Адміністративний арешт як найсуворіший захід адміністративної відповідальності застосовується лише районним (міським) судом (суддею) і лише в тих виняткових випадках, коли за обставинами справи і з врахуванням особи порушника застосування інших заходів буде визнано недостатнім, тобто можливість застосування альтернативних заходів впливу старанно вивчена і визнана недоцільною [266]Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - С. 310.[266]. У зв'язку з цим в законодавстві за жоден адміністративний проступок арешт не встановлено як єдиний захід стягнення. Завжди є можливість застосувати попередження, штраф або виправні роботи. Суть цього стягнення полягає в короткочасному, до 15 діб, позбавленні волі правопорушника з можливим використанням його на фізичних роботах без оплати праці. Застосування адміністративного арешту передбачено за найсерйозніші проступки, які межують зі злочинами (дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції тощо). Оскільки щодо зазначеного адміністративного стягнення міліція виконує тільки виконавчу функцію, така її діяльність буде проаналізована пізніше.
Накладення адміністративних стягнень посадовими особами міліції, крім того, що здійснюється в рамках певних процедур, які буде проаналізовано на закінчення цього розділу, має відбуватися також із дотриманням ряду загальних правил, суть яких полягає в реалізації найважливіших принципів адміністративної відповідальності - її законності та індивідуалізації.
Виконання загальних правил при застосуванні адміністративних стягнень має ґрунтуватися, перш за все, на неухильному додержанні принципу законності. Відповідно до ст. 33 КпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, встановлених нормативним актом, який передбачає відповідальність за його вчинення, в точній відповідності з КпАП та іншими актами про адміністративні правопорушення. Це правило означає, по-перше, що за вчинений проступок накладається стягнення тільки того виду, який встановлено в санкції відповідної статті КпАП. Не можна, наприклад, застосовувати позбавлення права керування за перешкоджання проведенню працівником міліції огляду транспортних засобів, попередження - за безквитковий проїзд пасажира в міському транспорті, оскільки ці стягнення санкціями відповідно ст. 1223 і ст. 135 КпАП не передбачено.
По-друге, стягнення накладається в точно визначених законом межах. Не допускається застосування стягнення нижче нижчої межі, передбаченої санкцією відповідної статті, а також перевищення його максимального розміру. Наприклад, за дрібне хуліганство встановлено штраф від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, саме в цих рамках його і необхідно застосовувати. На думку дисертанта, в законі варто було б передбачити можливість застосування адміністративного стягнення у меншому розмірі, ніж це передбачено санкцією відповідної статті КпАП, адже, як зазначалося, в наш час розмір, наприклад, штрафу досить великий і часто не відповідає шкідливості проступку. Наприклад, ч. 1 ст. 1644 КпАП за несвоєчасне здавання виторгу передбачає накладення на осіб, відповідальних за його здавання, мінімального штрафу в розмірі 17 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (289 грн.). Як уявляється, така висока мінімальна санкція не враховує всіх можливих життєвих обставин вчинення зазначеного проступку. Посадова особа ж міліції, навіть встановивши обставини, за яких вважає недоцільним і надмірним застосування подібного стягнення, не має права вийти за межі встановленої санкції.
По-третє, під час накладення адміністративного стягнення має бути дотримано всіх інших вимог законодавства про адміністративні правопорушення. Маються на увазі вимоги щодо наявності складу адміністративного проступку, відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність, підвідомчості справ, строків давності тощо [164]Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Консп. лекцій. - С. 36-37.[164].
Важливе значення для адміністративно-юрисдикційної діяльності має визначення в ч. 2 ст. 33 КпАП обставин, які має враховувати суб'єкт цієї діяльності при накладенні стягнення з метою індивідуалізації відповідальності. До таких факторів віднесено характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Розуміння змісту цих обставин необхідне для обґрунтованості призначення конкретного заходу адміністративної відповідальності.
Про характер правопорушення свідчать його об'єкт, тобто суспільні відносини, на які посягає проступок (наприклад, права і свободи громадян, тощо), а також ознаки, що характеризують об'єктивну сторону правопорушення (дія чи бездіяльність, характер і розмір заподіяної шкоди, час, місце, спосіб, засоби вчинення правопорушення тощо) [103]Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. А.Т.Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. - С. 34.[103].
