Кредитні договори укладаються в письмовій формі і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін. Стороною за кредитним договором є банк, а не кредитне управління (відділ) банку або інший його структурний підрозділ. У разі порушення цієї умови договір, укладений структурною одиницею банку від свого імені, вважається недійсним. Зміни в договір вносяться за погодженням обох сторін. Кредитний договір має бути підписаний повноважни-ми особами сторін, які його укладають. Спірні питання щодо виконання договору у разі недосягнення згоди між сторона-ми розглядаються арбітражем або судом.

За своєю структурою кредитний договір має включати такі складові:

-- преамбулу, в якій зазначаються найменування сторін та їх організаційно-правова форма;

-- предмет і суму договору; (уточнюється мета кредиту, його сума, строк надання позики, величина річних відсотків; указується номер і дата договору);

-- умови забезпечення кредиту вказується конкретно: до-говір застави, договір поруки (гарантія), цінні папери або інші документи; зазначається, що кредит, наданий банком, забезпе-чується всім належним позичальникові майном і коштами);

-- порядок надання і погашення позики (розкривається конкретний механізм видачі і погашення позики із зазна-ченням терміну);

-- зобов'язання банку і позичальника (банк зобов'язуєть-ся відкрити позичальникові певний (вказується номер) по-зичковий рахунок для видачі кредиту; позичальник зобов'я-зується використати кредит на зазначені у договорі цілі та забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нара-хованих відсотків із свого поточного рахунка у встановлені строки відповідно до строкових зобов'язань;

-- права банку і позичальника (банк має право у разі не-дотримання позичальником умов договору розірвати його і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу -- вказуєть-ся розмір штрафу у відсотках до суми позички позичальник має право достроково розірвати договір, повністю повернув-ши одержаний кредит, включаючи відсотки за його користу-вання, попередньо повідомивши про це банк);

— санкції у разі невиконання умов договору;

— порядок розгляду спірних питань (вони вирішуються згідно з чинним законодавством в арбітражному порядку);

-- особливі умови (наприклад порядок внесення змін у договір; зміни у договорі оформляються додатковою угодою сторін);

-- строк дії договору (строк дії кредитного договору вста-новлюється з дня надання кредиту і до повного погашення позики та відсотків за нею);

— юридичні адреси та реквізити сторін;

— підписи сторін.

До тексту кредитного договору часто включають так звані зобов'язальні умови, заборонні умови, а також обмежувальні умови. До зобов'язувальних умов відно-сяться умови, що покладають певні зобов'язання на керівни-цтво підприємства-позичальника. Це, приміром, надання бан-кові через певні проміжки часу фінансових звітів підприєм-ства, а також іншої необхідної фінансово-облікової інфор-мації; підтримання позичальником фіксованої величини оборотного капіталу вище певного мінімального рівня; забез-печення стабільності керівного складу підприємства на час дії договору тощо. Заборонні умови -- це дії, які позичаль-ник зобов'язується не здійснювати під час кредитної операції без попереднього погодження із банком. Йдеться, наприклад, про заборону підприємству-позичальнику проводити реорганізацію і зміну юридичного статусу в період дії кредитного договору; заборону позичальнику на продаж або надання в оренду активної частини його основного капіталу; заборону виступати гарантом для іншого позичальника тощо. Обме-жувальні умови кредитного договору дозволяють підприєм-ству-позичальнику певні дії, але лише в заздалегідь встанов-лених межах. Це, приміром, обмеження величини дивідендів, які акціонерне товариство-позичальник має право виплачу-вати власним акціонерам під час реалізації кредитного до-говору; обмеження величини премій, доплат до заробітної плати, матеріальних допомог, що виплачуються працівникам підприємства-позичальника, тощо.

Кредитний договір може бути укладений як складанням одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обмі-ну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. Факт укладання кредитного дого-вору підкреслює добровільність участі сторін у даній кредитній операції.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, за цільовим використанням по-зики, своєчасним і повним її погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов'язаний проводити перевірки стану збереження заставного майна, що повинно бути передбачено кредитним договором. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чин-ним законодавством порядку.

На договірних засадах шляхом укладання кредитних до-говорів визначаються також кредитні відносини між комер-ційними банками (міжбанківські кредити).

Чітке визначення умов кредитного договору дозволяє забез-печити ефективну взаємовигідну для банку і позичальника реалізацію кредитної операції на всіх її стадіях. Правильно складений кредитний договір служить для захисту інтересів як банку, так і клієнта-позичальника.

НБУ вимагає, щоб у кредитних договорах передбачалася конкретна відповідальність сторін за порушення умов їх угоди. Йдеться, насамперед, про відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його ко-ристування у вигляді стягнення кредитором пені за кожний день прострочення; відповідальність банку за несвоєчасне пе-рерахування валюти кредиту у вигляді сплати позичальни-кові пені за кожний день прострочення; відповідальність по-зичальника за використання не за цільовим призначенням кредитів за рахунок отриманих від НБУ кредитних ресурсів або власних ресурсів комерційного банку у вигляді стягнен-ня з позичальника штрафу у відсотках від розміру викорис-таного не за призначенням кредиту.

