У загальній системі банківських депозитів виділяють та-кож так звані спеціальні вклади. До них належать: кошти, зарезервовані на окремих рахунках для проведення акреди-тивних розрахунків та розрахунків за допомогою лімітова-них чекових книжок; кошти для факторингових операцій; кошти для міжбанківських розрахунків; кредиторська забор-гованість тощо.

Важливе значення мають міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банка-ми. Тимчасово вільні кошти у банку виникають через від-сутність необхідного попиту на кредитному ринку або не-вигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів. Часто міжбанківські депозити відіграють роль інструмента налагодження більш тісних і довірливих кореспондентських відносин між банками.

3.1.2 Механізм здійснення депозитних операцій

Mexaнізм залучення комерційними банками України кош-тів (як у національній, так і в іноземній валюті) юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки і випуску ощадних (де-позитних) сертифікатів регулюється Правилами здійснення депозитних операцій для банківських депозитів (затвердже-но постановою Правління НБУ від ЗО червня 1998 р. за № 250).

Депозитні операції -- це операції із залучення або роз-міщення коштів на депозит.

Залучення депозитів (вкладів) юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом відкриття строкового депозит-ного рахунка з укладенням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки) або видачі ощадного (депозитно-го) сертифіката. За договором банківського депозиту (вкла-ду) комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника, зобов'язується виплатити вкладникові суму депозиту (вкла-ду) та нараховані відсотки на умовах та у порядку, що перед-бачені договором. Договір банківського вкладу має бути укла-дений письмово.

Правові відносини між банком і клієнтом виникають у момент укладення депозитного договору обома сторонами і діють до повного виконання взаємних зобов'язань. Банк га-рантує клієнту збереження таємниці вкладу.

Депозитний договір засвідчує право комерційного банку управляти залученими від юридичних і фізичних осіб кош-тами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного вкладу і відсотків за його користування. Сторонами депозитного договору є юридичні та фізичні осо-би, які набувають прав і беруть на себе зобов'язання за до-говором. Предмет депозитного договору -- умови, які харак-теризують надання банком послуги клієнтам при проведенні депозитних операцій.

Основними реквізитами та умовами депозитного договору мають бути:

-- назва та адреса банку, який приймає депозит (вклад);

-- назва та адреса власника коштів;

-- дата внесення депозиту;

-- сума депозиту;

-- дата вимоги вкладником своїх коштів;

-- відсоткова ставка за користування депозитом (комерцій-ний банк може залишити за собою право змінювати відсот-кову ставку відповідно до зміни облікової ставки НБУ з відпо-відним повідомленням про це вкладника. У разі незгоди вкладника договір може бути змінений або розірваний відпо-відно до чинного законодавства України);

-- зобов'язання банку повернути суму, яка внесена на депозит;

-- підписи сторін: керівника виконавчого органу банку або уповноваженої на це особи та вкладників (для юридичної особи -- керівника або уповноваженої на це особи; для фізич-ної особи -- власника коштів або уповноваженої на це особи).

Зобов'язання клієнта за депозитним договором полягають у своєчасному перерахуванні грошових коштів на депозит-ний рахунок банку; зобов'язання банку -- прийняти грошові кошти на депозитний рахунок, нараховувати відсотки, забез-печити повне збереження суми внеску і повернути її після закінчення строку дії договору або достроково за заявою клієнта. Клієнт, як правило, має право довкладати (частково списувати) грошові кошти чи нараховані відсотки, якщо це передбачено умовами депозитного договору.

Кожний комерційний банк повинен приділяти першочер-гову увагу сучасним технологіям управління депозитами (вкладами) і заощадженнями юридичних і фізичних осіб. Важливе значення має застосування банками різноманітних святкових, новорічних, відпускних, податкових та інших стро-кових внесків з метою нагромадження коштів, достатніх, на-приклад, для купівлі новорічних подарунків (або подарунків на інші свята), оплати видатків на час відпустки тощо.

При здійсненні депозитних операцій банк приймає грошові кошти клієнтів на відповідні балансові рахунки, що визна-чені планом рахунків бухгалтерського обліку. Депозитний рахунок -- це рахунок, який банки відкривають юридичним або фізичним особам для розміщення вільних коштів на депозити з нарахуванням відсотків за депозити.

Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка господарських суб'єктів і після закінчення строку зберігання повертаються на цей же поточний рахунок. Відкриття одного депозитного рахунка на двох або декількох осіб не допускається.

Для фізичних осіб банки відкривають вкладні рахунки (ощадні вклади). Вкладниками комерційних банків можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без гро-мадянства. Вкладні рахунки відкриваються з видачею вклад-никові вкладного документа. Таким документом може бути ощадна книжка (іменна чи на пред'явника), ощадний серти-фікат, інший виданий банком документ, що засвідчує укла-дення з банком договору ощадного вкладу.

Для комерційного банку вклади "до запитання" є нестабільними, що обмежує можливість і сферу їх використання. У зв'язку з цим відсоткова ставка за вкладами до запитання завжди менше ставки за строковими депозитами. Банк може вимагати від власників такого рахунка підтримання на ньо-му заздалегідь обумовленого залишку грошових коштів.

