Рефераты. Економічна оцінка кредитного процесу

p align="left">У банківській практиці відсотки сплачуються депоненту, як правило, по закінченні певного періоду, передбаченого де-позитною угодою, тобто за період. У цьому випадку номіналь-на сума депозиту і сума, що перераховується на депозитний рахунок, збігаються. У разі сплат відсотків на період банк сплачує депоненту відсотки в момент внесення коштів на депозит, тобто авансом. Цей метод застосовується, насампе-ред, при обліку дисконтних ощадних (депозитних) сертифі-катів. Тут величина дисконту є сумою відсотків, що сплачена депоненту авансом. Сума цього дисконту амортизується про-тягом терміну дії депозитного договору. Амортизація від-сотків -- це процес віднесення сум сплачених авансом від-сотків за депозитами на витрати (доходи) на систематизованій основі. У разі сплати відсотків на період номінал депозиту буде більше, ніж отримана від депонента сума. Протягом строку дії депозитної угоди сума авансованих відсотків має бути повністю замортизована.

У сучасних умовах комерційні банки в Україні проводять самостійну депозитну відсоткову політику. НБУ регулює від-соткову ставку шляхом встановлення офіційної облікової ставки. Із зміною облікової ставки НБУ комерційні банки вимушені змінювати й відсоткові ставки за депозитами. При формуванні свого депозитного портфеля комерційні банки беруть до уваги норми обов'язкових резервів (резервних ви-мог НБУ).

Управління депозитними операціями -- це сукупність стратегічних і тактичних заходів, які проводить комерційний банк з метою залучення тимчасово вільних грошових коштів клієнтів, та утворення на цій основі кредитних ресурсів. На-дійність і сталість джерел формування кредитних ресурсів забезпечується на основі багатоманітності видів та умов (аж до індивідуалізації) проведення депозитних операцій стосов-но конкретних юридичних і фізичних осіб.

Ефективне управління депозитними Операціями передба-чає розширення мережі та видів депозитних рахунків, задо-волення потреб клієнтів в найрізноманітніших банківських послугах, забезпечення гарантій вкладень через систему стра-хування депозитів тощо.

Стратегічні інструменти управління депозитами банку включають заходи, спрямовані на зміцнення його позицій на депозитному ринку, що передбачає врахування всього комп-лексу чинників, які створюють зовнішнє середовище для бан-ківської діяльності. Тактичні інструменти управління депозитними операціями у банку включають заходи поліп-шення внутрішньої організації депозитної роботи: вдоско-налення правил і порядку здійснення депозитних угод, поліп-шення роботи персоналу банку, який займається пасивними операціями, пошук нових форм роботи з клієнтами, зменшен-ня ймовірності ризику та нераціональних рішень тощо.

У стратегічному плані управління депозитною діяльністю банку спирається на маркетинг депозитного ринку, регулю-вання попиту і пропозиції депозитних послуг. У тактичному плані управління депозитними операціями банку передбачає, насамперед, налагодження чіткого моніторингу кількості та якості свого депозитного портфеля.

Специфічною рисою депозитних операцій є активна роль клієнта банку, який самостійно визначає величину вкладу, тобто частку своїх доходів, яку він спрямовує на заощадження

Подорожчання депозитів призводить і до подорожчання кредитних ресурсів банку. Тому прагнення банку до макси-мального задоволення потреб вкладників мають обмежува-тися майбутніми можливостями прибуткового розміщення залучених ресурсів під більш високий, порівняно з депозита-ми, відсоток. Для реалізації цього завдання комерційні бан-ки встановлюють мінімальну суму строкового депозитного вкладу, мінімальний термін, на який вкладаються грошові кошти, річну відсоткову ставку, періодичність виплати відсот-ка (щомісячно, щоквартально, по закінченні строку) тощо.

Ефективне управління депозитними операціями створює умови для оптимального ресурсного регулювання в комерційному банку.

Пасивні операції комерційного банку органічно пов'язані з активними операціями. Банківський менеджмент невід-дільний від забезпечення ефективних взаємозв'язків пасив-них і активних операцій банку. Залучення грошових коштів на депозити в банк втрачає будь-який сенс, якщо немає надій-них каналів їх наступного прибуткового розміщення.

Комерційний банк відповідає перед вкладником за зобов'я-заннями, що випливають з депозитного договору, власними коштами, майном і всіма належними активами.

Надійна та ефективна система гарантування вкладів ство-рює умови для захисту інтересів вкладників на випадок не-платоспроможності чи банкрутства банку, зменшення ризи-ку кризи банківської системи внаслідок втрати ліквідності через масове зняття депозитів, підвищення ефективності управління грошово-кредитною сферою економіки внаслідок збіль-шення обсягу депозитів.

Питання фінансового контролю за депозитними операція-ми визначаються чинним законодавством, нормативними актами НБУ і внутрішніми документами банку. Бухгалтер-ський облік залучення та розміщення депозитів, сплати ви-трат та отримання доходу за ними здійснюється за відповід-ними групами балансових та позабалансових рахунків.

Внутрішній бухгалтерський контроль за депозитними опе-раціями має бути побудований таким чином, щоб гарантува-ти, що: 1) депозити прийняті на умовах щодо строків і лімітів згідно з правилами і нормами, схваленими правлінням бан-ку; 2) всі депозити прийняті на підставі та відповідно до відсоткової ставки, яка застосовується у банку; 3) всі бухгалтерські записи, проведені за депозитними рахунками, вірно відображені у бухгалтерському обліку.

