Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україн - рефераты, скачать рефераты, бесплатно рефераты

Рефераты. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україн

p align="left">По-друге, передбачено можливість застосування зброї для відбиття групового або збройного нападу на працівника міліції або членів його сім'ї чи іншого нападу, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека. Груповий напад має місце у випадках, коли його вчиняють двоє і більше осіб. В разі збройного нападу нападник використовує вогнепальну або холодну зброю. Він може бути як груповим, так і поодиноким. Інший напад може створювати небезпеку для життя або здоров'я зазначених осіб у випадках, коли нападник значно перевищує фізичною силою потерпілого (наприклад, дитину, жінку), коли нападник застосовує різні небезпечні предмети (крім зброї) тощо. Цей пункт ч. 1 ст. 15 надає право застосовувати вогнепальну зброю для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї. В Законі «Про міліцію» не пояснюється, хто належить до членів сім'ї працівника. В чинному законодавстві це питання також вирішується неоднаково. Наприклад, Кодекс про шлюб та сім'ю України [13]Кодекс про шлюб та сім'ю України // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1969. - № 26. - Ст. 204.[13] крім подружжя та дітей до членів сім'ї відносить діда, бабу, братів, сестер, вітчима, мачуху, а також інших осіб, які постійно виховують і утримують дитину (ст. 95). Житловий кодекс України [14]Житловий кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - № 1. - Ст. 2.[14] (ст. 64) визнає членами сім'ї наймача другого з подружжя, їх дітей, батьків та інших осіб, які постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Закон України «Про пенсійне забезпечення» [38]Про пенсійне забезпечення: Закон України від 6 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 3. - Ст. 10.[38] називає ще ширше коло членів сім'ї годувальника: це друге з подружжя, їх батьки, діти, брати, сестри, онуки, дід і бабуся, усиновителі і усиновлені, вітчим і мачуха, пасинок і падчірка (ст.ст. 37, 38, 40, 41). Є й інші законодавчі визначення членів сім'ї. На думку дисертанта, працівник міліції має право захищати життя і здоров'я всіх членів сім'ї, тобто осіб, які перебувають з ним в шлюбі чи родинних зв'язках, на його утриманні або проживають разом з ним і ведуть спільне господарство. Тим більше, що правом (і обов'язком) працівника міліції є застосування зброї для захисту всіх громадян. З огляду на останнє зауваження п. 2 ч. 1 ст. 15 можна навіть визнати зайвим з точки зору визначення підстав застосування вогнепальної зброї. Його значення полягає в акцентуванні посиленого характеру охорони життя і здоров'я працівників міліції і членів їх сімей.

По-третє, міліції надано право застосовувати зброю для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення. В п. 3 ч. 1 ст. 15 йдеться про застосування зброї для захисту (відбиття будь-якого нападу - групового чи одноособового, збройного чи без зброї - або звільнення від правопорушників) дуже широкого кола об'єктів. Це як об'єкти, що охороняються (причому, вони можуть охоронятися не тільки працівниками міліції), так і приміщення громадян та організацій незалежно від того, охороняються вони чи ні.

По-четверте, зброя може застосовуватися для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти. Тяжким злочином ч. 4 ст. 12 Кримінального кодексу України визнає злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше п'яти, але не більше десяти років. Враховуючи, що кількість цих злочинів дуже велика, причому, в наш час відсутній навіть їх спеціальний перелік, тобто в момент застосування зброї працівник міліції не може блискавично визначити, тяжкий чи нетяжкий злочин вчинено, формулювання даного пункту потребує уточнення. До того ж, в Україні скасовано смертну кару як кримінальне покарання, тому можливість застосування вогнепальної зброї щодо особи, яка тільки намагається втекти, при цьому не створюючи загрози оточуючим, вже не можна беззастережно визнати обґрунтованим.

По-п'яте, вогнепальна зброя може бути застосована для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції. Цей пункт ч. 1 ст. 15 перекликається з п. 3, де йдеться про відбиття небезпечного нападу на працівника міліції. Під збройним опором розуміється застосування злочинцем вогнепальної або холодної зброї чи інших небезпечних предметів з метою протидіяти працівникам міліції у виконанні ними своїх службових обов'язків, пов'язаних з його затриманням. Працівники міліції, на яких покладено охорону заарештованих та затриманих осіб, мають вживати заходів до припинення втечі і затримання втікача. З цією метою вони можуть як крайній захід застосувати вогнепальну зброю. Знову ж таки слід висловити сумнів щодо доцільності залишення в Законі даного положення, тобто щодо застосування зброї до втікача, якщо він не загрожує іншим особам.

Нарешті, п. 6 ч. 1 ст. 15 передбачає можливість застосування зброї для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу для життя чи здоров'я громадян або працівника міліції. Метою застосування зброї в цьому випадку названо зупинку транспортного засобу. Це означає, що водію та пасажирам шкода не повинна завдаватися, що ж стосується транспортного засобу, то пошкодженою може бути будь-яка його частина (шини, кузов, двигун та ін.). Потребує пояснення характер дій водія, які можуть бути підставою застосування зброї. Це може бути значне перевищення максимальної швидкості руху, небезпечне маневрування на вулиці або шляху, злісне ухилення від виконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу із спробою втечі тощо. Всі подібні дії мають бути протиправними.