Згідно з Порядком нарахування, обліку, виплати і утри-мання процентів та відображення їх на рахунках бухгалтер-ського обліку в установах банку (постанова правління НБУ № 155 від 16 вересня 1994 р.) відсотки за депозитними ра-хунками нараховуються за календарне число днів. Нараху-вання відсотків за депозитними вкладами проводиться з дня внесення грошей на рахунок або з дня надходження перера-хувань на кореспондентський рахунок установи банку.

3.1.3 Відсотки за депозитами та контроль за депозитними операціями

Залучення коштів на депозит здійснюється за певною від-сотковою ставкою. Відсоток -- це засіб стимулювання залу-чення депозитів (вкладів) у банк. Розмір відсоткової ставки за депозитами визначається двома основними чинниками: 1) сумою вкладу; 2) строком розміщення коштів.

Ставка депозитного відсотка є відношенням суми грошо-вих коштів, що сплачуються у вигляді відсотка, до суми коштів, які одержані у вигляді депозиту. Порядок нарахування і виплати відсотків, розмір відсоткової ставки за вкладом обумов-люються в депозитному договорі. Відсоток має стимулювати вкладників до тривалого збереження грошових коштів на банківських рахунках, тобто збереження коштів в організо-ваних формах.

Вкладники при прийнятті рішення про розміщення влас-них коштів на депозитах керуються насамперед трьома ос-новними міркуваннями: надійність банку; рівень відсотко-вої ставки за вкладами; якість обслуговування клієнтів. Як правило, у вітчизняній банківській практиці проявляється тенденція: чим стабільніше і надійніше банк, тим меншою мірою він прагне встановити максимально високі відсоткові ставки за депозитами. І навпаки, маловідомі банки пропону-ють максимальні відсоткові ставки, прагнучи залучити більше вкладів.

Управління "депозитним портфелем" (тобто депозитами, залученими банком) -- важлива складова банківської діяль-ності. Величина відсоткової ставки має забезпечувати банкові отримання максимально можливого прибутку при мінімаль-ному ризику. У кількісному вираженні відсоткова ставка за депозитами має бути вище рівня інфляції. Проте на практиці в Україні рівень банківського відсотка за депозитами часто є нижчим від рівня інфляції. Така ситуація знижує довіру населення і підприємств до вітчизняних комерційних банків. У розрахунках відсотків за депозитними операціями пе-редбачається використання двох фінансових механізмів:

-- розрахунки на основі простих (номінальних) відсотків;

-- розрахунки на основі складних (фактичних) відсотків;

При використанні простої (номінальної) відсоткової став-ки, нарощена сума депозиту розраховується шляхом множен-ня номіналу депозиту (без врахування отриманих раніше відсотків) на множник нарощення. Розрахунок нарощеної суми депозиту здійснюється за формулою

S = P(1 + rn),

де S -- нарощувана сума депозиту наприкінці періоду n, тоб-то номінал депозиту плюс відсотки; P -- сума номіналу депозиту;

(l + rn) -- множник нарощення;

г -- річна відсоткова ставка (в сотих частках);

n -- строк депозиту у роках.

Сума нарахованих відсотків за депозитом при викорис-танні складної (фактичної) річної відсоткової ставки роз-раховується за формулою

;

де I -- сума відсотків за поточний період;

S -- нарощена сума депозиту наприкінці попереднього періоду, тобто номінал депозиту плюс відсотки;

г -- річна фактична відсоткова ставка;

n -- кількість періодів, за які нараховуються відсотки за депозитом.

Нарахування простих відсотків здійснюється на сальдо за рахунком за фактичний строк зберігання коштів із врахуван-ням змін відсоткової ставки за договором. Нарахування склад-них відсотків ("відсотків на відсотки") здійснюється на сальдо за рахунком і нараховані раніше відсотки із врахуванням змін відсоткової ставки і строку розміщення коштів. Розраху-нок доходу при складному відсотку ґрунтується на геометрич-ній прогресії ("відсоток на відсоток").

Процес нарощування депозиту за рахунок відсотків за депозитом називається капіталізацією відсотків. Наступ-не нарахування здійснюється на суму депозиту з урахуван-ням відсотків. У разі капіталізації сума депозиту і нарахо-ваних за ним відсотків повертається депоненту при погашенні депозиту.

Нарахування відсотків починається з наступного дня після надходження грошової суми на депозитний рахунок клієнта та проводиться шляхом множення денного залишку на ра-хунку на денну відсоткову ставку.

Отже банк може використовувати у своїй діяльності один з двох методів нарахування відсотків: 1) метод рівних час-тин; 2) актуарний метод.

У разі використання методу рівних частин при нарахуванні відсотків за депозитом за кожний період нарахування застосовується проста (номінальна) відсоткова ставка. При цьому не враховуються нараховані раніше відсотки. Відсот-ки за актуарним методом розраховуються з використан-ням складної (фактичної) відсоткової ставки, тобто з ураху-ванням нарахованих раніше відсотків. У своїй діяльності комерційний банк може використовувати лише один з цих методів нарахування відсотків.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14