Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Теоретичні основи та актуальні проблеми сучасної дидактики

и подобається тобі осінь?

До яких тварин, диких чи свійських, належить тхір?

Діти, чи знаєте ви, що Т.Г. Шевченко ще хлопчиком був наймитом у пана?

Охарактеризуйте географічне положення міста Києва.

Що ви можете сказати про клімат нашої місцевості?

Якою була погода на минулому тижні?

3. Яку форму поєднання слова і наочності (за Л.В. Занковим) використано: "Учитель у III класі, розкриваючи тему "Вапняки", розповідає учням, як можна розпізнати вапняки, організовує їх спостереження, а потім характеризує властивості цих корисних копалин, показує їх".

4. Знайдіть зайве: розповідь, лекція, самостійна робота, словникова робота, індивідуальна робота з учнями, практична робота, екскурсія, програмоване навчання, дидактична гра, спостереження.

? Висловіть своє ставлення до твердження: "Оскільки розвиток учнів забезпечують продуктивні методи навчання, їм завжди треба надавати перевагу в навчальному процесі".

Тема X. Форми організації навчання
1. Загальне поняття про форму організації навчання як дидактичну категорію.

2. Розвиток форм організації навчання.

3. Класно-урочна система як різновид масового навчання. Урок.

4. Дидактичні основи побудови навчального процесу на уроці.

5. Актуальні проблеми організації навчального процесу в школі.

6. Теоретичні основи типології уроку.

7. Характеристика окремих етапів уроку.

8. Система форм організації навчання (крім Уроку).

9. Позаурочна навчально-пізнавальна діяльність як складова цілісного навчального процесу.

Ключові поняття: форми організації навчання, форми учбової діяльності учнів, класно-урочна система, урок, структура (макро-, мікро-), етап, тип уроку.

1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ФОРМУ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ЯК ДИДАКТИЧНУ КАТЕГОРІЮ.

Форму організації навчання розуміють як спеціально організовану діяльність учителя і учня згідно з визначеним порядком і в певному режимі (Т.А. Ільїна).

Форма організації навчання як дидактична категорія характеризує зовнішній бік навчального процесу, пов'язаний з кількістю учнів, особливостями спілкування між суб'єктами навчального процесу, часом і місцем навчання, а також його порядком. Х.Й. Лійметс називає такі її особливості:

спрямованість системи спілкування на учнів (на окремого учня, на групу);

спосіб керівництва діяльністю учня (безпосередньо - опосередковано);

ступінь взаємодії учнів (якою мірою дозволяються і заохочуються дидактичні контакти між учнями).

Форма - це спосіб існування і виявлення змісту, внутрішня його будова. Форма організації навчання - це структура способів спілкування вчителя і учнів за певним принципом, взаємодія вчителя і учнів, що регулюється заздалегідь визначеним порядком і режимом (В.О. Онищук).

Форми організації навчання взаємозв'язані з методами навчання. Методи реалізуються у формах організації навчання у певній системі і взаємодії і забезпечують їх ефективність.

Форми організації навчання відрізняються характером поєднання колективного та індивідуального в навчальному процесі, рівнем самостійності учнів, способами керівництва їх учбовою діяльністю з боку вчителя і визначаються характером сполучення форм учбової діяльності школярів.

Форми учбової діяльності школярів - це способи організації засвоєння навчального матеріалу, що передбачають визначення таких характеристик, як зміст завдання, кількість учнів, які виконують завдання, базовий рівень підготовки, особливості керівництва учбовою діяльністю, можливість взаємодії між учнями.

Саме завдяки їм розрізняють форми організації навчання, зокрема, урок та індивідуальну роботу, екскурсію і лекцію тощо.

Застосування певної форми організації навчання залежить від конкретної дидактичної мети, змісту, специфіки навчального предмета, навчальної програми.

2. РОЗВИТОК ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ.

