141
Зміст
Найдавніші хлібороби та скотарі на землях сучасної України
Східні слов'яни -- предки українців напередодні утворення держави
Впровадження християнства як державної релігії. Місце Володимира Великого в історії України
Культурно-освітня та зовнішньополітична діяльність Ярослава Мудрого
Піднесення Галицько-Волинської держави. Князь Данило Галицький
Історичне значення Київської Русі та Галицько-Волинського князівства
Політичне становище українських земель у складі Великого князівства Литовського
Утворення козацької республіки -- Запорозької Січі
Люблінська унія, її наслідки для українських земель
Причини та початок Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.
Українсько-московський договір 1654 р. та його наслідки для України
Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст.
Значення Запорозької Січі в історії українського народу. Ліквідація козацької республіки в останній чверті XVIII ст.
Остаточна ліквідація гетьманства та решток автономного устрою Гетьманщини у другій половині XVIII ст.
Початок національного відродження в Наддніпрянській Україні
Історичне місце Кирило-Мефодіївського товариства в українському національному відродженні
Початок національного відродження на західноукраїнських землях. «Руська трійця»
Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях під час революції 1848-1849рр. в Австрійській імперії
Створення і діяльність політичних партій у Наддніпрянській Україні наприкінці XIX -- на початку XX ст.
Український національний рух у роки революції 1905-1907 рр. в Російській Імперії
Політика російського самодержавства щодо України в 1907-1914 рр.
Україна у Першій світовій війні. Воєнні дії на території України в період Першої світової війни
Початок української революції, утворення Центральної Ради
Внутрішня та зовнішня політика Української Держави за часів П.Скоропадського
Внутрішня і зовнішнії політика Директорії УНР
Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917-1920 рр.
Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, її внутрішня та зовнішня політика
Політика більшовиків в Україні в 1919-1920 рр. «Воєнний комунізм»
НЕП і особливості його впровадження в Україні
Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні
Політика суцільної колективізації та розселянювання України. Її соціально-економічні наслідки
Громадсько-політичне життя в Україні у 30-х роках
Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини у 20-30-х рр.
Об'єднання українських земель та радянізація західних областей України в 1939-1941 рр.
Окупаційний режим в Україні в 1941-1944 рр. Звільнення України від нацистської окупації
Діяльність радянських партизан і ОУН-УПА в роки Другої світової війни
Втрати України в роки Другої світової війни. Внесок українців у перемогу над фашизмом
Голодомори 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1947 р. в Україні: причини та наслідки
Радянізація західних областей України в 40-50-х роках. Репресивні акції радянської влади в регіоні
Стан економіки України наприкінці 50 -- у першій половині 60-х рр.
Суспільно-політичне життя в Україні у другій половині 50-х -- на початку 60-х рр.
Опозиційний рух в Україні у другій половині 60 -- першій половині 80-х рр.
Загострення економічних проблем у 70-80-х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки
Процес «гласності» в Україні наприкінці 80 -- на початку 90-х років. Поява громадських неформальних об'єднань
Декларація про державний суверенітет України та її історичне значення
Всеукраїнський референдум і вибори Президента України 1 грудня 1991 р.; результати та історичне значення
Становлення багатопартійної системи в Україні наприкінці 80 -- у 90-х рр.
Конституційні традиції в Україні. Прийняття Конституції України в 1996 р. та її історичне значення
Пріоритети зовнішньої політики України на зламі XX-XXI ст.
Вибори Президента України у 1999 р. Референдум 16 квітня 2000 р., його результати
У VI-V тис. до н.е. племена, що населяли територію сучасної України, вступили в епоху неоліту (нового кам'яного віку). Збиральництво і мисливство вже не могли забезпечити різноманітних потреб людей. На півдні України, де були сприятливі природні умови, зароджуються скотарство та рільництво. Епоху, коли люди перейшли від збирання рослин до їх вирощування і від мисливства до розведення тварин, називають неолітичною революцією.
