Ми також враховували, що ілюстрації, образно розкриваючи зміст літературних творів, впливають на всебічний розвиток підростаючого покоління. Високохудожні ілюстрації допомагають і педагогам у навчально-виховному процесі в школах, зокрема на уроках образотворчого мистецтва. Використовуючи ілюстрації художників, педагоги вчать дітей створювати свої ілюстрації до улюблених казок, пісень, байок, оповідань. Ілюстративне малювання в школі, як і малювання на теми, відіграє велику роль у моральному вихованні учнів і в розвитку їхньої творчої уяви, у виробленні елементарних умінь у галузі композиції.

Щоб успішно проводити уроки ілюстративного малювання в школі, ми намагалися не тільки розуміти творчий процес художника над оформленням книги, виконанням ілюстрації, а й самі включалися у передбачену програмою творчу роботу над створенням макету книги з ескізами до неї, ескізами ілюстрацій до літературних творів.

Ми пояснювали дітям, що робота художника над ілюстрацією за своїм характером схожа на його роботу над сюжетною композицією. Відмінність полягає в тому, що художник, ілюструючи літературний твір, розкриває графічними засобами думку автора, творчо доповнюючи її. В сюжетних композиціях художник сам вибирає зміст і образи, які трактує по-своєму, створюючи сюжетну композицію. При цьому ми порівнювали одну і ту саму тему «Весна», виконану різними художниками: у художниці Т. Яблонської - це тематична картина «Над Дніпром», у художника В. Полтавця - це ілюстрація до твору Т. Шевченка «Встала весна».

У вирішенні теми «Весна» ілюстратор В. Полтавець художніми засобами вдало розкриває зміст і образи твору великого поета (рис. 17).

Рис. 17. В. Полтавець. Ілюстрація до твору Т. Шевченка «Встала весна»

Художниця Т. Яблонська створила сюжетну картину «Над Дніпром» (рис. 18) самостійно, на основі власного аналізу змісту, образів, натури. Проте обидва художники в своїй роботі спиралися на етюди, замальовки, зроблені з натури, а також на власну пам'ять і фантазію, уміння і навички.

Рис. 18. Т. Яблонська. Сюжетна картина «Над Дніпром»

На уроках діти дізнавалися, що, приступаючи до художнього оформлення книги, художник уважно читає її, усвідомлює, виділяючи найхарактерніші епізоди для ілюстрування. Ця копітка і важлива творча робота сприяє художнику в розкритті змісту та образів, створених письменником за допомогою слів. Проте художнику доводиться ще додумувати багато деталей, фантазувати, щоб розкрити образи і зміст композиції. Створюючи ілюстрації до літературних творів, художнику часто доводиться вивчати за енциклопедіями, довідниками потрібний для ілюстрування матеріал, відвідувати музеї і робити замальовки предметів, які згадуються в тексті, виявляти творчу фантазію для створення високохудожніх ілюстрацій, які б розкривали і доповнювали зміст твору.

Ми враховували, що ілюстрування, як і створення сюжетної композиції, неможливе без систематичної роботи з натури, яка збагачує творчу уяву ілюстратора, допомагає йому вдосконалювати свою художню майстерність. Ілюстрації художника В. Полтавця до книги Т. Шевченка «Встала весна» створені внаслідок цікавої творчої роботи: вивчення тексту, виконання попередніх ескізів і макета книги, написання етюдів з натури, вивчення і замальовування історичного матеріалу і згадуваних у творі предметів того часу (костюмів, будівель, знарядь для оранки та ін.), компонування ескізів ілюстрацій на основі замальовок і, нарешті, виконання ілюстрацій у кольорі.

Художник В. Полтавець ілюстрації виконав майстерно, в легкій, невимушеній, широкій манері письма. Читач книги не відчуває в техніці виконання ілюстрацій тієї складної копіткої попередньої роботи художника, яка була вкладена в етюди, замальовки та ескізи до ілюстрацій. Читач милується чарівністю пейзажів, ритмічним розміщенням цікавих образів ілюстрацій, їхнім приємним кольоровим вирішенням.