3.2.2 Відсоткова ставка, нарахування, сплата і стягнення

Позичковий відсоток -- плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування останнім позиченими гроши-ма. Ставка (або норма) відсотка -- це відносний показ-ник ціни банківського кредиту, що відображає відношення суми сплачених відсотків до величини позики. Комерційні банки як незалежні економічні суб'єкти мають право само-стійно встановлювати рівень відсоткової ставки за кредита-ми залежно від попиту та пропозиції на кредитному ринку та рівня облікової ставки НБУ.

Банківський позичковий відсоток відображає економічні відносини перерозподілу і привласнення банком частини прибутку, що створюється на підприємствах-позичальниках внаслідок продуктивного використання наданої позики. У зв'язку з цим інтенсивність попиту на банківський кредит з боку господарських суб'єктів визначається, насамперед, рів-нем і динамікою розвитку виробничого процесу та ступенем ділової активності товаровиробників.

Формування відсоткової ставки бататофакторний процес, який визначається багатьма чинниками. Серед них: рівень облікової ставки Національного банку, термін надання пози-ки, особливості забезпечення позики, платоспроможність і авторитет позичальника, темпи інфляції, перспективи зміни ринкової кон'юнктури тощо. Сукупність цих чинників буде визначати межі диференціації кредитного відсотка. Голов-ним чинником, що впливає на рівень відсоткових ставок, є ціна кредитних ресурсів. Чим дорожче банку обходиться форму-вання кредитних ресурсів, тим вище відсоткова ставка. В сучасних умовах вирішальний вплив на ціну кредитних ре-сурсів здійснюють, насамперед, розміри депозитних ставок. За короткостроковими позиками ставка, як правило, вища, ніж за довгостроковими. Короткостроковими є кредити на поточ-ну виробничу діяльність; вони, як правило, забезпечені това-рами, які швидко реалізуються.

Суттєвий вплив на рівень відсоткової ставки здійснює ін-фляція. В умовах інфляційних очікувань комерційні банки змушені "страхувати" себе на випадок прискорення темпів інфляції шляхом збільшення ставок за кредитами. Позич-ковий відсоток за мінусом знецінення грошей часто нази-вається "реальним відсотком". Використовується також поняття "від'ємний відсоток", який відображає умови випе-редження темпів знецінення грошей відносно темпів зростан-ня позичкового відсотка.

У банківській практиці широко використовується термії "маржа". Маржа -- це різниця між відсотковими ставками для процесу кредитування -- це різниця між ставками виданих кредитів (ставки позичкового відсотка) і залучених депозитних коштів (ставки депозитного відсотка» Зрозуміло, ще маржа має бути такого рівня, щоби забезпечувати належну рентабельність комерційного банку і створювати фінансові ресурси для його розвитку. Проте банк, що орієнтується не довгострокові перспективи своєї діяльності, не розглядає максимізацію маржі як визначальну свою мету і першочергове завдання. Часто буває економічно вигідніше інше: створити пільгові умови для постійних клієнтів, сприяти розширенню їх кола, надавати допомогу в розвитку їхньої фінансово-гос-подарської активності тощо. Робота на перспективу у сфері управління відсотковими ставками більшою мірою сприяти-ме забезпеченню ліквідності, рентабельності й розширенню діяльності комерційних банків.

Централізоване регулювання рівня відсоткових ставок здійснюється НБУ на базі зміни офіційної облікової ставки. Облікова ставка НБУ є нині одним із основних важелів регу-лювання фінансово-кредитної сфери національної економі-ки. Українські комерційні банки враховують цей важливий норматив у своїй кредитній діяльності.

Методика визначення облікової ставки НБУ базується на п'яти основних принципах:

-- забезпечення позитивного реального рівня ставки від-носно інфляції;

-- встановлення у межах коридору ринкових відсоткових ставок комерційних банків за кредитами та депозитами;

-- наближення до рівня міжбанківських відсоткових ста-вок у стабільній ситуації на грошово-кредитному ринку;

-- урахування інших чинників (обмінний курс, ліквідність банківських установ, попит на кредит у кінцевих споживачів тощо);

-- відповідність поточній політиці НБУ щодо регулюван-ня грошово-кредитного ринку.

Підвищення облікової ставки спрямоване на скорочення видачі Національним банком кредитів комерційним банкам, а тим самим на зменшення обсягу кредитних ресурсів на грошово-кредитному ринку. Навпаки, для збільшення кредит-них ресурсів в економіці НБУ знижує облікову ставку. Зни-ження облікової відсоткової ставки заохочує видачу кредитів.

У зв'язку з дією цього механізму відповідно до зміни об-лікової ставки НБУ відбувається й коригування відсоткових ставок у комерційних банках. Стимулювати розвиток вироб-ництва може лише низька відсоткова ставка.

При визначенні конкретної величини відсоткової ставки комерційний банк ставить двояке завдання: по-перше, відшко-дувати за рахунок відсотка всі свої витрати та отримати на-лежний прибуток; по-друге, зацікавити клієнтів (позичаль-ників) такою відсотковою ставкою, при якій вони брали б кредити саме в цьому банку.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14