На думку вчених, можна говорити лише про зникнення певних матеріальних предметів культури, але не про зникнення духовної традиції, яка продовжувала свій розвиток. В. Хвойка свого часу зазначав: “народ, який витворив ці пам'ятники, не міг зникнути безслідно, і був не хто інший, як та гілка арійського племені, якій слушно належить ім'я протослов'ян і нащадки якої заселяють ще й досі південно-західну Росію” [40, ст. 10 - 11].
Отже, в неолітичний час на території України утворилася розвинута міфологія, сюжети якої втілені в трипільських статуетках і в знакових системах кераміки. Можемо зробити висновок про панування в неолітичну епоху ідей, пов'язаних з моделями Всесвіту. Без сумніву, складалася система богів, які поряд з соціально-господарським призначенням несли вагоме (якщо не визначальне) морально-етичне навантаження.
В культурах мідного віку були поширені уявлення, пов'язані з культом тваринної та людської родючості. В наслідок перемоги відтворюючого господарства в мідному віці поширилася ідея відтворення: основне місце у процесі відтворення належало людській праці. Дедалі більшого значення набували творчі здібності людини. Зросла роль чоловічої праці в основних галузях господарства: в землеробстві, тваринництві, металургії, гончарстві. Знання чоловіка посилювалося у зв'язку з військовими сутичками. Зміцнювалися патріархальні відносини, що видно з поширення чоловічих статуеток в археологічних знахідках. Істотно ускладнювалася символіка. М. Чмихов вважає, що в епоху міді в Україні, можливо, виникло й письмо: його зразками, вочевидь, є численні знаки на виробах із глини. М. Семчишин також зазначає, що “ще до хрещення Руси і запровадження старослов'янського письма існувало там письмо, за допомогою якого складались грамоти, договори велося користування тощо" [35, ст. 46].
Про те, що населення яке проживало на території України в епоху неоліту - енеоліту, мало буквенно-звуковий алфавіт, свідчать розшифровані Ю. Сусловпаровим написи на археологічних знахідках, що стосується того часу.
До найбільш ранніх пам'яток бронзового віку на території лісостепового Правобережжя, Полісся, Волині і Прикарпаття належать поселення і могильники культур шнурової кераміки. Середнім періодом бронзового віку датується тшинецька і комарівська культури, пізньому періоду відповідає білогрудівська культура, культура Ноа та інші. За найновішими даними, протягом другого тисячоліття до н. е. в межах України виділено близько 20 археологічних культур. За типом господарства етнографічними і територіальними ознаками їх можна поділити на три основні групи: скотарські і землеробсько-скотарські культури лісостепового Правобережжя, Волині і Прикарпаття; культури скотарських племен Північного Причорномор'я, Приазов'я та лівобережжя; культури Закарпаття.
Глиняний посуд культур шнурової кераміки Прикарпаття і Волині включає значну кількість двовухих амфор, глечиків і циліндричних мисок з ручками. Більшість виробів орнаментована шнуровим візерунком.
Серед найпоширеніших візерунків середньодніпровської культури (кінець третього -- перша половина другого тисячолітті до н.е.) знаходимо заштриховані трикутники, ялинки горизонтальні та діагональні ряди.
Столовий посуд виготовлений з добре випаленої глини з домішкою піску. Орнамент виконаний відбитками шнура, прокресленими лініями, лінійним штампом. Металеві вироби нечисленні: шила, ножі, сокири, діадеми, гривні, скроневі кільця, браслети. З кременю виготовлена різноманітні ножі, скребачки, вістря до стріл, клиноподібні сокири. Серед кам'яних виробів слід назвати сокири, булави (які часто мали культове призначення), ковадла, мотики, зернотертушки. Трапляються вироби з кістки та бурштину: молоточкоподібні шпильки, намисто, пронизки, підвіски.
Основою господарства племен середньодніпровської культури були скотарство та землеробство. Загальноприйнято вважати, що трикутники символізують жіночий і чоловічий початки (кут вгору -- символ чоловічого початку, вниз -- жіночого). Ялинки несуть семантику світового дерева, означають впорядкованість світобудови і водночас -- досконалість земного світу. Горизонтальні та діагональні ряди найшвидше відбивають уявлення давнього населення про ярусність будови світу і зображають природні сили. Косі лінії багато дослідників пов'язують з дощем, вітром тощо.
До бронзового часу належать комарівська і тшинецька культури. Орнаментація на посуді обох культур в основному прокреслена. Для тшинецької культури характерні так звані “рогаті прясла” -- вироби мало відомого призначення. На деяких з них помітні загадкові знаки. Нагадаємо, що досить переконливу спробу пояснити семантику пізньотшинецького прясла-колеса з с. Таценки зробив М.Чмихов. На його думку, обертання прясла найкраще символізувало рух кола зодіаку. Вченим також наочно показано відповідність композицій з наколів на торцевих площадках спиць прясла з Таценок основним зорям і символам семи сузір'їв, що їх Сонце проходило від точки весняного до точки осіннього рівнодення в 1620--1650 рр. до н. е. [40. ст. 149-151; ст. 154-155 ]. Про духовну культуру представників тшинецько-комарівської групи свідчать численні різноманітні прикраси з міді, бронзи, рідше золота і срібла, їх можна поділити на кілька основних типів: шпильки, браслети, фібули, кільця, підвіски. Шпильки розрізняються за формою головки -- ромбічні, спіральні, круглі або конічні. Браслети мають один чи кілька обертів, їх кінці часто закручені у великі спіральні щитки. Є фібули (застібки) і хрестоподібні підвіски. У комарівській культурі виявлено також лійчасті, спіральні підвіски та підвіски у формі півмісяця. Спіраль в різних варіантах була, очевидно, основним мотивом у виготовленні прикрас цих культур.