Залучення учнів початкових класів до передбаченої програмою творчої роботи над ескізами ілюстрації до літературних творів має велике навчальне і виховне значення. Воно сприяє загальному розвитку дитини. Творча робота над ілюстрацією давала багатий матеріал для вивчення навколишньої дійсності, допомагала зрозуміти складні явища життя, відділяти головне, суттєве від другорядного й уловлювати загальну ідею явища; розвивала здатність до уважного вивчення предметів та їхнього взаємозв'язку.

Ілюстративне малювання сприяло образному мисленню, розвитку творчих здібностей, більш глибокому розумінню творчого процесу створення ілюстрації. У процесі експериментальної роботи ми ілюстрували добре знайомі дітям літературні жанри - літературні твори (вірші, казки, оповідання, спочатку прості за змістом) про рідну природу, потім про тварин, птахів, комах, риб, а пізніше й людей - найскладніших в ілюструванні образів, що потребують певного психологічного вирішення їх у композиції.

Діти зрозуміли: щоб виконати ескізи ілюстрації, можна використати літературні твори, серед образів яких має бути й людина. Це «Казка про рибалку і рибку» О. Пушкіна (рис. 19), «Ріпка» І. Франка, «Казка про липку і зажерливу бабу» та ін. [31].

Створення ілюстрації - це складний творчий процес, який потребував не тільки технічних умінь і навичок у малюванні, а й творчих здібностей, розвиненої уяви, образного мислення. Виконуючи ескізи ілюстрацій, діти навчалися засобами композиції, знаходженням відповідних персонажів і предметів, а також художнім вирішенням їхніх образів розкривати зміст тексту, розширювати і доповнювати уяву читача.

Орієнтовні теми для малювання визначені програмою. Відповідно до неї, ми зображували події історії нашої країни, життя дітей, картини рідної природи, ілюстрації до казок і літературних творів. Перед малюванням на теми вчитель проводив бесіду, у якій пояснював учням, то для того, щоб створити малюнок з пам'яті, треба вивчати й запам'ятовувати бачене. Виявилося, що без добре розвиненої зорової пам'яті дуже важко малювати за уявленням.

Рис. 19. Ілюстрація до «Казки про рибалку і рибку» О. Пушкіна

У ході тематичного малювання демонструвався діафільм «Робота художника над картиною» і відбувалося ознайомлення учнів з послідовністю роботи над малюнком. Ми виділили такі елементи уроків малювання на теми: ознайомлення з темою або літературним твором, вибір сюжету, характеристика персонажів; складання ескізу малюнка (гравюри); спостереження і начерки, необхідні для роботи; виконання малюнка (гравюри); аналіз і оцінювання виконаних робіт.

У процесі протікання експерименту ми заздалегідь, за тиждень до уроку малювання, оголошували учням тему уроку і давали завдання вести спостереження, робити необхідні для роботи начерки, продумати сюжетну канву малюнка, скласти його усну «легенду». Якщо це було, скажімо, малювання ілюстрації - прочитати казку, літературний твір тощо. У класі задум конкретизувався.

Велику роль у вихованні художнього смаку дітей, виконанні малюнків відігравали бесіди про картини, близькі за тематикою до тем, над якими працюють учні. Часто учні бачили у картинах художників ті предмети, які їм потім доводиться малювати. Це сприяло кращому втіленню задуму. Особливий ефект давали кінофрагменти і діафільми.

На виконання тематичного завдання відводилося 2-3 уроки. Учні обирали конкретний сюжет на задану тему, виконували ескіз і лінійну побудову малюнка; завершувалася робота над композицією виконанням її у певній техніці.