Першими землеробськими племенами на Україні були племена Буго-Дністровської культури, які розселялися на території між Дністром і Південним Бугом. Також до землеробських племен належали племена культури лінійно-стрічкової кераміки. Вони у V тис. до н.е. займали територію західних областей України і вирощували, крім пшениці і ячменю, просо, овес і жито.
Розквіту землеробство і скотарство зазнали в наступну історичну епоху -- добу енеоліту, або мідно-кам'яним віком. На теренах України в цю добу розселилися племена трипільської культури. Ця назва походить від с. Трипілля на Київщині, де наприкінці XIX ст. археологами було виявлено поселення цих племен. Трипільці заселили території від верхньої Наддністрянщини і Південної Волині до Середнього Наддніпров'я і Надчорномор'я приблизно за 3,5 тис. рр. до н.е. У межах України виявлено близько тис.ячі трипільських поселень, їх населення становило близько одного мільйона чоловік. Злившись із місцевими племенами, які вже мали розвинене землеробсько-скотарське господарство, трипільці утворили культуру з такими високими досягненнями, яких не було навіть у племен, що населяли Україну пізніше.
В основі господарства трипільців лежало землеробство і скотарство. Землю трипільці спочатку обробляли мотиками, а пізніше перейшли на орний обробіток. Завдяки використанню рала трипільці згодом змогли перейти до перелогової системи обробітку землі, почали застосовувати ярі та озимі посіви. Трипільці-орачі вирощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові. Врожай збирали серпами із крем'яними лезами. Зерно зберігали у великих глиняних посудинах або пристосованих до цього приміщеннях. Його перетирали на муку кам'яними зернотерками.
Трипільцям було властиве і розвинене скотарство. Вони розводили велику рогату худобу, а також овець і свиней. Продукти скотарства задовольняли потреби трипільців у м'ясі, молоці. Вівці забезпечували їх вовною. Воли використовувались як тяглова сила.
Крім землеробства і скотарства, трипільці займались полюванням на оленя, косулю, кабана, риболовлею за допомогою кістяних і мідних гачків. Домашніми ремеслами трипільців були чинбарство (виправлення шкір), кушнірство, вироблення взуття, прядіння, ткацтво. Про це свідчать знахідки давнього одягу, глиняних веретен від примітивного ткацького верстата. Трипільці ткали тканину з вовни, коноплі, льону.
Знаряддя праці у трипільців спочатку були крем'яні, але пізніше вони освоїли способи кування і зварювання міді. З неї виготовляли ножі, шила, рибальські гачки, прикраси. Однак мідь не набула широкого поширення.
Високого технічного і художнього рівнів у трипільців досягло виготовлення кераміки. Трипільські гончарі випалювали керамічний посуд у спеціальних печах, знали вони вже і гончарний круг.
Після трипільців на території України проживали різні племена. Але саме трипільці заклали основи формування української нації як нації землеробської, народу-трудівника.
У II тис.ячолітті до н.е. території України входять у новий історичний період -- добу бронзи, яка характеризується появою першого штучного металу -- бронзи (сплав міді й олова). Рільницько-скотарські племена займали в той час величезні території лісостепової смуги України.
До землеробських племен належали племена культури шнурової кераміки (територія Прикарпаття, Волині, Подністров'я), а також комарівської (південні райони Прикарпаття і Волині) і тшинецької (долина Середнього Дніпра, басейн Прип'яті і на заході -- на території Польщі) культур. Ці племена, на думку багатьох учених, можна вважати предками східних та західних слов'ян.
Наприкінці II тисячоліття до н.е. тшинецько-комарівська культура перероджується в кілька нових окремих культур. Однією з них була праслов'янська білогрудівська культура. Племена цієї культури займали лісостепову частину Правобережної України від Збруча до Дніпра.
Скотарством у добу бронзи займалися племена, які вели кочовий і напівкочовий спосіб життя і розселялися у степових районах. Вони розводили велику рогату худобу, а також овець. Табуни худоби випасали у степах, пересуваючись з місця на місце. Важливу роль у господарстві відігравали коні. Окремі племена освоїли коня як упряжну тварину. Для пересування і перевезення майна використовували дерев'яні вози з дерев'яними колесами, у яких запрягали волів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21
