На сьогодні в Україні функціонує 45 професійно-технічних навчальних закладів, які готовлять фахівців зі спеціальності «швейне виробництво». Серед них 7 вищих професійних училищ, 4 центри професійно - технічної освіти, 7 професійних ліцеїв і 27 професійно-технічні училища.

В Україні впроваджене триступінчасте професійна освіта. Кожний щабель навчання визначається теоретичною й практичною завершеністю й супроводжується присвоєнням випускникам ПТНЗ відповідної кваліфікації. До того ж профтехосвіта в нашій державі не є тупиковою. Випускники навчальних закладів системи ПТНЗ мають можливість працювати як по обраній професії, так і продовжити навчання у вищих навчальних закладах.

У процесі навчання учні здобувають наступні вміння, знання й навички:

- виконують операції, пов'язані з виготовленням легкого жіночого одягу в умовах індивідуального й масового пошиття: зняття мірок з фігури, конструювання викрійок одягу, підготовка одягу для примірянь, проведення примірянь, поетапна обробка й з'єднання між собою деталей і вузлів виробу, відповідно до технології пошиття виробів;

- здобувають знання по швейному встаткуванню: уміння набудовувати швейне встаткування, усувати дрібні неполадки в роботі універсальних швейних машин.

- майбутні фахівці знайомлять зі швейними матеріалами і їхніми властивостями, асортименти швейних виробів, вивчають сучасні технології виконання ручних, машинних і волого-теплових операцій.

Випускник повинен уміти:

- розробляти технологічний процес виготовлення швейних виробів;

- розробляти й оформляти технологічну документацію відповідно до діючих нормативних документів;

- користуватися нормативною й довідковою літературою для вибору вихідних матеріалів, устаткування, вимірювальних засобів;

- використати сучасні програмні й технічні засоби інформаційних технологій;

- здійснювати технічний контроль якості швейних виробів;

- розраховувати параметри технологічних процесів виготовлення швейних виробів, розраховувати основні техніко-економічні показники діяльності ділянки, цеху; використати інформаційні технології для рішення професійних завдань;

- аналізувати і оцінювати стан техніки безпеки на виробничій ділянці.

Випускник повинен знати:

- нормативно-правові акти й довідкові матеріали по тематиці роботи;

- основні методи виконання робіт;

- термінологію, застосовувану в спеціальній довідковій літературі;

- діючі стандарти на розроблювальну продукцію, технологію виробництва швейних виробів;

- технічні характеристики, конструктивні особливості, призначення, принципи роботи й правила експлуатації використовуваного встаткування;

- причини утворення браку в готових виробах і способи його усунення;

- оптимальні режими й параметри технологічного процесу виготовлення швейних виробів;

- методики розрахунку економічної ефективності впровадження нової техніки й прогресивна технологія, раціоналізаторських пропозицій і винаходів, системи автоматичного управління технологічним устаткуванням;

- основи організації діяльності промислового підприємства й керування їм;

- правила й норми охорони праці, техніки безпеки, промислової санітарії й протипожежного захисту.

Хоч професія «Швачка» фізично й не важка, але людина, що працює по цій спеціальності повинна мати наступні якості: гарна зорово-моторна координація й точність рухів, швидка реакція, висока чутливість пальців, гарний зір, правильне сприйняття кольорів.

Підвищену вимогу ця професія пред'являє також до стійкості уваги й просторового сприйняття.

Для якісної роботи необхідно наочно-образне й логічне мислення. Людина цієї професії повинен мати витончений смак, почуття краси й гармонії, добре знати напрямки сучасної моди й уміти з'єднувати ці знання з індивідуальністю людини.

При цьому, дослідження свідчать про те, що двоє із трьох роботодавців вважають рівні підготовки кваліфікованих швачок у державних професійно-технічних навчальних закладах низьким і що не відповідають потребам виробництва. Їх не задовольняє не тільки якість підготовки, але також і рівень кваліфікації швейників.

Крім того, роботодавці скаржаться на те, що профтехосвіта здійснює підготовку кадрів без урахування вимог ринку праці. Переважна більшість учнів ПТНЗ опановують професією «закрійник», тоді як збільшилася потреба саме у швейниках.

Таким чином, методичні засади виховання фахівців швейної галузі має чітко виражені цілі - сформувати професійно компетентну особистість, але на сьогодні в професійній освіті робочих швейників спостерігається ряд недоліків і проблем, серед яких можна відзначити наступні: недостатня увага до проблем цивільного виховання учнів, ігнорування радянського позитивного досвіду виховної роботи в професійно - технічних училищах швейного профілю, відсутність чіткого планування у формуванні кадрового резерву для швейної промисловості України.

Всі ці проблеми мають безпосереднє відношення до виховної й освітньої роботи в професійно-технічних училищах України й вимагають якісно нових підходів до професійного виховання майбутніх фахівців швейної галузі України.

Таблиця 1.1

Етапи розвитку системи підготовки робочих кадрів в Україні.

Найбільш глибокі якісні зміни в системі професійної підготовки відбулися в 70-і роки. У цей період значно виріс робітничий клас, у тому числі й кількість швейних виробництв, що вимагають нових кадрів У ті роки щорічно виникало близько 60 нових професій, які вимагали робітників, що мають не тільки ґрунтовну професійну підготовку, але нові форми свідомості, коли праця стає не тільки необхідністю, але й потребою.

Автоматизація й механізація виробництва вплинули на формування нового типу кваліфікованих робітників - робочого широкого профілю, а необхідність професійної мобільності - посилення тенденції на сполучення декількох професій і спеціальностей.

Важливу роль зіграв перехід до загальної середньої освіти, що зажадав приведення всієї системи професійної підготовки й професійної освіти у відповідність із новими соціальними реаліями й завданнями. Найважливішим завданням системи професійно - технічної освіти стає підготовка різнобічно розвинених, технічно грамотних і культурних фахівців, що володіють професійною майстерністю відповідно до вимог науково-технічного прогресу й вимогами суспільства до особистості, громадянина.

З розвитком нових економічних відносин профтехучилища усе більше орієнтуються на пошук нових форм виховної роботи, вишукують додаткові можливості формування високої мотивації до професії, розвитку прагнення учнів до росту професійної майстерності.

Виховні завдання системи професійно - технічної освіти в Україні доцільно визначити, виходячи з положення Закону України “Про освіту”, в якому сказано, що метою освіти, як зазначено в законі, є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими працівниками, спеціалістами.

Професійно-технічна освіта громадян здійснюється по навчальним спеціальностям (професіям), обумовленим переліком навчальних спеціальностей і одиничних кваліфікацій (професій) для установ, що забезпечують одержання професійно-технічної освіти.

Перелік навчальних спеціальностей і одиничних кваліфікацій (професій) для установ, що забезпечують одержання професійно-технічної освіти., розробляється й затверджується Міністерством освіти України по Навчальні спеціальності (професії), по яких здійснюється навчання, визначаються установою, що забезпечує одержання професійно-технічної освіти., разом з організаціями - замовниками кадрів, службами зайнятості за узгодженням з державним органом управління освітою.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18