У процесі історичного розвитку форм організації навчання склалися моделі взаємин між суб'єктами дидактичного процесу, дидактичної взаємодії, на базі яких сформувалися основні форми його

організації: учитель - учень; учитель (вихователь) - група; викладач - аудиторія. Особливості кожної моделі виявляються в конкретних формах навчання.

Перша модель реалізується в індивідуальному, індивідуально-груповому та індивідуалізованому навчанні (частково, в умовах вибіркового навчання), коли вчитель спілкується з учнем сам на сам.

Друга модель характерна для окремих різновидів масового і для вибіркового навчання загалом, - учитель спілкується з групою учнів одночасно. Група може включати 40-50 учнів. Склад класу може бути гомогенний або гетерогенний за віком.

Третя модель дидактичної взаємодії народилася в процесі становлення академічного навчання. Велика кількість слухачів (60-80 і більше) різного віку, неоднаковий рівень підготовки виключають можливість індивідуального контакту з учнем.

Впродовж століть форми організації навчання змінювалися так:

Цей процес триває, що свідчить про історичний характер форм організації навчання як дидактичної категорії.

3. КЛАСНО-УРОЧНА СИСТЕМА ЯК РІЗНОВИД МАСОВОГО НАВЧАННЯ.

Урок як форма організації навчання належить до класно-урочної системи, що є різновидом масового навчання. Суть цієї системи в тому, що учнів одного і того самого віку й рівня розвитку розподіляють по класах; заняття проводять поурочне за заздалегідь складеним планом і розкладом; усі учні класу опрацьовують однаковий навчальний матеріал.

Характерні особливості класно-урочної системи навчання:

1. Визначено час для навчальних занять протягом року і на кожний день, структуру навчального року (початок, кінець чверті), розклад на тиждень, день. Виділено нормований час на щоденні заняття (35-45 хв.). Звідси назва "урочна" система. Поділ навчального часу на уроки. На кожному уроці вивчають певну навчальну дисципліну (предметна система навчання) і певний зміст навчального матеріалу.

2. Однорідний віковий склад і рівень розвитку членів навчальної групи, тобто класу, який зберігається протягом усього часу навчання. Звідси назва "класно-урочна" система.

Урок - одна з ланок класно-урочної системи, якою передбачено роботу вчителя із сталою групою дітей одного віку і рівня розвитку за постійним розкладом, у певному режимі.

Кожний урок є організаційно, логічно і психологічно завершеним цілим (за М.Г. Казанським).

Організаційна цілісність і завершеність уроку полягає в тому, що він починається і закінчується в чітко визначений час; учні і вчителі готуються до у року; роботу учнів вміло сплановано; час розподілено раціонально.

Логічна цілісність в певному змісті уроку, розкривається в системі уявлень і понять, окремих питаннях, підпорядкованих темі, плану. Пояснення проводиться індуктивним або дедуктивним шляхом і забезпечує відповідну логіку засвоєння.

Психологічної цілісності досягають урахуванням закономірностей процесу пізнання, цілеспрямованим формуванням в учнів мотивації навчання.

Кожний урок є частиною певного навчального предмета і має визначену дидактичну мету, зумовлену його місцем у навчальному курсі, розділі, темі.

4. ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОЦІ.

Ефективність навчального процесу в сучасній школі залежить від таких обов'язкових умов:

1. Єдності освітніх, розвивальних і виховних завдань.

2. Опори на особистий досвід учнів, зв'язок навчання з життям.

3. Формування і розвитку навчальних інтересів і розумової самостійності, активності школярів.

4. Систематичного контролю за навчальною діяльністю учнів.

