Особливості вивчення творів різних жанрів в початковій школ - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Особливості вивчення творів різних жанрів в початковій школ

ноді неоднаковими голосами треба передати мовлення різних дійових осіб. Наприклад, при читанні казки «Рукавичка» діти самі скажуть, що слова вовка і ведмедя годиться проказувати грубим, тобто низьким, голосом. А коли діти опрацьовуватимуть казку «Колосок», їм можна запропонувати подумати, як краще прочитати - низьким, грубим чи, навпаки, високим, пискливим голосом - слова мишенят. Учні, безумовно, знайдуть відповідну висоту звучання словам, що їх промовляють мишенята. Треба лише стежити за тим, щоб відповідний тон звучання витримувався протягом усього твору [36].

Уміння варіювати своїм голосом діти можуть продемонструвати і при читанні творів позакласного читання. Так, учні покажуть необхідність різними тонами забарвлювати слова персонажів казки «Вовк та козенята» з книги для самостійного читання «Веснянка».

У дітей слід розвивати чуття тексту; в якому самі слова вказують читачеві, як треба вимовляти фрази - голосно чи тихо, швидко чи повільно. Для ілюстрації можна звернутись до тексту української народної казки «Вовк та козенята» (2 клас), у якій учні звернуть увагу на те, як звертався Вовк до козенят: «Підбіг до хатинки й завив грубим голосом».

Уважне прочитування тексту підкаже, яку силу голосу пропонує автор.

Коли уважно вчитуватися в зміст твору, то легко усвідомити обставини, в яких відбувається дія, і стан персонажа. Усе це не можна не враховувати при читанні. Ось учні читають, наприклад, четверту частину оповідання М. Вовчка «Кармелюк»: «Однієї такої ночі, як усі спали, з'явився Кармель, задиханий, зморений, потомлений, ледве слова промовляти: - Гонять мене, як хижого звіра, Марусе, - промовив Кармель. - Вже три дні і чотири ночі тікаю, не зупиняючись... товаришів розпустив...». Поза всякого сумніву, слова Кармеля діти прочитають пошепки, якщо вчитель націлить їхню увагу на те, що події твору підказують необхідність голосом відтворити стан героя [див.: 95, с. 8].

Такими є загальні вимоги до виразного читання, розуміння яких допоможе учням усвідомити дане поняття. Дотримуючись їх, вони зможуть прочитати чи продекламувати текст відповідно до авторського задуму, жанру твору і описуваних подій.

РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ НАД ВИВЧЕННЯМ ТВОРІВ РІЗНИХ ЖАНРІВ

2.1. Організація і зміст експериментального дослідження

Експериментальне дослідження ефективності запропонованої нами системи вправ у плані формування умінь і навичок виразного читання у молодших школярів мало теоретико-експериментальний характер і проводилося у два етапи:

1)теоретичний етап (вересень - грудень 2008 н.р.) - була визначена галузь і проблема дослідження; вивчалася психолого-педагогічна і методична література відповідного змісту; аналізувалася робота вчителів початкових класів щодо ефективності традиційної методики навчання виразному читанню; формувалася гіпотеза та завдання дослідження;

2)експериментальний етап (січень - квітень 2009 н.р) - на основі напрацьованої теоретичної інформації розроблялася і впроваджувалася у практику початкової школи система завдань з розвитку навичок виразного читання, вивчалася її ефективність.

Етапи формуючого експерименту:

- діагностичний - здійснювався за допомогою методів спостереження, бесід з учителями та учнями з метою виявлення недоліків традиційної методики навчання виразному читанню та розробки оптимальної системи вправ для формування відповідних умінь і навичок; визначалися контрольний і експериментальний класи;

- власне формуючий експеримент, в процесі якого у молодших школярів формувалися уміння й навички виразного читання в результаті розробленої системи вправ;

- констатуючий - виявлялася ефективність запропонованого підходу через порівняння результатів навчання в експериментальному класі з якістю сформованих умінь і навичок виразного читання у контрольному класі;

- теоретико-узагальнюючий - основна увага спрямовувалася на теоретичний аналіз та узагальнення результатів експерименту, оформлення роботи та з'ясування подальших перспектив запропонованого підходу на уроках читання у початковій школі.

