У торговельній діяльності використовується такий специ-фічний вид комерційного векселя, як варант. Варант (англ. warrant -- повноваження) -- це свідоцтво про прийняття товару на зберігання, який видається товарними складами і дає його власникові право отримувати банківську позику під заставу вказаного в ньому товару.

У процесі взаємного комерційного кредитування підпри-ємств (фірм) виникає дебіторська і кредиторська заборгова-ності. Дебіторська заборгованість -- це сума боргів, що належать підприємству (фірмі), від юридичних або фізичних осіб (Дебіторів) у результаті господарських взаємовідносин з ними. Кошти, які знаходяться в дебіторській заборгованості, не беруть участі в господарському обороті підприємства, що негативно впливає на його фінансовий стан. Кредиторська заборгованість -- це кошти, які тимчасово залучені підпри-ємством (організацією) і підлягають сплаті відповідним юри-дичним або фізичним особам (кредиторам); заборгованість даного підприємства іншим підприємствам.

Недоліками комерційного кредиту можна вважати: об-меженість умов, обсягів і строків порівняно з банківським кредитом; надмірний ризик для продавця (постачальника); насичення грошового обігу так званими квазігрошима (век-селями), що ускладнює регулювання грошової маси з боку Національного банку тощо.

Труднощі в реалізації комерційного кредиту, порушення його механізму створюють складні проблеми для господар-ських суб'єктів, що беруть участь у кредитному процесі. Недо-тримання термінів повернення кредиту, зміна рівня цін на товари, банкрутства боржників спричиняють серйозні кризові явища в економіці.

Вплив комерційного кредиту на розвиток економічних відносин пов'язаний також з його тісним зв'язком із банків-ським кредитом. Комерційний кредит, по суті, є альтернативою банківському кредиту. У разі продажу товарів із розстроч-кою платежу задовольняється частина потреб у банківському кредиті.

Народногосподарська практика свідчить, що відсутність в економіці повноцінного вексельного обігу призводить до не-гативних результатів: збільшується попит господарських суб'єктів на кредит у банків і попит на гроші в цілому. Век-сель як кредитний засіб обігу безпосередньо пов'язаний з потребами товарообороту в грошах. Очевидно, що використан-ня редисконтних (переврахованих) Національним банком векселів для покриття емісії грошей може стати важливим антиінфляційним чинником. Важливо, що цей чинник на відміну від жорсткого контролю за кількістю випуску гро-шової маси не справляє негативного впливу на розвиток віт-чизняного товарного виробництва.

Через операції з векселями комерційний кредит трансфор-мується в банківський кредит, відбувається своєрідне пере-творення однієї форми кредиту в іншу. Використання комер-ційних векселів -- традиційна і досить вигідна банківська операція.

Зміна режиму проведення операцій з векселями в комер-ційних банках і Національному банку є вагомим інструмен-том банківського впливу на хід комерційного кредитування і кон'юнктуру товарних ринків.

Специфічні відносини, пов'язані з комерційним кредиту-ванням, можуть виникати між податковими органами і підпри-ємствами -- платниками податків. У податковій справі викори-стовується податковий кредит як одна з податкових пільг, що полягає у терміновій відстрочці сплати податку, який нале-жить внести підприємствам до бюджету в календарному році.

Податковий кредит дає господарським суб'єктам фінан-сову можливість спрямовувати тимчасово звільнені кошти на розвиток виробництва. Для одержання податкового кредиту підприємство має укласти договір з податковим органом, у якому воно зареєстроване, за формою, встановленою для укла-дання кредитних договорів із комерційними банками.

2.2 Сутність особливості економічна роль банківського кредиту

У ринковій економіці основною формою кредиту є банків-ський кредит. Кредитування господарських суб'єктів і гро-мадян є однією з найважливіших функцій банків як спеціа-лізованих кредитних установ. Банківський кредит -- необхід-ний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники.

В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так І на мікрорівні, правильно й ефективно використовувати банків-ський кредит в інтересах розвитку національної економіки України.

Банківський кредит -- це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наяв-них у суспільства тимчасово вільних коштів. Позики нада-ються банками суб'єктам господарювання всіх форм влас-ності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал.

Банківський капітал значно меншою мірою обмежений щодо напряму, строків і величини кредитних угод порівняно з комерційним кредитом. Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, пози-чальником -- юридичні та фізичні особи. При переході до ринкової економіки принципово змінюється об'єктно-суб'єкт-ний механізм організації банківського кредитування. Від-бувся перехід від пооб'єктного до прямого кредитування гос-подарських суб'єктів. Головне значення в механізмі банків-ського кредиту має вже не вибір об'єкта, а оцінка суб'єкта кредитної угоди.

