В 1618р. у селі Деуліно, біля Троїце-Сергієвого монастиря, було укладено на 14,5 років перемир'я між Росією й Польщею. За Польщею залишилися Смоленська й Чернігово-Сіверська земля. Проте Владислав не відмовився від царського титулу.
Втікши в Астрахань І. Заруцький з Мариною Мнішек і її сином в 1614р. були схоплені. Заруцький і дитина були страчені, а Марина померла у в'язниці.
Відновлення збройних сил Росії й ліній укріплень на півдні, напади запорізьких і донських козаків на Крим і Туреччину -- усе це забезпечувало безпеку з боку Криму.
Минулася польсько-шведська інтервенція. Вона принесла глибокі потрясіння й руйнування країні. Ціною величезних жертв, неймовірних страждань російський народ вигнав інтервентів. З поразкою інтервентів Росія зберегла свою незалежність. Загарбники сподівалися на внутрішні потрясіння в Росії, на те, що селянська війна послабить її. Тим часом боротьба народу перетворилась у визвольну війну, спрямовану проти інтервентів і їх сподвижників -- російських феодалів.
Таким чином зберігши незалежність, Росія забезпечила свій подальший розвиток і розв'язання першочергових зовнішньополітичних завдань.
Висновки
Так російський народ, пройнятий любов'ю до батьківщини, знайшов у собі достатньо енергії, сил і мужності, щоб без сторонньої допомоги, силами народного ополчення під керівництвом Мініна й Пожарського вигнати загарбників з російської столиці. Очищення Москви було катастрофою всіх загарбницьких планів польської шляхти, єзуїтів і короля Сигізмунда. Цей народний подвиг був зроблений рядовими служивими й посадскими людьми, селянами й холопами.
В подіях початку XVІІ століття брали участь усі верстви населення, і кожна висунула своїх вождів. Із середовища боярства вийшли такі яскраві фігури, як Федір-Філарет Романов і Михайло Скопін-Шуйський. Дворянство дало країні Дмитра Пожарського й Прокопія Ляпунова, вільні козаки -- Івана Болотникова й Івана Заруцького, посадські люди - Кузьму Мініна, духівництво -- патріарха Гермогена й цілу плеяду самозванців.
Нещастя Смутного часу потрясли розум і душу росіян. Сучасники винили у всьому проклятих самозванців, що посипалися на країну як з мішка. У самозванцях бачили польських ставлеників, знаряддя іноземного втручання. Але то була лише напівправда. Ґрунт для самозванства підготували не сусіди Росії, а глибока внутрішня недуга, що вразила російське суспільство.
За правління Бориса Годунова дворянство добилося скасування Юр'євого дня. Споконвіку російський селянин, сплативши мито за "вихід", міг покинути свого землевласника в останні дні осіни й по першому санному шляхові відправитися на нові землі в пошуках кращої долі. Осінній Юр'єв день був для хлібороба світлом у віконці. Наприкінці XVI століття на селянські переходи була накладена заборона, або, як тоді говорили, "заповідь". Спочатку ні поміщики, ні селяни не передбачали, до яких наслідків приведе скасування виходу в Юр'єв день. Усе думали, що введення заповідних років -- захід тимчасовий. Селян тішили надією, що їм треба почекати зовсім недовго -- до "государевих вихідних років", і їхнє життя потече в старому руслі. Але йшли роки, і селяни починали розуміти, що їх жорстоко обдурили. Тоді в російських селах і народилася повна гіркоти приказка: "От тобі, бабусю, й Юр'єв день!"
Зіткнення інтересів феодальної держави й дворянства, з одного боку, закріпачених селян, тяглих посадських людей, холопів і інших груп залежних людей -- з іншого, стало джерелом соціальної кризи, що породила Смуту.
Колізії громадянської війни торкнулися не тільки низів, але й верхівки російського суспільства. Від часів феодальної роздробленості Росія успадкувала могутню аристократію, представницьким органом якої була Боярська дума. Московські государі змушені були ділити владу зі своїми боярами. Опираючись на опричнину й дворян, Іван IV спробував позбутися від опіки Боярської думи й увести самодержавну систему управління. Могутність знаті похитнулася, але не була зломлена опричниною. Знать чекала свого часу. Цей час прийшов, тільки-но настав Смутний час.
Дроблення прадавніх боярських вотчин супроводжувалося збільшенням чисельності феодального стану й одночасно різким погіршенням матеріального становища його нижчих прошарків. Поруч зі знаттю, що володіла великими земельними багатствами, з'явився шар збіднілих землевласників -- дітей боярських. Криза феодального стану була переборена завдяки створенню на рубежі XV-XVI століть помісної системи. Її розвиток відкрив дрібним служивим людям шлях до земельного збагачення й сприяв формуванню дворянства, що значно підсилило свої позиції в XVI столітті. Великі фонди вотчинних земель збереглися в Центрі, тоді як маєток одержав найбільше поширення в Новгороді, на південних і західних окраїнах держави.