Експериментальне дослідження проводилося нами у Золочівській «Школі радості» І-ІІ ступенів. Ним було охоплено 38 учнів третіх класів (18 учнів експериментального і 20 учнів контрольного).

Зупинимось на деяких особливостях роботи над наголосом у початкових класах.

В процесі роботи доречно використати мініатюру «Наголос» (метод розповіді із групи словесних методів навчання).

«Зібралися якось слова на раду, стали усі говорити про свою користь та значимість. Але забули запросити Наголос. А він образився. Враз вистрибнув звідкілясь і закричав голосно: Чого всі варта без мене? Захочу і зміню значення у частини з вас!».

Слова не повірили. Вийшов Замок: «Не боюся тебе. Я такий сильний та важкий, що подолаю якийсь Наголос. Адже це лише - рисочка. А Наголос перестрибнув з останнього складу на перший, і зник замок, а натомість постав Замок. Слова зашуміли. Тоді виступили Білки: «Ми найголовніші компоненти усякого живого організму, з нами Наголос нічого не зробить». Хитро усміхнувся Наголос і пересунувся на другий склад, і всі уявили, що перед ними живі граціозні Білки. Слова стали протестувати, соромити Наголос, а він - доводити свою значимість. Пострибав Наголос по словах, і ось замість Атласу -Атлас, Дорога - Порога, Бачать усі, що погані справи - не обійдись без Наголосу! Відвели йому одне з найпочесніших місць на своїх зборах і відтоді ставляться до нього з великою повагою» [17, 28-29].

При роботі над жестами і мімікою як немовними засобами виразності усного мовлення доречно, на наш погляд, використовувати практичні методи навчання.

Завдання: складіть оповідання «Зайчик - турист» і розкажіть його від імені одного з героїв, використовуючи міміку і жести.

Для складання розповіді можна використати малюнки, що розміщені в журналі «Веселі малюнки» або короткий їх опис у вигляді плану (на дошці чи транспаранті для кодоскопа) з поясненням, які жести і міміку слід використовувати.

Собака та мишеня з рюкзаками за плечима запрошують Зайчика в турпохід (хвіст запрошення: бери рюкзак і ходи з нами).

Зайчик роздумує: В похід хочеться іти, але нести рюкзак аж ніяк не хочеться (жест роздумування: очі в стелю, палець в рот).

Зайчик знаходить вихід (жест «знайшов, згадав!» - сплеск по лобі). Зайчик надуває повітряну кульку.

Зайчик радіє, розмальовує кульку, ніби це рюкзак (жест і міміка захоплення від власної кмітливості).

Усі ідуть в похід. Собака та мишеня дуже втомилися: у них важкі рюкзаки. А Зайчик - ні крапельки? (міміка і жест хитрого співчуття).

Перепочинок. Усі дістають усе з рюкзаків. Зайчик розгубився, він не знімає рюкзака (жест і міміка: «Як же це?!»).

Раптом на Зайчиків рюкзак сідає ворона і запитує, то у нього в рюкзаці (жест і міміка Зайчика: напружене придумування).

Ворона пробує проклюнути кульку: чому вона така блискуча? Зайчика злякався (міміка і жести переляку).

Кулька трісла. Зайчик соромно (жести і міміка сорому).

10) Собака та мишеня, розставивши палатку і приготувавши вечерю, вибачають Зайчикові, запрошують попоїсти (жест вибачення і запрошення) [77, с. 69].

Виховуючи культуру вимови, доречно використати акцентологічні вправи у цікавій формі. Знайомство і первинне закріплення норм наголошування ефективно здійснювати шляхом виконання вправ на основі віршованих уривків. Вправи на закінчення продиктованих римою слів забезпечує міцне запам'ятання акцентологічних норм. Для проведення вправи «Докажи слівце» пропонується наступний дидактичний матеріал:

Ті - лі, ті - лі, Ті - лі - ля!

Ви не чули скрипаля?

Грав ось тут хвилини дві

та й сховався у траві.

Заховався та й мовчок.

Певно, загубив смичок.

Та й сумує у кутку...

Гей, та ж ось він на листку!

Ми до нього, а він - скік!

Стрибонув кудись убік

І вже знову звідтіля

Награє нам: ті - ля-ля! коник-стрибунець

Тут можлива лише літературна вимова слів, адже помилкова вимова руйнує ритміку вірша.

