Затриманий, відповідно до ст. 267 КпАП, може оскаржити адміністративне затримання у вищий орган (вищій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, прокуророві або до суду. Закон не встановив порядку оскарження, його наслідків, а також характеру рішення по скарзі. В усякому разі, працівники міліції повинні надавати затриманому можливість звернутися із скаргою як в усній, так і в письмовій формі. Рішення ж по скарзі за своїм характером може бути різним залежно від конкретних обставин. Якщо скарга обґрунтована, а адміністративне затримання триває - затриманого має бути негайно звільнено. Якщо ж скаргу подано після звільнення, то вищий начальник може лише прийняти рішення про притягнення винних працівників міліції до дисциплінарної відповідальності. Питання про відшкодування збитків, заподіяних громадянинові (якщо незаконне затримання тривало, наприклад, 3 доби), в законодавстві також не вирішено.
Особистий огляд і огляд речей (Л.В.Коваль називає його перевірочним оглядом [250]Коваль Л. Адміністративне право України: Курс лекцій (Загальна частина). - C. 96.[250]) за характером об'єкту дослідження становлять різні заходи примусу, однак за змістом вони не відрізняються один від одного, тому доцільно розглядати їх разом.
В попередньому розділі було розглянуто огляд як адміністративно-запобіжний захід, з'ясовано його відмінність від ряду кримінально-процесуальних дій, що характерно також для огляду як заходу припинення. Тому підкреслимо лише, що огляд як захід адміністративного припинення, зокрема, забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, застосовується міліцією виключно у зв'язку з адміністративним проступком. Він провадиться в кімнатах для затриманих з метою (крім загальної мети всіх заходів забезпечення) виявлення у особи речей і документів, які є знаряддям або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення або мають значення речових доказів у справі, а також заборонених до зберігання. Мету огляду може становити, крім цього, виявлення певних ознак речей (наприклад, номерів агрегатів транспортного засобу тощо). Із загальної кількості застосування огляду з метою виявлення доказів у справі проводиться майже половина.
Відповідно до ст. 264 КпАП особистий огляд провадиться працівником міліції однієї статі з порушником і в присутності двох понятих тієї ж статі. Варто зазначити, що в законодавстві про адміністративні правопорушення поняття, права і обов'язки понятих не визначено, ст. 264 КпАП тільки вказує на їх участь у провадженні. Для усунення цього недоліку законодавство про адміністративні правопорушення могло б перейняти положення Кримінально-процесуального кодексу, ст. 127 якого визнає понятим незацікавлену у справі особу, яка на запрошення уповноваженої посадової особи присутня під час провадження слідчих дій і своїм підписом засвідчує відповідність записів у протоколі виконаним діям. На цю проблему в літературі вже зверталася увага [134]Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис. ... канд. юрид. наук. - С. 91; [263]Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - Харків, 1999. - С. 13.[134; 263], і цілком логічно було б доповнити КпАП відповідною статтею.
Як випливає із змісту зазначеної норми КпАП, особистий огляд без понятих не допускається. Однак на практиці такі випадки, хоча і рідко, але зустрічається. Зрозуміло, що дані, одержані під час такого огляду, доказового значення не мають, хоча, на думку дисертанта, необхідно більше довіряти працівникам міліції, які часом не мають можливості забезпечити участь понятих попри всі свої зусилля. В справах про адміністративні правопорушення було б цілком виправданим здійснення особистого огляду у виняткових випадках без участі понятих.
В ст. 264 КпАП зазначено лише на те, хто має бути присутнім під час особистого огляду і не зазначено, хто не може бути при цьому, тобто особи протилежної статі. Такий висновок можна зробити із змісту статті, але для забезпечення захисту честі і гідності громадян, підданих оглядові, було б корисним вказати на це в законі прямо.
Огляд речей може здійснюватися, як правило, в присутності особи, у власності або володінні яких вони є. Закон не вимагає при цьому обов'язкової участі понятих, хоча п. 2.17 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22 лютого 2001 року № 185, вимагає присутності при цьому як власника (володільця), так і понятих. На думку дисертанта, така вимога є вже перестраховуванням. У невідкладних випадках речі може бути піддано оглядові і під час відсутності власника або володільця, але участь понятих в таких випадках є обов'язковою.
Провадження огляду оформляється спеціальним протоколом або про нього робиться запис в протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання. КпАП не передбачає, що має бути зазначено в цих протоколах. Зрозуміло, протокол має містити відомості, загальні для всіх подібних документів (маються на увазі дата, місце складення, ким складений, підписи тощо). Особливості оформлення огляду полягають в тому, що потрібно послідовно детально описати всі речі, виявлені у особи, підданої огляду. При цьому важливо дотримуватися певних технічних вимог для опису окремих речей. Наприклад, не слід допускати категоричних тверджень про природу речей, якщо для цього необхідно мати спеціальні знання [309]Матвеенков А.С. Производство по делам об административных правонарушениях (составление процессуальных документов). - С. 12-13.[309].