До початку XVII століття маєток піддався такому ж дробленню, як і боярські вотчини в XV столітті. Чисельність феодалів знову збільшилася, тоді як фонди помісних земель залишилися колишніми. Цього разу криза набрала більш глибокий характер. Найбільш численні прошарки помісного дворянства виявилися втягнутими в процес соціальної деградації. Збіднілі поміщики не могли більше служити в кінних полках і переходили в розряд дітей боярських -- пищальників. Багато з них не мали кріпаків, а часто й холопів, самі обробляли землю, тобто фактично вибували з феодального стану. Не випадково головними вогнищами громадянської війни на першому її етапі стала Рязанська й Путивльська земля, де процес дроблення маєтків протікав досить інтенсивно. У знову приєднаних південних повітах (Єлець, Бєлгород, Валуйки й ін.) влади поспішала організувати помісну систему, щоб створити собі опору в особі степових поміщиків. Поряд з безземельними дітьми боярськими маєтки в "дикім полі" одержували козаки, селянські діти та інші різночинці. На півдні не було ні оброблених під ріллю земель, ні кріпаків, і тому до початку громадянської війни помісна система не встигнула пустити тут глибоке коріння. Нові поміщики змушені були самі розорювати степ. У ряді повітів їх залучали до відбування панщини на государевій десятинній ріллі. Як і багато рязанських дітей боярських, більшість південних поміщиків служили в місцевих гарнізонах.
Криза феодального стану стала одним з головних факторів громадянської війни в Росії. Але значення її й дотепер недостатньо вивчене.
Вторгнення самозванця, що прийняв ім'я молодшого сина Грозного -- Дмитра, поклало початок новому етапу в розвитку Смути.
Список використаних джерел та літератури
Збірники документів:
1. Востание И. Болотникова. Документы и материалы. - М., 1959. - 455 с.
2. Епифанов П. П. Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до 1861года. - М., 1980.
3. Сборник документов по истории СССР. Ч. 3 ХVI век ( под ред. Сахарова А. М. ). - М., 1972
Періодичні видання:
4. Воробьев Б. Кем же был Лжедмитрий? // Техника молодежи. - 2000. - №1. - С.34 - 35; 62.
5. Даннинг Ч. Была ли в России в начале XVII века крестьянская война? // Вопросы истории - 1994 - №9. - С.21 - 35
6. Забелин И.Е. Общий очерк Смутного времени; Домашний быт русских царей в XVI и XVII столетиях // Родина. - 1990 - №1 - С. 18 - 22
7. Коваленко Г.М. Договор между Новгородом и Швецией 1611 года // Вопросы истории. - 1988. - №11. - С. 131 - 134
8. Лаврентьев А. Смерть пришла майским утром // Знание - сила. - 1998 - №2. - С.84 - 93.
9. Скрынников Р.Г. Смута в Русском государстве // Нева. - 1988. - №6. - с. 195 - 203; №11. - С. 195 - 204
10. Скрынников Р.Г. Спорные проблемы востания Болотникова // История СССР - 1989 - №5. - С. 92 - 110
11. Скрынников Р.Г. В то смутное время… // Наука и религия. - 1988. - №1. - С.44 - 48
12. Скрынников Р.Г. Народные выступления в 1602-1603 годах // История СССР. - 1984 - № 2. - С. 57 - 70
13. Фролов Б.П. Героическая оборона Смоленска в 1609-1611 гг. // Военно-исторический журнал. - 1987 - №6. - С. 73 - 78
ІІІ. Монографії:
14. Базилевич К.В. Борьба русского народа с польско - шведской интервенцией в начале ХVІІ века. Минин и Пожарський. - М., 1946. - 31с.
15. Березов П.И. Минин и Пожарський. - М., 1957. - 343 с.
16. Бугайов В.И. Крестьянская война в России в начале ХVІІ века. - М. 1976. - 144с.
17. Валишевский К. Смутное время. - М., 1993. - 318 с.
18. Валишевский К. Смутное время: Репринтное воспроизведение изд. 1911 г. - М., 1989. - 434 с.
19. Великое дело Минина и Пожарского. Сборник./ Под ред. Н.М. Добротвора. - Горький 1943. - 144 с.
20. Воробьев В.М., Дегтярев А.Я. Русское феодальное землевладение от "Смутного времени" до кануна Петровских реформ. - Л., 1986. - 198 с.
21. Горсей Д. Записки о России ХVI - нач. ХVII в. - М., 1990. - 287 с.
22. Долинин Н.П. Подмосковные полки ( казацкие "таборы" ) в национально - освободительном движении 1611 - 1612 годов. - Харьков. - 137 с.
23. Козаченко А.И. Разгром польской интервенции в начале ХVII века. - М., 1939. - 176 с.
