Отже, система виховання майбутнього фахівця - швейника в системі професійно технічної освіти, на нашу думку, доцільно розглядати як синтез освіти та виховання.
Викладання - це вид діяльності, що спрямований на управління пізнавальною діяльністю. Викладанням займається переважно викладач теоретичного навчання як у процесі навчання, так і в позаурочний час. Викладання здійснюється в рамках будь-якої організаційної форми, має звичайно тверді тимчасові обмеження, строго певну мету й варіанти способів її досягнення. Логіку викладання можна жорстко запрограмувати. Майстер виробничого навчання вирішує завдання озброєння учнів знаннями, уміннями й навичками раціонально виконувати різні операції й роботи при дотриманні всіх вимог сучасної технології виробництва й організації праці.
Виховна робота - це педагогічна діяльність, спрямована на організацію виховного середовища й управління різноманітними видами діяльності вихованців з метою рішення завдань професійного розвитку. Логіку виховного процесу не можна визначити заздалегідь. У виховній роботі можна передбачити лише послідовне рішення конкретних завдань, орієнтованих на мету. Виховання й викладання невіддільні одне від одного.
Гарний майстер виробничого навчання не тільки передає свої знання учням, але й направляє їх цивільне й професійне становлення. У цьому полягає суть професійного становлення молоді. Тільки майстер, що знає й любить свою справу, може прищепити учням почуття професійної честі й викликати потребу в досконалому оволодінні спеціальністю.
Методична робота спрямована на підготовку, забезпечення й аналіз навчально-виховного процесу. Педагоги, що здійснюють професійне навчання, повинні самостійно відбирати науково-технічну інформацію, методично її переробляти, трансформувати в навчальний матеріал, планувати її, вибирати ефективні засоби навчання. Багато викладачів і майстрив є проектувальниками навчального процесу по своєму предметі. Методична робота породжує в педагогів постійне прагнення до вдосконалювання професійної діяльності.
Освітньої - виховний процес здійснюється поетапно. Етапи навчання визначаються відповідними рівнями кваліфікації и складністю навчальної спеціальності. Кожний етап навчання має теоретичну й практичну завершеність і підтверджується в ході поетапної атестації присвоєнням учням відповідної кваліфікації. За заявками організацій - замовників кадрів, за бажанням учнів, що освоюють основні освітні програми професійно-технічної освіти., закладом, що забезпечує одержання професійно-технічної освіти, створюються умови для підвищення рівня загальноосвітньої підготовки в рамках навчального плану професійно-технічної освіти, а також за рахунок додаткових освітніх програм.
Під вихованням у системі професійно-технічної освіти майбутніх робочих швейників варто розуміти цілеспрямований процес, реалізований виховною системою ПТНЗ, по формуванню в учнів певної сукупності цінностей, поглядів, переконань, якостей і відносин, що забезпечують успішну соціалізацію й професійно-особистісний розвиток.
Навчально-виховний процес у профтехшколі має забезпечувати умови для повнішого задоволення національно-культурних потреб особистості. Навчання учнів у ПТУ виступає важливим фактором оволодіння культурно-історичними і національно-культурними традиціями, збагачення їх загальнолюдським змістом.
Майстер виробничого навчання, як інші інженерно-педагогічні працівники училища, повинен враховувати, що виховний процес базується на принципах учнівського самоврядування, передбачає відносини взаємного довір`я і поваги викладача, майстра та учнів, їхню спільну відповідальність за справи колективу, за долю кожного його члена. Учнівські самодіяльні організації функціонують на демократичних засадах, на основі громадянських прав і свобод, загальнолюдських цінностей та моралі.
Успішне педагогічне керівництво виховання майбутніх робітників передбачає поєднання зовнішніх і внутрішніх стимулів. Зовнішні стимули - це вимоги, які виходять від майстра і спонукають учнів до певних дій. До цих стимулів належать також умови й обставини, в яких відбувається педагогічний процес.
Виховання в учнів любові й поваги до праці як першої життєвої потреби пов`язане з такою організацією навчального процесу, яка забезпечує свідоме засвоєння учнями знань, формування у них міцних навичок, розвиток пізнавальних здібностей, вироблення навичок самоосвіти.
Важливе завдання полягає в тому, щоб систематично навчати учнів усьому новому, передовому, що впроваджується у виробництво: організація, норми, технологічні процеси. Робочий інструмент, пристрої. З самого початку навчання учні повинні добре уявляти собі свою професію в розвитку, знати, якими знаннями і виробничими уміннями їм доведеться оволодіти для кваліфікованого виконання робіт.
Виховна робота майстра має спрямовуватися на розвиток в учнів свідомого ставлення до навчання, підвищення рівня своїх знань, удосконалення навичок, оволодіння передовими методами праці. У нього завжди є можливість показати учням значення їх загальноосвітньої підготовки. Особливо важливо це для тих вихованців, які недооцінюють теоретичні знання.
Необхідно залучати учнів не тільки до виробничого, а й до активного громадського життя. Важливе виховне значення має їхня участь учнів на заключній стадії навчання у діяльності комплексних бригад робітників.