У кожному банку має бути створена система реєстрації депозитів, мста застосування якої -- забезпечити вірний та своєчасний запис у бухгалтерському обліку суми за депозита-ми, дати нарахування і сплати відсотків, дати погашення депо-зитів та відсоткові ставки. Нарахування відсотків і здійснення відповідних записів у бухгалтерському обліку банку має періо-дично перевірятися особами, які не причетні до нарахуван-ня. Відсотки, відображені на окремих аналітичних рахунках відсоткових витрат (доходів), мають бути вивірені із сумою відсотків, сплачених депонентові або отримані від банку.

Гарантією успішного управління депозитними операція-ми є взаємовигідні відносини між банком і клієнтом. Щоб збільшити депозитні залучення, банк повинен ретельно і по-стійно вивчати інтереси і запити вкладників -- юридичних і фізичних осіб

3.2 Кредитний процес в комерційному банку

Кредитування -- основна функція комерційного банку. Тому чітке розуміння сутності кредитного процесу та принци-пів його організації, вміле їх використання на практиці має важ-ливе значення для ефективної діяльності банку. Всі питання, що пов'язані з банківським кредитуванням, вирішуються по-зичальником і банком шляхом укладання кредитного догово-ру. У кредитному договорі визначається також величина від-соткової ставки, під якої залежить розмір прибутку банку.

Кредитний процес -- це рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних стадій (етапів). У ході кредит-ного процесу відбувається послідовна зміна стадій механіз-му банківського кредиту. Комерційні банки можуть надава-ти кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалеж-но від їхньої галузевої приналежності, статусу, форм влас-ності за наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. У теорії та практиці кредитування виокремлюють, як пра-вило, сім основних стадій кредитного процесу, управління якими банк повинен ретельно організовувати:

1) розгляд заявки позичальника на отримання кредиту;

2) аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) клієнта;

3) розробка умов позики; підготовка та укладання кредит-ного договору;

4) визначення порядку забезпечення кредиту, гарантій повернення позики;

5) процедура надання позики;

6) процедура погашення позики;

7) контроль за кредитною операцією.

Перша стадія кредитного процесу включає аналіз і попе-редній відбір заявок на отримання кредиту. Для цього про-водиться науково обґрунтована експертиза доцільності надан-ня позики. Головне завдання кредитних працівників комер-ційного банку на цій стадії -- зібрати найповнішу інформа-цію про потенціального позичальника.

На другій стадії кредитного процесу банк визначає креди-тоспроможність і фінансове становище клієнта. Кредитні працівники повинні оцінити: якою мірою потенційний по-зичальник здатний повністю і в строк розрахуватися за свої-ми борговими зобов'язаннями. Чим точніше банк зуміє ви-значити кредитоспроможність клієнта, тим ширше можли-вості банку для зниження кредитного ризику.

На третій стадії кредитного процесу банк приймає кінце-ве рішення про можливість, умови і форми надання позики. Оцінка майбутньої кредитної операції здійснюється на під-ставі проведення техніко-економічного обґрунтування пози-ки. Завершується ця стадія оформленням і укладанням кре-дитного договору, який стає для банку засобом управління подальшими стадіями кредитного процесу.

Четверта стадія кредитного процесу пов'язана із визна-ченням умов забезпечення повернення кредиту. У центрі розв'язання даної проблеми знаходиться обґрунтований вибір об'єкта (предмета) застави. Для цього має бути забезпечене правильне оформлення заставних юридичних документів, чітке визначення прав і зобов'язань банку і позичальника згідно з нормами чинного заставного права. Засобом забезпе-чення повернення банківської позики може бути й гарантія.

На п'ятій стадії кредитного процесу банк на основі кре-дитного договору здійснює процедуру надання позики. Кон-кретний спосіб надання кредиту, а також вид позичкового рахунку визначається особливостями цієї кредитної операції. Процедура надання позики має бути зручною, оперативною і взаємовигідною для банку та позичальника.

Шоста стадія кредитного процесу -- повернення позики з відсотками та завершення кредитної операції. Конкретний спосіб погашення позики обумовлюється у тексті кредитно-го договору. В умовах фінансової кризи і збільшення взаєм-ної дебіторсько-кредиторської заборгованості господарських суб'єктів банк повинен приділяти постійну увагу повному і своєчасному виконанню кредитних договорів щодо погашен-ня наданих позик. Усі випадки непогашення позик мають детально аналізуватися кредитними працівниками, щоб у майбутньому не допускати подібного.

Сьома стадія є специфічною в тому плані, що банківський контроль та управління кредитним процесом здійснюється на кожній його стадії. Систематичний моніторинг стану кре-дитного процесу, що поєднується з постійним аналізом якості кредитного портфеля банку посідає одне з центральних місць у системі банківського менеджменту. Головне завдання, яке вирішується на заключній стадії, -- розробка нагальних прак-тичних пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення кре-дитної політики комерційного банку.

У структурі будь-якого комерційного банку функціонує кредитне управління (відділ), яке безпосередньо веде роботу з клієнтами з питань кредитування.

3.2.1 Кредитний договір

Кредитний договір -- цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов'язання та економіч-ну відповідальність комерційного банку і клієнта (позичаль-ника) з приводу проведення кредитної операції. Кредитні відносини між кредитором (банком) і позичальником обо-в'язково набувають договірного характеру. В правовій дер-жаві має забезпечуватися повноцінна правова основа кредит-ного процесу. Здійснення кредитного обслуговування на до-говірній основі передбачається Законом України "Про бан-ки і банківську діяльність.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.