З метою забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення законодавство передбачає можливість застосування тільки особистого огляду і огляду речей (найчастіше мова йде про речі, які перебувають при особі). Проте в багатьох випадках в діяльності міліції та інших суб'єктів правоохорони виникає необхідність огляду певних приміщень чи територій, а також транспортних засобів, який також, як уявляється, слід врегулювати в КпАП.
Вилучення речей і документів може мати місце переважно після застосування двох попередніх заходів - адміністративного затримання або огляду. Воно полягає в примусовому припиненні володіння (а як наслідок - користування і розпорядження) особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, певною річчю або документом.
Вилученню працівниками міліції підлягають речі, які є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, можуть бути речовими доказами у справі, а також якщо їх може бути використано на шкоду затриманих. Інструкція з організації роботи чергової частини міськрайліноргану (п.4.4.5) передбачає, крім цього, вилучення документів, цінностей, грошей, цінних паперів і речей, заборонених до зберігання у кімнатах для затриманих (всі види зброї, боєприпаси, наркотичні, сильнодіючі, отруйні речовини, ножі, бритви, ключі, інші металеві предмети, скляний посуд, спиртні напої, тютюнові вироби, сірники, гральні карти, поясні ремені, помочі, шнурки, шарфи, краватки тощо). У водіїв транспортних засобів працівники Державтоінспекції можуть вилучати посвідчення на право керування цими засобами, номерні знаки, а також затримувати самі транспортні засоби і доставляти їх для зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці (хоча в цьому випадку застосовується інші терміни, але це також вилучення).
Вилучені речі і документи зберігаються в камерах схову речових доказів, а там, де їх нема, - в інших приміщеннях міліції до розгляду справи, після чого, залежно від результатів розгляду їх може бути конфісковано, реалізовано, знищено або повернено володільцеві.
Про вилучення речей і документів складається окремий протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення, адміністративне затримання чи огляд речей. Закон не встановлює обов'язкових вимог до змісту і реквізитів протоколу вилучення. Найбільший інтерес при цьому становить відображення відомостей про вилучені речі чи документи. Доцільно, на думку дисертанта, використовувати рекомендації представників науки кримінально-процесуального права, які вважають необхідним в протоколі виїмки перелічити всі вилучені речі та документи із зазначенням назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальні ознаки [314]Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. - К., 1992. - С. 233.[314]. У певних випадках протокол складається в двох примірниках, один з яких додається до справи, а другий - вручається володільцеві. Це важливо робити завжди, коли після розгляду справи речі і документи може бути повернено колишньому власникові.
Стаття 265 КпАП передбачає особливості вилучення окремих видів речей та документів, вилучення їх у окремих осіб та процесуального оформлення вилучення деяких речей. Так, вилучені державні нагороди (ордени, медалі), нагрудні знаки до почесних звань, відзнаки Президента України, після розгляду справи підлягають поверненню їх законному володільцеві, а якщо він невідомий - надсилаються до Адміністрації Президента України.
Деякі речі після розгляду справи підлягають знищенню. Це самогон чи інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх вироблення, наркотичні речовини, речі, вивезені або винесені із спеціально встановленої зони радіоактивного забруднення, тощо. Про знищення таких речей складається акт, в якому має бути зазначено, ким, коли, в присутності кого (понятих), яким чином і які саме речі було знищено.
Певні особливості має вилучення вогнепальної, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду та холодної зброї, бойових припасів, електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, які в основному стосуються змісту протоколу. В ньому мають зазначатися марка або модель, калібр, серія, номер зброї, що вилучається, кількість і вид бойових припасів чи спеціальних засобів. До цього слід додати, що в протоколі необхідно вказати також про очевидні пошкодження і несправності зброї. Цей протокол складається у двох примірниках.
На думку дисертанта, в ст. 265 КпАП слід передбачити також особливості вилучення предметів, які швидко псуються, тобто мова йде переважно про продукти споживання. Такі предмети слід своєчасно реалізувати, для чого їх має бути передано відповідним торговельним підприємствам, а якщо з якихось причин зробити це неможливо - з дотриманням санітарних норм їх необхідно знищити. В цьому випадку, а також у всіх випадках вилучення речей, які мають тільки родові ознаки, актуальним є питання оцінки їх вартості, його також слід врегулювати в КпАП.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67
