За методами погашення банківські кредити поділяють-ся на такі, що погашаються:

-- водночас;

-- у розстрочку;

-- достроково (за вимогою кредитора або за заявою пози-чальника);

-- з регресією платежів;

-- після закінчення обумовленого періоду (місяця, квар-талу).

Ту банківську позику, яка погашається водночас, часто називають прямою; вся основна заборгованість за цією позикою має бути погашена на одну кінцеву дату. Відсотки ж можуть сплачуватися через певні проміжки часу або по за-кінченні строку позики. Позички в розстрочку передбачають періодичне погашення основної суми заборгованості, як пра-вило, рівними частинами. У цьому випадку погашення пози-ки не є таким обтяжливим для позичальника, як при пога-шенні водночас.

За формою залучення (організації) банківський кредит поділяється на:

-- двосторонній (комерційний банк -- позичальник);

-- консорціумний;

-- "дзеркальний";

-- багатосторонній (паралельний).

Банківський консорціум -- тимчасове добровільне об'єд-нання комерційних банків для розв'язання конкретних гос-подарських завдань. Банки -- учасники консорціуму збері-гають свою господарську самостійність і можуть брати участь у діяльності інших об'єднань.

Банківські консорціуми створюються з метою акумуляції кредитних ресурсів як в національній, так і в іноземній ва-люті, для здійснення кредитування господарських програм із значними обсягами фінансування, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимально-го розміру ризику на одного позичальника. Консорціумний кредит може надаватися банками різних країн для кредиту-вання зовнішньоекономічної діяльності.

Кредитна діяльність комерційних банків невіддільна від операцій на ринку міжбанківських кредитів. Одержання кредитів в інших банках дає можливість поповнювати бан-ківські кредитні ресурси. При надлишку ресурсів банк роз-міщує їх на міжбанківському ринку, при нестачі ресурсів банк купує їх на ринку. Ринок міжбанківських кредитів є важли-вою складовою ринку кредитних ресурсів.

Надання й отримання кредитів комерційними банками на міжбанківському ринку регламентується Законом України "Про банки і банківську діяльність", Цивільним кодексом України, нормативними актами НБУ, статутами комерційних банків і кредитними договорами. Кредитні відносини між комерційними банками визначаються на договірних засадах шляхом укладання кредитних договорів, які мають передба-чати права та зобов'язання сторін, з належним оформленням справ за міжбанківськими кредитами. Надання міжбанківських кредитів має супроводжуватися відкриттям рахунків відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку комер-ційних банків України.

На практиці використовуються такі основні різновиди міжбанківського кредиту:

-- овердрафт за кореспондентськими рахунками: на відпо-відному рахунку обліковуються суми дебетових (кредитових) залишків на кореспондентських рахунках банків на кінець операційного дня;

-- кредити овернайт (overnight), які надані (отримані) іншим банкам: вони надаються іншим банкам на строк не більше одного операційного дня. Цей вид міжбанківського кредиту використовується для завершення розрахунків по-точного дня;

-- кошти, які надані (отримані) іншим банкам за опера-ціями РЕПО. Ці операції пов'язані з купівлею у них цінних паперів на певний період з умовою зворотного їх викупу за заздалегідь обумовленою ціною або з умовою безвідкличної гарантії погашення у разі, якщо строк операції РЕПО збігаєть-ся із строком погашення цінних паперів.

З метою отримання міжбанківського кредиту банк-пози-чальник подає банку-кредитору, як правило, такі документи: заяву; установчий договір; копію статуту, завірену нотаріаль-но; копію ліцензії на проведення банківських операцій, завіре-ну нотаріально; картку із зразками підписів і відбитком гер-бової печатки, також завірену нотаріально; баланс на поточну звітну дату; розрахунок економічних нормативів на поточну звітну дату; показники діяльності комерційного банку; фор-му забезпечення і строкове зобов'язання. Основним джере-лом інформації для визначення кредитоспроможності пози-чальника стосовно міжбанківських кредитів є баланс банку. Договір міжбанківського кредиту має включати такі ос-новні положення: 1) предмет договору -- надання кредиту в певній сумі з певним строком погашення; 2) права і зобов'я-зання банку-кредитора і банку-позичальника; 3) відповідаль-ність сторін; 4) порядок вирішення спорів; 5) умови зміни договору; 6) особливі умови; 7) строк дії договору.

Прийняття банком оптимального рішення щодо продажу та купівлі ресурсів на міжбанківському ринку можливе лише за умов точного володіння ситуацією на ринку кредитних ресурсів і наукового прогнозування динаміки п зміни.

2.3 Сутність особливості економічна роль державного кредиту

Особливе місце серед форм кредиту в ринковій економіці, безумовно, посідає державний кредит. Ця форма кредитуван-ня безпосередньо обслуговує економічні інтереси держави, опосередковує зв'язки між державним бюджетом і всіма сферами економіки.

Державні позики є одним із найважливіших джерел по-криття дефіциту державного бюджету. Досягнення фінансо-вої стабілізації передбачає покриття державного дефіциту за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів і зовнішніх запо-зичень.