Особу порушника характеризують, перш за все, ознаки, властиві суб'єктові проступку (вік, стать, службовий, соціальний стан, протиправна поведінка в минулому тощо), а також поведінка в трудовому колективі і в побуті, ставлення до сім'ї, колег по роботі, навчанню тощо [112]Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. - С. 170.[112]. Всі ці обставини має бути встановлено посадовою особою міліції, яка розглядає справу, щоб мати повну уяву про особу порушника.
Ступінь вини правопорушника залежить від форми вини, з якою вчинено проступок, а також від мотиву і мети його вчинення. Зрозуміло, що вчинення правопорушення умисно відрізняється від вчинення його з необережності. В першому випадку ступінь вини порушника вищий. Деякі правопорушення може бути вчинено тільки умисно. В цих випадках для визначення ступеню вини порушника має значення вид умислу - прямий чи непрямий. Якщо проступок вчинено з прямим умислом, то ступінь вини порушника може підвищити наявність корисливого або іншого низького мотиву [171]Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. - С. 78.[171].
Майновий стан правопорушника також має бути враховано при застосуванні таких адміністративних стягнень як штраф і позбавлення спеціального права (в разі застосування позбавлення права керування транспортним засобом професійного водія). При цьому враховується не тільки розмір заробітної плати особи, але і всі інші види її прибутку, який підлягає оподаткуванню, а також наявність або відсутність у неї утриманців.
Обставинам, що пом'якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, присвячено окремі статті КпАП. Стаття 34 пом'якшуючими відповідальність обставинами визнає: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Оскільки цей перелік може бути доповнено законодавством, а посадова особа, яка розглядає справу, може визнати пом'якшуючими і обставини, не передбачені законом, можна зробити висновок, що він не вичерпний, відкритий. В практичній діяльності такими обставинами визнаються, наприклад, бездоганна трудова діяльність, похилий вік правопорушника, наявність у нього утриманців тощо [163]Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. - С. 145.[163].
На відміну від пом'якшуючих обставин в ст. 35 КпАП дано вичерпний, закритий перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення. Тобто його не може бути розширено суб'єктами адміністративної юрисдикції. До таких обставин віднесено: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Залежно від характеру адміністративного правопорушення посадова особа, яка накладає стягнення, може не визнати останню обставину обтяжуючою (наприклад, для відповідальності за безквитковий проїзд байдуже, чи вчинено його в стані сп'яніння). Певні проблеми тут викликає врахування такої обставини як повторне вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, поняття однорідного правопорушення. На думку дисертанта, однорідність при цьому означає посягання на той самий родовий або видовий об'єкт, тобто це не тотожні проступки, відповідальність за вчинення яких передбачається однією нормою. Наприклад, однорідними слід визнати всі порушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, порушення правил паспортної системи, правил дозвільної системи тощо.
Обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, мають велике значення при накладенні стягнення. Врахування пом'якшуючих обставин дає посадовій особі, яка розглядає справу, право призначити стягнення, наближене до мінімуму санкції статті, якою передбачено відповідальність за дане діяння, а якщо санкція альтернативна - застосувати більш м'який вид стягнення. Крім того, в таких випадках можливе звільнення порушника від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд громадської організації чи трудового колективу або з оголошенням усного зауваження. Наявність же обтяжуючих обставин, навпаки, надає можливість накласти стягнення, яке дорівнює максимуму санкції статті КпАП або наближене до цього максимуму, а за альтернативної санкції - застосувати більш суворе стягнення [103]Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. А.Т.Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. - С. 36.[103].
При накладенні стягнення обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, мають враховуватися лише за умови, що вони перебувають за межами складу правопорушення, тобто не є його складовою частиною. Так, вчинення, наприклад, дрібного хуліганства в стані сп'яніння обтяжує відповідальність порушника, керування ж транспортним засобом в стані сп'яніння не обтяжує, тому що ця ознака безпосередньо входить до складу правопорушення (ст.130 КпАП) [162]Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. Конспект лекцій. - Харків, 1996. - С. 102.[162].
Слід зазначити, що реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності дуже тісно пов'язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність переслідує подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян в дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності. Перша з них, репресивно-каральна (чи „штрафна”, хоча суть від цього не змінюється), полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення. Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування у адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб. Неважко помітити, що якщо перша функція важлива, переважно, на цей час, на момент реалізації відповідальності, то запобіжно-виховна функція - перспективна, тобто вона „працює” на майбутнє. При цьому мета, яка кореспондує цій функції, також є перспективною.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67