Як уявляється, слід підтримати позицію О.С. Фролова, на думку якого ч. 2 ст. 151 Закону «Про міліцію» встановлює самостійну, сьому підставу застосування вогнепальної зброї [429]Фролов О.С. Проблеми правового регулювання та практики застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу працівниками органів внутрішніх справ. - С. 67.[429]. Мається на увазі спроба особи, яка затримується працівником міліції, що оголив вогнепальну зброю, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутися до його зброї.

За даними О.М.Бандурки, найчастіше вогнепальна зброя застосовується для приборкання і затримання злочинців - близько 65 % випадків застосування, а також для зупинки транспортних засобів - майже 20 % [134]Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис. ... канд. юрид. наук. - С. 112.[134]. Подібні дані наводить також О.С. Фролов, який встановив, що для захисту громадян та самозахисту від нападу вогнепальна зброя застосовувалась у близько 50 % всіх випадків застосування; з метою зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження - у більше ніж 40 %; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину, - понад 3 %; з інших підстав - близько 5 %. З наведеного аналізу він робить невтішний висновок, що одне з основних призначень вогнепальної зброї - це примусова зупинка транспортного засобу [429]Фролов О.С. Проблеми правового регулювання та практики застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу працівниками органів внутрішніх справ. - С. 71.[429].

Детально порядок застосування вогнепальної зброї, крім загальних правил, розглянутих вище, Законом «Про міліцію» не визначено. Не встановлено цей порядок також і в інших нормативних актах. Застосуванню зброї, як і інших заходів припинення спеціального призначення, має передувати попередження особи про такий намір. В Законі не зазначено, як саме має бути зроблено попередження (за винятком ч. 1 ст. 151, про що йшлося вище). Військові статути в цих випадках передбачають попередження окриком «Стій, стріляти буду!» та пострілом вгору. В разі безпосередньої загрози життю або здоров'ю людей вогнепальна зброя може застосовуватись на ураження без попередження.

Частина 2 ст. 15 Закону «Про міліцію” встановлює заборону застосування і використання вогнепальної зброї при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи. Із сказаного можна зробити висновок, ще вогнепальну зброю може бути застосовано і в багатолюдних місцях, має бути забезпечено лише безпеку оточуючих.

Чинне законодавство передбачає додаткові гарантії захисту життя і здоров'я озброєних працівників міліції. Суть їх полягає в тому, що працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник міліції запідозрив у вчиненні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб працівник міліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування. Спроба особи, яка затримується працівником міліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю. В цій нормі, закріпленій ч. 2 ст. 151 Закону «Про міліцію», певний інтерес становить визначення працівником міліції відстані між ним і правопорушником. Закон цю відстань нічим не обмежує, тобто вибір її залежить від конкретної ситуації (характер місцевості, кількість правопорушників, їх поведінка тощо).

Від застосування вогнепальної зброї відрізняється її використання. Закон «Про міліцію» (ч. 3 ст. 15) надає право працівникам міліції використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, а також для знешкодження тварин, які загрожують життю і здоров'ю громадян або працівника міліції. В цих випадках відсутній елемент примусу, тобто використання зброї не належить до заходів припинення.

Разом з тим в літературі щодо співвідношення застосування і використання вогнепальної зброї існують різні точки зору. Так, Л.Г. Чистоклєтов пропонує поділити всі випадки застосування і використання вогнепальної зброї на дві групи залежно від об'єкта, на який скерований її вплив [438]Чистоклєтов Л.Г. Адміністративно-правові основи застосування міліцією вогнепальної зброї: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 1997. - С. 12.[438]: 1) сама особа - при застосуванні; 2) небезпечна тварина або психіка людей - при використанні. В.С. Новіков всі правові підстави застосування вогнепальної зброї поділяє на: 1) правові конфлікти, коли працівники міліції перебувають у стані необхідної оборони; 2) правові конфлікти, коли працівники міліції перебувають у стані заподіяння шкоди особі, що затримується за вчинення злочину; 3) правові конфлікти, пов'язані з використанням вогнепальної зброї, коли працівники міліції перебувають у стані крайньої необхідності [325]Новиков В.С. Правовая основа вынужденного применения огнестрельного оружия сотрудниками милиции // Совершенствование административно-правовой деятельности органов внутренних дел: Сб. науч. трудов. - М., 1996.- С. 82_88.[325]. На думку О.С. Фролова, доцільніше було б за основний критерій зазначеного поділу брати мету правоохорони: усунення факту правопорушення - при застосуванні; всі інші випадки - при використанні [429]Фролов О.С. Проблеми правового регулювання та практики застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу працівниками органів внутрішніх справ. - С. 76-77.[429].

На думку дисертанта, застосовуватися вогнепальна зброя може до людей, у всіх же інших випадках, в тому числі і для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, зброя використовується. До речі, в законодавстві Російської Федерації це питання вирішено саме так. В законодавстві України, як видно із викладеного, поліпшення потребує закріплення як підстав, так і конкретних процедур застосування і використання вогнепальної зброї працівниками міліції.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67