії сприяє зростан-ню інтересу школярів до предмета.

Шкільний географічний кабінет на 80% використовується для проведення уроку географії, якщо вчитель погоджує переміщення учнів з іншими вчителями-предметниками і дирекцією, оскільки кабінетна система відсутня. Викладач географії, проводячи навчальний процес у кабінеті, має обов'язково спиратися на все те, що існує в навчальному приміщенні А переве-дення учнів у необладнаний кабінет не принесе відповідного результату. Сьогодні географічний кабінет ? це не тільки центр географічної нау-ки в школі, а й місце, де молодь спілкується, дискутує, визначає проблеми державного та світового значення і пропонує шляхи їх вирішення [20].

Основна мета створення кабінетів географії полягає у забезпечен-ні оптимальних умов для організації навчально-виховного про-цесу та реалізації завдань відповідно до Державного стандар-ту базової і повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року за № 24.

Завданням функціонування навчальних кабінетів с створення передумов для:

* організації індивідуального та диференційованого навчання;

* реалізації практично-дійової і творчої складових змісту навчання;

* забезпечення в старшій школі профільного і поглиблено-го навчання;

* організації роботи гуртків та факультативів;

* проведення засідань шкільних методичних об'єднань;

* індивідуальної підготовки вчителя до занять та підви-щення його науково-методичного рівня.

Перед початком навчального року проводиться огляд кабінетів з метою визначення стану готовності їх до проведен-ня занять.

Державні санітарні правила і норми облаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та органі-зації навчально-виховного процесу мають відповідати вимо-гам, затвердженим постановою Головного державного санітар-ного лікаря України.

Матеріально-технічне забезпечення навчальних кабінетів. Комплектація кабінетів обладнанням здійснюється відповідно до типових переліків навчально-наочних посібників, технічних засобів навчання та обладнання загального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів [25].

Шкільні меблі та їх розміщення у кабінетах (класних кімнатах) та майстернях має відповідати санітарно-гігієнічним правилам та нормам.

У класних кімнатах та кабінетах початкової, основної і стар-шої школи встановлюються шкільні меблі: парти, (одно-, двоміс-ні учнівські столи та стільці учнівські.

Шкільні меблі мають шість розмірів за ростовими групами та маркуванням їх у вигляді ліній відповідного кольору. Зріст учнів до 115 см (1-а група) ? лінія оранжевого кольору, 115?130 см (2-а група) ? фіолетового, 130?145 см (3-а група) ? жовтого, 146?160 см (4-а група) ? червоного, 161?175 см (5-а група) ? зеленого і більше 175 см (6-а група) ? блакитного.

Парти (столи учнівські) повинні бути тільки стандартні, при цьому стіл і стілець мають бути однієї групи.

У кожному кабінеті слід передбачити наявність меблів двох-трьох розмірів з переважанням одного з них або трансформативні столи зі зміною висоти згідно з антропо-метричними даними школярів. У класних кімнатах повинна бути нанесена кольорова мірна вертикальна лінійка для визна-чення учням необхідного розміру меблів.

У кожному кабінеті (класній кімнаті) розміщується класна (аудиторна) дошка різних видів: на одну, три або п'ять робочих площ у розгорнутому або складеному вигляді.

Середній щит класної (аудиторної) дошки на три або п'ять робочих площ може бути використаний для демонстрації екранно-звукових засобів навчання на навісному екрані.

На окремих робочих площах залежно від специфіки предмета може бути:

* розташоване набірне полотно для демонстрації розрізних карток зі словами, літерами, складами, реченнями, цифрами та лічильним матеріалом тощо ? для початкових класів;

* нанесено контурну карту України або півкуль ? для кабінету географії;

* накреслено графічну сітку для побудови графіків ? у кабінетах математики і фізики.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18