Під час проведення уроків тематичного малювання враховувалися вікові особливості дітей. Спочатку учні основну увагу зосереджували на окремих персонажах. Пізніше діти намагалися вже передати сюжетні зв'язки між окремими героями. Ця здатність поступово розвивалася, і наприкінці експерименту від учнів ми вимагали не тільки зображення розгорнутого сюжету, а й уміння розкрити динаміку події, передавати характерне, головне, своє ставлення до зображуваного. Одночасно вчитель учив широко застосовувати закони композиції, лінійної і повітряної перспективи, конструктивної будови предметів, законів світлотіні і кольорознавства, розвивав зорові сприймання і творчі уявлення учнів.

Для тематичних малюнків молодших школярів спочатку були характерні схематичність і одноплановість зображення, а також ототожнення площини зображення з площиною землі, місця для неба на малюнку не залишається. Якщо ж зображалося небо, то тільки вузенькою смужкою у верхній частині аркуша, і з'являлася пустота між небом і землею. Пізніше навички виконання тематичної композиції удосконалилися.

Першим кроком до багатопланової композиції була фризова побудова простору. Тут діти зображали людей і предмети на опорних лініях, які проводили на першому, другому і третьому планах. Предмети і люди зображалися на всіх планах однакового розміру, при цьому діти намагалися не затуляти далекі предмети близькими.

На цьому етапі роботи за допомогою кольорових аплікацій на фланелеграфі (скажімо, дерево, будинок, огорожа) вчитель пояснював, як можна збагатити роботу, застосувавши затуляння, наприклад, будинку деревом, огорожею тощо. Крім того, слід було намалювати на дошці схему трипланового малюнка, розставити на ньому вирізані з паперу однакові предмети різної величини і пояснити учням, чому на дальніх планах предмети менші, ніж на першому плані. Ці пояснення виявилося доцільним підтвердити спостереженнями.

Діти дізналися, що у тематичних малюнках велику роль відіграє колір, який не тільки створює певний настрій, а й об'єднує розрізнену композицію, а також виділяє головне. Характер малюнка залежить і від ліній: м'які, плавні лінії створюють настрій спокою, а гострі, ламані підкреслюють експресію, неспокій.

Важливе значення також має формат паперу. На яскравих прикладах учитель намагався довести це учням. Наприклад, І.Рєпін, щоб зобразити у картині «Бурлаки на Волзі» довгу ватагу бурлаків, передати безмежний простір Волги та її берегів, вибрав видовжений по горизонталі формат. Учні користувалися аркушами не тільки традиційного формату (з учнівського зошита для малювання).

Малювання на теми передбачало малювання з пам'яті («Як ми провели зимові канікули»), на основі спостережень («Осінь в саду»), за уявою («На іншій планеті»). Та здебільшого ці види роботи об'єднувалися в одному малюнку.

У процесі виконання ілюстрацій, на початку першого уроку ілюстративного малювання, вчитель показував учням добре ілюстровану книжку та книжку без ілюстрацій і запитував, яка з двох книжок їм більше подобається і чому. Під час бесіди він розповідав, що над створенням книжки працюють письменник, художник, редактор, друкар та ін. Художники виконують малюнки до літературних творів. Ці малюнки називаються ілюстраціями. Ілюстрація поглиблює зміст тексту. Завдяки праці художника герої улюблених творів стають близькими і зрозумілими, запам'ятовуються на все життя.

Ілюстрації бувають на всю сторінку або займають її частину. На початку розділу (сторінки) знаходяться заставки, наприкінці - кінцівки. Учитель показує ці ілюстрації і пояснює, що перш ніж намалювати ілюстрацію, художник повинен прочитати текст і вибрати такі епізоди для ілюстрації, які найяскравіше розкривають образи героїв і зміст літературного твору.)

Після таких бесід вчитель пропонував учням намалювати ілюстрацію, наприклад, до казки «Червона Шапочка». На першому уроці узагальнювалися знання учнів про прочитану раніше казку. Потім, щоб оживити зорові уявлення про зображувані події, сцени, учитель зачитував два-три коротких уривки з повісті і показував ілюстрації різних художників.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9