5. Диференціації та індивідуалізації навчального процесу. Ефективність роботи вчителя забезпечує й додержання вимог до організації уроку як структурної одиниці навчального процесу. До уроку ставляться такі вимоги:

а) дидактичні - чітке визначення дидактичних завдань уроку загалом і окремих його етапів (видів роботи), а також місця певного уроку у структурі теми, всієї системи уроків; окреслення оптимального змісту уроку відповідно до навчальної програми, його мети, рівня підготовки учнів; вибір оптимальних методів, прийомів, засобів, форм учбової діяльності учнів; створення умов ефективного навчання (зокрема, для розкриття міжпредметних зв'язків);

б) виховні - визначення виховних завдань уроку згідно з його дидактичними характеристиками; цілеспрямоване формування діалектико-матеріалістичного світогляду учнів, високих моральних якостей, забезпечення зв'язку із життям школярів і суспільства; формування і розвиток позитивної мотивації навчання, пізнавальної активності й самостійності; всебічне вивчення та врахування рівня розвитку і психологічних особливостей учнів; додержання вчителем педагогічної етики.

в) організаційні - наявність плану, складеного на основі тематичного планування, організаційна чіткість уроку; підготовка і раціональне використання засобів навчання тощо.

Урок як форма організації навчання має свої переваги і недоліки. Він дає змогу:

рівномірно розподіляти вивчення навчального курсу з того чи іншого предмета на певні логічно послідовні частини - уроки, передбачені в розкладі в рамках точно відведеного навчального часу;

забезпечити керівну роль учителя в навчанні, вихованні і розвитку учнів;

організувати навчальну роботу з урахуванням психологічних особливостей учнів, закономірностей оволодіння знаннями, вміннями, навичками, забезпечити її єдність з процесом формуванням особистості;

чергувати працю і відпочинок учнів і через те сприяти чіткості в роботі школи;

формувати колективістські відносини для повнішого розкриття потенціалу організаційного компонента уроку;

полегшити планування навчального процесу в масштабах країни, регіону;

забезпечити навчання великої кількості учнів одночасно.

Недоліки уроку як форми організації навчання в тому, що він:

стабільно не забезпечує потреби учнів у активній пізнавальній діяльності;

не створює належних умов для цілеспрямованого індивідуального розвитку кожної особистості;

орієнтує на "середнього" учня в навчальному процесі;

не забезпечує використання колективних форм учбової діяльності школярів для формування колективу класу.

5. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ.

Проблеми організації навчального процесу на сучасному етапі розвитку школи зумовлені суттєвими змінами у суспільстві, педагогічній науці. Їх розв'язанню сприятимуть теоретичні і методичні дослідження в таких напрямках:

оптимальне поєднання уроку з іншими формами організації навчання;

створення єдиної системи навчальної і позаурочної навчально-пізнавальної роботи;

розробка проблеми уроку в малокомплектній школі в умовах різновікового колективу;

створення теорії інтегрованого уроку;

вивчення проблем впровадження альтернативних підходів щодо предметної системи загалом (метод занурення в методиці М.П. Щетініна і метод епох у зарубіжній школі);

подолання основних недоліків уроку в навчальному процесі сучасної школи;

розробка теоретичних основ поєднання уроку з аудиторними формами дидактичного спілкування (лекція, диспут) у середній школі;

поєднання в навчальному процесі можливостей роботи учнів у гомогенних і гетерогенних за віком і досвідом навчальної діяльності групах.

Вищезгадані напрямки вимагають особливої уваги вчителів-практиків та додаткових досліджень науковців.

6. ТЕОРЕТИЧНЇ ОСНОВИ ТИПОЛОГІЇ УРОКУ.

Структура уроку - це певний впорядкований і підпорядкований провідній дидактичній меті його поділ на часові відрізки, що відбивають етапи навчально-пізнавальної діяльності й організацію роботи школярів під керівництвом учителя. Етап - часовий відрізок форми організації навчання з певними дидактичними, виховними, розвивальними завданнями, системою методичної роботи вчителя.

Тип уроку визначає його структуру (послідовність етапів і добір методів навчання). Урок має певну макро- і мікроструктуру.

Макроструктура уроку - це послідовність його етапів. Вона рухлива і гнучка, тобто окремі етапи не стабільні, залежить від мети, змісту навчального процесу, місця уроку в системі уроків на певну тему, від рівня підготовки учнів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21