24. Корецкий В.И. Формирование крепостного права и первая крестьянская война в России. - М., 1975. - 390 с.
25. Масса И. Петрей П. О начале войн и смут в Московии. - М., 1997. - 560 с.
26. Морозова Л.Е. Смутное время в России ( коней ХVI - нач. ХVII в.) - М., 1990. - 63 с.
27. Накануне смуты. - М., 1990
28. Нечаев В.Н. Болотников. - М., 1931. - 80 с.
29. Нечаев В.Н. Болотников. Эпизод крестьянского восстания начала ХVІІ века. - М., 1931. - 16 с.
30. Осипов К. Минин и Пожарский. Национальная борьба русского народа в начале ХVII в. - М., 1948. - 88 с.
31. Осіпов К. Мінін і Пожарський. Національна боротьба російського народу на початку ХVII ст. - К., 1950. - 87 с.
32. Оськин Г.И., Карасев А.В. Кузьма Минин и Дмитрий Пожарский. - М., 1951. - 89 с.
33. Панеях В.М. Холопство в ХVI - начале ХVII века. - Л., 1975. - 265 с.
34. Платонов С.Ф. Очерки по истории смуты в Московском государстве ХVI - ХVII в. - М., 1937. - 500 с.
35. Подорожный Н. Минин и Пожарский. - М., 1939. - 48 с.
36. Подорожный Н. Разгром польских интервентов в Московском государстве в начале ХVII в. - М., 1938. - 47 с.
37. Проезжая по Московии: ( Россия ХVI - ХVII вв. глазами дипломатов ). - М., 1991. - 365 с.
38. Самсонов Г., Солом'янська Л. Іван Болотніков. - К., 1949. - 64 с.
39. Самсонов Г., Соломянская Л. Иван Болотников. - М., 1948. - 63 с.
40. Скрынников Р.Г. Борис Годунов. - М., 1978. - 192 с.
41. Скрынников Р.Г. Борис Годунов. - М., 2002. - 416 с.
42. Скрынников Р.Г. Василий Шуйский. - М., 2002. - 400 с.
43. Скрынников Р.Г. Минин и Пожарский: Хроника Смутного времени. - М., 1981. - 352 с.
44. Скрынников Р.Г. Россия в начале ХVII в. "Смута". - М., 1988. - 283 с.
45. Скрынников Р.Г. Россия накануне "смутного времени". - М., 1985. - 206 с.
46. Скрынников Р.Г. Самозванцы в России в начале XVII века. Григорий Отрепьев. - Новосибирск, 1990. - 238 с.
47. Скрынников Р.Г. Смута в России в начале XVII в. Иван Болотников. - Л., 1988. - 255 с.
48. Скрынников Р.Г. Социально - политическая борьба в Русском государстве в начале XVII века. - Л., 1985. - 325 с.
49. Смирнов И.И. Восстание Болотникова 1606 - 1607. - Л., 1951. - 588 с.
50. Смирнов И.И. Краткий очерк истории востания Болотникова. - М., 1953. - 151 с.
51. Смута в Московском государстве: Россия начала XVII столетия в записках современников. - М., 1989. - 462 с.
52. Ульяновский В. Смутное время. - М., 2006. - 456 с.
53. Флоря Б. Н. Руско - польские отношения и политическое развитие Восточной Европы во второй половине XVI - начале XVII в. - М., 1978. - 301 с.
54. Шишов А. Минин и Пожарский. - М., 1990. - 158 с.
Підручники та посібники:
55. Базилевич К.В. История СССР. От древнейших времен до конца ХVII века. - М., 1950
56. Бущик Л.П. Иллюстрованная история СССР ХV - ХVII вв. - М., 1971
57. Вернадский Г.В. Русская история. - М., 2001
58. Деревянко А.П. История России с древнейших времен до конца ХХ века. - М., 2001
59. Дядиченко В. А. Нариси з історії СРСР ( Епоха феодалізму ). - К., 1971
60. История России в 3-х частях. - М., 1994
61. История СССР / под ред. Нечкиной М. В. - М., 1955 т.1
62. История СССР с древнейших времен до конца ХVІІІ века ( под ред. Рыбакова Б. А. ). - М., 1975
63. Історія СРСР / за ред. проф. Кабанова П. І. - Ч.1 - К., 1969
64. Копанев А. И. Очерки истории СССР. Конец ХV - начало ХVII вв. - Л., 1957
65. Лебедєв В.І. Хрестоматія з історії СРСР т.1. З найдавніших часів до кінця ХVІІ ст. - К., 1950
66. Очерки истории СССР ( под ред. Дружинина Н. М. ). - М., 1956
67. Павленко Н.И. История СССР с древнейших времен до 1861 года. - М., 1989
68. Покровский М.Н. Русская история. В 3 т. - СПб., 2002 Т 1.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
