|
|
У роки радянської влади на кожну область України доводилося в середньому 3 професійно - технічні училища, де готовили різних фахівців швейного виробництва, при цьому практично не враховувалося географічне розміщення швейного виробництва, на сьогодні таке положення змінилося й ПТНЗ швейного профілю, в основному, сконцентровані в областях де швейна промисловість найбільш розвинена.
В період з 2005 по 2008 роки найбільший об'єм швейного виробництва припадав на Південно-Західний район - 54,6%,де проживає 43,1% населення України. У цьому районі розміщено найбільший територіальний згусток швейної промисловості - Київський, що включає такі спеціалізовані підприємства, як виробниче об'єднання "Україна" жіночі пальта, ім. Горького чоловічі костюми по ліцензії французької фірми «Вестра-Юніон», ім. Смирнова-Ласточкіна, об'єднання "Каштан" чоловічі сорочки, «Юність» дитячий асортимент, об'єднання "Спецодяг". Філіали та пошивочні цехи київським підприємств створені у райцентрах та деяких селах Київської області - Білій Церкві та ін..
Все це визначає в особливості розміщення ПТУ швейного профілю на території України (див. рис 2.1).
Рис. 2.1 - Особливості розміщення ПТНЗ швейного профілю по території України
Система профтехосвіти швейників України в 90-і роки не уникла обвальних процесів закриття й "розтаскування" профтехучилищ, не змогла зберегти свою стабільність, у тому числі й учбово-матеріальній базі. У ці роки було закрито 15 профтехучилищ, що готовлять швейників, багато які були перепрофільовані.
Етап перебудови професійно-технічних училищ швейного профілю характеризується тим, що професійні училища в останні роки змушені вирішувати ряд проблем, пов'язаних з різкими змінами на ринку праці., що не сприяє виховну процесу, бо невпевненість випускників ПТНЗ у майбутньому вносить складнощі у виховний процес, перш за все це складнощі психологічного змісту. Важко переконати учня в важливості його професійного та морального вдосконалення в той час, коли він не впевнений в своєму професійному та особистому майбутньому.
Якщо в роки радянської влади випускник не замислювався про своє майбутнє працевлаштування, то за останні роки частка учнів, що одержала вільні дипломи, зросла до 90%, що в значній ступені ускладнює виховний процес.
В останні роки підсилюються негативні тенденції, пов'язані із працевлаштуванням випускників, помітно знижується престиж праці швейника . Причина такого стану очевидна: профтехосвіта - частина всього народногосподарського комплексу, його похідна, і будь-які зміни в економіці, виробництві, соціальній сфері відбиваються на даній системі.
Більша частина профтехучилищ України створювалася з метою рішення проблем підготовки молодих робочих кадрів для великих швейних підприємств, сьогодні ж названі підприємства стали акціонерними товариствами, ТОО, ТОВ різного роду. Багато керівників підприємств не виділяють кошти на професійну підготовку кадрів і не прагнуть до того, щоб на їхніх підприємствах працювали молоді робітники, віддаючи перевагу робітникам, що мають стаж і досвід роботи у швейній промисловості.
Таким чином, у розглянутий період відбулося різке скорочення професійне - технічних училищ швейного профілю, відбулася їхня географічна концентрація в районах України з найбільш розвитою швейною промисловістю, зменшився акцент на професійному вихованні учнів у цей час.
Разом з тим у цей час перед системою професійно - технічних училищ швейного профілю встають нові складні завдання, на початку це працевлаштування випускників і, на нашу думку, дана проблема ще більше загостритися найближчим часом у зв'язку з економічною кризою в Україні.
При цьому у 90-х роках XX століття стали різноманітними заходи щодо підвищення рівня компетентності майстрів виробничого навчання: систематично проводилися курси підвищення кваліфікацій майстрів, організовувались різні методичні заходи, стимулювалася (нагородження дипломами, грамотами, цінними подарунками, грошовими преміями) їхня участь у виставках технічної й педагогічної майстерності, на яких майстри демонстрували методичні розробки, вміння використовувати сучасні технології тощо.
