Для адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції важливе значення має належна кваліфікація протиправних діянь. Варто зазначити, що наукові основи кваліфікації адміністративних проступків вироблено ще недостатньо. Слід, на думку дисертанта, погодитись з О.І. Остапенко, який вважає, що зміст терміна „кваліфікація” зводиться до встановлення якісної характеристики явища або предмета, які визначаються. Термін „кваліфікація правопорушень” застосовується в юридичній науці у двоякому значенні: як логічний процес пізнання юридичної суті вчиненого у реальному житті протиправного діяння і як кінцеве судження, отримане в результаті процесу пізнання, що має юридичну оцінку вчиненого правопорушення. Кваліфікація за своєю суттю є не лише процесом пізнання, під час якого використовуються логічні форми мислення. Кваліфікація як висновок має форму умовиводу, за допомогою якого формується законодавча модель протиправних дій суб'єкта [333]Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. - С. 209.[333].

Отже, кваліфікація адміністративних проступків - це встановлення ознак вчиненого діяння і співставлення їх з ознаками того чи іншого складу правопорушення з метою визначення відповідності, співпадання цих ознак і формулювання висновку про наявність або відсутність складу конкретного адміністративного правопорушення. Кваліфікацію слід розглядати також як найважливіший етап правозастосовчої діяльності [239]Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел. - С. 85.[239].

Кваліфікація адміністративних проступків є досить складним процесом, який має свої етапи та передумови. Останніми, зокрема, визнаються:

1) всебічне, повне і об'єктивне встановлення всіх фактичних обставин справи: з'ясовується, чи мала місце протиправна дія, у вчиненні якої звинувачується винна особа; встановлюється наявність у діях порушника складу проступку і відповідність його адміністративно-правовій нормі, яка передбачає відповідальність за вчинені протиправні дії; з'ясовуються мотиви вчинення протиправних дій та винність особи, а також обставини, які впливають на характер і ступінь адміністративної відповідальності; вивчаються дані, що характеризують особу порушника, характер і розмір заподіяної шкоди;

2) точне і достовірне визначення юридичного значення всіх фактичних обставин вчинених протиправних дій і особи порушника;

3) правильний вибір адміністративно-правової норми та з'ясування її змісту і значення [333]Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. - С. 210-211.[333]. Додамо також, що до зазначених передумов слід віднести попереднє з'ясування всіх законодавчих ознак того чи іншого адміністративного проступку, тобто кожен працівник міліції, який причетний до адміністративно-юрисдикційної практики, має чітко уявляти, які діяння визнаються правопорушеннями, які властивості вони мають, чим відрізняються від інших подібних діянь тощо. Отже, основною передумовою належної кваліфікації адміністративного проступку є точне визначення всіх ознак діяння, які характеризують його як проступок.

Наведений перелік адміністративних проступків, справи про які підвідомчі міліції, свідчить про те, що ознаками, за якими вони відрізняються один від одного, є практично всі ознаки, які входять до юридичного складу проступку. Проте для діяльності щодо їх кваліфікації ці ознаки мають неоднакове значення. Зокрема, така ознака як об'єкт посягання більше свідчить про характер шкідливості вчиненого діяння і на його кваліфікацію практично не впливає. Дуже рідко для встановлення наявності складу адміністративного проступку мають значення ознаки суб'єктивної сторони, та й то маються на увазі її факультативні ознаки - мотив і мета (ст. 44 КпАП передбачає відповідальність за вчинення ряду діянь щодо наркотичних засобів, якщо при цьому відсутня мета збуту, те ж саме встановлено ст. 176 щодо самогону, нарешті, ст. 132 визнає корисливу мету обов'язковою ознакою складу, який полягає у самовільному використанні транспортних засобів, машин і механізмів). В одному складі згадується умисел і необережність (умисне зіпсуття паспорта чи втрата його з необережності - ст. 198), але, оскільки названо обидві форми вини, для кваліфікації встановлення конкретної з них втрачає сенс.

Однією з основних ознак, які використовуються для формулювання складів адміністративних правопорушень загалом і тих, справи про які підвідомчі міліції, зокрема, є предмет проступку. Причому, це найрізноманітніші предмети матеріального світу, які в цивільному праві мають назву речей, до того ж, класифікуються за різними ознаками: засоби виробництва (машини і механізми - ст. 132 КпАП) і предмети споживання (спиртні напої - ст. 178); речі, вилучені з цивільного обігу (самогон та інші міцні напої домашнього вироблення - ст.ст. 176 і 177), обмежені в обігу (наркотичні засоби, психотропні речовини - ст. 44, вогнепальна, холодна, пневматична зброя і бойові припаси - ст.ст. 192, 194, 196) і не вилучені з обігу (транспортні засоби - 1223 та ін); речі, які споживаються (бензин та інші паливно-мастильні матеріали - ст. 161, спиртні напої тощо) і не споживаються (транспортні засоби, машини, механізми тощо); речі індивідуально визначені (транспортні засоби тощо) і речі, які мають родові ознаки (бензин, спиртні напої тощо) і т. ін. [391]Советское гражданское право. Часть первая: Учебник / Под общ. Ред. В.Ф. Маслова и А.А. Пушкина. - К., 1983. - С. 174- 177.[391]