Основними джерелами формування банківських кредит-них ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахунко-вих і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здій-снюються банками у межах власних кредитних ресурсів. Ве-личина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обо-в'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ.

Ліцензуванню НБУ підлягають такі активні операції ко-мерційних банків: надання кредитів банкам; надання кре-дитів юридичним особам; надання кредитів фізичним осо-бам; придбання правд вимоги щодо поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкаса-ція цих вимог (факторинг); вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ нормативів і вимог щодо формування обов'язкових, страхо-вих і резервних фондів.

Банківський кредит носить комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі кредитування -- отримання мак-симального прибутку. Спрямованістю на прибутки визна-чається головна лінія економічної поведінки комерційних банків як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх про-дажу клієнтам.

Кожний комерційний банк ставить за мету -- забезпечи-ти високу якість власного кредитного портфеля. Кредитний портфель -- це сукупність кредитів, наданих банком на певну дату; він характеризує величину капіталу, вкладеного банком у кредитні операції. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних щодо повернення.

У звіті про кредитний портфель комерційного банку, який щомісячно подається у регіональні управління НБУ, зазна-чаються такі параметри кредитного портфеля: міжбанківський ринок -- кредити та фінансовий лізинг, надані банкам; кредити та фінансовий лізинг, отримані від банків; небанківський ринок -- кредити, надані органом загального держав-ного управління; кредити, надані за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів; кредити, надані за овердрафтом; кре-дити, надані за операціями РЕПО; кредити, надані за врахо-ваними векселями; кредити, надані за факторинговими опе-раціями; кредити, надані за внутрішніми торговими операці-ями; кредити, надані за експортно-імпортними операціями; інші кредити, надані в поточну діяльність; кредити, надані в інвестиційну діяльність; наданий фінансовий лізинг; креди-ти, надані фізичним особам.

Банківський кредит надається при укладенні кредитного договору. Всі питання, що виникають з приводу кредитуван-ня, вирішуються на договірній основі безпосередньо між бан-ком і позичальником. Згідно з договором кожний із суб'єктів кредитних відносин бере на себе певні зобов'язання. Кредит-ний договір укладається банком для кожного позичальника індивідуально.

Позики господарським суб'єктам надають комерційні банки. НБУ як банк останньої інстанції надає кредити ко-мерційним банкам через кредитні тендери, ломбардні опе-рації, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів.

Комерційні банки надають кредити як у національній, так і в іноземній валюті.

Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіальне (Правлінням банку, Кредитним комітетом, Комісією тощо) більшістю голосів і оформляється протоколом.

У разі надання позичальникові кредиту в розмірі, що пе-ревищує 10 відсотків власного капіталу ("великі кредити"), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банків. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного бан-ку (див. Положення НБУ "Про кредитування").

Принципи банківського кредитування (в широкому ро-зумінні -- принципи кредитування взагалі, що є єдиними для всіх форм кредиту) -- це основні вихідні положення, на які спирається теорія і практика кредитного процесу. Ці вихідні положення обумовлені цілями та завданнями, що стоять пе-ред банками, а також об'єктивними закономірностями роз-витку і функціонування кредитних відносин. Кредитний процес вимагає від банків і всіх господарських суб'єктів чітко-го дотримання принципів кредитування.

Необхідно розрізняти принципи і правила кредитування. Правила випливають з принципів і відображають лише окремі положення і моменти того чи іншого принципу, механізми використання принципів у конкретній практичній діяльності банку.

Можна виділити три основні рівні системи принципів бан-ківського кредитування:

1) загальноекономічні принципи кредитування (відповід-ність ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);

2) особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості);

3) часткові, одиничні принципи кредитування, або прави-ла кредитування, які випливають з кожного особливого прин-ципу й можуть по-різному проявлятися в конкретних кре-дитних операціях.

Загальноекономічні та особливі принципи кредитування, а також правила кредитування взаємозв'язані, певним чи-ном вони взаємопереходять одне в одне.

Принцип відповідності змісту банківського кредиту ринковим відносинам, умовам ринкової економіки. Кредитний механізм має відображати умови конкуренції, суперництва комерційних банків за позичальника, комерціалізації кредит-ної угоди, прагнення забезпечити максимально можливу ви-году (прибуток) від позики, самостійність і автономність у прийнятті управлінських рішень тощо.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14