У початкових класах доречні міні-кросворди, що вимагають відгадування слова за його семантикою. Вони дозволяють зосередити увагу школярів на взірцеві вимови не більше двох слів. В кросворді може бути вказана буква - орієнтир, спільне для обох слів, а також напрям читання слова, якщо спільною є певна частина слова.

Потреба систематичної роботи над розвитком умінь і навичок у сфері виразного читання зумовлюється розширенням мовної та мовленнєвої практики молодших школярів. Якщо учні не вміють чути (відчувати) і відтворювати прочитане з відповідною інтонацією, це негативно позначається на всіх видах роботи з мови й читання, та значною мірою спричинює дезадаптивні труднощі, пов'язані із вузьким колом спілкування.

Програма орієнтує педагогів на такі основні напрямки формування інтонаційної культури школярів:

ознайомлення учнів з елементарними відомостями про усне й писемне мовлення;

розвиток умінь правильно сприймати емоційно-оцінну інформацію висловлювання, розуміти значення тону, темпу, гучності голосу;

формування умінь помічати і виділяти інтонаційно ключові слова тексту (речення);

інтонування речень, різних за метою висловлювання;

орієнтування мовлення на слухача (співрозмовника), ситуацію;

врахування теми й мети висловлювання.

У роботі над інтонацією слід дотримуватися послідовності та систематичності, правильно добирати дидактичні вправи на основі органічного поєднання граматичних, орфоепічних, текстових завдань. Послідовність роботи над інтонацією може бути наступною:

спостереження за інтонаційно правильним читанням учителя;

прослуховування того ж тексту, прочитаного учнями;

виправлення неадекватних інтонаційних якостей у мовленні товаришів;

вправляння в інтонаційному читанні.

Окрім інтонацій як найважливішого компонента виразного читання на слуховому рівні сприйняття, під час розвитку навичок виразного читання слід формувати в учнів уявлення про мовні таки, паузи, логічні наголоси, мелодику й темп мовлення та позамовні (рухові - пози, жести, міміка) засоби виразності.

Із врахуванням теоретичних положень була розроблена система вправ з розвитку умінь і навичок виразного читання в учнів початкових класів.

Ми визначили структуру загального вміння виразно читати. Аналіз показав, що це вміння включає ряд компонентів-мікровмінь.

Розглянемо конкретно кожне вміння і послідовність його формування.

Із ряду вмінь, пов'язаних з аналізом тексту, ми виділили вміння розбиратись в емоційному забарвленні твору, його героїв, автора, вміння представляти у власній уяві картини, події, обличчя, що виражаються з допомогою «словесних картин», вміння осягати смисл описаних подій та фактів, створивши про них власні судження, і виражати до них власне ставлення, вміння визначати завдання свого читання - що повідомляється слухачам, які думки і почуття виникли у героїв і у читача. З'ясування задачі читання пов'язане з розумінням підтексту.

Вміння проникнутись емоційним настроєм усього твору чи зрозуміти стан героя включає в себе такі мікровміння: здатність знаходити в тексті слова, що відображають емоційний стан героя, визначати цей стан, співвідносити з його вчинком, перейматися співчуттям, симпатією чи антипатією до нього, тобто вміння визначати власне ставлення, ставлення автора, а потім вирішити, які інтонаційні засоби буде використано для передачі усього цього при читанні вголос.

У процесі проведення формуючого експерименту практично це здійснювалось таким чином. Після первинного читання визначалась загальна емоційна спрямованість твору чи стан героя, ставлення до нього. Наприклад, учитель читав казку І. Франка «Три міхи хитрощів» та запитував: «Коли ми читали про їжачка, що попався у сильце, яке почуття викликала у нас доля їжачка? (його було жаль), а що почував сам їжачок? (Почуття жалю, самотності, йому було прикро, що лисичка не хоче його порятувати). Працюючи над текстом при повторному читанні ми порівнювали героїв та їх вчинки, визначали емоційний стан кожного за словами ремарками, що називають емоційний стан кожного героя діючими особами чи автором. Наприклад,: їжак-неборак -«бідолаха», визначили, що лисиця радіє біді їжачка, не хоче й думати про те, щоб йому допомогти, лише витирає сльози з очей напоказ. Це можна з'ясувати шляхом аналізу уривку тексту. У творі ставлення лежить на поверхні, його легко визначити за словами автора.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11