Очевидна подібність спіральних мотивів на прикрасах і зображень змія-дракона на неолітичній кераміці Трипілля. Пам'ятаючи смислове навантаження образу змія, неважко зрозуміти, чому саме цей символ, був поширений на жіночих прикрасах.
На поверхні рогової сокири з села Дударків Бориспільського району поблизу м. Києва зображене стилізоване дерево у вигляді спіральних закруток та зображення семи тварин, серед яких, на думку І. Винокура і Д. Телегіна, впізнаються свиня, кінь, лань і, очевидно, якийсь хижак. В кутку знаходимо малюнок згорнутої змії (можливо, вужа). Стовбур дерева вкритий складним геометричним орнаментом, який легко пов'язати з землеробською символікою, культами рослин і тварин.
У Подніпров'ї та на Волині знайдено предмети із загадковими зображеннями. Наприклад, амулети з Бондурівки на Вінниччині, Сахнівки Черкаської області та ін. Можливо, вони слугували матеріальним втіленням віри в особистих духів-покровителів, а може, відбивали уявлення вищого порядку, скажімо, символізували єдність Всесвіту або були еволюцією культу чуринги в модель організованого і впорядкованого Космосу.
Серед матеріалів білогрудівської культури цікавими є зольники -- невеликі пагорби попелу висотою до н 0,8м і до 40 -- 50м у діаметрі. У попелі трапляються фрагменти кераміки, знарядь праці тощо, під ним -- сліди вогнищ. Переконливо пов'язувати зольники з культом вогню і хатнього вогнища, які вшановували білогрудівці. Можливо, з цим культом пов'язаний звичай фарбувати вохрою чи обпалювати стели. Шанобливе ставлення до вогню широко відоме в українській народній культурі, що є також вагомим аргументом на користь даного припущення.
Знаходимо в білогрудівців і спіральні підвіски, пронизки, шпильки, накладки тощо. Виявлено глиняну пластику -- фігурки тварин. З глини ліпили також прясла, модельки “хлібці” і “коржі” були прототипами, обрядового хліба, без якого неможливо уявити стародавню українську культуру. Зв'язок і спадкоємність видаються цілком логічними.
Скарби культури Ноа виявлено поблизу Заліщиків на Тернопільщині і Держева на Львівщині. Складалися вони в основному з бронзових серпів та прикрас. Скарб із Держева містив, зокрема, хрестоподібну підвіску, що і нагадує стилізоване антропоморфне зображення. Цікаво, що єгипетський ієрогліф такої форми є символом і життя. Хрестоподібні підвіски поряд з естетичним мали певне магічно-ритуальне призначення. Різновиди зображення хреста в різних світових і культурах подає О. Братко-Кутинський.
Він, зокрема, і пов'язує цей знак з абстрактними символами світобудови. Вертикальна лінія -- знак астрального вогню, а також фалічний знак, що символізує чоловічий (позитивний) чинник світобудови -- Бога Батька, а також Світло, Силу, Мудрість, Північний полюс. Горизонтальна лінія -- знак астральної води -- символізує жіночий (негативний) чинник світобудови -- Богиню Матір, а також Слово, Знання, Південний полюс. Відповідно поєднання цих двох ліній утворює знак хреста, який означає поєднання чоловічого й жіночого початків у спільному нащадку, символізує Бога Дитя, Святу Трійцю, а також єднання, Любов, Життя, Творення.
На території Північного Причорномор'я, Приазов'я та Лівобережжя України у бронзовому віці поширилася катакомбна культура (друге тисячоліття до н. е.). У поховальному обряді катакомбних племен певну роль відігравав вогонь. Камери, очевидно, очищували обкурюванням, про що свідчить наявність у багатьох могилах глиняних курильниць у вигляді невеликих плоских мисочок. Курильниці, як і горщики, старанно орнаментовані. Інколи курильниці замінювали простим уламком горщика, в який клали жарини і, очевидно, пахощі. В цьому дослідники вбачають подібність зі стародавнім Єгиптом.
Для племен катакомбної культури характерний обряд моделювання черепа. Здійснювалось воно спеціально приготовленою глиняною масою, яку накладали на череп, попередньо очищений від м'яких тканин. Вперше череп, оброблений таким чином, зафіксований в похованні на стоянці Ігрень під Дніпропетровськом. У похованні Кургана в групі Аккермень Мелітопольського району Запорізької області орбіти очниць жіночого черепа були заліплені червоною фарбою. Подібні черепи із замазаними червоною глиною очима знайшов А. Щепинський в Степовому Криму. Модельовані черепи знайдено також в Присивашші, на півдні Донеччини, у Херсонській, Миколаївській областях, у Степовому Криму тощо. Крім кістяків, тут виявлено побутові речі, зброю, прикраси, одяг, інші вироби з бронзи, дерева, каменю. Характерна риса катакомбних поховань -- наявність червоної вохри. Варіативність у моделюванні черепів вказує на соціальну неоднорідність похованих в межах однієї вікової трупи. Взагалі, надання черепам померлих живої портретної подібності -- досить розповсюджений звичай у багатьох народів світу, які перебувають на етапі передкласового і ранньокласового суспільства. На думку О. Авдєєва, необхідність відтворення образу родича пов'язана з посиленням інтересу до особистості конкретної людини.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18