Необхідною умовою ефективності виховних зусиль майстра є його особистий приклад, ділова кваліфікація, глибоке знання справи, моральні якості, сувора вимогливість до себе, доброзичливе ставлення до учнів, тактовність, невимушеність поведінки. Майстер повинен бути в очах учнів зразком витримки, принциповості й справедливості. Його особистий приклад допомагає і в формування в учнів дбайливого ставлення до суспільної власності. Завдання полягає в тому, щоб зробити бережливість потребою учня, невід`ємним компонентом його виробничої діяльності [9, с. 72-75].
Навчання й виховання учнів забезпечуються педагогічним колективом у взаємодії з батьками, організаціями - замовниками кадрів, іншими організаціями.
Таким чином, професійна виховна робота в системі професійно - технічної освіти майбутніх робочих швейників, є найважливішою складовою частиною професійної підготовки, оскільки саме вона забезпечує успішну соціалізацію випускника в трудовому колективі, сприяє успішному професійному становленню майстра - швейника.
При цьому така робота повинна поєднувати в собі як елементи як навчання, так і виховання, що дозволить сформувати гармонійно розвинути особистість майбутнього фахівця швейного виробництва.
Важливість питань професійного виховання учнів ПТНЗ, у тому числі й ПТНЗ швейного профілю, визначає той факт, що законодавче забезпечення професійного виховання в ПТНЗ еволюціонувало протягом досліджуваного періоду (з 1970 року по 2000 рік).
В цей час розвиток швейної промисловості спричинив потребу в підготовці робітника нового типу, здатного високоефективно працювати, грамотно підходити до виконання своєї справи [49; 300
2 квітня 1969 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про заходи для подальшого поліпшення підготовки кваліфікованих робітників у навчальних закладах системи професійно-технічної освіти», що відкрило новий етап в удосконалюванні підготовки робочих кадрів [3
ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР визнали необхідним здійснити поступове перетворення профтехучилищ із 1-3-літнім строком навчання в професійно-технічні училища з 3-4-літнім строком навчання по підготовці кваліфікованих робітників із середньою освітою із числа молоді, що закінчує восьмирічні загальноосвітні школи.
У постанові вказувалося, що в училищах з 3- 4-літнім строком навчання повинна здійснюватися підготовка робітників по найбільш складних професіях і спеціальностям, що вимагають загальної середньої освіти. У першу чергу випливало готовити фахівців з налагодження, ремонту й монтажу автоматичних ліній і верстатів із програмним управлінням; машиністів, радіо- і електромеханіків, апаратників хімічного виробництва, механізаторів вугільної й гірничорудної промисловості, робітників для будівництва й сільського господарства, обробників, поліграфістів, майстрів харчової, легкої промисловості, художніх промислів і підприємств побутового обслуговування, у тому числі швачок і працівників для швейного виробництва.
ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР поставили за обов'язок міністерствам і відомствам, керівникам підприємств, будівництв, колгоспів і радгоспів створити необхідні умови для проходження виробничої практики учням профтехучилищ, забезпечити широке ознайомлення їх з новою технікою й технологією виробництва, а також з передовими методами праці, виділяти, якщо буде потреба, інженерно-технічних працівників і кваліфікованих робітників для керівництва виробничою практикою учнів технічних-професійно-технічних навчальних закладів.
Особлива увага зверталася на формування в молоді ідейної переконаності й відданості справі Комуністичної партії, на виховання високих моральних якостей, свідомого відношення до праці й суспільної власності, готовності свято берегти й збільшувати революційні й трудові традиції робочого класу.
Постанова ставила за обов'язок відповідним державним органам вирішити також питання: поліпшення будівництва нових профтехучилищ; удосконалювання підготовки й перепідготовки керівних і інженерно-педагогічних кадрів навчальних закладів професійно-технічної освіти; поліпшення культурно-побутових і житлових умов працівників профтехучилищ і інші важливі питання.
Перетворення звичайних профтехучилищ у середні допускається тільки при наявності достатніх по площі й перебувають у зразковому стані навчальних, виробничих і культурно-побутових приміщень; навчальних майстерень, оснащених достатньою кількістю сучасного встаткування; кабінетів і лабораторій по всіх предметах професійного й загальноосвітнього циклів; технічних засобів для програмованого навчання; екранізованих класів, оснащених кіноапаратурою, і ін.
Професійна школа ставала не тільки основним джерелом підготовки кваліфікованих робітників, але й важливою ланкою в рішенні завдань завершення переходу до загальної середньої освіти в країні.
ЦК Компартії України й Рада Міністрів УРСР. прийняли постанову відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 2 квітня 1969 р.
Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР і ЦК Компартії України й Ради Міністрів УРСР обговорювалися на засіданнях бюро обласних, міських, районних комітетів партії, зборах комуністів профтехучилищ. Глибоко й всебічно аналізувалося стан матеріально-технічної бази училищ і намічалися плани підготовки й переводу училищ у середні профтехучилища.
В 1972 р. Державним комітетом Ради Міністрів СРСР по професійно-технічній освіті були затверджені нові навчальні плани. У них в основному, були усунуті недоліки навчальних планів 1969 р., але й вони були ще недосконалі.
XXIV з'їзд КПРС вніс у розвиток професійно-технічної освіти принципово нові положенні. Директивами з'їзду була встановлена необхідність значного збільшення підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних училищах для того, щоб молодь одержувала спеціальність до надходження на роботу. Таким чином, профтехучилища були визнані найбільш доцільними, що відповідає епосу будівництва комуністичного суспільства в нашій країні, формою підготовки робітників.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18
