9. «Ясне сонечко - рідна матінка» (зінтегровані теми з предметів: читання - С.Олійник «Наші мами»; українська мова - складання твору-розповіді за опорними словами);

10. «Таємниці живої природи» (зінтегровані теми з предметів: природознавство - «Тварини - частина живої природи»; позакласного читання - «Я пізнаю світ тварин»).

Керуючись сукупністю дидактичних цілей кожного уроку, зокрема на вивчення того чи іншого розділу програми, ми намагалися знаходити найоптимальніше поєднання інтегрованих засобів навчання, уникаючи небажаного нагромадження видів діяльності, що тільки стомлює дітей.

За способами інтеграції видів діяльності нами виділено чотири основні типи інтегрованих уроків (див. табл. 3).

Таблиця 3

Типи інтегрованих уроків за способами інтеграції

Під інтегруванням навчальних предметів ми розуміли взаємне узгодження завдань окремих програм, щоб усунути дублювання, з одного боку, та створити умови для поглибленого засвоєння навчального матеріалу - з другого боку. Інтегрування завдань з різних предметів на змістовому мотиваційному та процесуальному рівнях позитивно перебудовувало весь навчальний процес, сприяло поєднанню в одному шкільному предметі узагальнених знань і вмінь, які раніше формувалися розрізнено - у структурі двох або кількох предметів.

Основними методичними принципами, які забезпечують інтеграцію завдань з різних предметів у рамках однієї теми, одного інтегрованого уроку, вважаємо такі:

- постійний взаємозв'язок теоретичних відомостей (знань) з їх застосуванням; знання у системі навчання є не самоціллю, а важливим засобом формування, вираження й удосконалення думки;

- активний характер навчання; опанування виучуваної проблеми має стати активним процесом, який забезпечить органічне поєднання всіх видів діяльності учнів;

- знання, уміння й навички, у тому числі й читання, переказ прочитаного слід розглядати як умову і компонент розвивального навчання.

Покажемо особливості інтеграції змісту освіти на двох аналізованих уроках.

Тема. Я візьму той рушник (зінтегровані теми з уроків: образотворче мистецтво - «Зв'язок декоративних композицій з формою та призначенням виробу. Орнамент рушника»; читання - вірш А.Малишка «Пісня про рушник»; музика - пісня П. Майбороди на слова А. Малишка «Рідна мати моя».

Мета: ознайомити дітей з виробами декоративного мистецтва, в оздобленні яких застосовуються різноманітні візерунки; ознайомити з технікою роботи гуашевими фарбами; вдосконалювати вміння виразно читати вірші, розвивати в учнів прагнення до відродження традицій і звичаїв українського народу.

Обладнання: різні види рушників, запис пісні П. Майбороди на слова А. Малишка «Рідна мати моя», карта України.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

1. Бесіда.

Учитель. Розкажіть, будь-ласка, чи збереглися у ваших рідних якісь родинні пам'ятні речі. (Діти називають українську сорочку дідуся, дівочий віночок бабусі, старовинну фотографію тощо).

2. Читання вірша учнем.

Одна з учениць демонструє рушник і читає вірш В. В. Скуратівського «Мамині рушники».

Найкраще люблю я

В мами - рушники,

На яких, як сонце,

Сяють квіточки.

Червоні маки

І волошки сині

На рушниках квітнуть,

Немов на долині.

Між квітів колосся

Жовтим блиском сяє,

Хату мою рідну

Теплом зігріває.

Рушники у мами

Сонечком зігріті -

І таких немає

У цілому світі.

II. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні на уроці ми малюватимемо візерунок побутового рушника середнього розміру, ознайомимося з віршем українського поета А. Малишка «Пісня про рушник», який став популярною піснею.

III. Робота над матеріалом уроку.

1. Розповідь вчителя.

Рушник на стіні. Давній наш звичай. Немає жодної оселі в Україні, котрої не прикрашали б рушники. Хата без рушників, казали в народі, мов родина без дітей. Рушник був обличчям оселі. Хліб і сіль на вишитому рушникові - ознака гостинності українського народу. Хліб і рушник - одвічні людські символи.

2. Словникова робота.

Рушник - довгастий шматок тканини для витирання обличчя, тіла, посуду, стирання столу (побутовий); шматок декоративної тканини з орнамен-том традиційно використовується для оздоблення житла (декоративний), в українських народних обрядах (обрядовий).