Державний кредит -- це специфічна форма кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами -- юридичні або фізичні особи. Економічним призначенням державного кредиту є акумуляція державою коштів на основі принципу повернення для фінансування державних видатків. Державний кредит дозволяє державі як позичальнику вико-ристовувати додаткові грошові ресурси для покриття бюджет-ного дефіциту без здійснення з цією метою грошової емісії.

Структура державного кредиту утворюється з різних взає-мозв'язаних компонентів і видів.

Залежно від статусу позичальника розрізняють централі-зований і децентралізований державний кредит. У першо-му випадку державні цінні папери випускаються урядом (Міністерством фінансів), у другому -- місцевими органами влади. Місцеві позики є важливою складовою фінансів регіо-нального самоврядування. Вони дозволяють мобілізувати тимчасово вільні грошові кошти для потреб розвитку кон-кретних регіонів. Децентралізований державний кредит і міс-цеві позики в перспективі можуть стати в Україні важливим фінансовим інструментом розвитку народного господарства.

Залежно від місця розміщення державного кредиту роз-різняють внутрішні державні позики (розміщуються в даній державі в національній валюті) і зовнішні позики (розміщу-ються за кордоном в іноземній валюті). Однак у процесі роз-міщення внутрішніх державних позик можуть брати актив-ну участь й нерезиденти. Лібералізація порядку інвестуван-ня коштів нерезидентів на ринок державних цінних паперів розширює його фінансові можливості.

Держава може брати позики в міжнародних кредитних установах та банках інших країн.

Залежно від термінів погашення державою своїх боргових зобов'язань виділяють: короткострокові позики (поточні, як правило, до 1 року), середньострокові позики (як правило, від 1 до .5 років) і довгострокові позики (як правило, понад 5 років).

За видами доходності державні позики поділяють на:

-- відсоткові позики: власники державних цінних па-перів отримують доход з розрахунку певних, як правило, фіксо-ваних, відсотків річних;

-- безвідсоткові (дисконтні) позики: державні цінні папери реалізуються за ціною нижчої їх номінальної вартості; різниця між ціною придбання та номінальною вартістю об-лігації, що відшкодовується власникові під час погашення, становить доход з цінних паперів; в Україні безвідсоткові (дисконтні) облігації внутрішньої державної позики випус-каються, починаючи з 1996 р.

-- виграшні позики: державні цінні папери реалізуються без встановлення фіксованих відсотків; власники отримують доход за умови включення даного номера облігації у виграш-ний тираж погашення.

Специфічне місце в системі державного фінансування і кредитування посідають державні лотереї -- розіграш дер-жавою грошових сум чи речей за допомогою платних білетів. Лотерея виступає як форма залучення у відповідний бюджет коштів населення через продаж нумерованих лотерейних білетів, коли лише частина зібраних коштів розігрується у вигляді виграшів. Держава отримує при цьому доход, який дорівнює різниці між коштами, які надходять внаслідок ви-пуску та реалізації лотерейних білетів, і коштами, які вико-ристані на виплату виграшів (враховується й фінансування витрат організацій, які проводять лотереї).

Державні цінні папери засвідчують право на власність і належність до державного кредиту. Державні цінні папери -- це державні зобов'язання, що випускаються в докумен-тарній або електронній формах центральним урядом, місце-вими органами влади і окремими державними підприємства-ми з метою розміщення позик і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети.

Найпоширенішим видом державних цінних паперів є об-лігації державних позик. Облігація (від лат. obligatio -- зобов'язання) -- це цінний папір, який, по-перше, засвідчує вне-сення її власником певних грошових коштів на її придбан-ня (в даному випадку -- на користь держави); по-друге, надає її власникові право на отримання певного доходу від облігації; по-третє, потверджує зобов'язання держави відшкодувати пов-ну номінальну вартість облігації у передбачений умовами позики строк.

При випуску державної позики обов'язково обумовлюється термін, протягом якого облігації підлягають погашенню або викупу.

Випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх держав-них і місцевих позик. Кошти, що надходять від розміщення державних облігації, зараховуються до державного бюджету, хоча й не враховуються в його доходах (згідно із світовою бюджетною методологією).

Облігації державних позик можуть бути як іменними, так і на пред'явника. Державні облігації випускаються або у вигляді документів, або у вигляді записів на відповідних елек-тронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. В Україні державна облігація у вигляді електронного запису вважається придбаною з моменту реєстрації її набувача.

Державні облігації, як вже зазначалося, реалізуються як юридичним, так і фізичним особам на добровільних засадах. Головними набувачами державних облігацій є, як правило, комерційні банки.

Державні облігації можуть вільно обертатися, або мати обмежене коло обігу, вони ощадні й бувають казначейські.

Для заміни облігацій державних позик, що були випущені раніше, використовуються конверсійні облігації.

Казначейські зобов'язання (векселі) держави -- це вид державних цінних паперів, що засвідчує внесення їх власни-ком грошових коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими папе-рами. Казначейські зобов'язання випускаються державою на різний термін, тому вони можуть бути: довгострокові, середньострокові і короткострокові.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14