Аналіз періодичної преси свідчить, що вищезазначене зумовлювало і підвищення рівня підготовленості учнів. Так, у ПТУ №4, що на Луганщині саме в цей період було створено навчально-виробниче об'єднання «Молодість», на базі якого учні за допомогою майстрів виробничого навчання під час виробничої практики виготовляли різноманітний одяг як для замовників, так і для продажу на ярмарках. При цьому необхідно відмітити, що обов'язковою вимогою для майстрів, які там працювали, було добре володіння як професійною, так і педагогічною майстерністю. Позитивним було те, що під час навчально-виробничого процесу інженерно-педагогічні робітники враховували індивідуальні властивості учнів, передбачаючи тим самим індивідуальний підхід до кожного, враховуючи його здібності, рівень попередньої підготовки, індивідуальний темп навчання тощо.
Цікавим прикладом прояву професійно-педагогічної компетентності майстра виробничого навчання через його професійну діяльність є досвід організації праці в ПТУ №46 м. Києва, в якому велась підготовка кадрів для системи побуту та легкої промисловості за професіями - швачка, кравець, закрійник, вишивальниця. Важливим було те, що учні виготовляли одяг під час виробничої практики невеликими партіями за промисловою схемою: експериментальний, закрійний, швейний цехи. До того ж кожна майстерня училища була своєрідним ательє, де виконувались індивідуальні замовлення населення. Приймаючи замовлення, учні вчились пропанувати замовникам багато варіантів виконання виробу і з врахуванням властивостей тканини, віку людини, її фігури і моди. Так, протягом 1997-1998 н. р. у майстернях училища було виготовлено понад дві тисячі виробів для швейних фабрик «Україна», «Юність», а також і для різних творчих колективів.
Зазначимо, що в таких умовах на майстра виробничого навчання покладалась значна кількість обов'язків . тобто він виконував справу і конструктора, і технолога, і контрольного майстра, і педагога, що просто неможливо було здійснити без достатньої професійно-педагогічної компетентності.
Отже, наприкінці останнього десятиріччя XX століття, в системі професійного виховання та освіти майбутніх фахівців швейного виробництва відбулися значні зміни, як позитивного, так і негативного плану, відбулося ускладнення виховного процесу та самій системі професійного виховання в цей час приділень менш уваги, ніж в попередній період.
Таким чином, на нашу думку, система професійного виховання спеціалістів швейної галузі потребує вдосконалення та перебудову з урахуванням досвіду 70 - их - 90 - их років ХХ століття.
2.2 Педагогічні умови організації професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)2.2.1 Управління організацією професійного виховання в професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю в Україні (1970-2000 рр)В Україні у досліджуваний періоду управління професійно - технічною освітою кадрів для швейної промисловості здійснювалося централізоване. Безпосереднє управління навчально-виховним процесом, контроль за роботою училищ, планування підготовки в них робітників і напрямок закінчивших училище у народне господарство здійснював Державний Комітет Української РСР по професійно-технічній освіті і його місцеві органи (див. рис 2.2). Рис. 2.2 - Схема професійно-технічної освіти УРСРКомітет відповідав за виконання народногосподарських планів підготовки училищами профтехосвіти робітників високої кваліфікації й рівень їхньої підготовки, вивчав передовий досвід підготовки робітників і здійснював його поширення й впровадження. Саме в радянські часи в період з 1970 по 1990 роки склався наступна система професійного виховання в ПТНЗ ) див табл. 111) Таблиця 2.3Система професійного виховання в професійно - технічних училищах УкраїниСуб'єкти педагогічної діяльності | Функції суб'єктів педагогічної діяльності | |
Директор | Забезпечення системного підходу до організації ідеологічної й виховної роботи, створення необхідних умов для формування активної життєвої позиції, громадянськості й патріотизму учнів, забезпечення ефективної взаємодії й співробітництво з органами місцевого самоврядування, громадськістю, батьками; аналіз стану ідеологічної й виховної роботи з учнями й педагогами і її вдосконалювання. | |
Заступник директора по навчально-виховній роботі (виховній роботі) | Організація моніторингу ефективності ідеологічної й виховної роботи в навчальному закладі; взаємодія з органами державного управління, громадськими організаціями, трудовими колективами із проблем виховання учнівський молоді; аналіз результатів вивчення ціннісних орієнтацій, інтересів, потреб, ідеалів учнів. Організація умов для реалізації учнями активної життєвої позиції, соціальних устремлінь, якостей громадянина, патріота, трудівника; координація діяльності всіх учасників виховного процесу, батьків, учнів, спрямована на реалізацію ідеології й підтримку державної політики в умовах навчального закладу; розробка оптимальної моделі виховного процесу й ідеологічної роботи з урахуванням специфіки регіону, навчального закладу, контингенту учнів. | |