3. Групова робота.

Розповідь учнів про рушник. (Учні заздалегідь приготувалися під керівництвом вчителя в позаурочний час після екскурсії в краєзнавчий музей.)

І група. Призначення рушників.

1-й учень. Рушники виконують обрядову і побутову функції. Відповідно до цього утвердилися і їхні назви: утирач (для рук та обличчя), стирок (для посуду, стола, лави), покутник (ними обвішували стіни й ікони), плечовий (пов'язували сватів), подарунковий, обрядовий (весільний).

2-й учень. Відповідно до призначення рушники різнилися й технікою виготовлення. Утирачі і стирники ткали переважно з цупких валових ниток, святкові - із кращих сортів льону чи конопель.

3-й учень. Візерунок на рушники наносили шляхом вишивання або ткання. Виготовлене полотно вимочували у воді, збивали прачами й білили на сонці. Роботу супроводжували обрядовими піснями, примовляннями, зачинами.

II група. Форма і розміри рушників.

1-й учень. Форма і розміри рушників цілком залежали від призначення: довгими і дуже довгими рушниками прикрашали ряд образів у хаті, встеляли дорогу молодим на весіллі. На Житомирському і Київському Поліссі такі рушники (ткані й вишивані) були вузькі й називалися «завісками».

2-й учень. Рушники середнього розміру, або дуже широкі, переважно - вишивані, що побутували на Сумщині та півночі Полтавщини, просто вішались як прикраса на стіну, їх вишивали не лише на білому полотні, але й на червоному (кумачі) - білими та різнобарвними нитками.

3-й учень. На Закарпатті ткали коротенькі рушники і оздоблювали лише на одному кінці. Такі рушники називалися «грядкові», бо їх вішали на грядку (жердку) декоративним кінезем.

III група. Орнаменти на рушниках.

1-й учень. Типовий орнамент рушника - казкові квіти у вигляді вазончика - дерева життя, на якому можна розпізнати рослинність України. Тут можна побачити соняшник і калину, китиці винограду і рожу, барвінок, дубові листочки.

2-й учень. Окремо декорували низ та береги рушника. З квітками вміло переплітався пташиний світ. Тут можна побачити півника і зозулю, різних фантастичних птахів. На рушниках переважали червоні нитки, рідше - в поєднанні з синіми.

4. Робота над віршем А.Малишка «Рідна мати моя» (Пісня про рушник).

а) Вступне слово вчителя.

Коли син вирушав з дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник як оберіг від лиха і бажала, щоб рушничком йому слалася дорога в житті. Про це співається у відомій пісні Платона Майбороди на слова Андрія Малишка «Рідна мати моя».

б) Прослухування запису пісні.

До кого автор звертається у цій пісні?

в) Читання вірша А. Малишка учнями вголос.

Якою поет уявляв маму? Що дала мати синові в дорогу?

г) Робота над змістом вірша.

Як би ви пояснили вислови: «рушник вишиваний на щастя, на долю дала», «хай на ньому цвіте»?

д) Вибіркове читання вірша.

Що бачив поет, простеляючи рушник?

(Поет бачив рідну хату, зелені луки, росянисту доріжку, солов'їні гаї, засмучені материнські очі, лагідну матусину усмішку.)

ж) Парна робота над виразним читанням вірша.

Сумує чи радіє автор, звертаючись до найдорожчої людини?

Доберіть відповідний темп читання (помірний). Регулюйте силу голосу (тихо), тон (низький). Правильно робіть паузи, чітко вимовляйте слова, правильно інтонуйте речення.

5. Фізкультхвилинка.

Хорове читання вірша В. Лучука «Рушник». Читання вірша супроводжується рухами.

(Діти в повітрі роблять стежки правою рукою над уявним рушником в лівій руці, уявно відривають нитки, заправляють їх у голку.)

(Діти роблять рухи, наче розгладжують і демонструють рушник.)

6. Розучування і спів пісні про рушник.

Учні разом з учителем розучують і співають пісню про рушник.

7. Малюнок вчителя на аркуші паперу.

Візерунок для рушника ми будемо виконувати фарбами, що називаються гуашшю. їх, як і акварель, розводять водою.

У вас на партах є гуаш, пензлі, склянка з водою, клаптик паперу, на якому ви будете пробувати мазки. Малюватимемо у такій послідовності (учитель, малюючи на великому аркуші паперу, пояснює дії):

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17