Ознаки об'єктивної сторони складу проступку мають найбільше значення для кваліфікації зазначених адміністративних правопорушень. Причому, це як основна її ознака, тобто діяння, так і факультативні. Зазначимо, що особливістю більшості складів адміністративних проступків, справи про які підвідомчі міліції, з точки зору об'єктивної сторони є те, що в багатьох випадках такий склад становить порушення (невиконання, недотримання) тих чи інших загальнообов'язкових правил - користування засобами транспорту, безпеки на транспорті, забезпечення безпеки дорожнього руху, схоронності вантажів, поводження зі зброєю тощо. У відповідних статтях КпАП подібні склади формулюються шляхом як простого наведення видів порушень тих чи інших правил (наприклад, в ст. 111 майже повністю перераховано види порушень правил безпеки польотів), так і закріплення бланкетної диспозиції (так, ст. 196 передбачає відповідальність за порушення правил зберігання або перевезення зброї і бойових припасів, не деталізуючи ні види таких порушень, ні зміст зазначених правил).

Використовуються для формулювання об'єктивної сторони проступків, справи про які підвідомчі міліції, також оцінні поняття, правильне розуміння і використання яких є значною самостійною проблемою і правового регулювання адміністративної відповідальності, і практичної її реалізації. І хоча таких понять у формулюваннях зазначених складів вжито не дуже багато, все ж вони потребують підвищеної уваги. Наприклад, одним із оцінних понять є самовільність тих чи інших дій - самовільний проїзд у вантажних поїздах, самовільне без потреби зупинення поїзда (ст. 109 КпАП), самовільна перестановка плавучих і берегових засобів навігаційного обладнання, зв'язку і сигналізації (ст. 1162), самовільне використання транспортних засобів, машин чи механізмів (ст. 132). Як уявляється, під самовільністю в усіх перерахованих випадках слід розуміти виконання зазначених дій особою, яка не має на це права, без дозволу відповідної посадової особи [255]Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий) / Под общ. ред. А.С. Васильева. - С. 352, 426-427.[255].

Оцінні поняття використано також для формулювання складу такого поширеного адміністративного проступку як дрібне хуліганство, більше того, саме поняття дрібного хуліганства є оцінним. Зважаючи на те, що дрібне хуліганство є одним із найшкідливіших адміністративних проступків як взагалі, так і тих, справи про які розглядаються міліцією, на особливостях цього складу пізніше ми зупинимося детальніше.

Ще одне оцінне поняття використано в ст. 178 КпАП, в якій встановлено відповідальність за появу в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль. Склад проступку тут складає така поведінка особи, яка перебуває в стані сп'яніння, що становить явне порушення загальноприйнятих норм (непристойні висловлювання чи жести, грубі вигуки, настирливе чіпляння до громадян тощо). Поведінка правопорушника, на відміну від дрібного хуліганства, є пасивною, тобто в його діянні відсутнє посягання на спокій, честь і гідність інших осіб [379]Синьов О.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на права і свободи громадян: Дис. ... канд. юрид. наук. - Харків, 2001. - с. 93.[379].

Для формулювання об'єктивної сторони проступків, справи про які підвідомчі міліції, часто використовуються також її факультативні ознаки. Серед них можна назвати майнову шкоду та причинний зв'язок між нею та протиправним діянням (пошкодження залізничної колії, захисних лісонасаджень, снігозахисних загороджень та інших колійних об'єктів, споруд і пристроїв сигналізації та зв'язку - ч. 2 ст. 109 КпАП, пошкодження внутрішнього обладнання пасажирських вагонів, стекол локомотивів і вагонів - ч. 1 ст. 110 тощо), місце вчинення проступку (громадське місце - ст.ст. 173 і 178, район аеродрому - ст. 111) та ін.

Окремо слід сказати про таку ознаку багатьох складів як повторність. Ця ознака, на відміну від розглянутих вище, є не початковою чи первісною, а належить до похідних. Тобто її наявність встановлюється вже після того, як буде встановлено основні ознаки проступку, які ми і називаємо первісними. В КпАП повторність в різних складах формулюється по різному, що створює додаткові труднощі в реалізації закону. Так, в ч. 2 ст. 1642 мова йде про вчинення несвоєчасного здавання виторгу повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за таке ж порушення, тобто точкою відліку річного терміну тут є момент накладення стягнення. Складніше встановити цей момент для складів, закріплених ч. 2 ст. 178 (розпивання спиртних напоїв в громадських місцях повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення за такі ж дії) та ч. 2 ст.ст. 194 і 195 (порушення правил дозвільної системи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення). Проблема тут полягає в тому, від чого слід вести відлік річного терміну - з моменту накладення стягнення чи з моменту закінчення його виконання. Враховуючи правила ст. 39 КпАП, правильним слід визнати другий варіант, хоча в цьому випадку практично неможливо обмежити строк, протягом якого особа вважається підданою адміністративному стягненню, в тих випадках, коли стягнення з якихось причин не виконано, що буває досить часто.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67