Куратор навчальної групи | Створення системи ідеологічної й виховної роботи із групою на весь період навчання. Постійний моніторинг ефективності виховної діяльності й динаміки особистісного розвитку учнів; стимулювання планів самовиховання й саморозвитку учнів; взаємодія у виховній і ідеологічній роботі з батьками учнів, представниками правоохоронних органів, виконавчої влади, депутатів, авторитетних діячів культури, науки, мистецтва; формування активної життєвої позиції, створення умов для соціальної адаптації учнів, формування громадськості, патріотизму, колективізму, здорового способу життя; використання потенціалу інформаційних годин для систематичного й своєчасного ознайомлення із суспільно-політичним життям країни; участь у створенні середовища, що виховує, навчального закладу, забезпечення соціального, професійного, особистісного становлення учнів; організація роботи органів самоврядування в групі, участь у семінарах, конференціях, підвищення кваліфікації, оволодіння новими формами й технологіями виховної й ідеологічної роботи. | |
Керівник кружка, секції, клубу | Організація роботи кружка, секції, клубу, спрямована на формування соціальної активності учнів, надання допомоги нужденної через виготовлення продукції, організація виставок, надання послуг населенню; планування заходів, спрямованих на підтримку й пропаганду культури, національних традицій, державності; шефство над підлітками групи ризику, пропаганда здорового способу життя; участь родин учнів у масових заходах, організація участі молоді в суспільно-корисній діяльності. | |
Культорганізатор | Організація й проведення культурно-масової роботи з підтримки державної внутрішньої й зовнішньої політики; надання допомоги людям похилого віку, ветеранам, що бідують; аналіз інтересів і потреб учнів і їхнє залучення до розробки й участі в різних виховних і культурно-масових програмах; застосування сучасних форм і методів виховної роботи, прилучення учнів до національних традицій, культурі; залучення батьків до проведення спільного дозвілля з учнями; установлення контактів і співробітництва з іншими зацікавленими організаціями з питань дозвілля учнів; проведення конкурсів, виставок досягнень учнів. | |
Викладач | Аналіз змісту й вивчення в рамках навчальних дисциплін питань функціонування держави, державної політики й ідеології; формулювання й реалізація виховної мети кожного уроку; розробка зразкової тематики рефератів, курсових і дипломних робіт, що відображають поглиблене вивчання учнями проблем ідеології, діяльність по формуванню світогляду; навчання ведення навичкам дискусії, формування переконань, висловлень власної думки, формування ініціативи, відповідальності, громадськості, патріотизму, працьовитості учнів; пропаганда активної життєвої позиції, аргументоване роз'яснення державної політики й інтересів країни; використання додаткових джерел інформації. Сприяти формуванню моральних якостей особистості, вихованню здорового способу життя учнів. | |
Бібліотекар | Аналіз і узагальнення змісту бібліотечного фонду навчального закладу, вивчення інтересів учнів; організація постійно діючих виставок, присвячених найбільш важливим подіям життя держави, суспільства; розробка списків рекомендуємої літератури із проблем виховання й ідеології, підготовка анотацій і виставок нових надходжень; участь в організації виховних заходів; пропаганда змісту газет і інших періодичних видань із проблем суспільно-корисного життя країни. | |
Майстер виробничого навчання | Створення умов для самовиховання й саморозвитку учня навчальної групи; участь у створенні середовища, що виховує, у навчальній групі, створення умов для професійного становлення що вчиться, взаємодія з органами учнівського самоврядування, профспілковою організацією; здійснення роботи з формування світогляду в рамках української державності, формуванню здорового способу життя | |
Вихователь | Організація разом з органами учнівського самоврядування, ідеологічної й виховної роботи в колективі учнів, формування колективізму, громадськості, здорового способу життя; створення сприятливої психологічної атмосфери в колективі; створення умов для розвитку особистості учнів; формування навичок культури побуту; взаємодія з батьками учнів, суспільними й державними організаціями. |
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.